44: Монтаж і маніпуляція
Руслан дивився на екран із виразом обличчя, який зазвичай мають люди, коли дізнаються, що в каві був сіль.
— Я щось знайшов. І це... хтось вирізав момент.
— Що? — спитала я.
— На записі з камер відеоспостереження кав’ярні. Одна з копій, яка мала залишитись на хмарі. Там є Павло. Але... є стрибок. І після нього — вже нічого.
— Як нічого?
— Як “кінець серіалу на найцікавішому”. Відсутній шматок десь на хвилин п’ятнадцять. І саме в цей час, за версією свідків, він заходив у підсобку. Востаннє.
Глущенко зціпив зуби:
— Це означає, що хтось знав, де записується резервне відео. І мав доступ до серверу.
— А доступ мають лише троє: я, ти і... Павло.
— І якщо Павло мертвий — або він вирізав сам перед смертю… або хтось з нас має дуже криву совість і прямі руки.
Руслан натиснув паузу:
— Оце — ще цікавіше. На кілька кадрів до вирізки — на фоні видно когось. Зі спини. В білому халаті. Але це — не Павло.
— Може, тітка Люся?
— Ні, це... чоловік. Великий. І на халаті — пляма. Темна. Не кава.
Ми всі завмерли.
— Ізмонтовано чітко. Без зайвого. Навіть звук приглушили. Як профі. Або... той, хто працює з відео.
Зойка нахилилась до Руслана:
— Скажи чесно. Це ти?
— Я?! Та я ледве фотки обрізаю, щоб було видно тістечко, а не підборіддя.
А я стояла й думала: в кожного тут — по шоку. Але в когось — ще й пульт від запису.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!