Літературне шоу «Супер Автор»

— Ми не можемо писати «психологиня». Це відлякає частину авдиторії, — втретє повторив Ігор. Його пальці ритмічно клацали ручкою, поки він гортав макет рекламної кампанії.

— Ми не можемо писати «психолог», — твердо відповіла Ліда. Вона сиділа навпроти, не зводячи очей з рядка, що став причиною суперечки: «Консультації досвідченої психологині».

— Наш таргет: жінки від тридцяти, консервативні, з регіонів. Половина з них узагалі досі використовує російську. Їм «психологиня» ріже слух.

— А мені ріже слух, коли жінку з дипломом називають чоловіком, — кинула Ліда.

Ігор зітхнув. Він знав, що так буде. Ліда, як завжди, не просто сперечається, а використовує текст як бастіон для власних упереджень. Для нього слова — інструмент. Для неї це зброя.

— Лідо, це ж не політична кампанія. Це реклама. Люди мають відчути довіру, комфорт, когнітивну легкість. А не почати гуглити, чому тут написано якесь «-гиня».

— Мова — це політика!

Її манера розмовляти гаслами, що легко вмістилися б на футболці, була талантом і прокляттям одночасно. Цупкі влучні фрази, саме за них клієнти готові були щедро платити. Але Ліді в кожну картинку потрібно запхати цінності, в кожен текст — соціально важливий меседж. «Соціально значуще послання» виправив його внутрішній голос, що давно перейняв її інтонації.

— Якщо ми боїмося власної авдиторії, може, вона й не наша? — продовжила Ліда.

— Нам потрібні охоплення! — Він сплеснув руками, ручка вислизнула з пальців й залишила цятку на бездоганно-білій сорочці. — Я хочу результату.

— Ні, ти хочеш зручності. А я свідомості та відповідальності.

Після кожної такої розмови у нього боліла голова. І не тому, що Ліда завжди неправа. Вона надто… принципова, а це не якість що працює у рекламі. В нього був план, бюджет, дедлайни. А в неї — позиція. Скільки клієнтів гучно грюкали дверима через її провокативну манеру та «позицію». Він міг змиритися з відмовою співпрацювали з онлайн-казино та алкогольними марками, бо це дозволило зробити ребрендинг й розширити базу клієнтів. Тепер доводилося працювати важче, та прибуток тільки виріс. Але Ліда примудрялася навіть прохідні проєкти перетворювати на боротьбу за сенси.

— Послухай, — м’яко сказав він. — Я не проти фемінітивів. Але нам потрібно, щоб це спрацювало. Щоб переходили за посиланням. Щоб купували. Якщо для цього треба трохи приглушити меседж, може, воно того варте?

— Якщо кожного разу приглушувати, — відказала вона, — то коли ми нарешті щось скажемо повним голосом?

На екрані монітора миготіла ідеальна презентація: фото усміхненої фахівчині, нейтральні пастельні кольори, акуратний логотип. І під ним порожнє місце, бо Ігор так і не натиснув «Зберегти» з правкою.

— Дай мені одну хвилину, — сказав він нарешті. — Я перепровірю реакції по фокус-групах. Якщо цифри не будуть катастрофічними, хай буде твоя психологиня.

— Вона не моя. Вона сама себе так кличе, — відказала Ліда. — І я не хочу, аби моя компанія змінювала її заради клікабельності. Маркетинг не лише про цифри, а й про те, чи маєш ти хребет.

***

Оцініть від 1 до 10 наскільки авторка впоралася із завданням та напишіть про свої враження.

Оцінки можна ставити в коментарях під уривком до 5.07.2025 включно.