Шазілір. Заборонений день

***

Під натиском кредиторів Ораст Дайра розпродав більшу частину свого майна і зібрався перебратися кудись у село. На жаль, його дружину такі плани не влаштовували. Вона любила гарне життя. Нехай не яскраве, як у юності, але хоч би гідне. І якщо чоловік не міг задовольнити її запити, треба було знайти іншого чоловіка. Наприклад, чим поганий нинішній власник їхнього будинку? Ейрон, багатий, на вигляд пристойний, характер стерпний – цілком прийнятна партія! Тим паче, він сам зробив пропозицію і навіть не вимагав, щоб Аріала добивалася розлучення.

Ораст влаштував гучний скандал, трохи покричав про значення вісімнадцяти років шлюбу, навіщось приплів дітей… І поїхав геть. Звісток від нього не було – чи то згинув десь у невідомості, чи вирішив обірвати з дружиною усі зв’язки. Після зникнення Леріани він взагалі поводився вкрай нестабільно. Почав звинувачувати казна в чому дружину, побився із зятем, внадився до сумнівних пивниць…

Пішов – і чудово. Аріала відчула полегшення і почала облаштовувати новий побут.

Понад два роки вона вела спокійне життя поважної дами з передмістя. Її мало турбувало минуле – жінка вважала, що досить нагорювалася. Втратити двох доньок за один рік – таке не кожна мати переживе. Але час лікує. Потрібно дивитися лише вперед.

Проте її безтурботне існування було порушено. Двоє невігласів, що прикривали своє нахабство чиновницькими стрічками, з’явилися в неї вдома і всілися у вітальні. Аріала не могла збагнути, навіщо комусь знову ворушити справи, поховані під багаторічним шаром пилу. Дівчаток не повернути. Ні старшу, чиє обличчя взагалі вивітрилося з пам’яті, ні молодшу, портрет якої гості тицяли їй під ніс і допитувалися, наскільки схожа Леріана, уявіть собі, на Леріану.

А потім вискочка в непристойному одязі (о, чутки про цю дівчину встигли досягти навіть узбережжя!) зовсім знахабніла.

– Ви повідомили про зникнення доньки аж через вісім днів після того, як це сталося, – не підводячи очей від пошарпаного блокнота, заявила вона. – Чому?

Аріала почала заперечувати і з обуренням виявила, що їй ніхто не вірить. Вочевидь, у розшуку розкопали щось нове… Жінка відчула укол провини. Досі вона щиро вірила, що Лера пропала на дванадцятий день місяця Черемхи. Івор Еріел присягнувся власним життям. Хіба хтось міг запідозрити його у брехні?

– Івор? – мало не бризкаючи слиною, прошипіла дівчина з архіву. – Тобто ваша дочка жила у його будинку?!

Щоки колишньої актриси ледь помітно потемніли.

– Так, – із викликом відповіла вона. – Леріана жила в будинку свого чоловіка.

– Договірного чоловіка!

– Вони вирішили не чекати повноліття.

– Її повноліття!

Губернатор, чию присутність Аріала взагалі не розуміла, відкашлявся.

«Невже є закон?..» – жахнулася вона.

– Леріана хотіла цього, – поспішила запевнити присутніх. – Вона була дуже слухняною дівчинкою і поважала традиції. Леріана хотіла чинити правильно.

Жінка говорила щиро і дратувалась, бо візитери погано приховували жалість і, здається, зневагу.

***

«Леріана хотіла їсти. Завжди. Вона дивитися не могла на пісну їжу і ненавиділа сестру за те, що тій дозволялося харчуватися чим завгодно. «Ліхтарний стовп» виправити неможливо, то кому яка різниця, погладшає він чи буде худим? Імовірно, Лера справді палко жадала вирватися з цього будинку – заради миски звичайної юшки», – Міка відчула такий прилив люті, що лише попереджувальне покашлювання Даріана утримало її від пориву виказати все і грюкнути дверима.

– Як довго це тривало? – Керрейт не дозволив паузі затягнутися.

– Три місяці, – прошепотіла Аріала. – Ви не подумайте поганого! Івор пилинки з неї здував.

– Пилинки здував? А потім заявив, що вона пішла в кар’єри. Нагадати, навіщо туди йдуть?

– Подихати морським повітрям! – По щоці жінки скотилася велика сльоза. – Якби їй погано жилося, вона прийшла б додому!

– І ви відправили б її назад, тому що засмучувати Еріелів неприпустимо! – вибухнула Міка. – Якби вони розірвали договір, ви втратили б усе ще швидше. Вам добре відомо, чим славляться скелі та кар’єри! Скажіть чесно: ви здивувалися, коли Івор зізнався, що Лера зникла?

Аріала Дайра впустила голову на коліна і голосно заридала. Вона не прикидалася – її горе було щирим і безмірним. Наче тільки зараз ця жінка повною мірою усвідомила, що дочка не повернеться, хоч би як сильно вірити в диво.

Міка дивилася на неї, і до горла підступав клубок. Хотілося сказати щось обнадійливе, підтримати словами… Або просто обійняти.

Але пані Дайра ніколи не обіймала своїх дітей. Вона б не зрозуміла.

– Закара боги покарали, – схлипнула Аріала. – Він потурав синові у всьому. Запримітив заморського коня – отримай коня, вимагаєш дружину – буде тобі дружина… Невдовзі після трагедії молодий Еріел показав зуби. Закар вліз у якісь махінації з податками, збанкрутував повністю. А Іворові хоч би що! Знайшов багату вдову, почав власну справу. Викупив закладений дім і вигнав батька геть. Ніхто не знає, чому вони посварилися. – Вона витерла очі рукавом. – У вас усе? Вихід знайдете самостійно.

– А Лоріана? – раптом запитав губернатор. – Що сталося з Лоріаною?

– Їй теж було чотирнадцять… – Аріала стрепенулась. – Лоріана загинула в морі. Вона поверталася додому і… Я обмовилася, пане. Їй було шістнадцять. В її історії немає таємниць. Лора втопилася. Вона ніколи не ходила на скелі. Тобто… Вона не ходила до кар’єрів.