Світлі та Темні

Колись Церква Єдиного Світлого Бога була не просто релігійною інституцією. Вона була генеральним продюсером, головним режисером і мажоритарним акціонером усього політичного театру.

Саме Верховні Жерці одягали корони на голови монархів (і могли їх зняти разом із головою, якщо монарх починав ставити зайві запитання). Саме вони писали статути та посадові інструкції для Орденів Паладинів. Саме вони благословляли хрестові походи, забезпечуючи ідеологічне обґрунтування для рейдерських захоплень сусідніх територій.

Але після війни, утворення Світлої Республіки та, особливо, після того, як Морґрат із Германом примусили духовенство платити податки, золота епоха Церкви закінчилася. З вершителя доль вона перетворилася на звичайного платника ПДВ.

Офіційно Світле Духовенство прийняло ці зміни з "християнською покорою" та "смиренням". Кардинали публічно молилися за здоров'я Президента Леопольда і посміхалися Прем'єру в телекамери магічних кристалів.

Неофіційно ж... кардинали та єпископи завжди були набагато вправнішими інтриганами, ніж графи та барони. Аристократи діяли прямолінійно: якщо їм щось не подобалося, вони хапалися за мечі або влаштовували істерики в Парламенті. Церковники ж діяли інакше. Вони плели павутиння.

Їхній план повернення втраченої влади тримався під сімома таємними печатками. Жодних записів у відкритих книгах. Жодних розмов по магічних комунікаторах, які могли прослуховувати гобліни з Антикорупційного Бюро. Тільки перевірені кур'єри, зашифровані послання та зустрічі в глухих підвалах соборів під гуркіт органу.

План був ідеальним. Він міг би знищити молоду Республіку за один день, якби не один класичний, нездоланний фактор, який руйнує навіть божественні задуми.

Людська дурість.

Диякон Євлампій ніколи не відзначався гострим розумом, зате мав видатну здатність до споживання освяченого кагору.

Того фатального вечора він отримав від свого Єпископа надзвичайно важливе завдання: доставити тубус із зашифрованим сувоєм до настоятеля монастиря на околиці столиці. Єпископ суворо наказав не зупинятися, ні з ким не говорити і берегти тубус як зіницю ока.

Євлампій чесно намагався виконати наказ. Але дорогою йому трапилася таверна "Святий Градус". Диякон вирішив, що один кухоль темного елю для зміцнення духу не зашкодить місії. Потім був другий кухоль, потім він посперечався з якимось гномом про теологічну природу пивної піни, потім вони пили на брудершафт...

О третій годині ночі Євлампій прокинувся в калюжі під парканом. Голова розколювалася, ряса була в багнюці, а найстрашніше — тубус із таємними наказами зник.

Наступного ранку кабінет Прем'єр-міністра нагадував пороховий погріб, куди хтось необережно закинув сірник.

За столом сидів Герман "Бетон" і похмуро дивився на розгорнутий пергамент. Навпроти нервово совався Президент Леопольд. Біля вікна стояв старший детектив РАБ, гоблін Шмига, який і приніс знахідку (сувій знайшли двірники, які здали його в Бюро як "підозрілу макулатуру").

— Ви впевнені, Шмиго, що це не чийсь дурний жарт? — хрипко запитав Герман, випускаючи хмару диму.

— Ніяк ні, пане Прем'єре! — відрапортував гоблін, поправляючи замотані ізоляційною стрічкою окуляри. — Печатка на тубусі — автентична, належала Єпископській Канцелярії. Шифр ми зламали за дві години: це був модифікований код Сьомого Хрестового Походу. Текст оригіналу перед вами.

Леопольд, який до цього моменту відмовлявся вірити в зраду "святих отців", тремтячими руками взяв копію розшифровки.

“Директива «Очищення Храму». Етап 1.

Світло вимагає дій. Єретики захопили владу, обклавши податками слуг Божих. Наказую: почати розконсервацію схованок зі святою зброєю у підвалах парафій. Привести в повну бойову готовність "сплячі осередки" Радикальних Паладинів у столиці. Впровадити наших послушників у міську варту. Чекати сигналу до початку масових заворушень на свято Літнього Сонцестояння. Мета — захоплення Парламенту та встановлення тимчасової теократичної адміністрації.”

