"Каселона". Природний добір

***

/«Каселона»/

Сем сидів у потертому, подекуди ніби погризеному кріслі пілота, прокладав курс і вперше в житті заздрив королям.

Найоптимістичніші розрахунки показували, що до Імодалісу «Каселоні» не дістатися швидше, ніж за півтора тижні; плюс мінімум два дні піде на бюрократичну тяганину; плюс можливість того, що корабель не пропустять прикордонники, зростала з кожною годиною; плюс галанет туманно натякав на карантинні норми; плюс один із контрактів вимагав термінової уваги, і це означало ще дві доби затримки та зону з аномаліями на маршруті; плюс будь-якої миті могла з’явитися нова перепона…

Інша річ – зорельоти його величності. Для них переміщення між Мебісом та Імодалісом зайняло трохи більше доби, і Сем відчайдушно заздрив їхньому офіційному дозволу на «стрибки» у межах системи та сучасному обладнанню. Потужні двигуни, корпуси, що витримують неймовірні навантаження, здатність до кількох послідовних гіперстрибків, вражаюча маневреність, якісна автоматика…

Ні, останнє – зайве. Бортовий комп’ютер незамінний для збору та аналізу даних, але керувати кораблем має людина.

До речі, щодо керування…

– «Заро», проведи швидку діагностику і визнач, які налаштування додали тобі агресії.

– Режим «Навколо вороги» активовано, – пробубонів динамік. – Бажаєте внести зміни?

Вона знущалася? Які ще вороги? Звідки це взагалі взялось і куди поділися звичні режими «Безпечна зона» і «Потенційна небезпека»?

– Назви варіанти.

– «Ми за мир», «Рожеві окуляри», «Холодна війна», «Кривава Мері», «Пінгвін Джо»…

– Пінгвін що?! – Сем не повірив своїм вухам.

– Пінгвін – жива істота, тому питання некоректне, рекомендується використовувати слово «хто». «Пінгвін Джо» – режим, призначений для рейсів із дітьми. Основні параметри…

– Замовкни і перемкнися.

– Згідно з офіційними даними, на борту немає неповнолітніх. Здійснити повне сканування на наявність нелегалів?

– Наче на «Каселоні» є біосканер… – пробурчав Сем, якому нагадування про недосконалість корабля останнім часом надто діяли на нерви. – Поки вмикай дитячий режим, а ввечері скажи мені вибрати щось інше. Це наказ, щоб тебе! Новини є? Давай усе по черзі.

«Зара» нагадала: за шість годин «Каселона» досягне космічної станції біля одного з місяців Астри, де якийсь хамуватий підприємець чекає партію чогось під загадковою назвою «декоративний живий камінь з Рорайни».

Товар цей не рідкісний, не дуже дорогий і не швидко псується, але замовник як сказився і погрожує судовим позовом у разі затримки доставки.

Сем пропонував компенсацію, проте клієнт пішов на принцип і склав заяву до поліції, звинувачуючи перевізника у крадіжці. Було простіше зробити гак, ніж пояснювати першому-ліпшому патрулю, чому «Каселона» в розшуку.

– Перевір пошту, «Заро». Є щось від Каті? Чи з Імодалісу? А з ключовими словами?

Листи були. Багато. Реклама, спам, розсилка новин… І пафосне послання з десятками вкладених папок, надіслане з адреси Служби Внутрішньої Безпеки Імодалісу.

Сем відкрив його з побоюванням, підозрюючи якусь аферу. Катя, звичайно, наробила шуму, але навряд чи її балаканина спонукає СВБІ на листування з її ж начальством. Чи це попередження? Повідомлення про те, що Олександр Райс потрапив до «чорного списку» і не зможе перетнути кордон системи?

Він не вгадав. Помилково або ж навмисно СВБІ надіслала докладне досьє на Атріка Реббіта, навіть характеристики зі школи та зі служби, а також висновки трьох психіатрів та служителя культу.

– «Заро», скасовуй «Пінгвіна». – Сем читав документи і ловив себе на тому, що сприймає їх як захопливу белетристику. – Поряд зі мною фанатик-революціонер, це ж треба… Контужений борець із соціальною несправедливістю, бунтівний спецназівець, бракована машина для вбивства… Словниковий запас у особистів пристойний. Повертай агресію на стандартний рівень і клич сюди техніка. Хм… Самому не віриться, але він починає мені подобатися.

***

– Я заплачу, – з порога заявив надзвичайно зібраний Атрік, що з’явився в рубці менше ніж за хвилину, наче чекав виклику десь неподалік. – Не грошима. У мене є сенсація, за яку будь-які медіа дадуть великий куш. Якщо заплющиш очі на донос медички, озолотишся і прославишся.

Сем здригнувся. У його минулому були події, що місяцями ялозились на ТВ-екранах половини галактики.

Три з половиною роки тому – «Селестина»: захоплений терористами круїзний лайнер, що зробив Олександра Райса вдівцем та героєм в один день. Останнім часом про це вдавалося не думати по кілька годин поспіль. Прогрес, так. Спасибі Каті та її шаленій активності, на самоті Сем гриз би себе днями й ночами.

Пів року тому – Онікс: афера планетарного масштабу в однойменній системі, завдяки якій сформувався постійний екіпаж «Каселони». Про Онікс Сем міг розмірковувати скільки завгодно. Ця справа викликала неприємні асоціації, але не завдавала болю.

– Як щодо подробиць, Реббіте?

Технік переминався з ноги на ногу і дивився спідлоба. На його ще недавно новенькому комбезі з’явилася підозріла темна пляма, з великої бокової кишені виглядав побутовий лазерний різак, за поясом стирчав розвідний ключ. Зазвичай Сем щосили уникав стереотипів, але поруч із Атріком думки самі починали текти у певному напрямі, а уява малювала сутички, в яких неможливо вгадати переможця.

– Це про принца, позбавленого спадщини, – неохоче відповів технік.

– Я про Матісу Лью! – Тільки принців тут і не вистачало для повного щастя. Та кому вони збіса потрібні?! – Що у вас за конфлікт?

– А вона…

– Поскаржитися не встигла, тому ти маєш шанс викласти свою версію першим.

– Ну от…

За нещільно зачиненими дверима пролунали звуки швидких кроків.

– Нічого не хочеш сказати? – Сем ніби на власні очі бачив наближення Матіси і подумки зловтішався, бо за замовчуванням був на її боці. – Час іще є.

– Ні.

Докторка Лью не постукала. Вона штовхнула двері гумовим капцем і увірвалася в рубку з явним наміром виголосити довгу промову, але побачила Реббіта і запнулась. Втім, їй вистачило секунди, щоб змінити тактику.

– Він псих! – Матіса смикнула плечем, вирівнюючи комір вузької білої футболки в тонку синю смужку, і вказала на техніка всією п’ятірнею.

– Це правда, – озвався Реббіт, скалячи великі нерівні зуби. – У мене й довідка є.

– І в мене, мабуть, скоро з’явиться. – Сем підвівся з крісла пілота і став так, щоб хоч чисто символічно розділити підлеглих. – Але літати це не заважає. Не хочете сісти, пані Лью? Я правильно зрозумів, що ви шукали інформацію про нас із Атріком і несподівано отримали його повне досьє?

Матіса роздратовано накрутила пасмо волосся на палець і, забувшись, смикнула його так, що не втрималася від зойку.

– Та до чого тут досьє? Я за вечір вам десять таких складу! – Вона нервово тупцювала на місці, не помічаючи, що ось-ось наступить на свої довгі штанини спортивного крою. – Мінімум фактів, максимум інтерпретації! Підлаштувати події під теорію неважко, це скрізь практикують, особливо в авторитарних спільнотах. Але він, – докторка примружилася, дивлячись на Атріка, – ідейний!

– Я такий, – гордо підтвердив технік.

– І в чому проблема? – Сем ледве стримався, щоб не послати їх обох кудись подалі. – Пані Лью, ви вважаєте, що якийсь вищий розум змушує Реббіта розчленовувати людей, коли місяць уповні?

Матіса все-таки спіткнулась і мимохіть торкнулася панелі управління. «Зара» відреагувала тимчасовим блокуванням усіх командних систем, і стало ясно: до попереднього агресивного режиму вона не повернулася. Кляте оновлення! В інструкції стверджувалося, що тепер всі адміністративні запити треба супроводжувати ключовим словом «наказ». Наче в екстрених ситуаціях про це згадаєш!