11.. Страхи і рішення

Здається Тадеуш на мить відключився. І не зрозуміло, що стало тому причиною, чи та листівка, чи дзвінок, чи все разом?

Мачуха говорила в трубку, не особливо чекаючи на відповідь. Просто, щоб сказати, поки дають таку можливість. Тад же намагався дихати: глибоко та спокійно. Насилу. Змагаючись з раптовою панічною атакою.

В голові паморочило, а серце все набирало обертів. Наче намагалося відпрацювати за той час, в який було майже не відчутним і безпідставно слабким.

Страх і тривога — кепські порадники. Думки, продуковані ними, обмежені. Погляд наче відмічений з усіх боків чорними плямами, майже тунельний. Долоні піддаються тремору і здається що текст, на якому й так важко зосередитись, починає розбігатися у різні сторони. Букви зістрибують з рядків, перевертаються догори дриґом, плутаються місцями та стають геть невпізнавані.

— Чого тобі треба? — не витримує Тад, мало не вигаркуючи ті слова.

— Допомоги, Тад, — ніяково і надто жалібно просить та жінка, матінка Таня. І на мить здається, що вона насправді поряд. Стоїть тут, тягне руки, намагаючись і одночасно боячись його обійняти.

Згодом, після того, як пообіцяв їй передзвонити більш слушної та зручної миті, Тад сидить навпроти вікна і дивиться поперед себе, наче він не вдома, а десь у кіно, серед людей. Байдужих і безликих незнайомців. На величезній плазмі крутять кіно з митями із його особистого життя. Усі дивляться вкрай уважно, обсмоктують найяскравіші кадри. А Тадеуш, знай собі, вихоплює поглядом птахів, що летять собі в далечі… десь на задньому плані повноекранного зображення.

Він би полетів, він би згадував рухи крил, замість поштовхів серця у власні ребра. Замість збитого дихання свого і чужого, ненависних дотиків і не менш ненависних слів.

Тад не хотів нового малюнку… він і старого не хотів. Та зібрати гроші на його виведення, у таких масштабах — все ще було йому не під силу.

***

Ніч наступила раптово, дивилася на Тада крізь гнуте скло міріадами ліхтарів. Всі відтінки білого та жовтого, від найхолоднішого до найбільш гарячого. Вони юрбилися знадвору та пропливали повз, заглядаючи Тадеушу в очі, відбиваючись у погляді непроглядними кольоровими плямами, щоб потім повзти вслід за рухом його зіниць та затуляти собою все, що потрапить у фокус. Наче і не ліхтарі, а чужі загублені душі.

— Серйозно Тад, я думав ти все ж будеш бігати та динамити, — усміхнувся Любомир, кидаючи на хлопця зацікавлені погляди. — І я буду вдячний, якщо сьогодні ти перестанеш перестрибувати на "ви"...

Тадеуш слабо йому усміхнувся.

— Намагатимусь.

— Та вже спробуй, бо якщо будемо зображати парочку і привертати увагу, то варто, щоб публіка в це повірила. Я сподіваюсь, ти розумієш, що це зобов'язує до певного рівня розкутості та терпимості?

Будь-що і будь-як, лиш би не залишатися зараз наодинці сам із собою. А ще гірше в роздумах та спогадах. Бо в голові навіть не хаос, а зачатки божевілля. Перед очима не приборна панель і не траса, повна машин, не відблиски світлофорів і фар, а лист з до біса розбірливими буквами, виведеними незнайомим почерком.

Мати просить вибачення, зітхає, говорить насилу і ледь не плаче. Динамік телефона мало не захлинається її надривними інтонаціями і задавленим плачем. Так проникливо, що і власні очі стають до знемоги пекучими, немов в них вмить насипали піску, а може й взагалі розпеченого вугілля.

"Нам немає виправдання. Нам немає прощення, Таде…Чи зможеш ти пережити це?.. "

— Тобто, Тад, це означає не підстрибувати, коли моя долоня буде блукати не там де ти очікував, — тим часом уточняє Любомир, і не помітивши хоч якусь реакцію на Тадеушевому відмороженому обличчі, зітхнув. — Окей, мовчання знак згоди, наче. А відтак ми домовились. Я тебе лапаю, а ти усміхаєшся.

— В зуби дам…

— Обіцяю зуби сильно не стискати, буде ніжно, — не розгубився Любомир і тихо заржав, коли Тада перекосило. — Та жартую я! Приходь до тями, білошкірий Рембо. В нас просте завдання, проїхатись по розважальних закладах та привернути увагу. Чим більше за вечір осягнемо, тим менше роботи буде далі. Андерстенд, май світ бейбі?

— Я не можу зрозуміти ти зараз жартуєш, а чи …

— А ти хочеш, щоб жартував ? — питанням на питання відповів Любомир і не почувши звичного опору ледь втримався, щоб не нахмуритися. Тадовий настрій зараз відверто напружував. Так наче людина зранку і людина зараз — то небо та земля, і відстань між ними не в пару годин, а в пару років. Любомиру такий стан речей геть не подобався. По перше, з таким Тадеушем було набагато важче спілкуватися, а по друге його обличчя зараз могло тільки відлякати, а не привабити гіпотетичного злочинця.