Пергамент випав з рук Президента на стіл.

— Вони... вони готують державний переворот, — прошепотів Леопольд, і його очі розширилися від жаху. — Озброєні фанатики. Радикальні Паладини! Це ж елітні вбивці, які підпорядковуються лише Патріарху! Вони ж просто виріжуть весь Парламент!

— А потім освятять приміщення і скажуть, що це була воля Небес, — похмуро додав Герман. — Вони використовують свято Сонцестояння. На вулицях будуть десятки тисяч паломників. Якщо Паладини вдарять зсередини натовпу, армія не зможе застосувати артилерію чи магію без величезних жертв серед цивільних. Ми будемо зв'язані по руках і ногах нашими ж законами про гуманізм.

Леопольд схопився за голову.

— Що нам робити? Заарештувати Патріарха?

— Немає прямих доказів, — відрізав Шмига. — Наказ підписаний криптонімом. Якщо ми підемо на арешт вищого духовенства без залізобетонних підстав, вони оголосять нас гонителями віри. Паломники рознесуть столицю ще до заходу сонця.

Герман важко підвівся і підійшов до вікна, дивлячись на шпилі Головного Собору, що височіли над містом. Ситуація була критичною. Збройний заколот релігійних фанатиків — це не купка корупціонерів, яких можна залякати судом чи аудитом. Вони не бояться ні в'язниці, ні смерті, бо впевнені, що після неї отримають VIP-місця в раю.

— Шмиго, — звернувся Прем'єр до гобліна. — РАБ має дізнатися, де саме знаходяться ці "схованки" і поіменний склад сплячих осередків. Але дійте тихо. Жодних обшуків. Якщо вони зрозуміють, що сувій у нас, вони вдарять достроково.

— Слухаюсь! — Шмига козирнув і зник за дверима.

Леопольд розгублено подивився на Германа.

— Пане Прем'єре... ми ж не впораємося самі. Релігійний фанатизм — це ірраціональне зло. Наші закони проти нього безсилі.

Герман зітхнув, дістав з внутрішньої кишені магічний комунікатор, налаштований на закриту частоту, і поклав його на стіл.

— Знаю, Леопольде. Проти ірраціонального "добра" з мечем потрібно виставити раціональне і дуже системне Зло.

Він провів рукою над кристалом.

— Дзвони йому. Час збирати податки не тільки золотом, а й кров'ю. Нам потрібен Морґрат.

***

Таємна нарада в підземному бункері під будівлею Парламенту нагадувала збори акціонерів товариства, перед оголошенням про банкрутство.

Герман "Бетон" похмуро димів сигарою. Президент Леопольд пив уже третю склянку води з валер'янкою. Екс-магістр Артур сидів у кутку, машинально заточуючи свій старий рибальський ніж. Міністр Магії нервово перебирав сторінки "Довідника з контр-апокаліптичних заходів".

— Вони фанатики, — констатував Міністр Магії, протираючи окуляри. — Вони діють від імені Єдиного Світлого Бога. Це дає їм абсолютну моральну індульгенцію на будь-яке кровопролиття.

— Перш ніж оголошувати війну корпорації, треба вивчити досьє на її генерального директора, — спокійно озвався Морґрат, який до цього моменту мовчки вивчав план вентиляційних шахт Головного Собору. — Ви всі боїтеся їхнього Бога. А що ви взагалі про нього знаєте, крім того, що написано в їхніх же рекламних буклетах?

Леопольд розгублено кліпнув:

— Ну... Він створив світ. Він всемогутній. Він карає грішників...

— Це піар, Леопольде, — відмахнувся Володар. — Мені потрібен інсайд. Справжній аудит їхнього небесного керівництва. І я знаю, до кого звернутися.

Морґрат дістав із кишені маленьку бурштинову статуетку, поставив її на стіл і накреслив навколо неї руну виклику. Повітря в бункері раптом запахло озоном і свіжим весняним вітром. Над столом зіткалася напівпрозора, сяюча голограма вродливої жінки у хітоні.

Це була Еолора — стародавня богиня вітру, чиї храми у Світлих Землях давно переробили на склади.

