23: Записка в ріжку
Коли клієнт каже: “У мене щось у ріжку”, — це зазвичай означає пломбір, вафлю або алергію. Але цього разу — була записка.
— Пані, я просто хотів морозиво, — сказав здивований чоловік у костюмі з лампасами, — а там щось шурхотіло. Я подумав — то вафля, а воно… хрумка правда.
Він витягнув акуратно згорнутий клаптик паперу, що був захований між шарами вафельного ріжка. І передав мені.
Я розгорнула. Почерк — знайомий: Павло.
“Тобі здається, що це просто десерт. Але десерти з секретами — небезпечні. Якщо ти читаєш це — значить, я все-таки передав його. Вона знає. Але чи зважиться?”
— Це вже четверта записка! — зойкнула Зойка. — Ми скоро зможемо зібрати з них роман!
— Або інструкцію до самознищення, — додала я.
Глущенко, який знову прибув із нізвідки (він, здається, має телепорт), забрав записку в пакет із доказами.
— Павло, схоже, не просто підозрював. Він знав, що щось станеться. І готувався. І в нього була адресна стратегія — заховати повідомлення в… кексах, серветках, ріжках.
— Кондитерський шифрувальник, — зітхнула я.
— Але хто ця “вона”? — повторив капітан. — І чому вона мала “зважитись”?
Тітка Люся в цей момент повернулась із кулера і сказала:
— Бо жінка, яка носить таємниці, завжди врешті зважується. Або зникає.
Зойка підняла брови:
— Ти це звідки?
— Це була мильна опера “Грішні слойки”. Але суть — правдива.
Я подивилась на ріжок, з якого витягли записку, і подумала: Що ще у нас тут — сорбет з кодами? Капучино з флешками?
Ми були вже по самі вуха в десертному детективі. І він тільки ставав... хрумкішим.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!