11: Сусідка-інформаторка
Клавдія Петрівна з’явилась так, як завжди: із повітря. Точніше, з-за фіранки, бо “вже півтори години дивилась, що у вас там коїться, через театральний бінокль”.
— То що, Павла вже сховали в морозилку? — спитала вона, обережно заходячи в кав’ярню з торбинкою, де був, здається, огірок, шматок газети і ключі від невідомого походження.
— Клавдіє Петрівно, — почала я дипломатично, — це місце злочину.
— А я — місцева Вікіпедія. І якщо ви хочете знати, хто був у Павла перед смертю, то краще дайте мені кекс і не перебивайте.
Зойка мовчки простягнула їй ванільний із маком.
— Я бачила, як Павло заходив до вас за пів години до офіційного відкриття, — почала вона, жуючи. — Але не сам. З ним була жінка. Висока, у плащі. І темні окуляри. Я одразу подумала — щось не так. Бо, по-перше, дощу не було, а по-друге — вона мала ноги, як у моєї Лєночки, тільки живі.
— І що вони робили?
— Зайшли через чорний вхід. Сміялися. Вона тримала щось у пакеті.
— Кекс? — припустила Зойка.
— Хто тепер знає! Але скажу вам так: зайшли — двоє, а вийшов — тільки Павло. І то з перекошеним обличчям.
— Ви точно впевнені?
— Дитино, я встигла вирахувати з фіранки дві подружні зради і один борщ без буряка — повір, я знаю, що бачила.
Глущенко тим часом стояв збоку й тихо записував усе в блокнот. Потім підняв очі й сказав:
— Якщо це правда, у нас таємнича жінка в плащі, яка щось знала, принесла або винесла.
Сметанко в цей момент прослизнув під стіл і виніс... серветку. Знову з написом:
"Ти не зможеш це з'їсти — бо воно з'їсть тебе першим."
Клавдія Петрівна схрестила руки.
— Що я казала? Жінка — це загадка. А жінка з кексом — подвійна загадка з начинкою.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!