РОЗДІЛ 3.1. Таємниці королівського двору
/З відеоблогу Коте Ріни/
Боюсь, у мене сумні новини. Ексклюзивний репортаж з лігва ворога накрився мідним тазом, бо…
Ні, шановна Лисичко Сью, мене не продали в рабство на планету без галанету! Думайте, що пишете! Де в наш час можна знайти такий світ? Все навколо освоєно і тераформовано, а якщо кому хочеться погратися в рабовласника, кіберіндустрія допоможе. Бачили банери? Нова партія кіборгів «Бідна Леля» наповнить ваш побут теплом, затишком та дивовижними відчуттями.
Так, це проплачена реклама, і ні, Лисичка Сью не має до неї стосунку, я зачепилася б за будь-який коментар.
Але повернімося до наших баранів. У сенсі, до викрадачів, яких у живому стані я так і не побачила.
Їх більше нема. Мене звільнили доблесні правоохоронці, вони ж провели упізнання понівечених тіл і знайомих мені кіберів. Подробиці дізнаєтеся з новин, а я не хочу нариватись і псувати стосунки з владою… кхм… А вгадайте самі, в яку систему мене везли і чиї прикордонники стали героями. Відтепер я зберігаю нейтралітет і не патякаю зайвого.
Військові поводяться дуже чемно. Мені вдалося домогтись, щоб кіборгів не утилізували, а перепрограмували і відправили сортувати сміття. Уявляєте? Кіберам, що брали участь у злочині, дадуть другий шанс!
Ні, я не збожеволіла і розумію, що буде насправді. Бляшанок позбудуться якнайшвидше, але ж мене не послали за загальновідомою адресою разом із безглуздими проханнями, а це вже прогрес! На Імодалісі…
Ну от що мені робити з моїм язиком? Не вмію я тримати його за зубами!
Гаразд, якщо карти відкрито, викладу все як є. Вирішуйте самі, вірити мені чи новинам.
Перше: я не патологоанатом, але… О, точно, я ж екстрасенс! Дякую за нагадування, шановна Лисичко. Мої надприродні здібності змушують мене вважати, що викрадачі (між іншим, справжні, в минулому не раз судимі) провели в кріокамері принаймні тиждень до нашої зустрічі. Як вони водночас примудрилися організувати злочин на Мебісі, залишимо на їхній совісті. Може, втрутилися потойбічні сили? Кажуть, на Імодалісі процвітає культ Сестрички Лу, прихильники якого творять справжні дива.
Друге: я не полонянка, а гостя, яку вельми добре охороняють. У моєму розпорядженні три кіборги – ФІЛ, АСЯ та МАРК нової моделі. Показово, що стережуть мене люди, а обслуговують кібери. Їхню пам’ять почистити не важко.
Третє: мене запросили на раут до палацу Іможена Великого. У них якраз починається добір королівських наречених… Чи наречених короля? Ніколи не вникала у деталі. Напевно, треба використовувати слово «наречена» в однині, адже врешті залишиться лиш одна обраниця? Пізніше уточню.
Четверте: будь ласка, не намагайтеся спаровувати мене з королем. Добір – це ігри місцевої і не дуже аристократії, а я – дратівливий фактор для піару системи. Щоб було зрозуміло найту-у… альтернативно обдарованим, це якби на кулінарному конкурсі журі раптом забуло про кухарів і націлилося на журналіста.
П’яте: оскільки я гадки не маю, як довго триватиме моє перебування на Імодалісі, автограф-сесія на Рорайні скасовується. Це позначиться на ціні вже підписаних екземплярів роману «Я – бляшанка». Мені шкода. Як вибачення хочу повідомити, що до сьогоднішньої півночі за часом Мебіса (нульовий меридіан) ціни точно не зміняться.
До речі, минулої доби кількість моїх відстежувачів збільшилася на півтора мільярди. Чудово, правда ж? Раніше додавалося сто-двісті на день, а тут бац – і я в абсолютному ТОПі. Реклама працює, радощі сиплються як з рогу достатку…
Але я знову не про те.
Запитайте у пошуковика, населення якої планети збігається з цією красивою цифрою, і ще раз подумайте про плюси та мінуси диктатури.
Всім добра! З любов’ю, ваша Коте Ріна.
О, мало не забула. Я не поміняю громадянство.
До нових зустрічей у чудовому майбутньому!
Ой, іще дещо.
На Імодалісі дуже гарно. Весна, квіточки, метелики та пташки… Посилання на онлайн-тур планетою буде в коментарях. Там же інформація про місцеві канали, закони та звичаї. Насолоджуйтесь і не поперхніться попкорном. Якщо доживу до завтра, вийду на зв’язок, ні – не споминайте лихом.
***
/«Каселона»/
Поліція Мебіса не зрозуміла бажання Сема підняти «Каселону» і залишити розслідування викрадення Коте Ріни на совісті місцевої влади. Потерпілі, виявляється, так не поводяться. Треба оббивати пороги всіх підряд відомств і закидати медіа зворушливими повідомленнями, інакше виходить якась нісенітниця.
– У мене контракти! – спробував виправдати свою бездушну поведінку Сем. – Якщо вимагатимуть викуп, чим платити? Борговими розписками?
Це нічого не змінювало. Навпаки, він потрапив під підозру, адже, на думку молодої в’їдливої інспекторки Ади Ліс, жоден пристойний капітан не залишить члена екіпажу напризволяще і не віддасть перевагу банальному прибутку.
– Ви у якому світі живете? – здивувався Сем. – Навіть у стандартному контракті є пункт про те, що наймач не несе відповідальності за форс-мажорні обставини. Чи, на вашу думку, викрадення належить до виробничого травматизму?
Суддя підтримав Сема і відхилив прохання інспекторки про заборону залишати Мебіс. Ада Ліс намагалася апелювати до совісті та документів (а документи вона розкопала цікаві – щодо шлюбної афери, яка принесла Каті громадянство Аріппи і третину «Каселони»), проте лише розізлила суд і дістала усне зауваження.
– Відеоблог гляньте, – буркнув суддя. – Останньому дурню зрозуміло, звідки у цієї справи ноги ростуть. Райс вільний.
Ада Ліс вловила у словах судді образу, перемкнулась на нову ціль і тимчасово забула про Сема. Він скористався моментом, щоб прискорити виліт, а за годину після зльоту знову мав честь бачити інспекторку – на щастя, лиш на екрані в кают-компанії.
Ада сиділа за столом – незвично тиха, навіть трохи збентежена. На її позбавленому і натяку на косметику обличчі блукала несмілива напівусмішка, тонкі пальці нервово бігали по клавіатурі, на раніше незмінно випрасуваній і чистій до неможливості сорочці темніла пляма від кави. Складалося враження, що інспекторку добряче насварили і наставили на шлях істинний, не добираючи слів.
– Слухаю. – Незважаючи на те, що Сем вважав себе грубим безпринципним типом, особливо щодо зухвалих чиновників, добивати її не хотілось. – У мене з документами все гаразд, скарг на вас я не писав. У чому річ?
– Я вибачаюсь. – Ада опустила очі. – Мені дуже соромно за мою поведінку.
– Нічого страшного, ви ж виконували свій обов’язок, – лицемірно заявив Сем, розмірковуючи, як швидко в інспекторки зміниться настрій. – Конфлікт вичерпано, гарного дня.
– Ви новини бачили? Цю справу шито білими нитками, але за законом причепитися нема до чого! Дивовижне нахабство! – Ада трохи пожвавішала, на її блідих щоках з’явилися нерівні плями рум’янцю. – Весь світ обурений, а їм хоч би що! Ні сорому, ні совісті! Брехня ллється рікою, і дурні охоче її підхоплюють. Вони малюють гарну картинку і годують людей казкою! З таким підходом навіть Чорнокрилий Садівник залишиться на волі назавжди!
«Вони?» – Сем вирішив, що саме час побути хамом, і перервав з’єднання.
– «Заро», швидко давай останні сенсації і цей клятий блог! – розпорядився, почуваючись хом’яком у колесі. Чи білкою? Його не хвилювали деталі.
Бортовий комп’ютер не підвів. Суть новин зводилася до того, що відважні прикордонники Імодалісу успішно захопили зореліт торговців живим товаром, звільнили скандально відому Коте Ріну, її високість принцесу Аофанію і кількох звичайних дівчат, чиї імена не заслуговували ефірного часу. Пані Ріна щаслива повернутися на Батьківщину, охоче візьме участь у найближчих святкових заходах і таке інше позитивне бла-бла-бла на дві з половиною хвилини.
«І що заважало спочатку написати про це мені, а потім розпинатися на весь світ?!» – розлютився Сем.
Часом Катя дратувала неймовірно. Той дурний блог вона завела зі злості, але тепер, схоже, сприймала всерйоз. Ще б пак! Півтора мільярди відстежувачів – це вже не гра в «ого, у мене сьогодні п’ять лайків і аж два коментарі».
– «Заро», перевір пошту. – Не вірилося, що напарниця раптом заразилася зоряною хворобою. – Дивись усе, особливо підозріле!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!