— Морґрате, — її голос нагадував шелест листя. — Як твої справи? Чим на цей раз зобов'язана?

— Мені потрібна консультація, шановна, — діловито почав Морґрат. — Цікавить досьє на вашого колегу. Того, який називає себе "Єдиним Світлим". Як там у нього справи у Верхньому Світі?

Голограма Еолори невдоволено скривилася.

— Інформація коштує дорого. А ти сам знаєш що моя паства скоротилася до купки забобонних моряків…

— Два вітряні млини на околиці Світлої Столиці, — миттєво запропонував Морґрат. — Повністю переводимо їх на твій культ. Усі молитви про гарний помел і попутний вітер ітимуть тобі напряму.

— Пане Морґрате! — обурено підскочив Герман, ледь не проковтнувши сигару. — Ви не можете просто так роздавати державне майно язичницьким богам! Це порушення антимонопольного законодавства!

Морґрат навіть не повернув голови.

— Германе, не будь бюрократом. А яка різниця, кому млинар буде молитись, аби борошно було? Нам потрібен інсайд.

Герман зціпив зуби, але сперечатися не став. Еолора ж задоволено посміхнулася.

— По руках. Слухайте уважно, смертні. Ваш "Єдиний Бог" — це найбільша мильна бульбашка в історії нашого пантеону.

У бункері запанувала абсолютна тиша. Навіть Артур перестав точити ніж.

— Він не творець, — продовжила богиня з непідробною зловтіхою. — Він взагалі наймолодший серед нас. Йому немає й трьох тисяч років! Зелений новачок. Але він надзвичайно настирний. І пихатий. У Верхньому Світі він лише трохи менш пихатий за самого Бога Пихатості.

— Але ж... його сила... — пробурмотів Міністр Магії.

— Його сила — це виключно агресивний маркетинг! — фиркнула Еолора. — Він прийшов, заявив свої права на монополію, і розповів вашим пращурам, що він найсильніший. У Верхньому Світі ми всі його ненавидимо. Він не вітається в коридорах і постійно перетягує на себе ковдру на нарадах. Але ми змушені його терпіти, бо він має гігантську базу послідовників.

Морґрат задоволено кивнув.

— А що щодо реальних магічних активів? Які в нього здібності? Громи? Блискавки? Знищення міст?

Еолора розсміялася, і цей сміх був схожий на дзвін кришталю.

— О, Володарю, якби ж то! Насправді він нічого не може. Його максимум — це перетворювати воду на вино. Та й те він робить крадькома, тільки коли Бог Виноробства відвертається, бо інакше отримає по шиї за порушення авторських прав!

Голограма замерехтіла.

— Мій час вийшов. Чекаю на свої млини, Морґрате. — З цими словами богиня розчинилася в повітрі.

Герман "Бетон" шумно видихнув, і його кам'яне обличчя розтягнулося в широкій, хижій посмішці.

— Фікція! — Прем'єр ударив кулаком по столу. — Він просто самозванець із хорошим піаром! Якщо їхній бог ні на що не здатний, значить, і перемогти їх буде легко! Ми розіпнемо їхню пропаганду в пресі!

Леопольд теж повеселішав.

— То ми можемо просто розповісти людям правду? І повстання скасується!

Морґрат подивився на них з тією сумішшю жалю та поблажливості, з якою дорослі дивляться на дітей, що намагаються розрахувати податок на прибуток на рахівниці.

— Ви знову мислите ідеалістичними категоріями, — холодно заперечив Темний Володар, гасячи їхній оптимізм. — Те, що їхній Бог — це фікція і жалюгідний фокусник із вином, має значення лише для нас у цій кімнаті.

Він нахилився над столом.

— Божество може бути ілюзією, але віра в нього — цілком реальна. Ця віра кує справжні мечі. Вона змушує справжніх, фанатично відданих Паладинів вдягати сталеві обладунки і йти вбивати вас заради цієї ілюзії. Їм байдуже, що їхній бог молодий. Якщо ви скажете їм правду, вони просто оголосять вас брехунами і спалять на вогнищі з подвійним завзяттям.

Посмішка Германа миттєво зникла. Артур у кутку похмуро кивнув, підтверджуючи слова Володаря.

