Світлі та Темні

Морґрат стояв у “Залі Слави Попередників” (яку він сам називав “Кунсткамерою Невдах”).

Він тримав у руках меч з епохи Роргара “Мільйона Мечів”. Лезо було вигнуте під кутом 90 градусів.

— Цим не можна вбити, — констатував Морґрат. — Цим можна хіба що шльопати ворога по сідницях, завдаючи йому моральної шкоди.

— Зате їх було мільйон, сір! — зауважив Зілч. — Статистично, хоча б один ворог мав померти від сміху.

Далі стояв макет облогової вежі Гнаріка. Вона була заввишки з хмарочос, зроблена з цільного мореного дуба і важила як невелика гора.

— Вона загрузла в першому ж болоті за ворітьми, — нагадав Володар.

А про авіацію “Червоного Барона” Марселока нагадували лише обгорілі окуляри пілота.

— Але ж вони досягли успіху – спалили до тла Світлу Столицю.

— Ага, от тільки вдома нікому вже не змогли про це розказати.

— Досить, — Морґрат кинув кривий меч у купу металобрухту. — Ми припиняємо клепати сміття. Ми починаємо Велику Темну Індустріалізацію.

Крок 1. Стандартизація: ВТК (Відділ Темного Контролю)

Раніше кожен коваль-гном чи орк-зброяр творив як митець. Один меч виходив довгим, другий коротким, третій взагалі був серпом. Якщо ламалася деталь катапульти, нову треба було виточувати індивідуально.

Морґрат ввів поняття ДСТУ (Державний Стандарт Темного Устрою).

Він зібрав усіх ковалів у величезному цеху, який опалювався геотермальною енергією вулкану.

— Бачите цей болт? — Морґрат підняв шестигранний шматок заліза. — Це болт М-60. А це гайка М-60. Вони ідеально підходять одне одному. Відсьогодні ми не робимо “унікальних” механізмів. Ми робимо запчастини.

Це була революція.

Коли коваль Ґорбаг спробував по старій пам'яті забити шуруп молотком (“Бо так швидше!”), його оштрафували і змусили передивлятися навчальний фільм “Різьба — це не для краси” десять разів поспіль.

Тепер, якщо у бойової колісниці відвалювалося колесо, візник не проклинав богів, а діставав зі складу стандартне колесо Типу-Б (посилене) і міняв його за п'ять хвилин гайковим ключем.

Крок 2. Інфраструктура: Дороги Люті

Гнарік програв війну не тому, що був слабким, а тому, що його армія застрягла в багнюці.

Морґрат подивився на карту бездоріжжя і наказав будувати Автобани.

Використовуючи бітум з природних озер смоли та щебінь, який виробляли тролі (дроблячи каміння лобами на змаганнях), Темні Землі вкрилися мережею рівних, широких чорних доріг.

— Чому ми не робимо ями? — дивувалися підрядники. — Ворогу ж буде важче йти!

— Ворог до нас не дійде, — відрізав Морґрат. — А от нашим паровим тягачам потрібне рівне покриття.

Уздовж доріг з'явилися заправні станції (вода, вугілля, сіно для віверн) та мотелі. Гасло “Всі дороги ведуть у Пекло” набуло практичного, логістичного змісту.

Крок 3. Модульність: Проєкт “ІКЕА-Смерті”

Пам'ятаючи про фіаско Гнаріка з вежами, Морґрат наказав інженерам розробити розбірні конструкції.

Так з’явився новітній требушет “Камінь-У”. Він приїжджав на фронт у трьох компактних ящиках.

До нього додавалася інструкція в картинках (для орків, які ще погано читали):

1. Вставте балку А в паз Б.

2. Закрутіть гвинт В.

3. Не пхайте пальці в механізм Г (намальовано відірваний палець і сумний смайлик).

4. Покладіть камінь і смикніть за мотузку.

Це дозволяло перевозити облогові знаряддя через гори, болота і густі ліси, збираючи їх безпосередньо перед носом у здивованого ворога.

Крок 4. Забезпечення: Тилові Щури

Трагедія “Червоного Барона” навчила Морґрата, що літак без палива — це просто дорога труна.

Він створив “Мобільний Корпус Тилового Забезпечення”.

Раніше бути тиловиком вважалося ганьбою для орка. Тепер це стало престижно. Тиловики керували величезними валками, розраховували калорійність пайків і кількість стріл на хвилину бою.

— Аматори говорять про наступ, — любив повторювати Морґрат фразу з іншого світу, — Професіонали говорять про логістику.

Для авіації (віверн та експериментальних дирижаблів) були створені мобільні бази підскоку. Дирижаблі-танкери висіли в повітрі, забезпечуючи дозаправку та ротацію екіпажів. Ніхто більше не летів в один кінець. Пілот знав: якщо його зіб'ють, працює пошуково-рятувальна служба гарпій “Янголи Пекла”.

***

Через п'ять років Морґрат привів Зілча на оглядовий майданчик головного промислового комплексу.

Унизу, серед диму і пари, рухалися конвеєрні стрічки.

На одній лінії автоматичні молоти кували стандартні лати.

На іншій — гобліни пакували сухпайки в герметичну тару.

Вдалині по новісінькій залізниці їхав бронепоїзд, тягнучи платформи з розібраними балістами.

Все це працювало ритмічно, злагоджено, під гуркіт парових поршнів і свист клапанів. Це була музика ефективності.

— Це... це прекрасно, сір, — прошепотів Зілч. — Але де ж магія? Де жертвоприношення? Де темні ритуали?

Морґрат посміхнувся, дивлячись на графік зростання виробництва чавуну.

— Магія нестабільна, Зілче. Вона залежить від фази місяця і настрою чаклуна. А паровий прес із зусиллям у 500 тонн працює завжди. Це і є справжня магія — магія невідворотності. Коли Світлі побачать це, вони зрозуміють, що проти них не просто “Зло”. Проти них — Індустрія.

І десь у глибині цеху пролунав гудок зміни, закликаючи Темряву до нових трудових звершень.