Літературне шоу «Супер Автор»

– Професоре Конраде, а як знайти дзеркало істини? – з натовпу пролунало питання.

– Вченими доведено, що дзеркало знаходиться в Червоній залі, – відповів чоловік, – У покинутій резиденції Великої княгині Ксенії.

Викладач витримав коротку паузу, спостерігаючи, як заметушилися студенти. Перешіптування хвилею пройшлося поміж слухачів.

– Але не факт, що ви його знайдете, – він хитро усміхнувся – Для когось воно знаходиться у минулому, для інших – у майбутньому. І лише для одиниць – у теперішньому.

– Що за дитячі загадки? – пролунали обурені голоси.

– А це, мої любі, ваше завдання на канікули, – далі професор Конрад оголосив, – Заняття закінчено. До зустрічі через місяць!

Галасливий рій студентів радісно покинув аудиторію, смакуючи майбутній відпочинок. Але троє людей були певні, що вже сьогодні вони будуть у поїзді.

– З третьої колії відбуває поїзд Лімень-Чарівець.

Дівчина поспішила до потрібного вагону. У купе був лише мовчазний хлопець.

– Таки встигла, – вона плюхнулася на сидіння, – Я Тіша. Здається, ми в одній групі навчаємось.

Дівчина звернулася до одногрупника, котрого декілька разів бачила на лекціях.

– Тім, – буркнув хлопець і відвернувся до вікна.

У вухах відбивався ритмічний стукіт коліс, а тіло похитувалося у такт залізній коробці потяга. За вікном степ розстилався польовими квітами і сухою травою, яку випалило літнє сонце. Поодинокі дерева, мов привиди, пролітали повз.

Через деякий час поїзд зупинився на станції. Двері повільно відчинилися і пасажири побачили усміхнене обличчя.

– Ба! Це ж мої любі учні!

– П-професоре Конраде?! – здивовано вигукнула Тіша, – Чому ви тут? Ви ж були у Лімені разом з нами!

Студенти переглянулися – їхні думки були однакові, але озвучила їх Тіша.

– Мав декуди навідатись, – чоловік підсів до хлопця.

– Гадаю, ми всі їдемо в одне місце, – професор примружив очі, – Але здивований, що ти теж тут, Тіме. Тебе в університеті нечасто побачиш.

Хлопець нервово поправив білу сорочку і відповів:

– Я хотів побачити його…

– Ти теж хочеш знайти те дзеркало? – перебила його Тіша.

Тимотей коротко кивнув.

– Якщо воно справді існує, тоді я зможу… – камінь у горлі не дав закінчити речення.

– Звісно існує, – підтвердив професор, – та чи знайдете ви його.

– Трясця, – Тіша цокнула, – Що це означає?!

– Мені й самому цікаво. Сподіваюсь ви поясните мені.

Студенти знову переглянулися. Кожна відповідь викладача лиш породжувала нову низку питань. Вже за кілька годин вони опинилися у старому затишному місті.

– Ви теж хочете знайти дзеркало, професоре?

– Так.

– Нащо?

Професор Конрад замислено озирнувся довкола, потім глянув на учнів. Його незмінна усмішка ніби говорила – він не відповість.

– Більш цікаво, чому ви раптово вирушили на його пошуки, – підмітив чоловік, – Якщо вдасться знайти його, чи готові будете до того, що побачите?

– Давно, – відповіла Тіша – Я хочу знати своє минуле.

– З тобою щось трапилося?

– До 12 років я не маю жодного спогаду.

– Жодного спогаду? – перепитав хлопець, – Чому?

– Звідки я знаю, – невдоволено відповіла дівчина, – Лише пам’ятаю, як мене знайшли у закинутій будівлі ледь притомною. Далі лікарня, поліція, дитячий будинок…

Тіша поступово затихла, крокуючи бруківкою. Тиша тривала, доки її не порушив Тім.

– І що робитимеш, як дізнаєшся?

– Не знаю, – вона знизала плечима, – Не думала про це. А ти, Тіме?

– Я хочу дізнатися, скільки часу в мене лишилося.

– Часу?

– До смерті, – пролунав байдужий голос.

Відповідь збила Тішу з пантелику, а професор задумливо поглянув у небо.

– Ти про прокляття своєї сім’ї? – запитав чоловік і додав, побачивши округлі очі хлопця, – Серед знатних родин це досить часте явище. Усе має свою ціну.

– Я ніби жертовне ягня, чиє призначення – вмерти на благо інших, – у серцях випалив Тім.

– Невже це ніяк не лікується? – схвильовано спитала Тіша.

– Ні, кожного разу помирає хтось із членів родини.

– Прокляття може і сильне, – зазначив викладач, – Але не дозволяй йому панувати над собою. Твоє бажання – це пряма капітуляція.

– І що ви пропонуєте? Радіти життю, харкаючи кров’ю?!

– Пропоную зараз відверто зізнатися самим собі, що ви хочете побачити, адже ми майже на місці.

Від вигляду резиденції Великої княгині Ксенії захоплювало дух. Комплекс будівель, побудованих в еклектичному стилі, нагадував середньовічний замок. Стримані цегляні стіни з червоного каменю з докором дивилися на круті схили дахів, критих черепицею різних кольорів, що утворювали геометричні візерунки.

– Як думаєте, дзеркало там? – запитала Тіша.

– Звісно, – усміхнувся професор, – Та чи готові ви?

– Так, – рішуче промовив Тім і зайшов до будівлі.

Їхній шлях пролягав до однієї з головних кімнат – Червоної зали. Там, за дубовими дверима мало бути воно – Дзеркало істини. Студенти мовчки стояли перед дверима, а професор уважно спостерігав за ними. Нарешті Тім схопився за ручку і відчинив.

Вони опинилися ніби в дерев’яній шкатулці. Стіни оздоблені шовком, по якому розрісся рослинний візерунок, а підлога встелена червоним буком і зеленою липою. На одній зі стін висіло величезне дзеркало, оздоблене рамою з чистого золота.

– Воно тут, – прошепотіла дівчина.

Професор Конрад кивнув, і всі повільно рушили до дзеркала. Час ніби сповільнився, а тривале очікування вибухнуло калейдоскопом емоцій: від недовіри до захвату.

Дзеркало незворушно дивилося на простір довкола, на двох шокованих студентів й усміхненого професора.

– Неможливо, – прохрипів Тім, – Чому я бачу себе живим? Адже я маю померти.

– Чому? – прошепотіла Тіша, а по щоках потекли сльози, – Чому я бачу свій день народження, який святкую в будинку подруги?

– Чудово, – пробурмотів професор, і звернувся до учнів, – Тепер, коли ви побачили істину, що робитимете?

– Канікули лиш почалися, тож поїду до подруги, – усміхнулася дівчина, – Вона запрошувала до себе.

– А я хочу подорожувати країною, – сказав хлопець у передчутті пригод.

– А чому ви тут, професоре?

– Аби переконався, що маю владу лиш над теперішнім – результатом минулого і фундаментом для майбутнього.

***

Оцініть від 1 до 10 наскільки автор впорався із завданням та напишіть про свої враження.

Оцінки можна ставити в коментарях під уривком до 16.08.2025 включно.