— Морґрат правий, — колишній магістр потер скроні. — Блеф зайшов надто далеко, і він працює. Їхня зброя не божественна, але вона гостра.

Герман окинув поглядом присутніх.

— У нас мало часу. Шмига шукає склади зі зброєю, але нам потрібен стратегічний план нейтралізації загрози без громадянської війни. Всім подумати над ситуацією. Підготувати свої варіанти рішення. Жодних моральних обмежень, потрібна ефективність. Збираємося тут же рівно через тиждень. А доти... моліться, щоб диякони продовжували губити секретні сувої.

***

Рівно за тиждень надзвичайний комітет знову зібрався у підземеллях Парламенту. Цього разу атмосферу можна було різати ножем, упаковувати в ящики і продавати як концентрат безвиході.

Свіжі агентурні дані, які зібрав гоблін Шмига та його РАБ, виявилися катастрофічними. З'ясувалося, що Церква плела свою павутину не роками, а століттями. Вони мали підземні склади зброї під кожним третім собором, таємну касу, що перевищувала золотий запас Республіки, і цілу армію фанатиків, готових за першим дзвоном різати невірних (тобто всіх, хто платив податки державі, а не храму).

Нарада перетворилася на своєрідний "конкурс стартапів" з порятунку країни. У ролі незалежного (і дуже уїдливого) журі виступала богиня вітрів Еолора, яку Морґрат викликав знову, пообіцявши їй за консультацію преміальний набір ароматичних свічок.

Богиня зависла під стелею, матеріалізувавши собі примарне крісло і попкорн із хмаринок.

— Отже, панове смертні, презентуйте свої бізнес-плани! — скомандувала вона. — Хто перший?

Першим виступив Президент Леопольд. Він підвівся, відкашлявся і з надією в очах запропонував: — Ми маємо показати їм нашу добру волю! Запросимо Патріарха на відкритий діалог. Попросимо вибачення за різку податкову політику, запропонуємо компроміс... Вони ж святі люди, вони мають зрозуміти!

— Нуль балів із десяти! — миттєво відрізала Еолора, кидаючи в нього примарну попкорнину.

— Навіть я відчуваю біль від цієї наївності, — зітхнув Морґрат, потираючи перенісся. — Леопольде, якщо ти прийдеш до хижака з вибаченнями, він не розплачеться від розчулення. Він вирішить, що ти слабкий, і просто відкусить тобі голову. Відхилено.

Наступним узяв слово Прем'єр-міністр Герман "Бетон". Його очі холодно блищали.

— Мій план. Жодних переговорів. Ми діємо на випередження. РАБ і армійський спецназ проводять серію нічних рейдів. Таємні арешти верхівки змовників, ізоляція "сплячих осередків", конфіскація арсеналів. Усіх у каземати за статтею "Державна зрада".

— Звучить у моєму стилі, — схвально кивнув Темний Володар. — Але… Це буде повний провал. Будь-які гоніння на церкву лише посилять її.

— Мучеництво — це найкращий піар в історії релігій! — підтвердила Еолора. — Їхня паства, яка до цього просто ходила по неділях до церкви, візьметься за вила. До Сонцестояння вони рознесуть в'язниці разом із половиною столиці.

— Тоді що пропонуєте ви, пане кризовий менеджер? — роздратовано огризнувся Прем'єр.

— Інформаційна війна. Широка антирекламна кампанія. — Морґрат поклав на стіл стос начерків. — Ми публікуємо дані про їхні офшори, витягуємо на світло коханок єпископів, показуємо, як вони витрачають десятину на елітні карети. Знищуємо їхню репутацію в ЗМІ. Дискредитуємо бренд "Єдиного Бога" до рівня дешевої секти.

— Ідея хороша, — визнала Еолора, розглядаючи малюнки, — але таймінг нікудишній. До Сонцестояння три тижні. Щоб змінити суспільну думку через пропаганду, потрібні місяці, а то й роки. Ви просто не встигнете зламати їхній авторитет. Вони вдарять першими.

Комітет зайшов у глухий кут. Почалися суперечки. Леопольд знову заговорив про переговори, Герман нервово ламав олівці, Міністр магії пив валер'янку.