А привабити цей телепень міг будь-кого, якби лиш трішки розслабився і перестав бути таким агресивним.

— Вибираємо заклад з Захарового переліку, йдемо чітко по списку. Що там перше? "Маска" чи "Перчики"? Наскільки я пам'ятаю, перші дві жертви тусили й там, і там… Любили приватні вечірки, до речі до Віки на приватні сеанси теж приходили. Правда я не казав того Захару, а то їй мозок винесе запитаннями…

Тад продовжував мовчати, згадував забави Вікторії, а ще Віктора завмерлого перед сценою, долоні незнайомки на власних ребрах, а потім ранковий дзвінок Любомира та свідчення в відділку, погрозу на вухо…

Кумедно.

Погрози, схоже стали невіддільним атрибутом його життя. Анонімний лист був тому підтвердженням. З тою гидотою звернутися б відділок, або випросити голову ОСББ надати доступ до камер, або хоча б до тих хвилин, коли у поштовій скриньці з'явився конверт. Але тоді доведеться багато пояснювати. І не факт, що з цього щось вигорить.

Вголос, щоб підтримати Любчикову розмову спитав інше.

— А вони, ті люди… брали участь у публічних виставах? — говорив те, так і не підвівши до Любчика очей.

— Не чув про таке, — Любомир кинув на Тада котрий вже за сьогодні погляд. Зацікавлений і ковзкий, наче він водив пальцями по шкірі, а не торкався поглядом.

Любчик наче хороший варіант, щоб знову спробувати забути Макса? Хоча б намагатися відчути щось інше, перш ніж та потвора знову з'явиться перед очі. Момент необхідного волевиявлення і заперечення тому покидьку, що Тад хотів би обирати сам.

— Чому ти спитав? — Любомир вкотре відірвав погляд від дороги, продовжуючи кермувати.

— Це логічно, інакше, — голос альбіноса, здавалося пронизав до кісток своєю холодністю і якоюсь незвичною тривогою. — Інакше…. як їх примітив той збоченець? Виглядати серед залу, хто тобі сподобається, нудно. Інша справа, побачити ціль за лаштунками, в дії… Все одно, що придбати виставковий товар.

Від тих Тадеушевих інтонацій, якими були сказані слова, Любомира пробрало до кісток. Здавалося, навіть волосся стало дибки. Важко було уявити що зараз творилося в Тада в голові. Але явно щось геть кепське. В ті короткі миті, що Любомир ловив поглядом білясте спохмурніле обличчя, йому здавалося що Тад не тут. Що дивиться не в вікно на дорогу, а стоїть над жертвою і приміряє на себе її страждання. Як одяг.

— Де можна заплатити за участь у виставі та отримати її… можемо пройтися хоч по всіх, де є. Покажемо мене, десь та й підчепимо того гада.

— Агов, ми поїдемо виключно по переліку! Не рандомно. Інакше ці заходи не будуть контрольовані Захаром. Це так не робиться, вже послухай мене.

— До чорта Захара, — огризнувся Тад, він більше не відводив погляд. Дивився на Любомира, змушуючи його раз по раз відводити очі від дороги. — Ти думаєш такі люди не помітять копа серед натовпу?

Любомир на мить зціпив зуби. Він був готовий на авантюру та на пригоду, на відносну безпечність і на можливість доторкнутися до Тадеуша. А от лізти головою в розпечену піч — ні.

— Це божевілля Тад… — зрештою видав він останній аргумент.

Тад певний час мовчав.

Насправді для нього божевілля — це повернутися до міста, де тебе пів року на прив'язі утримував ґвалтівник і оселитися недалеко від квартири батьків. Ходити звичними маршрутами та привчати себе не оглядатися наче загнаний звір.

Божевілля — вичікувати паузу, перш ніж розкривати усі конверти.

Божевілля — слухати ледь стримуваний плач мачухи.

"Я повинна тебе просити Тад… "

— Будемо мене демонструвати, а потім привселюдно цілуватися, — геть страшно посміхнувся Тадеуш. Любомир сковтнув:

— Віка мене приб'є.

— Ви помінялись ролями? — Тад не жартував, а відверто тролив і це просто вибішувало Любомира:

— Ти будеш винен мені купу нервів.

— Звучить так, наче ти вже погодився.

— Знав би на що… — зрештою зітхнув Любчик. — Хоч пояснити можеш, що сталося такого за ті кілька годин що ми не бачились ?

