22.2
***
«Випалювач» неохоче визнав, що хлопець із передмістя не дотягує до проклятого, здатного вплинути на представника Жовтої ради. Проте повертати малого додому він не збирався – відправив до притулку. Начебто для спостереження, хоча з погляду Міки логічніше було б тримати «носія скверни» подалі від інших дітей. Але смикати Райла зайвий раз не хотілося, і вона розсудила, що це зачекає.
Івор продав за безцінь свої володіння і зник із міста, подейкували, на кораблі чужоземних контрабандистів з поганою репутацією, завдяки чому шазілірська скарбниця поповнилася значною заставою, а якась заморська нелегальна плантація майже напевне отримала свіжу робочу силу.
Еріел-старший не поспішав видужувати: він ледь розмовляв, часом втрачав контроль над кінцівками, не міг самостійно підвестися і втриматися в сидячому стані. Міка підозрювала, що його слабкість обумовлена не травмами, а втручанням обдарованого, але ділитися здогадками не було з ким.
Губернатор ще не приїхав, та й навряд чи вона говорила б із ним відверто.
Компанія Ректа перебувала під загрозою. В нього вимагали не відшкодування збитків, а якісний товар, причому Жовту раду зовсім не цікавив той факт, що сезон кшикшина закінчився кілька місяців тому, і куплена ними партія справді остання цього року.
Райл ображався цілу добу, потім прийшов миритися і з азартом взявся викладати новий план щодо лову чаклунів. У множині, еге ж! Йому спало на думку, що Шазілір переповнений проклятими, і треба терміново вирішувати цю проблему. Наприклад, влаштувати показове спалення. Ні, хлопчик нехай буде в резерві! Раптом він і справді ні до чого? Може, та коза зцілилася сама собою? Травичку якусь корисну пощипала, припинила пити брудну воду, на сонці не перегрівалася…
З’явився інший обдарований.
На південний захід від міста жила стара бабця – глуха як пень, з рудими пасмами в сивому волоссі. Вона розмовляла з котами: розпитувала про новини, посилала з дорученнями, змушувала красти на базарі… Докази? Окрім того, що бабка, незважаючи на глухоту, знала всі плітки, – жодних. Але ж хтось має стати наживкою? До того ж старезна недієздатна жінка буде щаслива пожертвувати своє жалюгідне життя на благо суспільства!
Як Міка не силкувалася, та довго терпіти присутність «випалювача» їй не вдавалося. Він ніс відверту маячню і не слухав співрозмовників. Для нього прокляті стали нав’язливою ідеєю, заради якої можна робити будь-що, бо ж протекція короля і людське невігластво давали змогу нав’язати міщанам будь-яку нісенітницю. Однак і його візит приніс користь.
– Ех, темний тут народ, – нарікав Райл. – Стільки років не помічали, що діялося у вас під носом! Якби магістр Єреан не звернув увагу на ці дивні зникнення, шазілірці досі не знали б, що їхніми вулицями розгулюють нечестивці.
«Про прокляття заговорили років чотири тому, а після справи Алланіди почали шукати схожі випадки і виникла ідея «забороненого дня». З кожним новим місяцем чутки обростали подробицями, проте чаклунам у них відводилася незначна роль. Потойбічні сили, фатум, привиди – містяни пояснювали події лише тим, що згадували місцеві легенди», – міркувала Міка, намагаючись контролювати емоції.
Розмова вимагала продовження, і нехай на душі шкрябали кішки, вона хотіла дізнатися більше. Ну а Райл з радістю балакав би годинами. Він любив потеревенити, особливо в компанії вдячних слухачів.
– Коли це було? – запитала Міка з удаваною байдужістю.
І дізналася, що про тяжке становище Шазіліра магістр Жовтої ради попереджав років десять тому, тобто задовго до розквіту «Лілій».
Отже, «випалювачі» облизуються на місто вже давно… Зниклі безвісти – добрий матеріал для підготовки вторгнення. Люди зникають, такий світ. Це таємничо, підозріло, невизначено… Можна зіпхнути все на проклятих і заявитись як рятувальники.
Навряд чи Рада розраховувала зіткнутися зі справжнім чаклунством і навряд чи припускала, що вигадки будуть не позбавлені сенсу.
Після Райла настала черга іншого неприємного співрозмовника.
Тобто співрозмовниці, хоча їй більше пасувало б називатися чумою.
Блекка Чарра спіймала «пані доглядачку» в магістратській їдальні, куди раніше ніколи й не заглядала.
«Невже чатувала?» – насторожилася Міка, але ейрона повелася на диво чемно.
