25. Контекст

Є таке страшне діло, називається воно нерозбірливою абревіатурою “НАСРР”. Людина, яка не в темі швидше скаже "наср".. і продовжить те "наср' чарівним " -ати". Хто ж в темі — зробить розумний вираз обличчя і видасть злісне прокляття на душі власників бізнесу у сфері хореки.

Читається та абревіатура як "Хасп", і є вона ім'ям педантичного монстра чистоти та порядку. Суворою жрицею цьому ідолу культури прибирання в закладах громадського харчування була Зорянка.

Наче фурія, вона носилася по нічному клубу за дві години до його відкриття і перевіряла наявність і правильне розташування дератизаційних пасток. За нею сунув адміністратор закладу і намагався довести, що вилов гіпотетичних мишей не його парафія і взагалі за ці послуги платять окремій і вкрай не дешевій конторі.

Зорянка у відповідь сичала та збирала з поверхонь, в тому числі сміттєвих баків, столів, ножів, дощок та рукавичок кухарів мазки для мікробіологічних аналізів.

— Давай не плюй на мене своїми доводами! — гиркала вона на співробітника.

— А ти мазки з мого рота збери, адептка іпохондрії, — фиркав він у відповідь.

Закотивши від тої пропозиції очі, Зоряна на мить застигла, а потім ще більше розпашіла від здивування.

— Ви тут в БДСМ граєте, чи на м'ясних тушах вузли в'язати тренуєтесь? — тицьнула вона на сталевий гак, зачеплений за балку над головою. Тадеуш, який чемно тисся біля дверей, бо інспекція є, а зміна ще не почалась, мимоволі підняв погляд на той предмет, згадавши, коли ще його примітив. Он значить як, його там і бути не повинно. Мабуть, варто було хлопцям натякнути його забрати.

— Чому гак на стелі та волосся на вентиляції? — тим часом розпиналася Зорянка. — Віка, ти своєму барахлу місце знайти можеш чи ні?

Віка, яка стояла по праву руку від Тадеуша аж підстрибнула:

— Та все на місці завжди!

— Давай я відкрию запис відеокамери. Дивись, що це за сховок мотузок в Тада на пляшках? Випадково? Не думаю!

Віка перемінилася в обличчі, а через мить екран ткнули Тадеушеві в обличчя.

На екрані мобільного телефона дійсно була нарізка відеороликів. Серед чухання всіх і всього підряд поміж нарізки овочів чи м’яса застиг кадр де Тад виймає з тумби той клятий моток червоного кольору та передає Вікторії в руки.

— Тад, ти пляшки перемивав? — єхидно поцікавилася Зоряна, спрямувавши суворий погляд на хлопця.

— Перемивав… — буркнув він, ткнувшись спиною у стіну. Зрештою, він завжди додатково їх полоскав перед використанням.

— О, Тад, серйозно, — весело поцікавився Любомир, заглядаючи в Зорянчин мобільний. — А що в тебе там робили мотузки?

— Тебе чекали, — Тадеуш огризнувся йому поспіхом і без звичного негативу.

Любомир у відповідь, схилився до його вуха:

— Хочеш за барною стійкою? — зовсім тихо спитав він і задоволено усміхнувся, помітивши, як заблищали очі Тада. — Але там нема сліпої зони, тож боюсь, наступного разу замість Зорянки прибіжить керівник охорони з відео для дорослих.

Від тих слів Тадеуша всередині міцно скрутило вузлами. Він на мить заплющив очі, намагаючись привести думки до ладу. Схоже він збоченець, І Любчик, паскудник, тим дуже добре користувався.

Як його тендітність і збоченість уживалися в одному тілі та значились рисами однієї свідомості — було не зрозуміло.

— Знаєш, Люб, йди додому. — Попросив він, розуміючи, що дійсно рано чи пізно захоче здійснити ту ідею і перегнути Любчика через ту стійку. — Про пропозиції, можемо поговорити там. Обіцяю увечері приїхати до тебе.

***

Кабінет менеджера був вкрай дрібний: не дихнути та не розслабитися. В цю комірку було б логічніше запхати інвентар для прибирання, а не робочий стіл з ноутом і полиці з сегрегаторами. Зоряна стомлено опустилася на крісло та подивилася на годинник. О пів на восьму. Клуб відкриється за пів години. Все, що вона могла це проінспектувати об'єкт за більш спокійних обставин, що вона вже зробила. Можна ще глянути, як заповнені журнали. Останні лежали стопкою в пластиковому лотку. Але на них після тривалого робочого дня у дівчини не було сили.

Двері праворуч від неї скрипнули, пропускаючи слідом за собою густі аромати з кухні.

— Втомилася?

Сил підвести погляд не було. Дівчина лиш кивнула та усміхнулася, коли чужі долоні знайомо ковзнули по її плечах, масуючи напружені м'язи. Волосся відразу опинилося підібраним і шиї торкнувся легкий цілунок.

