13. Гаряче

У Тадеуша була вкрай важка долоня. Він ще певний час тиснув нею Любчику на потилицю, не даючи розігнутися, а через мить вже вистрибнув з машини та сунув слідом за Віктором, як якийсь навіженець. Висварившись, Любчик нашвидку кинув голосове Захараві та кинувся слідом за Тадеушем. Але чи то сам забарився, чи то Віктор і Тад йшли надто швидко — чомусь жодного з них, хлопець у тихих обрисах скверу не помітив.

Недовго думаючи, рушив до нічного клубу, прикинувши, що найшвидше знайде тут обох.

Вікна "Маски" сяяли червоним і підсвічували виставлені за склом вульгарні композиції з оголених манекенів. Там, де у живих людей статеві органи та груди, на пластикові тіла дизайнери насипали стразів. Потворні пародії тулилися один до одного плямами з кришталю, натякаючи про те, що усередині закладу буде більш ніж спекотно.

Любомир глянув на ті манекени лиш поспіхом, пройшов у середину і розгубився, вдивляючись у напівтемний зал, який пронизували лазери та підсвічували стробоскопи. Тільки зараз Любчик усвідомив, що загубив обох. Виглядав, метався по закладу між розгнузданого натовпу, але все одно не бачив.

Він вже був не радий, що покликав Тадеуша та запропонував взяти участь у цій оказії. Що дав згоду, коли Тадеуш через годину віддзвонився сам і сказав, що з радістю встрягне у будь-які пригоди.

Любчик мав би насторожитися тому дзвінку. А ще мав би вхопити Тада за руку, коли той кинувся геть з машини слідом за Віктором. Та що вже бідкатись? Тад зник. Так недоречно пригадалися Захарові одкровення про лісопосадки та непривабливу долю жертв. То було геть не смішно.

Знайшовши більш менш тихий куток, набрав свого колишнього.

— Захаре я їх загубив. Тадеуша і Віктора.

— Як?!

— Ти слухав мої голосові? Ми побачили Віктора в сквері біля "Маски", а через мить Тад чухнув за ним. Тепер я їх не можу знайти.

— Кепсько, — видихнув у трубку Захар.

Наче Любчик сам того не знав. Якщо згадати які пригоди в них були зранку через цього негідника, і що Тадеуш встиг наступити йому на мозоль, і якщо приплюсувати сюди вкрай незвичний психологічний стан Тадеуша, то буде дуже добре, якщо ця вилазка не завершиться проблемами.

Ні, Захар за самоуправство не написав і мав скоро бути, але тривоги від того не меншало. Любомир хвилювався.

***

Коли потрапляєш в живий людський потік, в оглушливі ритми та імпульси стробоскопа, розуміння де ти саме і що робитимеш далі — дещо стирається.

Відчуття губляться, вібрації пробираються кістками. Від тієї гучності дещо напружуєшся і втрачаєш відчуття не тільки власного тіла, а й розуміння що є праворуч, а що ліворуч… Принаймні в Тадеуша було саме так.

Насправді він мав би боятися. Трястися, як удень над листівкою. Але чи то справа у тому, що довкруги геть людно, чи може річ у тім, що Тадеуш зараз у ролі хижака та йде за Віктором нога в ногу, але того страху не було.

Навпаки, серцем правило збудження та адреналін.

Тад міг сказати, що ось ця пригода була схоже на полювання. Відчуття загострились, рефлекси стали чіткіші, рухи навпаки стриманіші.

Віктор довго курив у віддаленому кутку сквері, притулившись спиною до старої гойдалки, говорив по телефону, а потім рушив у клуб. Тад же крався за ним, намагаючись не потрапляти на очі. Тепер же, через четверть години, спостерігав, як Віктор пробрався у другий кінець танцювального залу. Привітався з людьми, що сиділи за столиком у кутку. Усміхнувся, коли якась жінка припіднялася з диванчика і потяглась до його вуха, навіть щось прошепотіла. Тіні ховали від очей їх обличчя, а вузький промінь світла, навпаки, вихоплював, як рука Віктора охопила її вузьку талію, а через мить сповзла до сідниць. Та відвертість була здавалась звичною і природньою.

Тадеуш спостерігав за ними загубившись серед розбурханої публіки, завмер за однією з колон, втрапивши у тінь, яку не підсвічували ні стробоскопи, ні лазери. Спостерігав.

І чим довше дивився, тим більше йому здавалося, що він натягує на себе шкіру збоченця. І наче руки все ще його власні, і очі він не виколов та не вставив собі чужі. Та й дивився на того чоловіка з пересторогою. Але всередині все одно поволі наростало відчуття кровожерливості. У власній постаті відчувалася присутність того уособлення власного жаху. Наче самозванець який назвав себе Максиміліаном фон Вульфом взяв та й вліз у Тадову шкіру, натягнув її на свої широкі плечі. Приміряв його ребра. Скористався серцем. І, зрештою, відкрив очі та видихнув із себе зло.

Коли Віктор рухнувся до вбиральні, Тад наче сам не свій сунув за ним. А коли намічена здобич забралася в кабінку, охоче рвонув двері на себе та викинув у перед кулак. Йому навіть уявлялося, що в цю мить він божевільно усміхається.

Віктор відхилитися не встиг, але і Тад не зміг уникнути удару у відповідь. Дихання добряче перехопило від чужого кулака, тіло зігнуло навпіл.

— Дідько, — прохрипів той виродок над головою, — але ж ти сука паскудна…

Віктор вийшов з вбиральні хитаючись і тримаючись за обличчя. Тад же ж насилу випростався, приходячи до тями. Десь в підсвідомості, здавалося, з нього посміювався власний "Макс".

***

Тадеуша Любомир все-таки знайшов, в більш-менш тихому коридорі клубу. Людей тут було значно менше, але не безлюдно.

Розгалуження вели до туалетів і до кухні, а у кінці коридору виднілися сходи на другий рівень клубу. Все миготіло неоном та приваблювало погляд вульгарними фотозонами.

Тадеуша злегка погойдувало, наче він встиг щось випити. В очі впадало, як він притулив долоню до живота. Кісточки на тій кисті були стерті, немов він проїхався кулаком по стіні, або по чиємусь обличчі.

— Що з тобою? Це через Віктора? — оторопів Любко, розглядаючи Тада. — Я тебе майже годину шукав, а ти встиг побитися? Навіть на дзвінки не відповідав. Все гаразд?

— Гаразд, гаразд… Ти міг почекати в машині, мамцю,— холодно буркнув Тадеуш, неочікувано для Любомира закидаючи руку йому на шию. — Дзвінків не чув, а якби чув то не взяв би. Телефон лишив на сидінні в твому авто, — якось геть гаряче видихнув він на вухо Любчикові.

Хлопця ж затіпало від тої байдужої відповіді в купі з зухвалою поведінкою.

— Агов це не смішно! Нас попросили зіграти в приманку, а не ловити убивцю голими руками. — зашипів він, косячи на Тадеуша. — Ти розумієш, що це небезпечно? Чи може ти не з плоті та крові, безсмертний?

Та незчувся, як Тадеуш різко притис до найближчої стіни. Припечатав руки десь над головою, паскудник. Та так, що й не рухнутися.

Його долоні відчувалися надто міцними на власних зап'ястях, дихання збитим. Тадеуш ткнувся носом у його вухо, втягнув запах, і важко видихнув, пробираючись коліном між ніг. Це було занадто.

— Та де ж так можна, ти ж не дикун якийсь… — видихнув затиснутий ним Любчик, але навіть не подумав сіпнутися. Відчував як чоловік потерся носом йому в плече та й так завмер. — Тад? Ти заснув, чи що? Агов! Х'юстон викликає принца! Нам потрібні велич і білі коні між ніг…

Тад не відповідав. Лиш тихо захихотів від тої пришелепкуватої фрази. Відчув легкий аромат піни для гоління та одеколон. Насолоджувався тремтінням чужого тіла, під цим спонтанним натиском. Відчуття були для нього настільки приголомшливими, що втиснутися в Любчика ще сильніше здавалось чимось природним і вкрай необхідним. Мабуть, якби довкола не було стільки людей, у Тада б не виникла така думка. Навпаки, тримався б осторонь та надумав собі усякого. Та навіть так, серед гіпотетичних спостерігачів, він не поцілував Любомира. Просто деякий час вдихав запах його шиї та тис до стіни. Насолоджувався його серцебиттям та диханням, що так різко поважчало.

