Сувенір

Смерть

[За межами підсвідомості]

Легке стакато лунало, наче крізь стіни. Алан інтуїтивно знав, що тіло бездиханної Сідні лежало у труні в сусідній кімнаті. Але чому? Чому у його будинку?

Тепле, жовтувате світло заповнювало простір навколо. Коулу було не по собі, невідомий жах переслідував його, сплячого у ліжку. Він відчував смерть, що затаїлась у темному кутку, кожною волосинкою свого тіла. Швидким миготінням перед очами проносились образи мертвої дівчини, і з кожною новою картинкою її блідого обличчя з заплющеними очима Алану ставало гірше. Руки тряслись. Серце несамовито билось у грудях, здавалось, що всі нутрощі тіла опускаються вниз та тягнуть у невідомий морок. Він розумів, що спить, спить поруч із Грейс, але не може прокинутись, не може поворухнутись, не може відкрити рота, щоб закричати. Вона прийшла за ним. Забрати борг. Він бачить її, він відчуває її. Так, це сама смерть і вона тихо чекає у сутінках його існування.

«Прокинься!» — гучно зазвучало всередині свідомості Алана.