Зловивши чужу долоню, Зорянка притулилася до неї щокою і заплющила очі.

— Я була надто агресивна? — тихо спиталася вона.

— Достатньо, — ніжно торкнулися устами лівого вушка. Гарячий і вогкий язик вмить намотав на себе тонкий ланцюжок золотого кульчика, злегка потягнув, витягуючи цим рухом з Зоряни легке незадоволене сичання.

— За мотузки було кумедно.

— А за гак? — вона різко підвела погляд і одразу була поглинута міцним цілунком. Від тої гарячковості знову зажмурилася і міцно обійняла у відповідь. На язик одразу потрапила помада і, мабуть, її густий червоний колір

поплив довкола її губ.

— Особливо за гак, — видихнули у ті уста. Зоряна застогнала, відчуваючи різке збудження і те, як обожнювані гарячі долоні ковзали її тілом, забираючись під спідницю і легко погладжуючи стегна.

— Давай, втечімо, — вона так і не розплющила очей, потерлася щокою об різко випираючу ключицю і вчепилася пальцями у чуже коротке волосся за вухом.

— Зі мною? — питання даремне та викликає у Зорянки лиш усмішку.

Вона знову ловить долоню у свої пальці та торкається цілунком зап'ястя. Впевнено дивиться в очі. Це набагато вагоміше за будь-які слова. Настільки гаряче, що тугими вузлами стягує низ живота.

— З тобою. Ця зіронька хоче батога і пряника. Повзати на колінах та мило скавчати на зухвалі пестощі.

Від тих слів в будь-кого перехопило б подих. І ефект не змусив себе довго чекати.

— Яка ж ти брудна дівчинка… — усміхнулись їй у відповідь. — Однак не сьогодні, мала. Є плани.

***

Перед очима Тадеуша барна стійка. Уявляється на ній Любчик і фантомно відчувається вага його тіла, коли висаджує його збудженого та розтріпаного на стійку. А ще краще, штовхає на неї животом, та змушує вип'ятити сідниці. Його ноги широко розведені та відкривають доступ повністю. У нього на внутрішній стороні стегна родимка, маленька цятка, до якої дуже цікаво припасти цілунком. У нього там настільки все чутливо, що Таду достатньо пурхати тими невагомими цілунками, щоб Любчик злетів та кінчив…

На жаль, зараз злетить хіба що телефон.

— Алло? — Тад здіймає трубку не дивлячись, притискає трубку до вуха плечем, поки востаннє протирає барну стійку, перш ніж до клубу почнуть масово стікатися гості. Хайболи, келихи, склянки, рюмки, стопки… Ряди різноманітного скла виблискують у світлі та ваблять погляд, наче самі просяться бути наповненими різноманітними напоями…

— Ти узяв трубку, — зауважує Тетяна. І Тад на мить застигає, потім сам собі усміхається та витирає руки серветкою. Він надто розслаблений після тих пустощів в пральній та незвично для себе м'який. Достатньо азартний.

Перехоплює телефон рукою.

— Випадково, мамо, — спокійно мовив він. Тетяна на мить заніміла, а потім видихнула:

— Приїдь.

Здавалося, вона навіть підвелась, якщо сиділа. Або навпаки стояла і впала у крісло.

— Облиш, я вже говорив, не збираюся, — Тад глянув на годинника та, порахувавши що є пара вільних хвилин, обернувся до барної стійки спиною. Поміж нерівних рядів різнокаліберних пляшок елітного алкоголю виднілися дзеркальна стіна. Тад завмер, вдивляючись в нечіткі, покраяні обриси власного відображення в тому дзеркалі, оцінив легкий рум'янець на щоках і кривувату посмішку, яка, здавалося, в'їлася в білясне обличчя намертво.

— Таде… будь-ласка. Я дуже втомилася, я винна перед тобою. Ти можеш бажати хоронити мене, але не бажай того батькові, — її голос дійсно здавався втомленим. Там не було ні зверхності, ні самовпевненості, ні планів на майбутнє. Той голос був схожий на власний, убитий і благаючий. В далекому минулому… в чужій вбиральні.

Вартувало заплющити очі та перед очима знов з'являвся той самовпевнений погляд Максиміліана. Його усмішка звично отруювала, а у вуха лились ненависні слова. А ще його долоня так злісно і впевнено тисла на плечі, що одразу ставало ясно, що там мета одна — ставити на коліна і робити щось, що…

— Ти втомилася… — мов ехо повторив Тад, та відвів погляд від свого відображення. Дивився на власні кросівки та тихо закипав. Що її втома в порівняні з його власною? — А я втомився від власного зображення, мам. Хочу зрізати власну шкіру. Тобі віддати?

— Тад… — що там, переляк в її голосі? Чи це шок?

— А ще краще, хочу спробувати зробити з кимось те саме, що робили зі мною. Тебе це тішить? Подобається?

— Що ти верзеш?

— Вибач, я не в настрої.