Вона поспішно підійшла до столу, з помітним зусиллям відсунула стілець і сіла на його краєчок. Здивовано подивилася на заклопотану рознощицю, яка ризикнула поцікавитися, чи не хоче пані пообідати, і повільно кивнула.
Розгорнула на колінах мереживну хустинку, прибрала з вузького проходу поділ сукні, щедро прикрашеної рюшами і блискучими стрічками, у пошуках бруду провела пальцем по стільниці і, вважаючи результат прийнятним, смиренно склала руки перед собою. Нахмурилася, помітивши скошену манжету, розстебнула зелений (у тон вбранню) ґудзик і акуратно виправила недолік. Подивилася на приголомшену сусідку, зніяковіло опустила очі…
«Або Рект перейшов на новий рівень у промиванні мізків, або Чарра – геніальна актриса», – не могла збагнути Міка.
– Мені дуже прикро через наші сварки. – Щокою ейрони скотилася велика сльоза. – Чи зумієте ви пробачити мені, пані Дзвінко? – Хустинка ледве торкнулася рожевого носа. – Мені так соромно! Я поводилася неприпустимо! Розумієте, нерозділене кохання позбавило мене розуму, і… О ні, я не намагаюся виправдатися! – Тонкі долоні Блекки злетіли в благальному жесті. – Але ж ви… Ви ж розумієте мої почуття? Бути зневаженою тим, хто тобі дорожчий за все на світі… Ах! – Сльози побігли двома струмками. – Як же це боляче!
Принесли їжу. Міку нарешті ощасливили окремими мисочками (можливо, через суп, який ніяк не вдалося б розмістити на одній тарілці із салатом), пані Чаррі дісталася гречана каша і шматок жирної ковбаси («Найдорожче!» – звучало її замовлення).
Ейрона на мить втратила контроль над обличчям. Огида змінилася обуренням, носик зморщився, очі спалахнули звичною злобою… Потім вона опанувала себе і холоднокровно встромила ложку в їжу.
Їсти у компанії Чарри не було жодного бажання. Раптом її переклинить у протилежний бік і вона вирішить змінити мирний режим на бойовий? З вилкою накинеться чи почне жбурляти стравами? Ні, дякую! Краще перекусити у товаристві крокодилів.
– Вибачення прийняті, – холодно сказала Міка, краєм ока намагаючись виявити на столі ніж. – Можете йти, я заплачу.
Йти Блекка не збиралася. Вона стоїчно запхала в рот ковбасу, давлячись, розправилася з кашею…
І заридала з подвійною пристрастю.
Незабаром уся їдальня дізналася сумну історію пристойної панночки, що закохалася не в того чоловіка і змушена роками страждати без надії на щасливе майбутнє. Міка й сама відчула, як очі почало щипати: чи то через емоційні стогони ейрони, чи через різкий запах цибулі, що пробивався з кухні.
В будь-якому разі час було припиняти цирк, бо за сусідніми столиками люди вже сиділи у два ряди, тоді як віддалені були порожні.
– Так, я розумію. Рахунок, будь ласка! Не треба більше перепрошувати. Ні-ні-ні, плачу я!
Чарра розчулилася ще більше і порадувала світ своїми міркуваннями щодо нерівних шлюбів, вільних стосунків, позашлюбного співжиття та перелюбів.
Стало ясно: комедію вона ламає з певною метою. Очорнити «ту саму»? Міка вважала, що з її репутацією все давно вже визначено. Нема репутації! Нема на що впливати!
Дівчина, що принесла рахунок, із підозрою повела носом і скривила губи. Не перераховуючи, схопила монети, зсипала їх у гаманець на поясі й поспішила до внутрішніх дверей – очевидно, повідомити кухарям, що з цибулею вони перестаралися.
Вставати з-за столу ейрона не забажала. Активно махаючи вже наскрізь мокрою хустинкою, вона згадала про біди тих нещасних провінціалок, що втрапили в розпусні сіті знатних гульвіс. Бути утриманкою – яка ганьба! Це значно печальніше, ніж статус коханки. А якщо з’являться діти? Малесенькі знедолені істоти, яким неможливо пояснити, чому тата треба називати паном, постраждають найбільше! Суспільство ставиться до байстрюків гірше, ніж до повій. А чим вони завинили? Це молодим дурепам треба думати заздалегідь і не вестись на порожні обіцянки.
Поодинокі оплески додали Блецці впевненості, тож вона перейшла до конкретних скарг. Даремно Міка побоювалася, що після цього виступу «архівній вискочці» припишуть десяток незаконнонароджених нащадків. Ціль благородної дами змінилася.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!