3. Клопоти

Попуститися не вийшло. Через два дні, коли в Тадеуша знову була нічна зміна, Любомир був в клубі, як штик, і зирив на все коршуном. Поряд з ним сиділа молода дівчинка, Зорянка, спеціаліст з систем якості: вона вже встигла провести аудит кухні і тепер, небезпечно схилилася над власною тарілкою. Чи то заснувши над нею, чи то вгледівши те, що там не мало бути.

— Як гидко… — зрештою видихнула вона і, випроставшись, підвела обличчя, все так само не відводячи погляду від своєї страви. Що саме вона там помітила, для Любомира залишалось загадкою. Зоря потяглась тендітною долонькою до дзвіночка, приліпленого до масивної квадратної серветниці і задзвонила. Офіціант прибіг хвилини за три, доволі скуйовджений і потріпаний.

"Схоже доведеться провести додаткове навчання щодо зовнішнього вигляду", — подумалось Любчику, в той час, як Зорянка мовчки підсунула свою напів з'їджену страву хлопчині.

— Щось не так? — не зрозумів він.

— Не так, — тихо видала вона, а потім мацькнула пальцем соус і піднесла вивуджену волосинку до обличчя хлопця. — Я звичайно все розумію, кухня, спека, впало волосся… але чому з лобка? Хто там в нас такий сміливий, що готує голяка, а? Вадим, чи Святик? Може Оля?

— Та чому з лобка… — знітився офіціант, в той час, як Зоряна все більше закипала…

— Бо кучерик, — гигикнув Любомир, розглядаючи останнього в пальцях Зорянки. Схоже навчання доведеться проводити не тільки щодо зовнішнього вигляду, але й повторити матеріал щодо гігієни на кухні. "Хассп" Зорянка їм сама розповість, причому з великою охотою.

— Любцю, це не смішно! — оскалилася дівчина, витираючи пальці серветкою. — Якого, лобкове волосся лежить в тарілці? Добре, що мені, а якби гостям? Поясни потім ті негативні відгуки в інсті власникам! Гидота…

Вона гуділа ще з добру годину. Й не дивно. Усім їм хотілося, щоб все йшло за планом і гладенько. Щоб бармени були барменами, кухарі кухарями, а учасники розважальної частини, власне, розважали, а не тікали від роботи. А головне, щоб ніхто нікому не псував настрій. Легкість, затишок і спокій, смачні та довершені страви, атмосфера — от що повинно було бути на серці в кожного з відвідувачів, і створити все це обов'язок працівників. В результаті Любомир тільки й робив, що роздавав зауваження і це точно не додавало плюсів у його роботу. Бо, то хостеси перебирають гостями, то в Віки мотузки на приватному тет-а-тет шоу не в'яжуться, то офіціанти смокчуться у кутку, забувши про замовлення. Добре що охорона в нічному клубі працювала як годинник, інакше було б геть кепсько.

— Я сподіваюся, хоч ти сьогодні не полізеш до Віки в мотузки? — поцікавився Любомир, спершись до барної стійки. Тад на те тільки пирхнув, мовчки щось закалатав в шейкері, а через мить плеснув те діло в келих.

— Пийте, — підсунув він коктейль до менеджера.

— Я ж на роботі.

— Так це й не алкоголь, — як відрізав альбінос. — Вам варто розслабитися, а не нагнітати цей хаос ще більше.

Любомир недовірливо поглянув на коктейль, потім на Тадеуша і підсунувся до нього ближче, нахилився через стійку, звертаючись до нього.

— Таде, ми наче одного віку, чому на ви?

В яскравих ліхтариках очі альбіноса були майже білясті і, здавалося, там видно лиш диявольські червоні зіниці.

— Просто субординація, Любомире, не звертайте уваги, — потис плечима він.

Любчик примружився, чогось два дні тому Тадові субординація не заважала підозрювати менеджера у залицяннях.

— До речі, Зоряні передайте, що в тарілку не на кухні впало, — тим часом продовжив альбінос. — Вона ж відходила, а над її тарілкою якийсь чоловік рукою струсив, — поки він говорив, його адамове яблуко стрибнуло від механічного ковтка і Любомирові несподівано захотілося притистись губами до нього. Бажання довелося придусити, а самому злегка відхилитися, вже щоб самому втримати робочу атмосферу і субординацію.

— Тобі звідси було видно? — обережно поцікавився він. Дивився уважно, намагаючись прикинути орієнтацію бармена. Тадеуш же, ніби не помічав його погляду, відволікся, приймаючи чергове замовлення, а через мить, вже потрушуючи шейкером, відповів:

— Слідкував я за ним, — глянув в очі , — в того паскудника вельми дивні фетиші. Вже чудив на днях.

— Покажеш його? — поцікавився Любомир, перемінившись в обличчі. Тад лиш кивнув. — Тоді давай, клич адміна на заміну, підемо прогуляємося, попередимо декого про сталкера.

