Світлі та Темні

Усе почалося з того, що Зілч знайшов у бюджеті помилку.

— Ваша Темносте, — він тремтячими руками поклав звіт на стіл. — Я перевірив тричі. У нас... профіцит.

— Що? — нахмурився Морґрат. — Хтось недокрав?

— Ні, просто закупівельні ціни на рабів впали, а на наш експортний базальт виросли. У нас є "зайві" десять мільйонів золотих. Куди їх діти? Якщо не витратимо до кінця року, казначейство уріже бюджет на наступний.

Морґрат подивився на календар.

— Якраз вчасно, — кивнув Морґрат. — Наступного місяця у нас дата. 1000 років з моменту Заснування Третьої Імперії (попередні дві ледь протрималися кілька сотень років, але ми це опустимо).

— Що ви пропонуєте? Нову Зірку Смерті?

Він посміхнувся (посмішкою, яка зазвичай передувала великим геополітичним змінам).

— Ми влаштуємо вечірку. Таку, щоб навіть у Світлих Землях шибки дрижали від басів.

Підготовка до "Міленіуму Тьми" перетворилася на логістичний кошмар.

Морґрат спав по дві години на добу. Його кабінет перетворився на штаб операції.

Проблема №1: Кейтеринг

— Ваша Темносте! — вбіг сер Валеріус. — Постачальник м'яса підвів! Він привіз не стейки, а живих вепрів!

— І в чому проблема? — не зрозумів Морґрат. — У нас повно орків.

— Орки хочуть “свята”! Вони не хочуть бігати за їжею по лісу в парадних костюмах!

— Гаразд, — Морґрат схопив перо. — Дзвони в Гільдію Мисливців. Скажи, я плачу подвійний тариф за забій і розробку туш. І замов веганські канапки для ельфійських послів. Тільки прослідкуй, щоб їх не переплутали і не подали ельфам вепрів, а оркам — траву. Це викличе дипломатичний скандал.

Проблема №2: Шоу-програма

— Шеф! — це був розпорядник сцени (демон-іпресаріо). — Сирена солістка гурту "Плач глибин" відмовляється виступати!

— Чому?

— Їй не подобається акустика на площі. Каже, її ультразвук не резонує з архітектурою.

Морґрат особисто побіг на сцену. Він за пів години перерахував акустичну модель площі, змусив гаргулій змінити кут нахилу крил, щоб створити ефект амфітеатру, і особисто змішав діві коктейль із сирих яєць і сліз грішників для голосу.

— Співай, — сказав він їй. — Або я заміню тебе на хор п'яних гномів.

Діва погодилася.

Проблема №3: Піротехніка

Гобліни з цеху вибухівки представили проєкт феєрверку.

— Ось тут, — тицяв головний піротехнік у креслення, — вибухне "Гриб Смерті". Воно підніметься на три кілометри і освітить усе зеленим.

— А радіаційний фон? — запитав Морґрат.

— Ну... трохи буде. Але ж красиво!

— Переробити! Мені потрібен салют, а не локальний апокаліпсис! Замініть уран на магній!

Проблема №4: Гості

Це було найгірше. Список гостей нагадував мінне поле.

— Не можна садити Посла Ельфів поруч із Губернатором Ґримлоком, — пояснювала Рита, яка взяла на себе розсадку. — Минулого разу Ґримлок використав ельфійський плащ як серветку.

— А куди діти Архіліча? Від нього пахне формаліном, ніхто не хоче сидіти поруч.

— Посадимо біля вентиляції. І дамо йому ароматичну ялинку на шию.

Настав день Х.

Столиця була прикрашена чорно-золотими стягами. На головній площі стояли столи завдовжки в кілометр.

Тисячі гостей — від простих орків-роботяг до іноземних делегацій — пили, їли і гуляли.

Усі відпочивали. Крім одного.

Морґрат носився за лаштунками сцени, як вжалений привид. У нього у вусі стирчав магічний навушник, а в руках був планшет зі сценарієм.

— Зілче! Чому дварфи з гурту “Металіка” не на позиції?! — кричав він.

