Кекс на згадку про вбивство

Флешка Павла відмовлялась відкриватися. Її перевіряли на ноутбуці, планшеті, телевізорі, старому касовому апараті і навіть у мікрохвильовці — хоч останнє, можливо, було помилкою.

— Може, її прокляли? — припустила Зойка.

— Або це просто дуже давня модель з часів, коли флешки ще писали листи, — додала я.

Тітка Люся, яка до цього часу мовчки копалась у своїх арома-травках, раптом піднялась і заявила:

— Її треба очистити. Енергетично.

— Ви збираєтесь провести... екзорцизм флешки? — перепитав Глущенко.

— Саме так. У мене є спеціальна методика — вона працювала з міксерами і принтером у ЖЕКу.

Через 15 хвилин на столі стояла флешка, навколо — три свічки, сіль, листя лаванди, кришталик, два лимона (один на випадок чаю), і Сметанко в ролі охоронця порталу.

Тітка Люся почала шепотіти:

— Виходь, інформаціє. Відкрийся, файл. Покажи нам істину і хай буде pdf...

— Може, треба просто... вставити її ще раз? — обережно спитала я.

У цей момент флешка засвітилась. Монітор блиснув. І — о, чудо! — відкрилась папка "PRAGUE_Plan_2".

— Це реально спрацювало? — здивувався Глущенко.

— Ніколи не сумнівайтесь у силі кришталу, — сказала тітка Люся і поправила брошку у формі шпильки для волосся “Антивірус-98”.

Усередині виявилось відео. Павло. Камера. Темна кімната. І голос:

"Якщо ти це бачиш — значить, я або мертвий, або дуже ображений. Той, хто в Парижі, повернеться. І не пробачить. І це — не просто десерт. Це — справжнє меню помсти."

Ми переглянулись.

А Сметанко демонстративно сів на клавіатуру.