— Мені гаряче від того, як ти хвилюєшся, — зізнався Тадеуш, все ще тицяючи носом під його вухом. Ці його слова були неочікувані, не тільки для Любомира, але й для самого Тада.

Зухвало озвучена правда, змусила самого себе послабити тиск. І схоже, те дивне бентежне відчуття, що раптом виникло і в його серці, і в його розумі, було не одиноке. Мало відклик тут і зараз. Любомир сковтнув, від чого його адамове яблуко різко смикнулося вгору, підвів очі на Тадеуша, а потім обережно і повільно вивільнив свої руки з його міцних долонь. Тільки зараз Тад помітив, що притис їх до стіни в нього над головою. Стало трішки ніяково.

— Вибач, ненавмисне, — відступив він, завмер, відвернувши обличчя в сторону, чекаючи чи то вердикту, чи насмішки.

— Дурний ти Тад, — неагресивно озвався Любчик, протираючи зап'ястя і скоса дивлячись на нього.

А потім сам ступив ближче і шепнув Тадові на вухо:

— Дихай глибоко, гаряче не тільки тобі, — зізнався він, а через мить вхопив за руку та потягнув до сходів на другий рівень клубу.

Він був розгублений та вибитий з рівноваги. Все ще відчував відгомін переживань, коли Тад погнався за Віктором, і все це в суміші з новими вкрай цікавими перспективами.

Тад йому подобався, але Любко точно не розраховував на такий різкий поворот.

На другому поверсі було тихіше. Публіка спокійніша. На деяких столиках стояли таблички “зарезервовано”. До одного з цих столів і потягнув Любомир.

— Добре, що Захар додумався ще за дня зарезервувати. Інакше б не було куди навіть впасти, — усміхнувся він.

— Ми наче мали привертати увагу, — нагадав Тад, коли вони присіли один навпроти одного. Музика долинала глухими ударами та ритмами, замазаним гулом. Світло було приглушеним та не робило очі.

Любомир мовчав, на швидку руку відстукав смс Захарові й лиш тоді підвів погляд на Тада.

— Поцілунками біля туалету? — він певний час дивився на Тадеуша. Відчував, як музика пронизує їх обох і як бракне слів. В Тада вигляд був такий, наче він не проти взагалі злиняти. Причому захопити Любчика з собою, явно для продовження.

— Може спочатку притремось хоча б? — питання злетіло з уст несвідомо, перш ніж встиг впіймати себе на думці, але Тад схоже, зовсім не здивувався. Навпаки, скинув брови і навіть усміхнувся.

— А є зміст? — поцікавився він, спостерігаючи за тими як змінюються емоції на обличчі Любомира.

На те зауваження хлопець лиш зітхнув. Кінчики його вух підділися легким рум'янцем.

— Насправді немає, — зовсім тихо відповів Любчик, наче давав зелене світло тою відповіддю й одразу перевів тему. — То як, що там з Віктором?

— Кудись зник, — все так само м'яко відповів Тад. Думав.

Чи був він такою ж відкритою книгою для Макса два роки тому? Хоч шукай з ним зустрічі та питай… і тут же згадалася отримана листівка і дурні слова. Обмін ударами з Віктором.

Нутрощі від того спогаду знову скрутило тугими вузлами.

