"Каселона". Природний добір

– «Заро», що там із часом? – Довгий язик техніка зіграв свою роль – Сем почав сприймати Реббіта як фоновий шум: не дратує, якщо не вслухатися. – Навігатор доопрацював трасу? Чорт, раніше він не тупив так довго.

– Раніше у навігатора був найвищий пріоритет. – У хрипі динаміків вчувався докір. – Після оновлення пріоритет знизився до мінімального рівня. Причина: наявність ліцензії навігатора у члена екіпажу.

– У кого?! – Сем мимоволі обернувся, немов очікуючи побачити незаплановане поповнення команди прямо за спиною. – Досьє, швидко!

– Коте Ріна отримала ліцензію навігатора сьомої категорії триста дванадцять днів тому. Роздрукувати особисту справу?

– Ні. – Тривога не поспішала поступатися місцем полегшенню, хоча у Каті цих ліцензій було прикуплено на всі випадки життя, про деякі вона й сама не пам’ятала. – Давай час та список змін у системі, внесених після Астри.

– Виводжу шкалу часу на екран. Орієнтовне прибуття на Імодаліс – сім діб. У найближчі двадцять годин активація гіпердвигунів не рекомендується через значну кількість зареєстрованих аномалій у цьому секторі.

– Зміни, «Заро». Та щоб тебе!..

Від безкінечного списку зарябіло в очах. На перший погляд, змінилося все. Оптимізація, трясця! Якщо раніше бортовий комп’ютер був налаштований під застарілу, латану-перелатану «Каселону» та Олександра Райса, що возив лише вантажі й виконував обов’язки як пілота, так і механіка разом із навігатором, то зараз «Зірниця» ідеально відповідала вимогам новітнього пасажирського зорельоту класу Ель з повним набором висококваліфікованого екіпажу.

– «Заро», є точки відновлення?

– Ні. Створити?

Безглузда пропозиція. Елементарне скидання налаштувань поверне поточні параметри.

«Кепе, випусти мене. Треба поговорити. Ми влізли в якесь болото, і мені не подобається звук двигунів. Прислухайся. Вони співають. Це не нормально», – нагадав про себе Атрік.

Сем не чув нічого незвичайного і не збирався випускати Реббіта до моменту, коли переконається в безпечності цієї з усіх боків невдячної дії.

– «Заро», розбираємося з налаштуваннями поступово. Повідомиш, коли вийдемо з аномальної зони.

«Кепе, не хочу повторити долю хлопчика, що кричав: «Вовки!». В нас проблеми. У мене чуття на таке. Я знаю, коли справа по-справжньому погана», – не вгавав технік.

– У нас проблеми, – підтвердила «Зірниця», перш ніж Сем буркнув: «А у мене чуття на пустобрехів. Я знаю, коли вони плетуть нісенітниці». – З аномалії вилетів пошкоджений зореліт класу Ер та скупчення сміття невизначеного походження з високим рівнем радіоактивного випромінювання. Цей корабель прямо по курсу, на запити не відповідає. Зіткнення неминуче.

– Ну звичайно, ми ж супутник із заданою орбітою. – З екранів зникло все зайве і з’явилася трансляція із зовнішніх камер. Судячи з даних, «Каселона» могла б отримати серйозні пошкодження, лише якби завмерла нерухомо. – Починаємо маневр ухилення… Це, чорт забирай, наказ!

– Потужності маневрових двигунів не вистачить, щоб суттєво змінити курс за короткий проміжок часу та уникнути двох об’єктів і впливу аномалії. Відбувається оцінка небезпеки та вибір об’єкта, який завдасть найменшої шкоди. За попередніми даними, зіткнення із зорельотом класу Ер призведе до локального пошкодження обшивки, виходу з ладу сенсорів А2-А17 та двигуна із сектора С1, а також розгерметизації вантажного відсіку. Сканування скупчення сміття завершиться за сім хвилин. За попередніми даними, це залишки кількох зорельотів класу Ді чи вище. Виявлено чотири торпеди «Зоряний пил», дві торпеди «Миротворець» та сім космічних мін «Вічність».

– «Заро», припини паніку. Минулого року ми в поясі астероїдів петляли! – Сем осікся, зрозумівши, що сперечається з машиною. – Схему розподілу енергії, ну ж бо! І випусти того йолопа, хай там не ниє. Твою ж!..

Майже вся потужність реактора витрачалася на систему життєзабезпечення, захисне поле, головні двигуни та загадкову річ під назвою «Комфорт 18.8. Ви ще нам подякуєте». Ба більше, було активовано режим «Строга економія», але чомусь економити вимагалося лише на продуктивності. Щоб змінити це, треба було кілька хвилин плюс часткове перезавантаження.

Сем ледь не врізав кулаком по панелі приладів. Що заважало перевірити корабель за спокійних обставин, а не чекати, поки запахне смаженим? Часу вистачало! Але ж ні, рахунки та контракти були важливішими. А тепер хоч зі шкіри лізь!

«Кепе, я в машинному і мені тут не подобається», – Атрік, як не дивно, не забув про свої слова і побіг перевіряти двигуни, хоча нічого не знав про перешкоду на трасі.

– Перегрів? – Сем увімкнув гучний зв’язок. – Не може бути, реактор працює на пів сили.

– На чверть! – Технік гуркотів чимось важким. – Що за хрінь? Залізо нормальне, сам перевіряв, коли на Астрі крутили!

– Знайди докторку Лью і йдіть із нею в рятувальний модуль. – Сем не вважав себе генієм і розумів, що не придумає вихід із ситуації навіть якщо часу на роздуми буде багато. Доведеться змиритися і постаратися мінімізувати ушкодження. – Це наказ.

– Як добре, що я не бортовий комп’ютер і не повинен підкорятися, – зрадів Атрік. – Що в тебе? Атака космічних ламантинів? Зараз прийду і кишну на них.

Сем не відповів. Прикусивши губу, він прораховував траєкторію, з якою в «Каселони» був би шанс і залишитися на ходу, і не втратити вантаж, і зберегти хоч третину сенсорів, без яких корабель, по суті, осліпне. Судячи з усього, оптимальний варіант – повірити в силові щити та оновлену обшивку і пройтися черевом по «ерці», сподіваючись, що «Каселона» витримає.

– Що у Ер-класу із захистом, «Заро»?

– Іконки на приладовій панелі, – відповів замість «Зірниці» Атрік, що нітрохи не захекався, хоч і прилетів із машинного як на крилах. – Особливо наворочені мають ремені безпеки та кисневі маски. Це ж бюджетний легковик для коротких перельотів, від відра його відрізняє наявність пілота і відсутність дужки. У конструкції навіть гіпердвигунів немає, обшивка – аліанський дешевий картон, у щільній атмосфері тріщить як солома. А чому ми таранимо «ерку»? Чи не простіше пустити торпеду? Гарантую, однієї вистачить.

– На «Каселоні» немає зброї. – Сем глянув на таймер, на екран, на сміховинні показники потужності – і, поклавшись на удачу, підтвердив новий курс. – Це не таран, ми з «еркою» розминемося. – Йому й самому хотілося вірити у краще, але розрахунки не тішили. – Вона випала з аномалії разом із трьома військовими кораблями.

– Невидимками? – Атрік навалився на спинку крісла і сопів прямо у вухо. – Чи їх бачать тільки обрані типу тебе?

Сем вказав на скупчення сміття:

– Мінімум три зорельоти класу Ді.

– І «ерка»? – Технік відчутно хитнув крісло. – Цікава у неї була компанія… Нічого не нагадує, кепе? Це ж типовий комедійний бойовик: герой тікає на іржавій консервній банці, а за ним женуться на гоночних флаєрах. Люблю таке.

– Сядь, пристебнись і повідом пані Лью…

– Матісі, – перебив Атрік. – Ти з усіма звичайними жінками такий відсторонений? Як кіберподружка, то «котя – киця», а інші – пані Лью?

– Швидко зв’яжися з лікаркою і попередь про зіткнення. – Секунди летіли, і стало ясно: «Зара» не помилилася. – Сам роби, що хочеш. Я не гидливий, твої мізки від стін відчищу.

– Ти справжній друг, кепе. І ти чудовий пілот, тож розминемося. Не турбуй нашу Мотю, у неї лайси вилуплюються. До того ж вона пристебнута у рятувальному модулі. Я не блазнюю постійно! «Ерка» на зв’язок не виходила? Вона, звичайно, роздовбана вщент, але… Кепе, ти теж це бачиш?!

Сем бачив. Від пошкодженого зорельота відокремилася рятувальна капсула і попливла убік «Каселони». Віддача збила мертвий корабель із попереднього курсу, тому загроза зіткнення повністю зникла.

– Тягового променя в тебе, звичайно ж, немає, – засмутився Атрік. – Доведеться ловити оцими-от руками… Ну і клопіт! Ненавиджу відкритий космос. Фобія у мене, ясно?

– А в мене – т-промінь. – Нарешті й Сему дісталася хвилина радості. – Наводжу на ціль… Клич медичку до вантажного шлюзу, Реббіте, її лайси нікуди не дінуться.

Але техніка вже не було поряд. Хотілося вірити: він передбачив наказ і побіг його виконувати.