1.2
Першу половину завдання бортовий комп’ютер виконав негайно. З’ясувалося, що на Мебісі справді зникла Аофанія Іоська, чистокровна принцеса з Інтоени. Вона прибула в систему, щоб покращити здоров’я та зовнішні дані перед якимось добором наречених, який проводить король Імодалісу. Після масштабної пластики принцеса щезла у невідомому напрямку.
Владі Мебіса начхати і на неї, і на його величність Іможена, але шляхи дипломатії дивні й заплутані, тому місцевим держслужбам наказано пильнувати вдень і вночі.
До речі, за останній місяць Аофанія втікала двічі, і щоразу її знаходили через кілька годин. Теперішня втеча триває майже сім днів. Поліція визнала, що у принцеси мізків не вистачить ховатися так довго, і почала опрацьовувати версію щодо викрадення. Часи неспокійні, кровожерний Чорнокрилий Садівник нападає дедалі частіше…
– «Заро», я чогось не знаю? – здивувався Сем. – Це що ще за чудо з пір’ям?
Комп’ютер сповільнився, потім видав гору дописів про якогось місцевого маніяка, що то вбиває, то викрадає, то спочатку викрадає, а потім убиває. Іноді, як не дивно, обходиться і без смертей, але на місці злочину завжди залишається чорне перо невідомого, ймовірно генетично модифікованого птаха.
– А так буває? Душить, розбиває голови, викидає живцем у відкритий космос чи залишає біля лікарні без подряпини… Хм. – З погляду Сема, що ґрунтувався насамперед на детективах, маніяки мали б поводитися не настільки різноманітно. – Гаразд, досить. За тим, хто називає себе «чорнокрилим», психлікарня плаче, а не в’язниця. Що з принцесою?
Викуп ніхто не вимагав, проте інші претендентки на місце королеви у своїх соцмережах бурхливо раділи зменшенню конкуренції. Справу роздмухали, назрівав міжсистемний скандал. Мебісу довелося сприйняти все це серйозно й організувати перевірку транспортних вузлів, насамперед – космопортів.
– Серйозно, аякже… – пробурмотів Сем і викинув Аофанію з голови. – Згортай ці дурниці, «Заро». Що там з Ко… з Катею?
З Катею, яка за офіційними документами Коте Ріна, але ще недавно відгукувалася на Котю, а до цього – на кілька інших, невідомих Сему імен, він співпрацював майже пів року. Здавалося б, цього достатньо, щоб звикнути до людини і називати її справжнім ім’ям, проте Сем досі іноді (та постійно, схоже?) забувався і бентежив як клієнтів, так і бортовий комп’ютер.
– Катя роздає автографи у супермаркеті «Щасливий Мебіс», – відрапортувала «Зірниця». – Повернеться за п’ять годин. Її нібито автобіографічний роман «Я – бляшанка» став бестселером місяця, хоча аналіз показує, що дев’яносто п’ять відсотків поданої в ньому інформації не відповідає дійсності і суперечить законам фізики.
Ще б пак! На думку Сема, Катя потайливіша, ніж він сам. Як тільки щось іде не так, вона ховається під маскою вигаданого персонажа, і виколупати її звідти, змусити виявити реальне ставлення до світу дуже непросто. А віднедавна ситуація ще погіршилася.
Через скрупульозних репортерів Мебіса Катя несподівано стала скандальною знаменитістю, причому найголосніше її кримінальним минулим обурювався Онікс – той самий, що раніше співав «Каселоні» дифірамби за багато різних добрих і абсолютно безплатних справ.
Щоб зняти звинувачення у підробці документів та уникнути екстрадиції, знадобилися гроші. Це повністю спустошило рахунки корабля. Лізти в борги ні Сем, ні Катя не збиралися, тому сприйняли оплачуваний інтерес ЗМІ як спосіб протриматися на плаву до наступного рейсу. Якась журналістка навіть запропонувала написати про «Каселону» книгу! Щоправда, далі розмов вона не пішла, проте ідея звучала непогано.
