Епілог
Епілог
[Болтон, чотири роки потому]
— Я залишився осторонь, — казав Алан повернутий до своєї маленької доньки спиною. Він вдивлявся у скляну сферу його матері, де крихітна домівка з червоним дахом була припорошена снігом.
— Не став обирати, — продовжив він, але зробив протяжну паузу, на якийсь момент він замислився над минулим, та все ж продовжив. — Не став обирати.
Алан Коул взяв оголеними руками цей сувенір, відчув холод скла, відчув його гладку поверхню, а потім побачив у віддзеркаленні темну фігуру, що з’явилась за його спиною.
— Що вам потрібно? — не розвертаючись, спитав Алан.
— Життя та смерть, містере Коул…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Спойлер!
Спойлер!