Лише ексмагістр Артур сидів мовчки. Він крутив у руках риболовний гачок, слухав цю какофонію розумних ідей і, зрештою, важко зітхнув: — Перемудрували ви зі своєю політикою. У нас, старих паладинів, усе було значно простіше: у кого більший бойовий молот — той і несе істину.

Ця проста, солдатська фраза повисла в повітрі.

Морґрат раптом завмер. Його очі звузилися, а на губах заграла та сама фірмова, хижа корпоративна посмішка, від якої Зілч зазвичай починав ховати цінні папери.

— Артуре... ти геній, — повільно промовив Темний Володар. — Ми весь цей час намагалися перемогти Церкву нашими технологіями: податками, пресою, логікою. А треба просто взяти їхню зброю. Їхній "молот".

Морґрат повернувся до Міністра магії: — Скажіть-но, шановний, як у ваших Світлих Землях зазвичай отримують статус святого? Яка процедура сертифікації?

— Ну... треба створити справжнє божественне чудо, — розгублено відповів міністр.

— Чудо? — Морґрат пирхнув. — Я перетворюю свинець на золото, змушую річку текти у зворотному напрямку і піднімаю в повітря гори одним помахом пальця. І це до обіду. Це підійде?

— Ні, Ваша Темносте! — замахав руками Міністр магії. — Використання арканної, алхімічної чи темної магії моментально розпізнають. У Кардинальської Ради є стародавній артефакт — "Око Істини". Це абсолютний божественний детектор. Він реагує виключно на наявність "Божественної іскри". Якщо іскри немає — вас оголосять чаклуном і спалять.

Морґрат перевів погляд на Еолору.

— Подруго, а що таке ця ваша "іскра" з технічної точки зору?

Богиня припинила жувати хмарний попкорн і сумно зітхнула:

— Це частинка нашої сутності. Дозвіл на прямий доступ до божественного Wi-Fi. Бог може наділити нею смертного, щоб той став провідником його волі. Тільки от... мою іскру вже три тисячі років ніхто не просив. Людям стали цікавіші боги грошей та війни, а не якась там погода…

Вона театрально шмигнула носом.

Морґрат підвівся і сперся руками на стіл, нависаючи над мапою столиці. Пазл зійшовся ідеально.

— Еолоро, я пропоную тобі ексклюзивний рекламний контракт, — очі Володаря горіли. — Ти даси свою Божественну іскру Леопольду.

Президент подавився повітрям і з'їхав під стіл. Герман витріщився на Морґрата так, ніби той запропонував зробити з Парламенту казино.

— Що? Я?! — пискнув Леопольд з-під столу.

— Саме ти. Ти — лідер нації. На свято Сонцестояння, коли натовп фанатиків збереться на площі, ти вийдеш і створиш справжнє, стовідсотково сертифіковане Божественне чудо перед їхнім носом. Ми вдаримо їхнім же "молотом"!

Герман насупив брови, його аналітичний розум миттєво знайшов дірку в плані.

— Пане Морґрате, це абсурд! Припустімо, він створить чудо. Кардинали витягнуть свій детектор. Детектор покаже іскру. Але ж вони не дурні! Вони побачать, що це іскра Еолори, а не їхнього Єдиного Бога! Вони закричать, що це язичництво і єресь!

Морґрат розреготався. Його сміх був глибоким і сповненим щирого захоплення власним планом.

— Германе, ти забув головне правило монополій! Вони самі загнали себе в ідеологічну пастку.

Володар почав загинати пальці:

— Сотні років вони вбивали в голови людей найсуворішу догму: Бог — тільки один. Будь-яких інших богів не існує, це вигадки і казки. Правильно?

— Правильно, — кивнув Герман.

— Отже, коли їхній власний, безпомилковий, стародавній артефакт покаже наявність справжньої, непідробної Божественної іскри у Леопольда... Вони опиняться у стані цугцвангу!

Морґрат хижо посміхнувся:

— Вони не зможуть сказати натовпу: "Ой, ви знаєте, це іскра богині Еолори". Бо якщо вони це скажуть — вони визнають, що їхня багатостолітня релігія базується на брехні, і богів насправді багато! Їхня власна пропаганда спрацює проти них. Щоб зберегти догму "Єдиного Бога", вони будуть фізично змушені визнати Леопольда його пророком!

У бункері запанувала тиша, порушувана лише гудінням вентиляції.

Еолора захоплено заплескала в долоні. Герман дивився на Темного Володаря з тією специфічною повагою, з якою дивляться на хижака, що щойно елегантно перегриз горло конкуренту. Навіть Леопольд, вибравшись з-під столу, відчув себе трохи епічним героєм.

— Шах і мат, — прошепотів екс-магістр Артур. — Ми б'ємо їх їхнім же статутом.

— Рішення прийнято? — сухо спитав Герман.

— Одноголосно! — відповіли всі.

Морґрат подивився на календар, що висів на стіні. День Літнього Сонцестояння був обведений червоним маркером.

— Чудово. Леопольде, хлопчику мій, у тебе є тиждень, щоб навчитися левітувати і робити мудрий вираз обличчя. Ми йдемо творити чудеса.

***

До свята Літнього Сонцестояння все було готово. Уряд Світлої Республіки підійшов до організації заходу з тим розмахом, який зазвичай передує або неймовірному тріумфу, або грандіозному розпилу бюджету. Центральна площа Світлої Столиці майоріла стрічками, ятки ломилися від святкових наїдків, а королівський оркестр старанно налаштовував інструменти.

Єдине, що катастрофічно псувало святкову картину — це погода. Небо затягнуло щільними сірими хмарами, з яких нудно накрапав дрібний, холодний дощик. Настрій у натовпу паломників і містян був відповідним: люди куталися у вогкі плащі, тулилися одне до одного під парасолями і похмуро місили багнюку. (Звісно, погода була такою виключно згідно з генеральним планом Морґрата та прогнозом Еолори. Будь-який піарник підтвердить: щоб ефект від дива був максимальним, стартові умови мають бути відповідними).

Тим часом у президентській гримерці за сценою панувала нервова метушня.

Надзвичайний комітет зібрався навколо Леопольда, який виглядав так, ніби його вели на ешафот. Юнак тремтів, блідий як крейда, постійно смикаючи комірець свого парадного ніжно-блакитного плаща.

— Я не зможу... — шепотів Президент, витираючи спітнілі долоні. — А що, як Єдиний Бог усе побачить? Що як він розгнівається, спуститься з небес прямо під час моєї промови і скаже всьому світу, що я брехун і єретик?

Еолора, яка сиділа на гримерному столику, закинувши ногу за ногу, весело пирхнула.

— За це можеш взагалі не перейматися, солодкий мій, — запевнила богиня. — Єдиний Бог — страшенний боягуз. Він терпіти не може Середній Світ. Він одного разу, десь дві тисячі років тому, посилав на землю свого сина. Дав йому завдання провести агітаційну кампанію, розповісти про любов до ближнього. І що? Місцеві швиденько відправили хлопця назад на небеса економ-класом! З тих пір старий так образився, що зачинився у своїх покоях і навіть на молитви не відповідає. Працює суто на вхідний трафік. Ніхто з небес не спуститься, гарантую.

Морґрат подивився на годинник.

— Час, панове. Радикальні Паладини вже в натовпі. Якщо ми не почнемо шоу зараз, вони почнуть різанину. Еолоро, ваш вихід.

Богиня зіскочила зі столика і підійшла до Президента. Вона поклала свою напівпрозору, сяючу руку прямо йому на груди, в районі серця. Леопольд голосно охнув.

Раптом у закритій гримерці, де не було жодного протягу, звідкись виник потужний порив вітру. Він підхопив довгі біляві кучері Леопольда, ідеально їх розкуйовдивши, і змусив його блакитний плащ велично розвіватися за спиною. Повітря наповнилося запахом грози і свіжого океанського бризу. Президент раптом перестав тремтіти. Його очі наповнилися впевненістю.

— Все, — Еолора задоволено відступила на крок, милуючись своєю роботою. — Транзакція успішна. Іскра в тобі. Тепер тобі варто лише уявити, чого ти хочеш, і диво станеться само собою. Порви їх, хлопчику.

Леопольд глибоко вдихнув і рішучим кроком вийшов з гримерки на сцену.

Натовп на площі невдоволено гудів під дощем. Неподалік від сцени, у розкішному критому паланкіні, сидів Єпископ. Він попивав теплий кагор, зловтішно очікуючи, як жалюгідна промова Президента потоне в невдоволенні мас, що стане ідеальним сигналом для початку "Очищення Храму".

Але щойно носак черевика Леопольда торкнувся дощок сцени, відбулося перше порушення законів метеорології.

Рівно над Президентом у суцільній сірій масі хмар пробило маленьку, ідеально круглу дірочку. Крізь неї вдарив потужний, сліпучий промінь полуденного сонця. Він упав на Леопольда як театральний прожектор, вихопивши його сяючу фігуру з навколишньої сірості.

У паланкіні почувся приглушений кашель. Єпископ похлинувся кагором так сильно, що вино бризнуло йому на білосніжну сутану. Натовп завмер, опускаючи парасолі.

Леопольд підійшов до магічного рупора і почав свою промову. Він говорив про єдність, про важкі часи, про необхідність світла в серці кожного. При цьому він майстерно (як вчив Морґрат) удавав, що абсолютно не помічає того факту, що його шкіра почала випромінювати м'яке, золотисте сяйво, а вітер грається з його плащем, створюючи ефект живої ікони.

Морґрат, який спостерігав із-за куліс, стримано аплодував.

— Ідеальна подача, — прошепотів він Герману. — Хлопчик — природжений фронтмен.

Нарешті, промова наблизилася до фіналу. Леопольд привітав усіх зі святом Сонцестояння. Він театрально звів очі до неба, повільно підняв руки догори і, наповнивши голос усією силою божественної іскри, промовив:

— Я благаю Небеса... Нехай Світло розжене цю темряву! Нехай Господь дарує нам чисте небо і свою милість!

Той самий вітер, що до цього кружляв лише навколо Президента, раптом вирвався на волю. Це був потужний, теплий шквал. За лічені секунди він розірвав важкі хмари на шматки і погнав їх за горизонт. Дощ миттєво припинився. Центральну площу, ще хвилину тому похмуру і вогку, залило сліпучим літнім сяйвом і теплом.

Кілька секунд стояла мертва, приголомшена тиша. А потім площа вибухнула.

— УРА! ДИВО! — загорлали десятки тисяч горлянок. — СВЯТИЙ ЛЕОПОЛЬД! СВІТЛО З НАМИ!

Містяни падали на коліна, жінки плакали, орки-будівельники кидали каски в повітря. Навіть Радикальні Паладини в натовпі, відчувши ауру справжньої вищої сили, розгублено опустили руки під плащами. Вони чекали сигналу до атаки, але як можна атакувати живого святого, який щойно на їхніх очах розсунув хмари?

Тим часом біля сцени діялася справжня паніка. Група кардиналів на чолі з Єпископом гарячково трясла свій артефакт — "Око Істини". Прилад не просто світився. Він вібрував, сипав іскрами і видавав максимальні показники "Божественної Іскри". Жодної звичайної магії. Тільки чиста, рафінована воля Небес.

— Це помилка! Цього не може бути! Артефакт зламався! — сичав один з кардиналів.

— Він показує абсолютну істину! — блідий як смерть заперечив інший. — У нього в грудях Божественна Іскра! Іскра нашого Господа! Народ чекає нашого слова!

Площа гула і вимагала підтвердження дива від Церкви. Єпископ, розуміючи, що якщо він зараз скаже слово проти, розлючений натовп просто розірве його на шматки, важко піднявся. Він поправив заляпану вином сутану і поплентався на сцену.

Підійшовши до Леопольда, який усе ще злегка світився, церковник змусив себе стати на одне коліно. Його обличчя скривилося, зуби скрипіли з такою силою, що здавалося, от-от посиплються, але на губах грала широка, максимально благочестива посмішка.

— Браття і сестри... — видавив із себе Єпископ у магічний рупор. — Небеса говорили з нами! Сам Бог зійшов до нас і торкнувся серця нашого лідера! Вітайте Леопольда... Нового Пророка Світла!

