36: Фото з незнайомкою
— Це фото я мав знищити, — сказав Борис, ніби ми в фільмі про шпигунів, а не в кав’ярні з ароматом кориці й підозри.
— І?
— Але я адвокат. Я все копіюю. Навіть кекси. Дивіться.
Він поклав на стіл фото: Павло, усміхнений, стильний, трохи нахабний — як завжди. І поряд — вона.
Жінка в темному пальті, з червоними губами, рукавичками і поглядом типу “я знаю, що ти з’їв не той кекс”. У капелюсі. У вуалі. У стилі “я приїхала з Парижа, але привезла кримінал”.
— Це… вона, — прошепотала тітка Люся. — Та сама, що стояла за вікном! Я її впізнала по силуету “нічної істини”.
— Ви бачили її раніше? — спитав Глущенко.
— Ні, але мій астрал знає її з минулого життя.
Борис кивнув.
— Це фото Павло надіслав мені торік. Без пояснень. Лише підпис: “Вона з Парижа. Але частина мого рецепту.”
— Рецепту чого?
— То вже я і сам не знаю. Але вона… була поруч. Імовірно — знала, що він задумав.
— Може, це вона й допомогла йому “зникнути”? — припустила Зойка.
— Або — підмінила тіло, — додала я.
Сметанко у цей момент грівся на фото, мов на доказі. І шипів, коли хтось торкався незнайомки пальцем.
— Кіт каже, що вона не до душі, — констатувала тітка Люся.
— Якщо вона повернулась, — сказав Глущенко, — то наступним буде не просто кекс. А вибух.
І я подумала: чому всі жінки в капелюхах — або фатальні, або фальсифікатори десертів?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!