Катя адаптувала щоденник, який вела останні п’ять років, до реалій нинішніх часів, прибрала з нього свою особистість і зробила героїнею тієї історії близьку сучасникам дівчину. Щедро приперчила це все бойовиком і романтикою, додала теорію змови, шпигунські ігри та багато двозначностей. У фінал втиснула кілька дорослих сцен, але їх Сем оцінити не зміг. Напарниця попередила: вона довіряє йому і навіть дозволила прочитати справжній щоденник, проте якщо Сем відкриє виданий опус, співпраці кінець.
Слів на вітер Катя не кидала, та й Сем не настільки жадав долучитися до прекрасного, щоб випробовувати її терпіння. Досить і того, що транслювали на місцевих каналах. «Особливий погляд на світ, книга – як ковток свіжого повітря, можна розбирати на цитати» і таке інше бла-бла-бла. Катю це дратувало.
– «Заро», зв’яжися з нею.
– Неможливо. – Динаміки «Каселони», незважаючи на вартісний ремонт, знову хрипіли. – Катя заборонила переривати цирк.
– Що?!
– Точне формулювання: «Не заважай мені, нехай цей цирк закінчиться швидше». За приблизними розрахунками та аналізом загальнодоступних даних із камер відеоспостереження, черга за автографами вичерпається через п’ять з половиною годин, але супермаркет закриється через чотири, тому є сенс вважати…
– Досить, – обірвав Сем, поправляючи медичний браслет (ну от нащо Каті знову ці експерименти?!), що вічно намагався аж вгризтися в руку задля точніших вимірів і формування кращої статистики. – Чорт, після оновлення ти сама на себе не схожа. Треба зробити відкат системи…
– Продуктивність погіршиться на двадцять два цілих, шість десятих відсотка.
– Дуже сумніваюсь. Ану згадуй, у кого пріоритетний рівень доступу, і швидко викликай цю безсовісну бляшанку!
– Називати Коте Ріну, також відому як Катя, бляшанкою, некоректно, – ввічливо повідомив бортовий комп’ютер. – Вона – не кіборг, а людина з кіберпротезом всього тіла, в тому числі…
– Годі!
– І пріоритет капітана поширюється лише на машинне відділення, – не вгавала «Зара».
– Вимкни звук!
Це завжди спрацьовувало. Сем легко міг ігнорувати інформацію, що надходила на найближчий до нього екран корабля. Ось тільки після перепрошивки комп’ютер дублював все і на планшет… Не страшно, можна трохи пошаманити з налаштуваннями і досягти прийнятної індивідуалізації.
«А нічого, що оновлюватись довелося після того, як «Зірницю» проапгрейдила Катя? Ще й ти збираєшся лізти в систему?» – ліниво пискнув здоровий глузд.
Але сенс до нього дослухатися? За останні місяці Сем усвідомив просте правило: удача любить диваків.
Він спустився в трюм і вивів назовні невеликий двомісний флаєр із помітними вм’ятинами на правому боці. Цей мотлох «Каселоні» подарували грабіжники, що одного разу помилилися адресою. Драпали вони швидко, з претензіями не повернулись, а замінити ідентифікаційну панель флаєра на чесно куплену за шоколадку у якогось сміттяра виявилося легкою справою.
Сем перевірив налаштування безпеки і з сумнівом покосився на табличку «Ведеться спостереження», прибиту до бетонного стовпа, що символічно відокремлював сектор вантажних транспортників від пасажирських зорельотів. Поблизу не було видно ні камер, ні сенсорів.
– «Заро», доповідай про все і перекидай запити від офіційних осіб мені на планшет без затримок. Ну і ну! Одна отупіла, а друга забула, що за дві години у нас комісія з відльоту. Наче без цього проблем мало!
Неподалік стояли масивні тягачі й легкі прогулянкові яхти, пошарпані космомаршрутки й нові гоночні зорельоти. Сем кинув швидкий погляд на «Каселону», мимоволі порівнюючи її з сусідами. Ну що за доля така? І тут все не як у людей.
У технічному плані його корабель – звичайна маршрутка класу Ель, але пасажирів Сем перевозив нечасто. Після геройств на Оніксі йому повернули доповнення до прав, що дозволяло транспортування розумних істот, проте він віддавав перевагу вантажам. Із ними проблем менше. Вони не ниють, не сваряться і не розмахують зброєю.
Проте клас Ель зобов’язував зореліт мати на борту техніка-механіка і медика. За обидві ліцензії відповідала Катя: її зв’язки у близькому до злочинного світі гарантували якісні документи на будь-який смак. На околичних планетах проблем із цим не було, а ось Мебіс влаштував неприємний сюрприз – обов’язкову атестацію екіпажів пасажирських кораблів.
Сем заліз у флаєр і ще раз спробував зв’язатися з напарницею. Треба ж їй зникнути саме зараз, коли до вильоту залишилося менше доби! Комісія вимагає пунктуальності, а переатестацію можуть призначити й через місяць.
– Та що ж ти робиш? – Сем відкрив навігатор і ввів маршрут. – Зазвичай схиблена на графіках, а коли це реально треба, тікаєш від відповідальності…
Мотор заглох (ну як завжди…) і вдруге завівся не відразу. Поки Сем із ним розбирався, а екіпаж сусіднього транспортника детально коментував цей процес і давав непрохані поради на кшталт «не треба брати рорайнське, це мотлох, он на Аріадні справжня якість на віки», на парковку влетіли кілька флаєрів із мигалками.
«Як усі сполошилися через принцесу!» – але поліцейських цікавила не багатостраждальна Аофанія.
Без особливого співчуття вони повідомили, що Коте Ріну, штатного техніка-механіка і заразом медика «Каселони», було викрадено пів години тому групою невідомих осіб, імовірно кіборгів. Які у шановного Олександра Райса міркування з цього приводу? Чи є вимоги викупу?
Дзенькнув планшет.
«Семе, зі мною все добре, не турбуйся», – надійшло повідомлення з незнайомої адреси.
«Не вір нікому. Місцевій поліції теж. Вони або безмозкі, або причетні», – додалося друге.
«Ненавиджу таке», – відкрилося третє.
«Впевнена, це Імодаліс. Не треба поліції!» – четверте рясніло знаками оклику.
«Я серйозно. Почнеш співпрацювати – доведеться розкрити мою маленьку скандальну таємницю, а нам обом це ні до чого. Хочу по-тихому розібратися, що відбувається. Не шукай мене, я впораюся сама. Вони заплатять, ким би не були», – благало п’яте.
– Ось як відчував, що цим усе закінчиться! – сердито вигукнув Сем, забувши про сторонніх слухачів.
Літній поліцейський, що привіз неприємну новину, флегматично запевнив: усе тільки починається.
«Ні, не починається! Більше жодних сумнівних справ. Знайду цю ненормальну, вправлю їй мізки, і на тому все», – вирішив для себе Сем, не поспішаючи бути відвертим із представниками закону. На задвірках свідомості промайнула думка про те, що Катя ніби передбачила щось таке й кілька днів тому навіть розмірковувала про «План Б» на випадок, якщо доведеться піднімати «Каселону» без неї.
«Нізащо», – Сем терпляче слухав поліцейського і в глибині душі вагався. Чхати він хотів на «вони заплатять», але Катя надто засмучена онікськими штрафами і може наробити дурниць.
– …кажуть, ціла банда орудує, навіть Чорнокрилого Садівника віднадили. Викуп не вимагають – продають дуреп багатіям у підпільні гареми, – перемовлялися власники інших зорельотів, що зійшлися до «Каселони» як на безкоштовну виставу. – Того тижня між Оніксом-1 і Рорайною труп виловили. Три місяці у розшуку була, і врешті знайшлася.
– Що плануєте? – спитав поліцейський, важко дихаючи від спеки і з кислою міною прислухаючись до чужих розмов.
Сем відповів, що уявлення не має, подивиться за обставинами, хоча насправді вже визначився з вибором. «Каселона» була для нього всім, Катя – частиною «Каселони». Розмірковувати не мало сенсу – Сем знав, що повинен робити.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!