Хоча насправді важко сказати, що він зараз відчуває.

Скинувши дзвінок, Тадеуш підвів очі та неочікувано для себе побачив Вікторію з іншого боку барної стійки. Її очі своїм кольором раптом нагадали ту потвору, з якою Тадеуш мав нещастя жити і ділити ліжко.

— Щось хотіла? — спитав він, все тим самим убивчим тоном, яким говорив з мачухою. Дівчина, якось вкрай гучною сковтнула та розгублено закліпала віями.

— За шкіру… ой, тобто, за скрипку… гратимеш?

Тад скинув брову, а потім м'яко їй усміхнувся.

— Не за скрипку, не бреши. Ти її з собою не брала.

— Чому одразу брехня? — насупилась вона, і все зваживши, спитала:

— Про що ти говорив? Звучало лячно.

Від тих слів Тадеуш ще більше потьмянів:

— Підслуховувати геть не добра справа, Вікторіє. Знаєш чому?

— Чому? — кліпнула вона очима. Тадеуш трішки подався вперед і усміхнувся:

— Ніколи не знаєш де в підслуханих словах істина і плани на вечір, а де просто вирвано з контексту.

Підоспівши, Любчик вкрай вдало поклав Віці руку на плече в цю мить. Мало не сахнувшись, дівчина перевела погляд на Любомира та скам'яніла обличчям. Причому умудрилася кинути на хлопця такий погляд що він аж здивувався.

— Що ти їй сказав? — спитався Любомир, уважно її розглядаючи.

— Що маю з тобою плани на вечір, — усміхнувся Тад.

***

Плани, контекст… шкіра. Вікторія повернулася у свою гримерку тьмяна, наче грозова хмара. Захарові слова дуже гарненько накладалися на те, що миті тому телефоном говорив Тад.

Звичайно, всьому було своє пояснення і ті фразочки були просто вдало вирвані з контексту. Віка витягла з кишені свій телефон і вимкнула диктофон.

" Не знаю чи тут щось чути" — написала вона повідомлення Захарові, в месенджер, та підгрузила аудіо файл.

Серце її швидко застукотіло, коли вона побачила, що адресат переглянув повідомлення, а її обличчя ще більш скам'яніло.

Залишилось розказати Любомиру про Захарові підозри і ту підслухану розмову.

Адже Тадеуш збрехав. Вийшло все напрочуд… вдало?

Мабуть, вдало, краще і не придумаєш. Погляд їх ковзнув по поверхні гримерного дзеркала, вихопив легкий мазок помади на щоці. Вона підтерла пляму серветкою та припудрила. Усміхнулася.

А через мить одягла чорну перуку, та затягла на собі яскраво червоний корсет.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
B der Line
07.03.2024 00:51
До частини "25. Контекст"
Спойлер!
Щось хлопці вже зовсім од рук одбилися, нагло фліртують на очах у колег, та ще й такі соромницькі речі розказують одне одному, жах, просто жах))))))))))). Цікаво, що за дівчина батожить невблаганну жрицю? Всюдисуща Вікторія?)) Чи це хлопець-метросексуал?)) Знову та мачуха, блін. Чого він її не заблочить?.. (риторичне питання) Зате гарний тренажер витримки та відпрацювання жорстких та жорстоких відповідей. Дуже освіжаюча розмова Тада з Вікторією та Любчиком, що так в тему підскочив. Люблю такі диалоги. У цьому творі вони -- окремий вид задоволення. Таке враження, що Віка намагається Тада підставити. Питання -- яку ціль вона переслідує, бо варіантів більше, ніж один.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    15.03.2024 07:35
    До частини "25. Контекст"
    Спойлер!
    Але ж вони так гарно фліртують :3 На них так цікаво дивитися, навіть колегам)) Мені подобаються ваші версії . Я коли писала, все гадала, як воно виглядатиме, лишала зачіпки і натяки, і рада що воно все наштовхує на відповідні думки
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ія Лін & Ізумі Хо
    25.11.2023 23:43
    До частини "25. Контекст"
    а-а-а, коли він вже з речами приїде.. то ж ніби погодився. чи то вже я гублюсь у варіантах) а от Віка якусь реальну дурню робить.. вона нагадує людей, що вважаючи себе найрозумнішими в кінці дурять самих себе
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    26.11.2023 08:17
    До частини "25. Контекст"
    Просто вечір ще не закінчився х)))) Переїде того ж вечора. Під дурнею Віки той запис розмови? Чому б ні? Все ж пройшло вдало )))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ія Лін & Ізумі Хо
    26.11.2023 14:55
    я просто дуже не люблю таких людей, що пхають свій ніс куди не просять.. а особливо роблять висновки на пустому місці) тому мене її поведінка бісить)) сталкерша)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    26.11.2023 17:59
    Я рада, я не планувала що вона біситиме, але це теж добре. Це значить що вона як персонаж вдається напрочуд об'ємною ))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше