"Каселона". Природний добір

– По-друге, Максе, Енлан не мав нічого. – Атрік стискав крісло, ніби боячись, що під час тряски воно відірветься і почне літати по рубці, руйнуючи все на своєму шляху. – Я можу повірити, що він ненадовго закохався в ту кібердівчинку, до жінок він був небайдужий, це факт, часом вони йому дах зносили як справжньому психу, та й за стільки років смаки могли помінятися, але у нього не було можливості організувати фальшиву смерть. Не було! Ані грошей, ані власності!

– Особистий острів, яхтклуб, космічна яхта розміром як п’ять «Каселон», понад п’ятдесят найменувань нерухомості у всіх куточках Імодалісу та ближнього зарубіжжя… – Асіанин дивився співчутливо і, Матіса могла присягнутися, не імітував емоції. – Реббіте, мені справді вас шкода. Ви – така сама жертва промивання мізків, як і всі навколо, але вони вірять у короля, світле майбутнє, добрих дядьків із Міжгалактичної співдружності, теорію плоского Імодалісу, а ви – у принца. Насправді різниця невелика. Бунтівний принц Енлан – образ, створений опозиційними медіа. Справжнього принца ви не знали.

Атрік почервонів, утиснув нігті в синтетичну обшивку.

– Я дробив алланіт поряд із ним, – сказав, важко дихаючи.

– Ви коли-небудь закохувалися в найпрекраснішу дівчину на світі, а потім не розуміли, чому вона раптом стала простою, висловлюючись вашою лексикою, каменюкою з гранітного кар’єру? – не відступав Мак Сим Лян.

– Злющою каменюкою, Максе, простих я не вибирав. Думка зрозуміла, але прибережи її для іншої публіки. Коли я спілкувався з Енланом, гормони у мене не грали.

Асіанин примирливо розвів руками, навіть відступив подалі, даючи більше простору для маневрів:

– Не сумніваюсь. У вас грало почуття солідарності й патріотизму, а це ще гірше. Гормони схлинуть, і все, а влучні гасла сидять у голові до смерті.

– Принців не відправляють у колонію просто так!

– Не відправляють.

Атрік несподівано і недоречно розсміявся, немов уловив новий виток обману:

– Пропустимо теорію про клонованих королів, Максе. Колись я сам брав участь у її побудові. Вона не витримує жодної критики.

– Не витримує, – погодився Мак Сим Лян. – От бачиш, хоч у чомусь ми дійшли згоди.

– Енлан був справжнім, розумієш?!

– Розумію. І повторюю знову: Енлан-людина був принцом до нутра кісток, Енлан-герой – гарною легендою. Тепер немає ні того, ні іншого, тож не бачу сенсу влаштовувати дискусії.

– Ти на чиєму взагалі боці?!

Мак Сим Лян знизав плечима і неквапливо підійшов до крісла капітана.

– Я за реальність, – сказав, повертаючи його спинкою до панелі приладів. – Не люблю, коли люди божествлять інших людей. Увага, останні хвилини перед… Що за чорт?!

Корабель затрясло, хоча бортовий комп’ютер бадьоро відраховував час до початку зниження та запевняв: політ проходить нормально, умови за бортом близькі до ідеальних. Потім раптом «Зара» перервалася на пів слові, вибачилася за затримку опрацювання даних, поскаржилася на погано налаштований автопілот і ввімкнула аварійну тривогу, бо, уявіть собі, крісло пілота без пілота, пасажири в небезпечних для життя умовах, а екіпаж не відповідає загальногалактичним нормам.

– Доку, тобі треба особливе запрошення? – Атрік закинув Матісу в крісло навігатора з такою швидкістю, що вона впустила шампунь з ханаїлотісами асіанину під ноги, і натиснув кнопку безпеки. – Знаєш же, що летимо на божевільному кориті. Пора вже звикнути. «Заро»! – адресувалося комп’ютеру. – Давай ілюмінатори, бо як у труні сидимо.

«Зірниця» зловтішно відрапортувала, що стулки заїло, ремонт коштуватиме енну суму.

– Виведи на екран зовнішні камери. Та не всі одразу! Прибери зламані й ті, що барахлять. Взагалі відкинь, вони заважають. «Заро», трясця тобі! Ти їх зовсім скинула? Над портом? Не смій озвучувати розмір штрафу!

Комп’ютер послухався і вивів цифри на екран. Матіса подумки схопилася за голову, технік вилаявся ще голосніше, навіть Мак Сим Лян здивовано свиснув, сів у крісло капітана і повернувся до панелі приладів.

– Я починаю розуміти, чому у вас не склалося з Імодалісом, Реббіте. На цій планеті кожна дрібниця має значення, а ви щойно вгробили хорошу техніку.

– Заткнись. – Атрік тупо витріщався на екран, ніби не вірячи в те, що сталося. – Це день такий гидотний чи ви всі змовилися проти мене?

– Сядьте.

– Чому життя не може просто йти вперед? Чому що не крок, то якесь… «Заро»! Вирівняй курс, нас зараз поведе дзиґою!

Комп’ютер доброзичливо пояснив, що діє згідно з налаштуваннями та інструкціями, пообіцяв не доводити ступінь пошкоджень до десяти відсотків і порадив надалі користуватися послугами пілота.

Поки він говорив, Атріка неабияк похитало по рубці. Якоїсь миті технік наступив на шампунь, і під панеллю управління поряд із асіанином розлилася синя рідина з приємним запахом. Мак Сим Лян підхопився, стримуваний ременями безпеки, і з’ясувалося, що крісло капітана закріплене погано. Воно відірвалося від підлоги і поїхало до стіни, ледь не збивши на своєму шляху Матісу. Потім «Зара» повернула кораблю рівновагу, і асіанин вирушив назад – прямо на Атріка.

– Вітаю з приземленням! – щасливо оголосив комп’ютер тої миті, коли Мак Сим Лян видер ремені і вискочив із крісла, а технік шльопнувся на пусте сидіння.

Двері прочинилися. Через поріг неквапом перевалився робот-прибиральник і почав старанно чистити все навколо, приділяючи особливу увагу взуттю та ігноруючи калюжу. За ним увішла похмура Ліна, яку активно підштовхувала Фанні. На Атріка вони обидві демонстративно не дивилися, зате асіанина мало не пропалювали поглядами.

– Ти маєш рацію, – задумливо промовила асіанка, смикаючи блискавку комбеза з обрізаними до середини стегна штанинами, повністю видертими рукавами і креативними дірками в області живота, верхньої частини грудей і спини. – Він не такий, як усі.

– Я ж казала! – Фанні насмілилася вискочити на передній план. – Лікарко, ви теж так думаєте?

– Про що? – Матіса ривком вибралася з крісла, яке заїло і не хотіло її відпускати. – Про кілера? Згодна, він не типовий найманий убивця.

Ліна швидким рухом відсунула Фанні собі за спину.

– Ви не з Асіо, – сказала, дивлячись Мак Сим Ляну в очі. – Ви – звичайна людина з кіберімплантами. У вас навіть татуювання неправильне. Знак сили товстіший на три міліметри, а знак швидкості повернутий на п’ять градусів донизу. У жодній майстерні Асіо такої халтури не зроблять.

– Я з Асіо.

Макс говорив переконливо, Матіса повірила б йому беззастережно, але асіанка ледь помітно посміхнулась і підійшла до нього так близько, що торкнулася ледь прикритими грудьми його грудей.

– Як щодо сексу, гемеошнику?

– Дякую, колись іншим разом. – Мак Сим Лян спокійно відступив на крок.

– Ха-ха-ха! Я чую ваш пульс. Ви можете контролювати голос та міміку, але не серцевий ритм. Ви не з Асіо.

– А зараз? – Він заплющив очі і перетворився на нерухому статую. – Я не з Асіо?

Ліна весело розреготалася, її поганого настрою наче й не було.

– Зараз тим паче. Ви неприродно врівноважені, але не знаєте, що на таке здатні лише деякі з асіан, і вважаєте це серйозним аргументом. Смішно, правда ж? Ви кібернетизували себе з ніг до голови, ви прикидаєтеся асіанином, ви погрожуєте моїм друзям і одному знайомому недоумку, і ви боїтеся. Так-так, боїтеся! Ви ховаєте страх, чи не так?

– Ар Лі На. – Мак Сим Лян нахилився до неї, нахабно поклав ліву руку їй на плече. – Ви досить відомі. Нечасто зустрінеш асіанку, що панічно боїться завдати комусь шкоди.

– Знову помилка. Абсолютна більшість асіан боїться нашкодити звичайній людині, а решта – соціопати. Але ви не звичайний. Ви як поганий розумний кіборг. І ви красивий… Фанні має рацію, мені час працювати над собою, інакше я до старості оминатиму людей. Почнемо з вас, гаразд?

– Ар Лі На, йдіть геть. Я не воюю із жінками.

– А лікарці погрожували… Брехня за брехнею. Вам не соромно? – Ліна зробила легкий рух плечима. – Ой, вибачте. Я зламала вам палець, і мені це сподобалося. Повторимо?

– Я цілюсь у вас із бластера, і мені це не подобається. Просто розійдімося, гаразд?

– У вас ще й зброя є?

Матіса хотіла б зупинити час. Вона бачила: опоненти від початку поставилися одне до одного неправильно. Мак Сим Лян чомусь почувався в присутності Ліни невпевнено і явно її переоцінював, Ліна, навпаки, не вважала його гідним супротивником.

У своїй практиці докторка Лью стикалася і з асіанами, і з людьми, надміру захопленими поліпшенням свого тіла різними кібернетичними штуками. У битві генетичних модифікацій та імплантів перемогла б невизначеність. Усе залежало від конкретної людини та обставин. Наразі козирі були не в Ар Лі Ни.

– Я не люблю зброю. – По щоках Ліни покотилися сльози. – Це завжди погано закінчується.

– Тож мені треба повільно відійти, і ніхто не постраждає, – з поблажливою усмішкою почав Мак Сим Лян.

Асіанка вдарила його лобом у перенісся, заридала навзрид і з криком: «Я знала, що я – монстр!» втекла до своєї каюти. Фанні з кам’яним виразом обличчя побрела слідом. Атрік підібрав з підлоги бластер. Матіса констатувала проломлений череп і смерть.

– Доку, нам тепер, як би висловитися точніше…

Матіса висловилась.

І «Зара» висловилася, повідомивши, що «Каселону» автоматично зареєстрували в космопорту, перший запит на відвідування отримано.

– Посилай усіх до дідька. – Атрік задумливо крутив зброю. – Доку, питання на мільйон: що робити з трупом? Я не засмучений, але мертвий Макс принесе в сотні разів більше проблем, аніж живий.

– Нічого.

– Доку!

– В нас є відео, довідка та бластер. Ми наймемо адвоката і задавимо всіх бюрократією.

– На Імодалісі правосуддя дуже швидке і не залежить від правди, особливо коли зачіпає інтереси уряду.

– Тоді зливай все в галанет, доки є можливість.

«Не треба», – з’явилося на екрані в простому текстовому редакторі.

– Катя! – зраділа Матіса. – Ви давно тут?

«З трупом проблем не буде, гарантую, але краще заберіть його в медпункт. Нікого не впускайте, я буду за півтори години», – літери складалися в слова швидко і без пауз.

– Катю?.. Це точно ви? Якось я вже не впевнена…

– Доку, нічого не хочеш мені розповісти? – Атрік кипів, але бластером більше не грався – поклав поряд із Мак Сим Ляном.

– Не хочу. Повинна. Це довга, дивна та неможлива історія.

– Отже, доведеться робити каву. – Технік відтяг труп під прикриття крісла капітана. – Починай, доку, я уважно слухаю.