Літературне шоу «Супер Автор»

(Грінч, який украв Різдво )

Кожен рік я сподіваюсь, що цей клятий день не настане. І кожного грьобаного року він настає! Як же я втомився дивитись на всі ці мерехкотіння, фальшиві усмішки, дурнуваті подарунки в червоних пакунках. Як же я втомився, слухати їхні дурнуваті співи та сміх.

Зараз ще нічого. А в дитинстві, коли все місто занурювалось у цю гидотну атмосферу “щастя і радості”, для мене наступало персональне пекло на землі. Якось я вивчив всі пісні на пам’ять. Я так хотів, щоб мене взяли в хор. Хоча б на самий задній ряд! Але, звісно, вчителька стисла губи та навіть не дала доспівати на прослуховуванні. Просто сказала, що цього року вже досить співаків у хорі. А потім включила ще трьох хлопчаків, що прийшли пізніше. Звісно. Я ж зелений і пухнастий. Уявляєте, як по-дурному буде виглядати на мені червоний кожушок?

Якось я вирішив цілий рік бути слухняним і чемним.Я вірив, що хоча б той старигань на оленях дозволить мені відчути трохи радості. Я так чекав подарунка. Хоча б малесенького. Але в моїй святковій шкарпетці було пусто. Навіть не вуглинка. Нічого.

Я перестав намагатися “вписатися”. Стати своїм. Пішли вони всі! Але як же бісить це кляте свято! Ніби все їхнє лицемірство присипають блискітками та ставлять під софіти. От, дивіться, які ми тут всі щасливі!

Але ні. Не цього року! Я не дозволю! Мені остогидло дивитись на хизування і вихваляння щастям! Я знищу все це! Ви хотіли “святковий настрій”? Я вам його влаштую!

Щасливі та тупі, от як би я назвав це містечко! Те наскільки було легко проникнути в кожний будинок і забрати всі їхні прикраси й подарунки майже образливо! Я забирав все. Кожну гірлянду, подаруночок, шкарпетку. Навіть цілі ялинки! Це було казково. Я ще ніколи не відчував себе настільки сильним, настільки могутнім! Я знав, що зіпсую це кляте свято для всіх. Я радів як ніколи.

Можливо, коли вони побачать, що всі їхні дорогоцінні подарунки та прикраси зникли, вони нарешті відчують, як я себе відчував кожного року. Та що там кожного року, майже кожного дня! Розчарованим, скривдженим, злим. Одиноким.

Я ніколи не розумів, чому до мене так ставляться. Тепер на мене говорять “буркотун” чи “злюка”. І це правда. Я знаю це. Та чому мені було радіти? Я зелений та пухнастий. Кому я такий потрібний? Так вони хоча б відзначають моє існування хоч інколи.

І ось, справа зроблена. Як я запхав ту торбу собі на гору, навіть не буду розповідати. Важкенька вийшла. Але воно того вартувало. Вартувало кожної клятої секунди. І от, сонце сходить. Ненависний день настав. Але тепер він стане ненависним не для мене. Діти вже повскакували та побігли шукати своїх подарунків! Три, два, один…

Я вдихнув на повні груди та завмер. Холодний зимовий вітер тріпав дурного ковпака на моїй голові. Сніжинки повільно падали на містечко, де поступово починали загорятися вікна у будинках. Хрускіт снігу і гамір голосів наповнював простір. Насолода для моїх зелених вух. Нарешті. Гамір наростав і наростав. Але. Я не чув криків чи плачу! Якого біса? Розплющую очі й вдивляюсь вниз. Що це значить? Вони. Вони… співають? Не дивлячись на те, що я забрав їхнє Різдво, вони… все одно його святкують?

Раптова думка вдарила мене прямо в груди. Я не впорався. У мене не вийшло. Що б я не робив, як би я не намагався – ніщо не має значення. Вони не помітять мене. Вони не приймуть мене. Що б я не робив – це марно. Їхнє свято триватиме. Просто я ніколи не буду його частиною.

Зіштовхнути мішок на санях з гори було легше, ніж затягти його нагору. А далі він просто покотився вниз, зупинившись якраз на головній площі, де вони продовжували святкувати.

Який сенс у цій купі непотребу? Нехай радіють. Нехай радіють своєму не такому вже й дурнуватому, напевно, святу. Без мене. А я без них. Неможливо змусити когось тебе любити. То може вже час перестати намагатися?

Я не знаю що я робитиму далі. Я розгублений і одинокий. Я не маю нікого. Але так відчайдушно хочу мати. Я відмовляюся складати руки. Я знайду того, хто зможе мене полюбити. Навіть якщо це буде відображення у дзеркалі.

***

Оцініть від 1 до 10 наскільки авторка впоралася із завданням та напишіть про свої враження.

Оцінки можна ставити в коментарях під уривком до 18.07.2025 включно.