Публіка завила від екстазу. Оркестр, не чекаючи команди, вдарив урочистий туш. Паломники падали на коліна. Паладини в натовпі відпустили руків'я мечів і почали бити поклони.

З-за лаштунків Морґрат дивився на цю виставу і повільно аплодував. Корпоративне злиття та поглинання пройшло успішно: держава щойно монополізувала не лише податки, а й самого Бога. У церковників не залишилося жодного козиря.

***

З моменту Великої Святкової Вистави минув певний час, і політичний ландшафт Світлої Республіки змінився до невпізнання.

Церковне керівництво перебувало у глибокій, безпросвітній депресії, з якої, судячи з обсягів закупівель заспокійливих еліксирів, воно вийде ще дуже не скоро. Монополія на чудеса була втрачена. Радикальні Паладини, так і не дочекавшись наказу про повстання, впали в теологічну кризу і масово перекваліфіковувалися на інструкторів з фітнесу та охоронців торгових центрів.

А от Президент Леопольд відверто зашивався.

Поєднувати посади Гаранта Конституції та Живого Пророка виявилося тим ще випробуванням для нервової системи. Технічно, функціонал обох посад був майже ідентичним, просто обсяг роботи зріс удвічі: тепер йому доводилося перерізати вдвічі більше стрічок на відкриттях і цілувати вдвічі більше немовлят (причому тепер матерів цікавило не майбутнє зниження податків, а "божественне благословення від коліків"). Юнак схуд, у нього з'явилися темні кола під очима, але він мужньо ніс свій хрест, сяючи на публіці відпрацьованою святою посмішкою.

Тим часом у прокуреному кабінеті Прем'єр-міністра панувала атмосфера тихого, ділового тріумфу.

Герман "Бетон" і Морґрат сиділи в шкіряних кріслах, розклавши на столі зведені звіти. Цифри були більш ніж обнадійливими. Внутрішня загроза була нейтралізована, рейтинги влади пробили історичний максимум, а добровільні (і тепер повністю оподатковувані) пожертви до державного бюджету від натхненних паломників перевершили всі сподівання.

Герман задоволено відклав останній пергамент, відкинувся на спинку крісла і випустив у стелю ідеальне кільце сизого диму.

— Знаєш, Морґрате, — філософськи мовив Прем'єр, мрійливо примружившись. — Я от дивлюся на ці графіки зростання і думаю... А яких ще богів можна монетизувати? Якщо Еолора дала нам такий економічний буст, уявляєш, що буде, якщо ми залучимо Бога Врожаю в аграрний сектор або Бога Торгівлі в митницю? Відкриємо цілий департамент божественного підряду!

Морґрат, який до цього неквапливо пив свою каву, зупинився. Він повільно поставив філіжанку на стіл і подивився на Германа дуже важким, пронизливим поглядом істоти, яка бачила, як народжуються і вмирають світи.

— Дуже не раджу з цим гратися, Германе, — тихо, але неймовірно вагомо відповів Темний Володар.

Він схилився вперед, спершись ліктями на коліна.

— Боги — це найгірші контрагенти у мультивсесвіті. Сьогодні вони працюють за два млини, а завтра вирішать, що їм потрібна кривава жертва з числа членів уряду, бо в них змінився настрій. Їхні KPI неможливо прорахувати, а їхній менеджмент завжди зводиться до катастроф.

Морґрат зітхнув, згадуючи століття власних злетів та падінь.

— Повір моєму досвіду, друже. Краще за все сподіватися лише на самого себе, свою команду і грамотно складений бюджет. Ми використали магію богів як разовий антикризовий інструмент, і нам пощастило. Але велика сила завжди має велику ціну. І повір, ти не захочеш бачити рахунок, який вони виставлять.

Герман дивився на Володаря кілька секунд, обдумуючи почуте. Прагматизм Прем'єра переміг спокусу легкої наживи. Він повільно кивнув і загасив сигару.

— Зрозумів. Проект "Департамент Божественного Підряду" скасовується. Працюємо за старими схемами: податки, індустріалізація і тяжкий труд.

— Саме так, — Морґрат знову взяв свою філіжанку і задоволено посміхнувся. — Чудеса — це добре для рейтингів. Але асфальт сам себе не покладе.