— Вважай, що я побачив привида.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
B der Line
19.02.2024 23:27
До частини "11.. Страхи і рішення"
Спойлер!
Бідний Тад, зі старим тягарем ще не призвичаївся жити, а тут тобі новий обіцяють((( Дуже болючий образ з "зіркою телеекрану": те, що для тебе тортури і біль, то розвага для інших. Вкрай мерзенно. Але ж так воно часто і є. Рада, що Тад не повівся на прохання про допомогу, хоча тут великий гачок з жирною приманкою (для багатьох людей це спусковий сигнал для певних дій: забути образи та кинутись рятувати). Нещасний Тад, він у настільки розтривожених почуттях, що згодився потусити з Любком... У такому стані дуже легко наробити дурниць (що він, власне, і наробить). Не знаю, як цей стан відчуває сам Тадеуш, у мене він як в'їдливе дзижчання, що перебиває все навколо. Він того хочеться позбутись якнайшвидше, бо вкрай неприємно, але зробити це можна тільки в єдиний спосіб: зробити щось саморуйнівне й отримати наслідки. Уявляю, як Любчикові доводиться зі шкіри пнутись, аби хоч якось схилити такого Тадеуша до контакту. Але... може, так йому і треба. Чомусь хочеться, щоб цьому хлопцеві з Тадом не було легко)). Доволі важкий діалог, зі складним наповненням (тут вам і ситуація, і її контакст, і плани на майбутнє вкупі з опасіннями, і зміст тадових думок...). Читачам, що бажають напруження, -- саме то.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    22.02.2024 08:34
    Спойлер!
    Тад дуже змінився. Він би біг допомагати два роки тому. І якби батькр тоді схаменувся і забрав його, чи навпаки з радістю зустрів і був шокований обставинами, то Тад був би вдячний дуже довго. У його батька був шанс збрехати, Тад би прийняв. Зрештою він приїхав додому і спитав, бо відмовлявся розуміти все, на що вказували йоготобставини. Батько ж не збрехав і сказав правду. Справжній злам не з Максом, а там, в тому коридорі, коли єдиний до кого Тад може повернутися, це божевільний Макс. Тому так, він дико розтревожений і дзвінком і листівками , і настільки "дикий" що напружує навіть Любомира у ті миті
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Маріан Ґрот
    23.02.2024 21:04
    До частини "11.. Страхи і рішення"
    Це так боляче усвідомлювати, що єдиний, кому ти потрібен - відбитий ґвалтівник(... Це як стрибати на колючки, бо тільки між ними тебе не дістануть Сподіваюся, Тад побудує в цій частині довірливі адекватні стосунки
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    23.02.2024 22:59
    Ну я сподіваюся що ця історія не буде провалом ,😅 бо тоді значить я Тадові ще не відпрацювала. Для мене цей персонаж як живий. Сама йому бажаю хорошого.. і відчуваю себе до біса злим автором
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бася Каллиган
    31.10.2023 22:08
    До частини "11.. Страхи і рішення"
    Так, а що, мачуха хіба не знала всю ту пригоду? Чому це вона вибачається тільки зараз? (підозрюю, що капосний Макс втік з в*язниці й приперся їм додому з докладної розповідю про свої "подвиги". Скажіть, будь ласочка, що це не так!)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    31.10.2023 22:14
    До частини "11.. Страхи і рішення"
    Це не так))))) Все набагато травіальніше. А от чи знає мачуха чи ні, це вже інше питання. По телефону вона може верзти що завгодно. У будь-якому разі що лист, що мачуха зробили свою справу, Тад нервує, і при чому дуже сильно
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ія Лін & Ізумі Хо
    31.10.2023 19:57
    До частини "11.. Страхи і рішення"
    хмм.. а я от щось не розумію думок Любчика.. чим Тад змінився? який був, такий і залишився. стабільно однакова поведінка та реакції.. принаймні той образ, що склався в моїй голові героя не змінився ніяк.. і чого це в нього така реакція на слова про "товар" - логічно і по темі. Нєє, Любчик точно не мій герой) Макс (якщо ім'я не плутаю) мені був набагато цікавішим створінням та емпатійнішим.. хоча і темним.. але то таке) дурнуваті думки читачів теж мають право на існування))) дякую за проду)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    31.10.2023 21:46
    До частини "11.. Страхи і рішення"
    Макс впивався чужим болем Звичайно, що Любчику це геть не зрозуміло. Щодо реакцій, так там не тільки на слово товар . Там загалом, слова, їх звучання, інтонації, настрій, тощо. Мабуть кепсько описала. Тад зараз напружений. Не просто мовчазний, і не просто огризається, а фонтанує напругою. Зрештою, вічно думками деінде , але не в обговоренні. Це відчувається.. Принаймні, мало відчуватися ;D Не думаю що думка читача є дурнувата. Зрештою, сюжет неоднозначний. Тад як їжак і Любчик як клоун.. Причому в Любці то як захисна реакція на напруженого співрозмовника. Але зараз, чим далі Тад буде виводити Любомира в дискомфортне спілкування, тим більше Любомир буде чудити. Цікавий хлопчина. Зараз на вечір хлопці трохи побешкетують і будуть трохи робити дурниці
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ія Лін & Ізумі Хо
    01.11.2023 00:49
    мені тут прийшла думка, чому для мене на даному етапі цікавіший Макс, а не Любчик... головний герой же Тад.. Макс перетворював внутрішній світ Тада на море в шторм, він буквально перевернув все з ніг на голову, а Любчик ... ну.. що він тут взагалі робить?)))) я звичайно ж перебільшую, але доки він не зачепить Тада, я просто його не помічатиму)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше