1. Вечірка.

Львів не змінюється. В його підвалах завжди щось коїться. Пухне людським смородом, знівеченими долями та життями… От і зараз в підтвердження простої істини перед очима Любомира чужі перевернуті ноги та обличчя. Довкола ж тхне збудженням та хтивістю. І здається кожен, хто присутній на цій тематичній вечірці, бажає простягнути руки до виснучого вниз головою Тадеуша.

Любомир, на жаль, від дійства не в захваті, бо в новенького потьмарений погляд та привідкриті губи. При всьому бажанні хлопець їх і не стулить: шнур проходить між щелеп, впивається у щоки, змушує вихиляти дужу розмальовану шию. Мотузок чіпляється до гудзів на зв'язаних за спиною міцних руках і далі перехоплює горло підкреслюючи адамове яблуко, сплітається з довгим, заплетеним у дрібні косички білосніжним волоссям… Він охоплює скуте у химерні татуювання бліде тіло міцними путами, впивається у нього гудзами, фіксує того чоловіка у неприродній позі вниз головою. Безперервно тисне на його плечі, ребра і стегна, наче сіті на впійманого в пастку білосніжного тигра. От тільки той тигр не звивається в агресивній спробі вивільнитись, не ворушиться, причаївся, поволі підіймає свої повіки і дивиться на збуджену публіку таким безмежно важким поглядом, що розумієш — проблем не уникнути.

Нікому не уникнути. Любомир сам подбає. Зрештою, це він тут відповідальний за підбір та добробут персоналу… І це йому після вистави вправляти мізки за те, що зв'язувати взялись не підготовленого ще й не обізнаного до того діла новачка.

Поки виконавиця, Вікторія, доплітає останні гудзи шібарі , підкреслюючи ними привабливі стопи скутого мотузками чоловіка, Любомир давить спиною стіну невеличкого залу, ковзає важким похмурим поглядом по маківкам присутніх, виловлює краєм вуха коментарі та збуджене хихотіння спостерігачів. Вкотре відмічає присутність охорони на місцях. Вишукує занадто зацікавлених гостей, яких потім обов'язково треба буде відслідкувати, а за потреби, спровадити на вихід.

Звичайно новенький, не тендітна дівчинка, та й безпорадним хлопчиком його не назвеш. Але хто зна, чим обернеться ця вистава і чи не захоче хтось альбіносу наставити синців?

Зрештою, хто зна, чи самі мотузки їх не залишать? Бо якщо так, Вікторія, яка зараз при кожній обмотці відверто обмацувала новенького , отримає жирний мінус в свою карму. А може і пару гнівних слів, не більше. Більше не дозволить субординація.

— Привіт, хлопче, — поряд привалюється до стіни слідчий поліції. Звична форма змінена на легку куртку та джинси.

— Здоров, — потисши йому руку, Любко мимоволі напружився. — Просто так, чи по-справі?

— По-справі, — Захар невдоволено причмокнув, так, ніби він радше зараз закурив би десь знадвору, а не стояв тут, спостерігаючи за процесом зв'язування незнайомця. Хоча, відверто сказати, спостерігати за тим як червоні мотузки лягають на білу шкіру новенького — захоплююче. Та й Віка, як завжди, в'язала шибарі майстерно та видовищно.

Любомир на мить затримав на Захарові погляд і хмикнув:

— Чому тоді не при параді, раз по-справі?— поцікавився він.

— Завадить, вийдемо? Хочу поговорити.

Говорити він хоче…

Любомир ще більше потьмянів. З Захаром вони вже півтора роки як розійшлися, але спільні справи залишалися спільними, а злочини , скоєні за участі любителів нічної тусні, нерідко додавали Любомирові головного болю. Репутація ж. Персонал їх мережі мав бути підібраний так, що міг до себе привабити і за себе постояти. І все без зайвої крові, звичайно, без скандалу.

— До кабінету тоді, серденько, там й поговоримо…

"Й припалимо один одному, якщо що", — хотілось додати йому.

Невеличкий кабінет був надто тісним для двох. Зазвичай тут управитель ресторану, або адміністратор тихцем заповнювали тонни супроводжуючої мукулатури: журнали здоров'я, прибирання, перевірок, температур, тощо. Тож менеджеру по персоналу, а тим більше поліцейському в штатному, тут робити було нічого.

Хіба медогляди гортати, в пошуках прострочених дат.

— То про що ти хотів поговорити? — поцікавився Любомир, вмикаючи світло і повертаючись до колишнього обличчям, — чи це такий спосіб усамітнитися?

Руки Захара вперлися у стіл по обидва його боки, не даючи втекти.

— Та от, маю справу, треба твоєї допомоги… вуха.

— Тут? — Любомир без сумнівів стиснув колишнього між ніг пальцями, обхопив крізь тканину його розм'яклого члена.

