7. Совісність

— Там був хтось конкретний? — Віка заглядала в очі так, наче могла там знайти як мінімум золоту монету. Тадеуш же бачив у її зіницях власне відображення і відчував, як бухкає у грудях серце. — Кого ти боїшся, Тад?

Кого?

Не усмішку ж. У роті вмить пересохло, наче добу не пив. Панічна кривава грудка під ребрами пропустила удар і вмить на шкірі примарилися чужі дотики та наполегливий шепіт у вуха, причулися зізнання в коханні. Пригадалися й жорстокощі та приниження, що невмолимо завжди йшли слідом за кожним зізнанням у почуттях. Наче злий демон встав за спиною і дихав у потилицю, терся стегнами до сідниць і безперестанку нагадував про те, як воно було, коли Тад повністю був під його контролем. Безперестанку мацав та пробував сплавити їх тіла докупи, в одне ціле, наче так було єдино вірно.

Тад незчувся, як поволі відвів погляд від Віки та тремтячими пальцями потягнув свій одяг. А зодягнувшись в нього, наче в лати, нетвердо вийшов назад у зал. Тут тепер танцювали, геть забувши про нещодавню відверту виставу. Тадеуш сунув крізь гамірний непевний і нетверезий натовп. Його погляд ковзав по звиваючим тілам, рухам в такт музиці, вихоплював у яскравих миготливих відблисках десятки поз, наче ті зафіксовані фотокамерою. Простір ділив усе довкола світлом: синім і червоним, мішав біле з чорнотою. Десятки рук колихалися над головами, немов пекельний ліс, наче то кадри вирвані з глибин потойбіччя: підняті обличчя, роззявлені уста, пусті погляди, сміх, подекуди стогони та зойки, сплутане волосся, розсипане по плечах, оголені стегна і приземлені думки.

Тадеуш не знав скільки часу блукав між них.

Застигши серед збудженого, розгнузданого натовпу, він раптом відчув, як чужі долоні повзуть по боках. Вихоплені спалахом червоні кігті впилися в живіт і перед очі ковзнула незнайома білявка, втиснена в чорну коротку сукню.

Вона танцювала і звивалася немов змія. А за нею, навпроти Тадеуша знов стояв той незнайомець з важкою, моторошною усмішкою… Світлі очі та волосся, ніс з горбинкою, тонкі уста над квадратним підборіддям. Чоловік нагадував морального виродка лише своєю усміхненою фізіономією, змушував клякнути лише своєю присутністю.

Білявка раптом розвернула Тадеуша довкола себе, а коли погляд хлопця повернувся до того незнайомця, його вже не було.

Забувши про ту дівчину, Тадеуш ще довго виглядав того чоловіка поміж відвідувачів, говорив з охоронцями, описував його офіціантам. Намарне. Його ніде не було. Так наче і той відвідувач, і та самовдоволена, повна хижого передчуття усмішка, були лише витвором Тадеушевої уяви.

* * *

— Тад, спиш? — голос в Любомира був такий собі бонус до пробудження. Ранок пробирався крізь штори тонкими яскраво жовтими променями, вигравав на стінах веселковими плямами, пройшовши крізь дрібні скляні лінзи люстри. Розмазував по кутках сірі тіні. Важко глянувши на годинник Притиснувши трубку до вуха Тадеуш сів у ліжку і зітхнув:

— А ти як думаєш?

— Думаю в тебе вже є настрій теревенити, тож будь чемний і не сварись, — здавалося Любко не говорив, а вуркотів ті слова. Тад недобре засопів, маючи настрій нагадати співробітнику, яка зараз година. Однак почувши наступні слова, лиш підібрався від несподіванки.

— Вночі впіймали твого сталкера, мав необережність спочатку спаскудити відпочинок одній білявці, а згодом потрапити на кулак нашого охоронця. Їй повезло, що ти пройшовся по хлопцях і замовив за хулігана слівце. Тож будь тепер ласкавий, приїдь і допоможи нашому хлопцю, як свідок.

— Як ти собі це уявляєш? Я ж не бачив, як він до неї чіплявся тим паче, як потрапив на кулак, — геть тихо видихнув Тадеуш. — Вам же реальні свідчення треба…

Десь на його язиці застрягли невимовлені :"Я вже проходив таке, тож знаю".

— Я не кажу брехати, просто скажеш, де і за яких обставин бачив того паскудника, скільки раз. Не вигадуй зайвого. Окей? Збирайся, я скоро буду.

Любомир дійсно приїхав незабаром. Оранжеве авто пасувало йому, як кучері ляльці Барбі. І дарма, що сам він був з волоссям до плечей і дівчачою укладкою на голові. Тад заліз у його машину мовчки та втупився у бокове дзеркало. Біле обличчя, виглядало майже сірим від недосипу, світле вплетене у косички волосся здавалося якоюсь недолугою пародією на стіг сіна.

—Я вдячний, що ти погодився хоч якось свідчити, не хочу, щоб усіляка наволоч залишалася не наказаною, так не має бути, — видав Любомир, скеровуючи авто на трасу.

Тад перевів на нього погляд не одразу, ще певний час дивився на себе у дзеркалі, потім на людські черги вздовж зупинок і на автівки, що їхали попереду, і лиш тоді торкнувся поглядом тонких пальців Любомира. Ковзнув вище, по рукавах піджака, зібраних у складки на ліктьових згинах, відзначив мочку вуха, що якось геть по дівочому визирала з-поміж хвилястих русих пасем.

— А якби я не погодився?

— Облиш, Тад, що значить якби? Ти хочеш, щоб я у тобі розчарувався? А заодно і у собі засумнівався, як в професіоналі з підбору кадрів, — Любко м'яко розсміявся і кинув на Тадеуша геть нечитаємий погляд.

— Ти ж совісний, я це за тобою ще в перший день роботи помітив.

Те його "совісний" добре дало під дих. І справа не в тому, що Тад щось не те планував сказати у відділку. А тому, що Любомир, який Тадові був геть незрозумілий та нечитабельний, судив Тада легко, так ніби той був відкрита книга.

Це відверто зачепило. Дратувало, бісило, змушувало вкотре вертатися у думках до того виразу обличчя, з яким Любомир говорив те своє "ти ж совісний".

Правда в тому, що роки два назад, він би ніс цю рису як здобуток. Як поштовий конверт, який чемно уклав в руки власному гвалтівнику. Тільки тому, що власна совість не дозволяла заглянути до нього, не дозволяла не слухатися батька, не дозволяла до останньої миті не вірити у відверту зраду. Власне совість не дозволяла мститися Максиміліану і змушувала чемно здати його поліції. Власна совість змушувала пройти через сім кіл пекла, які утворило слідство та суд.

Власну совість Тад намагався топтати у багно, щоб більше не слідувати нічиїм інтересам, окрім власних.

Якби Тад все ще був совісний, він, мабуть передзвонив би до матінки Тані та все ж спитав, що вона хотіла, коли сварилася за труднощі видобути той єдиний контакт. Ба більше, не блокував би її номер телефону. Якби Тад був совісний, він би, мабуть, сам передзвонив до неї … Але Тад не був. Він розпрощався зі своєю совістю тоді, коли востаннє задавав питання своєму батькові та чув у відповідь геть безсовісні пояснення.

— Я щось не те сказав? — Любчик уважно глянув на нього, дуже чітко відчувши різку зміну Тадового настрою. — Точно щось не те ляпнув, ти аж зблід, — він на мить замовк, а потім акуратно припаркувався біля поліцейського відділку. — Не передумав?

— Просто загойдало…

— Ну дивись, я прошу, а не наполягаю. Зрештою будь собою, не варто робити з себе бозна-що в спробах справити на оточення хибне враження. Від того ні діла, ні користі.

Від тієї фрази Тадеуш знітився, і поспішив покинути авто. Він не бачив, яким поглядом на нього дивився Любомир і тим більше не міг прочитати його думки.

Годину потому Тад був не радий що взагалі поїхав. Не радий що відкривав рота і взагалі щось тут говорив.

Так він совісний. Тому чувак, щодо якого він висловився тепер мав цілковите право його ненавидіти, дарма що охоронець навпаки, був вдячний.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
B der Line
17.02.2024 01:41
До частини "7. Совісність"
Спойлер!
Так, на чому я зупинилася... Розділ 7. Паніка та метання Тада ще раз підкреслюють для читача його вразливість та його рани. Хочеться обійняти і зігріти, але навряд чи Тад зараз би це дозволив... Мені подобається (не тільки в цій главі, а й узагалі), на якій козі під'їжджає Любомир до Тадеуша)). Він як гладенький обтічний болід, за який і не вхопишся, і який ще на додачу може міняти форму. Його напівжартівлива доброзичливість ( яка іноді відсвічує деякою провокативністю) дає ідеальні та універсальні умови для ігнорування "голок" Тада чи його похмурих поглядів, водночас потенціал мінливості дозволяє гнучко пробувати різні варіанти й способи законектитись із норовливим хлопцем. Провокативність (яка не переходить межі) дозволяє чіпляти, не дозволяючи об'єкту вислизнути з пазурів досвідченого менеджера по персоналу. А от цей демон-спокусник (не має зараз на увазі саме сексуальний підтекст) так і лишається загадкою для Тадеуша. Яка прикра нерівність! Тад має цьому цось протиставити)). Щодо "совісності" -- порадувало. Тад зміг багато чого зберегти від винищення Максовою жорстокістю.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    17.02.2024 06:56
    До частини "7. Совісність"
    Спойлер!
    Ну Любчик, якщо подумати, в цій книзі не розкривається. Не зрозуміло ні його вподобання, ні трабли, ні погляди. Він наче є, але от я не залазила в його голову. Можливо тому, що все ж фокал майже завжди Тадів і інколи маніяка. Але мені подобається він. І тішить ваше його баченння. Бо це те, чого я хотіла домогтися ним
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бася Каллиган
    13.10.2023 06:48
    До частини "7. Совісність"
    О, такий розвиток подій, дійсно, більш логічний та правдоподобний! Любомир справляє дуже приємне враження - начебто розумний, спостережливий і емпатичний герой)) Що там було в поліцейському відділку - теж дуже цікаво. Отой страхітливий чувак, якого впіймали - зловісна постать, але, сподіваюсь (звісно, сюжет повністю на розсуд автора, але я таки сподіваюсь), що в цій книзі Тадеуш не спіткнеться з тими жахливими проблемами, що у попередній, а трошки навалить карми капосним родичам. Ну, подивимось)) Натхненя автору, бо дуже цікаво що далі!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    13.10.2023 10:03
    До частини "7. Совісність"
    Будем сподіватися що задумане вас цілком влаштує))) Бо мені самій не хочеться Тала мучити. А то буде як бубочка))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бася Каллиган
    13.10.2023 06:47
    До частини "7. Совісність"
    Коментар видалено автором
    Бася Каллиган
    12.10.2023 01:14
    До частини "7. Совісність"
    Коментар видалено автором