— Вони знайшли бочку з пивом, сір! Вони не можуть підняти молоти!

— Влий у них каву! Відбери пиво! Скажи, що я позбавлю їх борід, якщо вони не вийдуть через дві хвилини!

Він побіг на кухню.

— Валеріусе! Де десерт?!

— Желе з ектоплазми не застигає! — панікував шеф-кухар. — Надто спекотно!

Морґрат підбіг до холодильної камери, поклав руку на стіну і випустив потік магії холоду.

— Фростморн! — прошепотів він. Желе миттєво схопилося.

— Дякую, бос! — Валеріус побіг роздавати тарілки.

Він помчав до VIP-ложі.

Там Світлий Посол (якого все ж запросили, щоб показати міць економіки) саме намагався скуштувати "темне вино".

— Обережно! — Морґрат вихопив келих з рук посла. — Це для вампірів! Там І-група крові! Вам — ось це, Шардоне з Південних схилів.

— О, дякую... — зблід посол. — Яка турбота...

Морґрат навіть не дослухав. У навушнику тріщало:

— Бос! Сирени вимагають зволожуючий крем!

— Бос! Дракон застряг головою в арці Тріумфу!

— Бос! Кобольди крадуть столове срібло!

Він був усюди.

Він особисто змастив маслом завіси, які скрипіли.

Він пригрозив дракону клізмою, і той миттєво витягнув голову.

Він спіймав кобольдів і змусив їх повернути виделки (і навіть помити їх).

Вечір наближався до фіналу.

Морґрат, змилений, з розв'язаною краваткою, стояв біля пульту управління феєрверками. Гоблін-піротехнік був п'яний і спав.

— Ну що ж... — видихнув Володар. — Доведеться самому.

Він поклав руки на кристали управління.

— Три, два, один... Нехай буде Світло! Тобто, Тьма! Але красива!

Небо над столицею вибухнуло.

Це був не просто салют. Це була магічна вистава.

У небі розквітали вогняні дракони, які билися з крижаними велетнями.

Зірки складалися в напис: "ТЕМНА ІМПЕРІЯ — 1000 РОКІВ ЯКОСТІ".

Фінальний акорд — величезний портрет Морґрата, який підморгнув усьому місту і розсипався золотим дощем.

Натовп ревів від захвату.

Світлі посли стояли з відкритими ротами.

— Який рівень... — шепотів один з них. — У нас на День Короля просто запускають голубів... А тут... Технології! Магія! Організація!

Четверта ранку.

Площа спорожніла. Лише прибиральні големи тихо змітали конфеті.

Морґрат сидів на сходинках сцени. Поруч лежали його парадні туфлі (ноги гули так, що він не міг стояти). Він їв бутерброд з ковбасою, який встиг поцупити з кухні.

Підійшла Рита. Вона теж була втомлена, але виглядала, як завжди, бездоганно. Вона сіла поруч, поклала голову йому на плече і простягнула пляшку мінералки.

— Ти був крутий, — сказала вона. — Всі в захваті. Посол Ельфів питав, хто наш івент-менеджер. Хотів переманити.

— І що ти сказала?

— Сказала, що він дуже дорогий і дуже злий і його графік розписаний на тисячу років.

Морґрат відкусив бутерброд.

— Знаєш, — прожував він. — Керувати Імперією легше. Там хоча б можна просто стратити тих, хто не виконав план. А тут треба посміхатися.

— Але ж вийшло?

— Вийшло. Ми показали їм клас.

Він подивився на темне небо, де ще розсіювався дим від салюту.

— Зілче! — гукнув він у темряву (знаючи, що вірний гоблін десь поруч).

Зілч виринув з-під сцени.

— Я тут, сір.

— Запиши в щоденник. Наступний ювілей — через тисячу років. Раніше не будити. І жодних сирен. Наступного разу — тільки караоке.

— Слухаюсь, сір.

Морґрат заплющив очі, насолоджуючись тишею. Його Імперія стояла міцно. Скарбниця трохи схудла, але репутація злетіла до небес. І, чорт забирай, це була найкраща вечірка за останнє тисячоліття.