Світлі та Темні

День у Обсидіановій Цитаделі почався з того, що зі столу Морґрата впала і розбилася улюблена чорнильниця. Потім захиталася люстра. Потім затремтіли стіни.

— Зілче! — гукнув Володар, тримаючи рукою стос важливих указів. — Це що, світлі винайшли сейсмічну зброю?

— Ні, сір, — пропищав гоблін, визираючи у вікно. — Це Громадянин Ігнісаурус здійснює посадку. Він... е-е... трохи промахнувся повз посадковий майданчик і сів на клумбу з отруйними петуніями.

Морґрат зітхнув. Старійший Дракон Імперії, Ігнісаурус (або просто дід Ігні для близьких), був давнім союзником, але мав характер старого бурчливого діда, помножений на сто тонн живої ваги і магічного вогню.

Через хвилину у величезне вікно Тронної Зали зазирнула гігантська голова, вкрита шрамами і стародавньою лускою кольору захололої лави.

— Морґрате! — ревнув дракон так, що з вітражів посипався пил. — Виходь, душогубе! Ти що твориш з моїми онуками?!

Морґрат вийшов на балкон, не забувши накинути теплий плащ (від Ігні віяло жаром як від доменної печі).

— Доброго дня, Ігнісаурусе. Радий тебе бачити. Сподіваюся, ти не розчавив мою охорону?

— До біса охорону! — випустив хмару пару дракон. — Мені доповіли, що ти відкрив рекрутинговий центр біля Вулканічного Хребта! Ти вербуєш молодь!

— Я вербую добровольців, — спокійно виправив Володар. — Темній Імперії потрібна авіація.

— Добровольців?! — обурився Ігні. — Їм же по двісті років! Вони ще діти! У них ще луска на пузі м’яка! Вони ще навіть принцес не крали, а ти їх в армію?!

Ігнісаурус перетворився. Велетенська туша зникла у вихорі вогню, і на балкон ступив високий, кремезний старий з палицею, яка виглядала як обгоріле дерево. Він тицнув цією палицею в груди Морґрата.

— Ти розумієш, що таке війна, хлопче? Це не іграшки. Це балісти. Це магічні сітки. Це отруєні стріли. А ці дурні... вони ж думають, що вони безсмертні!

— Вони громадяни Імперії, Ігні, — парирував Морґрат, відводячи палицю вбік. — Так, у драконів особливий статус. Ви не платите податків, ви живете де хочете. Але Конституція одна для всіх. Якщо повнолітній (за законом) дракон приходить у військкомат і каже "Хочу служити", я не маю права йому відмовити.

— Повнолітній? — пирхнув дід. — Та Нелтаріон Молодший вчора ледь не вибив собі око катапультою, бо думав, що це горіхокол! Яка служба? Їм треба сидіти в печері, вчитися видихати вогонь кільцями і слухати маму! А вони наслухалися твоїх пропагандистів про "Славу Імперії" і побігли записуватися!

Морґрат подивився на розлюченого старого і раптом усміхнувся.

— Чого ти шкіришся? — підозріло запитав Ігні.

— Згадав себе, — чесно сказав Володар. — Мені було сто двадцять. Мій батько, Герцог Пекла, кричав: "Ніякої армії! Ти підеш у сімейний бізнес! Будеш варити грішників!". А я хотів пригод. Я хотів довести, що я чогось вартий без його протекції.

— І чим це закінчилося? — буркнув дракон. — Твій третій батальйон розбили паладини, а тебе самого кинули на колесо за дезертирство.

— Так. Але я навчився. Я вижив. І став тим, ким я є.

Морґрат підійшов до краю балкона і вказав на казарми внизу, де молоді орки марширували під дощем.

— Ігні, послухай мене. Ти правий, вони зелені. Вони романтики. Вони думають, що війна — це красиво летіти над хмарами і палити міста.

— От саме! — підхопив дракон. — А потім перша стріла в крило — і вони кличуть бабусю!

— Але, — продовжив Морґрат, — якщо я забороню їм вступати в армію... куди вони підуть? Ігнісаурус замислився.

— Ну... будуть вдома...

— Ні, не будуть. Їм нудно. У них гормони грають. Якщо я не візьму їх у дисципліновану армію, де є сержанти, статут і броньовані накладки на живіт... вони полетять "шукати пригод" самі.

Володар подивився в очі дракону.

— Ти хочеш, щоб твій онук полетів сам на замок Світлого Паладина 80-го рівня? Без підтримки піхоти? Без розвідки? Просто заради "челенджу"?

Ігні здригнувся.

— Святі небеса... Ти правий. Вони ж ідіоти. Вони полетять красти золото у гномів, а там ППО.

— Отже, — підсумував Морґрат. — В армії вони хоча б під наглядом. У них буде командир. У них буде пайок. І я обіцяю тобі: ми не кидаємо новачків на передову в перші пів століття служби. Вони будуть патрулювати тили, возити пошту і лякати селян.

Старійший Дракон важко зітхнув і сперся на перила балкона (які жалібно заскрипіли).

— Ти вмієш переконувати, Морґрате. Язик у тебе підвішений, як у адвоката диявола (якого я, до речі, знав, неприємний тип).

— Це моя робота.

— Але я маю умову, — Ігні підняв палець. — Я не хочу, щоб ти брав усіх підряд. Є такі... відбиті. Ті, хто хоче крові. Ті, хто думає, що війна — це весело. Таких треба гнати в шию. Нехай краще овець пасуть.

— Згоден, — кивнув Морґрат. — Я дам наказ. Введемо жорсткий психологічний відбір.

Володар покликав Зілча.

— Пиши наказ по Міністерству Оборони. Для кандидатів-драконів вводиться обов'язковий тест.

— Який тест, сір? — гоблін приготував перо.

— Тест на адекватність. Запитання перше: "Що ви зробите, побачивши село?". Варіанти: А) Спалю; Б) Облечу; В) Доповім командиру. Якщо вибирають А — відправляти до мами.

— І ще одне запитання, — додав Ігні. — "Чи знаєте ви, що стріла балісти летить швидше, ніж ви думаєте?". Якщо скажуть "Я все одно ухилюся" — гнати геть. Це самовпевнені дурні.

— Записав, — кивнув Зілч.

Морґрат і Ігнісаурус стояли на балконі, дивлячись, як сонце сідає за горами.

— Важко з ними, — сказав старий дракон. — Коли я був молодим, ми просто спали на золоті по триста років. А ці... їм подавай екшн, кар'єру, соціальний пакет.

— Світ змінюється, друже, — Морґрат поплескав його по плечі (обережно, бо воно було гарячим). — Ми не можемо їх прив’язати. Але ми можемо навчити їх носити шоломи.

— Гаразд. Я піду, — Ігні знову почав трансформуватися. — Треба Нелтаріону дупу надерти. Він знову курив в ліжку.

— Заходь ще. Тільки через двері, будь ласка. Ремонт дорогий.

Велетенський дракон злетів у небо, знову ледь не збивши флюгер на вежі. Морґрат подивився йому вслід і подумав, що бути Темним Володарем важко, але бути дідом двохсотлітніх підлітків — це справжнє пекло, порівняно з яким його робота — просто курорт.