Ні, питати Макса про таке Тад не буде. Просто дасть в пику, якщо перестріне на вулиці. Буде гамселити так довго, допоки м'ясо не злізе з кісток і кров'ю не заллє землю. Лиш після того, можливо буде хоч щось питати.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Маріан Ґрот
23.02.2024 23:59
До частини "13. Гаряче"
Приходила ця думка ще на попередніх розділах, але якось забула озвучити, та ось Тад нагадав Раптом перетнулись би з Максом? Це був би кровожерливий махач не на життя, а смерть? І йойки... Як понесло Тадика І підняли до речі й іншу сторону медалі, коли не всі жертви лишаються жертвами, хтось перебирається по той бік і стає ще гіршим злочинцем (звісно Тадик не стане, але, як варіант, показали)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    22.02.2024 01:25
    До частини "13. Гаряче"
    Спойлер!
    О, все забуваю спитати, та жінка, що обіймала Віктора тут, -- це та сама, яка з ним була у клубі Тада й облапала того самого Тада на танцполі? Чи просто рандомна панянка?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    22.02.2024 06:25
    До частини "13. Гаряче"
    Спойлер!
    Панянка не рандомна, вона там для того щоб розкрити детективні таланти читачів. По суті натяк ким Віктор насправді був зацікавлений. Коли писала в мене дійсно була думка що це та сама .
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    22.02.2024 00:38
    До частини "13. Гаряче"
    Спойлер!
    Зізнатись, дуже запереживала за Тада. Трохи заспокоювала себе, що в такому напруженому стані, як у нього, він зміг би на адреналіні відбитись, але хто зна, у що Тадеуш може встряти саме через цей стан. Коли читала про Тада в ролі хижака, то спочатку не знала, чи порадіти, чи навпаки. На початку сцени ще незрозуміло, у що це виллється, тож сподівалася, що Тадеуш не занапастить своє життя. Можна загратись і сісти, і тоді твоє життя може остаточно покотитись по наклонній. Але водночас я була б не проти, якби Тад втолив жажду крові, просто побивши. І тоді б я молилася, щоб його не піймали)). Є в Україні випадки, коли за тяжкі тілесні призначали просто штраф, але навряд чи це буде випадок Тадеуша. Але я рада, что він в підсумку не перетворився на вбивцю. Чистота йому пасує. Кровожерливий варіант був би програшем Максу, бо як я зрозуміла, початкова природа Тадеуша не передбачала хижацтва і такого рівня агресії. Посміхнув фінал тадового "полювання". По-життєвому іронічно, реалістично. В моєму стилі прям))) Нямс. Жоден з файтерів не побажав мортал-комбату до останньої каплі крові і честі, і розійшлися достатньо прозаїчно. Я навіть посміхнулася. Подобається, як усе те описано. Читала на одному диханні. Хотілося навіть, трохи довших глав, щоб не перериватись на перегортання сторінок. Інтригуюча (і запальна) поведінка Тада, коли він притиснув Любомира до стіни і почав поводитися з нальотом грубої непристойності. Неочікувано... алееее... спишемо на адреналін і той факт, що Тад ще не переключився з "бед гай мод". А Любчик, мабуть, порадувався, він же любить ігри у всіх їх проявах))). Ось на тобі, допідначувався). Йєєє, більше напруги між цими двома хлопцями!;) ...І це гаряче несподіване зізнання. "Мені гаряче від того, як ти хвилюєшся"... Думаю, для Тада це неабиякий крок -- таке відчути і сказати. Чи це було наслідком того, що він переключився з ролі жертви, чи це його постійні зусилля повернутись до життя дали такі плоди, але факт. Схоже, він трошки вільніше себе відчув.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    22.02.2024 06:31
    До частини "13. Гаряче"
    Спойлер!
    Адреналін, нерви, переляк, загроза знову зустрітися з власним минулим. І так, він все ще не вимкнув "Макса" у собі. Плюс доволі багатодітна атмосфера, що дає приводів розслабитися та щабутися, що не виходить в більш інтимній обстановці. В цій главі мав би бути інтим, але спишемо на те що Тад реально покірний і обрав кому коритися. Різниця в тому, що Люб не ліз на ведучі ролі, чим ще раз став не схожим на Макса
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ія Лін & Ізумі Хо
    07.11.2023 00:35
    До частини "13. Гаряче"
    шкода, що все почалося вже не по тому сценарію, бо так би було прикольно глянути на Тада у Максовій подобі.. ...до якого дна він би впав, відпустивши в собі хижака щоправда я так і не зрозуміла з якого дива він вгатив Віктору... чим той його спровокував, ну окрім того, що народився)))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    07.11.2023 06:34
    До частини "13. Гаряче"
    В даному випадку - захотів і вгатив. Вивільнив нерв за ранок. Ще за це буду писати. Чесно кажучи щодо дна мені самій цікаво.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше