Літературне шоу «Супер Автор»

Подих

Тіло капітана Мартона повільно пропливло повз Бена, поступово відкриваючи огидну правду про відповідальність і наслідки системного недбальства.

Бен був упевнений, що кеп недостатньо регулярно проводив техобслуговування реактора й силових установок. Довести це не зміг би, але на пляшку калнесійького рому заклався б. Та й Кавасакі розповідав про підроблений звіт щодо профілактичних робіт у реакторній.

Може, саме тому Старий і виніс собі мізки, коли все пішло шкереберть? Бо відчував особисту відповідальність за всі ці смерті, що сталися на борту «Красунчика» після вибуху в апаратному відсіку? Замість того щоб намагатися врятувати тих, хто залишився, він обрав короткий шлях до безодні. Клятий покидьок.

У капітанській каюті не було нічого, що допомогло б у тій кепській ситуації, яка склалася. Бен знайшов кілька пляшок дорогого віскі, але це було найменше, що його зараз цікавило.

А от імпульсник кепа Мартона ще міг знадобитися. Бен з огидою стер з нього кров і мізки сорочкою покійного, ледь долаючи блювотні спазми. Хоч він і був бортовим лікарем, але до такого відвертого бруталу точно не звик.

Розраховував, що в польоті доведеться лікувати проноси, головний біль, грипи-шмипи, похмілля та хандру. У гіршому випадку переломи та дрібні травми. Ну може, комусь зуб виб’ють у п’яній бійці у космопорту.

Але купа порваних тіл, весь корабель у крові, розгерметизація більшості відсіків… Це було занадто. Коли Бен прийшов до тями, перше, що він побачив, була чиясь відірвана рука. Сема. Той сидів під стінкою в калюжі крові, намагаючись накласти собі джгут.

Бен зірвав зі стегна аптечку й почав швидко накладати автотурнікет, а коли завершив, Сем уже не дихав. Бена трусило від стресу, і він обережно поклав руку товариша поруч із бездиханним тілом. Потім подумав і придавив відірвану руку здоровою, щоб не загубилася в цьому кривавому хаосі.

Навкруги лунав аварійний сигнал, повідомляючи персонал про вибух в апаратному. Це було хріново. Судячи зі звіту на терміналі, реактор і двигун були серйозно пошкоджені. Отже, вони тут надовго, якщо взагалі виберуться звідси.

Більшість відсіків утратили герметичність, тож там радше за все ніхто не вижив. Кисень! Бен аж похолоднів від усвідомлення небезпеки. Якщо силові агрегати вийшли з ладу, вентиляція зупиниться. Аварійна протримається на акумах, але не довго. Та найгірше було те, що фільтри не працюють.

А це означало, що без подачі кисню їм усім хана. Хоча… На складі були запасні кисневі балони. Хіба що дістатися туди було нереально. Все розтрощено, переходи заблоковано.

Стоп! Бен згадав про аварійний скафандр житлового відсіку. Ні, звісно, про вихід назовні зараз не могло бути й мови, але там був балон із киснем. Він поспішив до шлюзу, дорогою перевіряючи, чи немає тих, хто вижив і потребує допомоги медика.

Ванесса висіла у проході зі зламаною шиєю. Гомеса розчавило столом у кают-компанії. А Кремез плавав у проході до шлюзової камери з перерізаним горлом. Дивно. З рани все ще вилітали поодинокі бульбашки крові, а поріз здавався надто рівним для травми.

— Ви теж прийшли за балоном, доку? — почувся з-за спини хрипкий голос одноокого Марка. — Дарма, доку, дарма. Я вам його не віддам.

— Марку? Що трапилось? Що сталося з Кремезом?

— Він хотів забрати балон, доку, — в руці чоловіка був ніж зі скривавленим лезом.

О, ні. Невже він?.. От лайно…

— Слухай, Марку, у нас на борту багато поранених. Їм може бути потрібен цей кисень…

— Ні! Це мій балон. Забирайтеся від нього, доку. Я не хочу вас убивати, та якщо змусите…

Чоловік раптом кинувся на Бена, цілячись тому ножем у живіт. Та в умовах відсутності гравітації атака вийшла незграбною. Почалася боротьба, і Бен сам не помітив, коли ніж увійшов у груди Марка.

Той кліпав єдиним оком і безмовно ловив повітря, а Бен дивився на суперника й не міг збагнути, що щойно відбулося. Лише коли ротом Марка пішла кров, а очі закотилися, лікар згадав, що мав би надати допомогу пораненому.

Та було вже запізно. Тож Бен витягнув ніж із рани й відштовхнув мертве тіло з дороги. А потім від’єднав балон від скафандра та вирушив у бік капітанської каюти.

І ось він тут, у розкішних апартаментах Мартона, що аж удвоє більше його власного спального боксу. У нього є балон кисню, ніж, імпульсник і кілька пляшок віскі. Непогано, враховуючи, що дорогою сюди йому довелося вбити ще двох.

Охочих до останнього ковтка повітря було достатньо. Принаймні донедавна. Термінал показав, що живим на борту залишився лише сам Бен. Шкода було Гасінського. Хороший був хлопець. Певно, брак кисню дещо затьмарив йому розум, і він намагався задушити лікаря та забрати балон.

Бен підніс маску до обличчя й кілька разів ощадно вдихнув. Скільки він так протримається? Добу? Але навіщо? Допомога не встигне сюди раніше ніж за пару тижнів. І цей клятий балон лише подовжить його агонію на пару десятків годин.

Який у цьому сенс? Чи варто воно стількох смертей? Роксі. Вона не намагалася нашкодити Бенові. Її затисло покрученою рамою гравітаційного тренажера, і вона не могла звільнитися. Дуже зраділа, коли побачила наближення медика.

Бен не міг витягнути її сам. Він лише погладжував її спітніле від болю чоло, поки лезо рішуче входило у м’яку щілину під вухом. Він досі бачив її здивовані очі. Карі. З золотистим обідком.

Але зараз, намагаючись бути відвертим із самим собою, Бен визнавав, що вбив дівчину не з милосердя. Він не хотів ділитися киснем. Раптом усвідомив, що вона все одно помре, і витрачати на неї безцінний кисень безглуздо.

Але як він дійшов до такого? Звіряча жага життя, готовність перегризти горлянку іншим за останній ковток повітря. Прагнення жити за будь-яку ціну перетворило його на монстра. Вбивай або умри. А як же присяга Гіппократа? Він мав рятувати тих, кого вбив.

Чи не краще було одразу померти гідною людиною, ніж убивцею добою пізніше? Скільки ще в балоні? На годину? Він же…

— Капітане, — почувся з динаміків рівний голос бортового ШІ, — ремонтні краулери завершили герметизацію в трюмі. Рекомендовано забрати на складі запасні балони з киснем для екіпажу, адже відновлення живлення досі під питанням.

***

Оцініть від 1 до 10 наскільки автор впорався із завданням та напишіть про свої враження.

Оцінки можна ставити в коментарях під уривком до 16.08.2025 включно.