Літературне шоу «Супер Автор»

Колись яскрава, мідь її волосся вкрилася тонкими нитками срібла. Але її це ані трохи не псувало. На обличчі Гертруди час залишив кілька зморшків, які робили її навіть більш привабливою. Зріла краса, що не проходить у деяких жінок до старості.

Якби не синці та порізи від роботи ката, патер Конрад Шусс вирішив би, що його колишня подруга і досі дуже мила. Звісно, він не міг би сказати це їй. Він не мав би так думати, але ж думкам не накажеш.

— Як же ти могла так низько впасти, Гертрудо? — священник глянув жінці у вічі. — Брудна проклята відьма. Мені соромно від того, що колись я кохав тебе.

— Ти ніколи не кохав мене, Конраде, — криво посміхнулася вона. — Я навіть не певна, що ти любив Бога, служінню якому присвятив життя.

— Не смій такого казати, тупа жінко! — загарчав Шусс.

— Чому ж, Конраде? Не хочеш чути правду? — вона вдивлялася в його обличчя, наче порівнювала з тим, кого знала колись. — Ти покинув мене заради служіння Церкві.

Він стиснув хрест на грудях, благаючи Господа про терпіння та мудрість, яких йому зараз бракувало.

— Богові.

— Ні, любий, ти обрав саме Церкву та кар’єру. Якби ти хотів служити Богові, міг би залишатися поряд зі мною і просто робити добро людям.

— Та що ти розумієш? — патера Конрада перетрусило від гніву. — Твоїми устами говорить сам Диявол. Ти продала йому свою душу. Навіщо, Гертруда? Даби помститися мені?

Жінка голосно розсміялася, наче божевільна чи одержима:

— Ти дійсно вважаєш, що світ обертається навколо тебе? Як же мені тебе шкода, любий.

— Не називай мене так. Ти — відьма, наречена диявола. Єресь є найтяжчим злочином, жінко. Покайся. Зречися своєї нечистої віри. Заради милості Божої!

— Ти заблукав, милий. Не бачиш шляху серед дерев. Колись твоє серце було добрим, а тепер ти служиш злу. І не хочеш цього визнати. Бог — це любов. А ненависть походить від Нечистого. Ти вбиваєш безневинних людей, Конраде. То кому ти служиш?

Патер Шусс сам не зрозумів, як це сталося, але його рука стрімко злетіла й ляснула Гертруду по щоці. Вона його спровокувала!

— Саме про це я тобі й кажу, Конраде, — вона сплюнула кров і похитала головою.

— Я сподівався, що ти визнаєш свою провину, очистиш душу від гріха. Тож це твій вибір, єретичка. Нехай буде воля Божа. Я визнаю тебе винною й засуджую до смерті.

Інквизитор взяв у служки смолоскип, і полум’я швидко охопило политі олією дрова, чіпляючись за лахміття, що залишилися від одягу відьми.

— Я прощаю тебе, Конраде, бо все ще кохаю, — прокричала Гертруда, не маючи сил стримувати біль.

— Ти ніколи мене не кохала, ти брудна блудниця! — загарчав священник.

Вона вже не могла стримувати стогін, але вичавила крізь сльози:

— Я дозволила тобі кинути мене і йти за своєю мрією, любий. Чи це не кохання? Якби я не любила тебе, то спробувала б утримати. Розповіла б про те, що у нас із тобою буде дитина.

— Що?! У нас була дитина? Де вона? Скажи мені! Заради милості Божої, скажи мені, Гертрудо!

Та вона вже не могла говорити. Лише дикий звірячий крик вирвався з горла жінки, поки не розчинився у гнівному реві вогню.

***

Оцініть від 1 до 10 наскільки автор впорався із завданням та напишіть про свої враження.

Оцінки можна ставити в коментарях під уривком до 5.07.2025 включно.