Літературне шоу «Супер Автор»

(Зрада)

— І коли ти збирався мені про все розповісти? Чи не збирався взагалі? — я вдивлявся в його обличчя, таке рідне, та часом таке чуже. — Як ти міг мене зрадити? Мене! Після всього, що було?

Коли я дізнався про зраду, мені наче ніж у серце встромили. Боляче. Дуже боляче. Особливо дізнатися, що так підвів той, кому я довіряв більше, ніж самому собі… Той, кого я любив більше за життя.

Його темні очі були сумними та сповненими болю, але я не бачив у них каяття й почуття провини. А тонка смужка стиснених губ, що приховалася в зарано посивілій бороді, видавала рішучість.

— Ти ж розумієш, що зраджуєш не лише мене. А як же Петро? Як же Яків, Андрій, Симон, Матвій і решта наших? Твоє відступництво знецінює все, чого ми прагнули.

— Єгудо, припини повчати мене! — часом він був таким різким, особливо, коли сам був неправий. — Адже не тебе мають принести в жертву. Як ти не збагнеш, що це хибний шлях, неправильний план?

— Єшуа, як ти можеш таке казати про план Батька? — я схопив його за хітон і притягнув до себе, шепочучи: — Це відступництво, отямся.

Він відкинув мою руку й відсторонився:

— Я вже майже знайшов її, розумієш? — я бачив фанатичну одержимість у його очах. — Всі ці роки поневірянь, вони не були марними. Я натрапив на слід Книги Джерел, Єгудо.

— Це міф, брате. Немає ніякої Книги, це все бабцині казочки. Ти чіпляєшся за соломинку, відкидаючи неминуче. Прийми вже свою долю.

— Ти помиляєшся. Тобі завжди бракувало віри. Мені не обов’язково треба помирати. Я можу отримати безмежну владу над усіма силами буття. Я вже близько, натрапив на слід. Є один манускрипт, що мені продав торговець із Дамаску…

Скільки ж разів я чув цю маячню… І що ближче до втілення плану, то частіше з’являлися «надійні» сліди уявної книги, що мала наділити свого господаря могутністю сил первісного сотворіння світу.

— Це гонитва за примарою, Єшуа. Ти повторюєш помилки Люцифера. Він змарнував своє життя, намагаючись знайти те, що ніколи й не існувало. А тепер і ти…

— Але ж він мав рацію! — руки Єшуа збуджено трусилися, наче жадали стиснути цю вигадану реліквію. — Книга існувала в його часи! Точніше, досі існує. Згадай, скільки пророцтв збулися, скільки знаків ми бачили на шляху: мертві повстали, хворі одужали. Згадай хліб і рибини. Пам’ятаєш воду, перетворену на вино, Єгудо? А Тиверіадське море пам’ятаєш?

— Мій бідний брате, — я сумно похитав головою, усвідомлюючи, що все набагато гірше, ніж я гадав, — ти загубив себе у пошуках чарівних артефактів. Добре, що наш Батько мав достатньо мудрості, щоб відправити мене з тобою. Він знав, що хтось має подбати про тебе й дотримання його плану.

— Що ти верзеш, Єгудо? Хочеш сказати, що від самого початку Отець не вірив у мене? Вважав мене слабким хробаком, що не здатен віддати своє життя заради порятунку цього світу?

Якщо так поставити питання, то… можливо, в словах Єшуа була правда. Я б так питання не поставив, але…

— Він любить тебе, малий. Вірить у тебе. Інакше не відправив би сюди. Просто Батько знає, що ти невиправний романтик, і тебе можуть захопити пошуки легендарних скарбів минулих цивілізацій. Я теж люблю тебе, братику, і мені боляче від того, що на тебе чекає. Але ти не можеш зрадити нас і відмовитися заради фантомної надії на щасливий порятунок для всіх.

— А якщо він є, Єгудо? — в голосі брата відчувалися приреченість і благання повірити йому, підтримати у його відступництві. — Якщо Книга Джерел існує?

— Ти бачив лінії долі, Єшуа. Єдина з них, де цей світ вціліє, — це та, де тебе стратять. Та, де ти подаруєш людям віру та надію. Усі інші гілки реальності завершуються Кінцем Світу. Цього не минути, брате. Ми маємо врятувати цей світ, тож тобі доведеться пройти через це.

— Але ж має бути інший шлях!

— Якби ж це було так… Я був би радий померти на хресті замість тебе, але Обраний у нас ти. Я б хотів бути поруч, коли прийде твій час, але у кожного з нас свій шлях болю й страждань.

Єшуа сумно обійняв мене, і я відчув гарячі сльози, що крапали на мою шию.

— Гаразд, Єгудо. Я… розумію. Я витримаю. І ти, брате, роби що мусиш.

***

Оцініть від 1 до 10 наскільки автор впорався із завданням та напишіть про свої враження.

Оцінки можна ставити в коментарях під уривком до 18.07.2025 включно.