19: Провал Марини
Я вирішила діяти. Досить слухати усіх — настав час брати справу в руки. Як казала тітка Люся, “коли навколо все горить — бери віник і вдавай, що прибирання заплановане”.
Отже, план дій був простий:
Потайки перевірити підсобку, де Павло був востаннє.
Знайти хоч щось підозріле: записку, ще один кекс, крихти зла.
Не зламати нічого по дорозі.
План провалився на пункті три.
Я зачепила коробку з какао, наступила на швабру, та вистрілила в кавомашину, кавомашина заіскрила, і ми втратили найважливішого члена команди — латте з мигдалевим молоком.
Зойка забігла, побачила, що я вся в какао, і спитала:
— Це ти готуєшся до Хелловіну?
— Я… розслідувала.
— І що знайшла?
— Що я не слідча.
Сметанко прийшов, сів на мій черевик, і почав вилизувати какао з підлоги. Він — єдиний, хто був щасливий.
Але гірше стало тоді, коли я зрозуміла: я втратила ключ від сейфу, де зберігались наші “таємні інгредієнти”. Тобто не отрута — а рецепти, замовлення і копія меню.
— Чудово, — сказала я. — Я стала жертвою кондитерського саботажу. Самої себе.
Капітан Глущенко прибув саме в той момент, коли я стояла у центрі підсобки, обляпана какао, з ложкою в зубах і виразом обличчя: “Я не хотіла, але вийшло саме так.”
— Ви не бачили підозрілої активності? — запитав він серйозно.
— Тільки своєї, — відповіла я.
Він кивнув і посміхнувся:
— Добре. Значить, ви тепер офіційно переходите до розряду “непередбачуваних, але корисних”.
Я подумала: Хоч хтось бачить у цьому сенс.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!