Захар шумно видихнув і поволі схилився до йо вуха, обпікаючи мочку подихом:

— Власне… Будь обережний, хтось ображає твоїх гостей, сонечко, — стиха повідомив він, а потім звично накрив його долоню своєю, обережно відійняв її від свого паху. — Обколює, розважається, а потім викидає в лісопосадках довкола міста.

— А я тут до чого? — насупився Любко, та руки з його пальців не висмикував.

— Придивись, до старих чи нових, — пояснював Захар, — Ти ж менеджер з персоналу, їх це не здивує.

Легко сказати, не легко зробити. Любчик був трішки заскочений зненацька тим Захаровим проханням. І тепер, вертаючись до зали, розгублено дивився в ледь проступаючі з мороку силуети гостей . У другому кінці залу, на підсвіченій сцені, мов лялечка породистого білосніжного метелика, на червоних мотузках все ще висів вниз головою їх новенький. Шия, як і тіло загалом, була вигнута, волосся натягнулося услід мотузкам, руки зв'язані за спиною, аж під лопатками, одна нога була зігнута в коліні та відведена в сторону, інша ж дивилася чітко вгору. Віка, яка весь цей час об'язувала Тадеуша, якраз сховала кінці і тепер, вхопившись за одну із струнами натягнутих мотузок, почала розгойдувати зв'язаного хлопця.

Наче то гойдалка, або ще збоченіше — колиска.

— До речі, він що, альбінос? — поцікавився Захар, застигши позаду, та буквально дихаючи в потилицю.

— Є трохи. А що? — питався Любомир навіть не обертаючись. Погляд ліниво вивчав яскраві плями татуювань на тілі зв'язаного і чомусь здалека там чудились полуниці.

— Та так, — Захар поклав руку на плече, а через мить вже стискав його.

— Напишеш, якщо щось почуєш, окей?

— Окей…

Пробурмотів Любко, чуючи як та клята рука зісковзнула геть. Дотик ще якісь долі секунди відчувався на шкірі, а разом відчуття чужої постаті поряд.

Захар змився, Любчика ж попереду чекала неприємна розмова з жінкою, що якраз погладжувала свою впійману- зв'язану жертву по спині. Здавалося кожен той дотик супроводжувався черговим напруженням литих м'язів і невдоволеними подихами.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Maya
05.04.2024 11:16
До частини "1. Вечірка."
Ухти!!!! Тут детективна лінія буде???? І типу від інших осіб розповідається, а не від Тада... Цікаво.....
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    12.02.2024 15:49
    До частини "1. Вечірка."
    Спойлер!
    Океюшки, почнемо спочатку)). Анотація. Оце речення "закутий в татуювання, як в обладунок" -- це сильно. Прямо ріже по-живому. Кожного разу як відкриваю та дивлюся, прямо аххх. Вже одна ця фраза влучно окреслює героя і вектор його сприйняття фокальним персонажем чи персонажами, які будуть дивитись. В ній і загадка, і натяк на темне минуле, що лишає шрами. Типу хтось такий непробивний ззовні, але поранений всередині. І натяк на те, що загадковому герою будуть намагатись залізти під створки мушлі... Власне, перший розділ. У мене аж серце стиснулось, я така -- ну б**, приїхали, Тад пішов шляхом багатьох жертв насильства і пішов у проституцію, ну бл****.. Ну а може, все-ж таки нє? Ну будь ласочка, авторе, звідти ж не майже не вертаються... Все чекаю, що зв'язаного Ташеуша ґвалтуватимуть усім клубом... (добре, що не всі мають таку збочену тягу до жесті, як я))) (А в наступних розділах уже трохи попустило, коли дізналася, що все може бути не настільки погано)). Любчик і Зараз тут ще не зрозумілі як герої, тож поки придивляюсь. Маємо тут натяки, що Тадеуш підкачавсь. Уже не тендітний андрогін. Цікаво, ким він став? Що за маску він носить зараз? І як він змінився зсередини? Неймовірно цікаво.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    12.02.2024 19:34
    Спойлер!
    Я навіть не підозрювала, що він виглядає там як людина по виклику, яку вмі там... Йой. Але то цікаво
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    09.02.2024 00:48
    До частини "1. Вечірка."
    Спойлер!
    Ох інтрига, інтрига... Сподіваюсь мої здогадки не обернуться правдою. *схрещує пальці* Подивимось. Походу Тадеуш трошки підкачавсь. Життя навчило...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бася Каллиган
    01.08.2023 13:25
    До частини "1. Вечірка."
    Ой, леле! Що ж то Тадеуша до таких закладів заносить? Втім, то очікувано. Навряд чи він після попередніх пригод зажив би життям тихого бібліотекаря.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    01.08.2023 13:51
    Ото Любомирко вже сам буде то питання розгадувати. Але компанію хочу показати дуже гуманну
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше