Літературне шоу «Супер Автор»

Вона йшла, міркуючи, що вдома її чекає холодна вечеря та нудна розмова з сусідкою, якій аж так муляє сміттєвий пакет на ґанку. Ще й голова тріщала від купи проблем, які навалилися відразу після його фрази: «Та пішла ти зі своїми забембехами!» Вона таке не пробачає. Щось вигадає, аби йому тісно стало в грудях і защеміло, як оце їй наразі.

Посеред площі стояв хлопчина. На перший погляд йому було років сімнадцять. Безформна вітрівка, мішкуваті штани, лице червоне, опухле. Вона вже бачила його раніше в цьому місці і знала, що той говорить хтиві слова дівчатам і пропонує сороміцькі дії. Ніколи не розуміла, що штовхає людину на такі вчинки. Іншим разом би відмахнулась і пройшла, але сьогодні надто накручена. Після його: «Давай я тобі…», вона зухвало вигукнула:

— А давай!

Він заціпенів, кліпнув тричі повіками і, побачивши, що вона все ще тут, розтягнув рота у щербатій посмішці:

— С-с-серйозн-н-но?

«Ах, ти погань мала, зараз я тебе ще й не на такі подвиги змушу!» Але вголос запевнила:

— Звісно! Йдем зі мною. Тут дві зупинки трамваєм.

Від нього тхнуло чистим спиртом і м'ятною жуйкою. З обличчя стікав піт, на будь-які запитання хлопець марно намагався вимовити хоч слово й затинався ще дужче.

Вона штовхнула його в темний під'їзд, де смерділо котячим лайном і пліснявою.

— Йдеш на третій поверх. Там буде дві квартири. Тиснеш на дзвінок у ту, що зліва. Коли відчинять, питаєш Тадика. Зрозумів?

— Н-нє…

— Ай, не суть! Йди, я тут за тобою буду, нижче поверхом. Просто запитай, чи є Тадей.

Вона конче мусила знати, чи той поганець у своєї колишньої. Бо що то за такі понти між ними? Кров стукала у вухах.

За хвилину почулися п'яні крики і лайка старечим бабським голосом. Юний маньячелло вискочив, мов ошпарений, зі сходового майданчику і погнав сходами на вулицю.

— Срань! Не та хата! — тільки й змогла кинути услід.

***

Кожного дня він виходив на площу. Діагноз невтішно пророкував не більше року життя. А йому всього двадцять. Ще й нічого не мав і не спробував. А найдужче хотілось відчувати себе бажаним у сексі. За будь-яких обставин. Аби з ким. Бо всі дівки однакові: хтиві й продажні. Грошей він не мав. Батьки залізли в борги за нескінченні терапії. Залишилося кричати прямо про свої потреби. Що, їм шкода шматка свого тіла? Він ретельно зробить усе, щоб вона, хто б то не була, залишилась вдоволеною. Най лише погодиться.

Всі проходили повз: кривилися, фукали, лаялися. Згодом сама лише відраза, викликана його словами, почала задовольняти слизькі фантазії. Збентеження і жах, що незмінно псували дівчатам настрій і гидили їх вроду, наповнювали його свідомість величчю та ілюзією влади.

Та вона зупинилася... Довгі засмаглі ноги, коротка спідниця, зелені очі. Збіса гарна і зла. Яка ж вона зла! Казкова фурія! Він дозволить їй керувати собою. Недовго.

Темний під'їзд. Сморід — не завада. Так навіть прикольніше. Але хто такий той Тадей? Чому треба його долучати? Колишній? З якого дива?

Стара карга накинулася з п’яною лайкою:

— Вб'ю виродка!

Він і так помре. Ліпше вже сам.

— Срань!

***

Оцініть від 1 до 10 наскільки авторка впоралася із завданням та напишіть про свої враження.

Оцінки можна ставити в коментарях під уривком до 5.07.2025 включно.