РОЗДІЛ 4.1. Атрік
/З відеоблогу Коте Ріни/
Салют, світе!
Як ви, напевно, здогадались, я поки що жива, здорова і відносно вільна. Це не може не тішити, правда ж? Але дещо мене засмучує в доброму значенні слова. Не зрозуміло? Зараз розберемо все докладно.
Загалом, маю вибачитися. В одному з минулих випусків або як там це називається… Так, шановна Лисичко Сью, я не вивчила глосарій блогерів, який ви надсилаєте мені щодня! Так ось, я ляпнула дурість, за що прошу вибачення у Імодалісу і в тих півтора мільярда його жителів, які змушені слухати мої одкровення.
Ця планета – аж ніяк не діра, як вважають на старому доброму зарозумілому Оніксі. Я пробула на ній зовсім не довго, але з упевненістю можу заявити: Онікс, іди до біса, тобі до тутешнього рівня ще повзти і повзти.
Хочете екскурс в історію? Ясно, що не хочете… Раджу хвилин на п’ятнадцять піти від екранів, бо відтепер я розпинаюсь за планом, і його перший пункт – освоєння Імодалісу. Другий про науку, третій про соціальний устрій, четвертий про економіку, п’ятий про короля…
Хм. Впевнена, ви знайдете чим зайнятися.
Отже, історія.
Придатну для життя планету в системі Фарріса відкрили п’ятсот років тому колоністи нині покійної імперії Талтіс. Її вважали безперспективною щодо корисних копалин і фермерства, тому чисто формально подарували молодшому з синів імператора. Після перевороту, про який я, чесно кажучи, мало що знаю, імператорську сім’ю вигнали з палацу, не дозволивши взяти нічого, крім паспортів, піжам та зубних щіток. Дорослих позбавили права власності на все, чим вони володіли, але панове революціонери проґавили документ, який належав дитині.
Через кілька років почався переселенський бум. По галактиці снували кораблі з тими, хто шукав новий дім і зневірився настільки, що не думав ні про вигоду, ні про майбутнє. Багато хто нелегально селився на Імодалісі, інші спочатку наводили довідки, а потім драпали із системи з усіх ніг.
Коли чисельність неофіційного населення зросла до одного мільйона, з’ясувався неприємний факт.
У Імодалісу знайшовся власник, який хотів отримати з колоністів орендну плату за всі минулі десятиліття і погрожував позовами за незаконне захоплення території та депортацією у невідомість. Ну чи жителі могли провести референдум, утвердити монархію і жити далі на землі свого короля як вірні піддані, перші сто років – без податку на нерухомість, плюс кожній сім’ї виплачується одноразова субсидія на розвиток господарства та гарантується допомога у народженні та вихованні дитини.
Що за «хі-хі» у коментарях? Ні, я не обмовилася. Його величність обіцяв усім безплідним парам, які бажають завести дитину, або лікування, або штучне запліднення, або сурогатне материнство, або усиновлення.
«Ух ти, цей дурень дає мені гроші! Треба старанніше лизати йому дупу», – чи якось так міркували люди, підписуючись під спокусливою пропозицією.
Сто років минули швидко і насичено. Народ хвалив дбайливу монархію і гарував заради світлого майбутнього, Імодаліс розвивався… А далі як думаєте, що сталося?
Правильно, Лисичко Сью. З’явилися рахунки.
За століття на планеті змінилося три королі, кожен із яких брав кредити скрізь, де міг. Зовнішній борг обріс відсотками та становив астрономічну суму. Населення звикло отримувати і не збиралося нічого віддавати.
«Хочете допомоги – платіть податки», – заявив четвертий правитель.
Наївний, еге ж? Підсумком стали сорок неспокійних років, що підірвали економіку Імодалісу і зіпсували відносини з міжгалактичною спільнотою та кредиторами.
Потім король змінився. П’ятий владика не чув про гуманізм і ввів військовий стан. Захисники прав людини зчинили крик, але юристи не знайшли у діях короля порушення законів. Він діяв згідно з Конституцією, за ухвалення якої проголосували дев’яносто відсотків перших поселенців.
Відтоді Імодаліс рухається вперед, до прекрасного майбуття і загального процвітання. Донедавна тут використовували лише бич, але з приходом до влади Іможена Великого планета відчула велику силу калача. На жаль, добре ставлення короля поширюється лише на науку і…
Правильно. На черзі пункт другий сьогоднішнього плану.
Я не була в НДІ і дуже сумніваюся, що мене пустять туди на екскурсію, проте на побутовому рівні прогрес Імодалісу вражає. Звичні будь-якому космічному мандрівнику автомати кормосумішей тут видають не просто поживний кисіль з ароматом пластику, а кисіль з назвою та смаком! Програмне забезпечення кіборгів настільки хороше, що я цілих пів години вважала ФІЛа живою людиною. За ейс-хвильовий душ я взагалі готова розцілувати розробника, а манікюр із практичними фішками на кшталт міні-лазера – це бомба!
Гей, не треба звинувачувати мене в продажності, не дослухавши. Проясню важливий момент: я не закликаю кидати дружину, дітей та кішку і мчати на планету мрії з безкінечними бонусами. Вся ця прогресивна краса – у палаці Іможена Великого, а про життя робітничого класу я розповім наступного разу.
Чоловіче з непристойною аватаркою, ви поводитесь занадто агресивно. Під відео я залишу посилання на клініку, де вам за помірну плату збільшать те дрібне непорозуміння, яким ви зараз розмахуєте перед іншими користувачами. Так, це була добре проплачена реклама, і саме через неї я поставила блогу рейтинг 18+, що, самі бачите, приваблює неадекватів.
А поки наш маленький друг зник із горизонту, продовжимо, гаразд?
Що йшло третім? Ага, соціальний устрій.
Тут усе просто. Є король і його сім’я, є політики, управлінці та військові чини вищих категорій, і є всі інші. Якщо вірити місцевій Галапедії (а хіба півтора мільярда моїх відстежувачів мають причини їй не вірити?), «інші» – це суцільний середній клас, забезпечений роботою та пільгами.
Знаєте, я щоранку урочисто клянусь перед дзеркалом не нариватися і щовечора обіцяю собі, що завтра буду розумнішою. Зараз майже одинадцята вечора за місцевим часом. Уловлюєте натяк, панове спостерігачі? Даю слово, після опівночі я почну стежити за язиком, а поки що пропоную обговорити корів.
Уявіть собі величезне пасовище, обгороджене високим парканом. На ньому пасуться корови – великі, маленькі, товсті, худі, породисті, генномодифіковані, молоді, старі, хворі, слухняні, злі… Різні! Вони б’ються за найкращу травичку, штовхаються біля водопою, відтискають від годівниць слабких, за пристойну підстилку готові вдарити рогами в бік… Іноді їм жбурляють солоні камінці, і настає свято – для спритних і нахабних. Хтось лютує, хтось сумує… Де справедливість, га?
Але суть у тому, що доять усіх: і великих, і дрібних, і агресивних, і… О, чоловік із крихітним… емм, ви змінили аватарку і продукуєте розумні думки. З корів отримують не тільки молоко, а й м’ясо, шкури, добрива, навіть інших корів. Такий ось кругообіг. Ти можеш бути найрозумнішою, найкрасивішою, найчарівнішою і найприбутковішою коровою, але ніколи не станеш ні власником ферми, ні пастухом, ні обслуговуючим персоналом, хіба що асенізатором, та й то за великого везіння.
«Будь гарною коровою!» – навчають тебе від народження. Будь слухняною і тихою скотиною, інакше миттю вилетиш із затишного пасовища, де паслися твої діди, на м’ясокомбінат! І не смій штовхати доїльний апарат! Кажуть, так роблять лише шалені корови. Їх довго лікують, і якщо ліки не допомагають, виганяють у страшний темний ліс, де живуть кровожерливі вовки та інші вільні тварини.
Чекайте, у мене щось заблимало і запищало. Ага, швидкість галанету різко падає. Здається, на Імодалісі тваринництво – небезпечна тема. А шкода, я ще історію про котика та козлика не розповіла.
Ну та гаразд, усім добра і спокі…
/трансляцію завершено/
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!