Попередити то попередили, але нікого за описом не знайшли. Хоча в тому був свій плюс, охорона тепер була в курсі про "послухатися новачка", коли сталкер знову буде в його полі зору. Заодно і Захару скинув повідомлення про дивного чувака з фетишами. Дарма, що була друга ночі. Закономірне "від'їбись мудак" прийшло згодом і втішений Любчик згодився, що його колишній говорить розумні речі.

— Дякую Таде, — тішилися згодом кухарі, коли йшли додому, — а то Зоряна за небриті лобки мало душу не витрясла.

Сама ж менеджер з систем якості косо на нього зирила і суворо попередила: "Сподіваюся ти не збрехав".

Під дружний регіт новоспечений бармен закривав касу.

Інтеграція новенького в колектив йшло повним ходом.

Була п'ята ранку, коли вони закривали заклад. Шеф-кухар, позіхаючи, опускав ролети, і ставив сигналізацію. Дратівливий писк маячка звично бив по вухах. Бусик, який був спеціально замовлений для розвозки персоналу, вже чекав, зупинившись наузбіччі та миготячи аварійками.

Любко притиснувся до Тадового стегна своїм, коли гуртом набилися в машину і тепер з завмиранням серця вслухався в його дихання .

Трясця… його вабило до цього хлопця.

— Тад, ти по хлопчикам чи по дівчаткам? — неочікувано спитався Святко.

Тадеуш підвів на нього сонний погляд і навіть трішки вскинув білу брову, наче питав:"Якого біса?"

Щелепи його на мить стислись і Святко тієї ж миті вскинув руки:

— Та то просто питання, чого ж ти…

— Просто дай знати, щоб ніхто дарма надій не плекав , — додала одна з хостес.

— Це було грубо, між іншим, — зауважив Любомир. Тад фиркнув, а потім неочікувано припечатав.

— Асексуал. Так що не раджу лізти нікому.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
B der Line
12.02.2024 16:48
До частини "3. Клопоти"
Спойлер!
Загальне враження від твору на момент початку 3 розділу: ніби ти одразу втягнений в події, від самого початку першої глави. Немає відчуття того, коли спочатку твір розкачується трошки, йде... мм... як не по-людськи?... експозиція контексту, ну не знаю, як сказати. Але тут ми прямо такі хопа! -- і вже у вирі подій. Можливо, це за рахунок живості мови і того, як взагалі написаний твір. Або, можливо, це враження виникає, коли без перерви читаеш обидві книги одна за одною. Власне, розділ 3. Розсмішила сцена на початку, де описується безлад у закладі. Офіціанти, які смокчуться в кутку, геть мене добили))))))). Ору верещу. (Між тим, Любчика добре розумію... навіть в лайтовіших закладах нічого не працює "як годинник"))) Сцена, де зайо... змотаний Любчик підходить до стійки бару, і Тад готує йому коктейль. Хммм, цікаво-цікаво, а нащо він йому коктейль зготував? Та ще й про "розслабитись і не нагнітати"? Для людини, яка носить маску відстороненості та незворушності це прям неабиякий прояв турботи і зацікавленості))) Може, я хочу бачити коннекшен там, де його немає, але для мене це виглядає як важливий крок уперед і їх стосунках)). Усміхнула сценка про смс-ку Захарові о другій ночі))). Мені подобається, коли серед напруженої атмосфери іноді проблискує щось таке з гумором). ...Закривати касу такого закладу, коли у тебе над вухом гирже толпа народу... (тут має бути серія ридаючих смайлів) Чисто по-людськи рада, що у Тада все зійшлося. Серденько трохи завмирає, коли читаєш сцену, де Тадеуш вскинув брову у відповідь на не дуже-то корректне як для їх дистанції питання колеги. Типу "Оххх, який він став, аххх". Спокійній та відсторонений, пильнує свої кордони і не дасть "нех** шастаючим" ходити, де не треба. Ну і відповідь про асексуала не дивує ажнітрохи. Думаю, всі ці погляди, пускання на нього слини -- це тільки ще більше укріплює його небажання з кимось зв'язуватись. Хоча, зізнатись, любчиковими очима Тад показаний ну прям вері сексі.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    12.02.2024 16:55
    До частини "3. Клопоти"
    Спойлер!
    (ще трохи щодо останнього речення) Разом із любчиком так і хочеться (і колеться)))) наблизитись до цього ходячого фетишу. Хочеться постійно стежити за ним очима, дивитись, як він рухається, як змахують його вії, коли він підводить на когось погляд, дивитись на його руки, коли він працбє з шейкером. В якому бі кутку закладу ти не був, хочеться стати так, щоб бачити Тада принаймні краєчком ока. Несвідомо прагнеш знайти якісь заняття, які дозволять тобі ошиватися десь поряд... Коротше, магнетизм дуже добре переданий.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    12.02.2024 19:50
    До частини "3. Клопоти"
    Спойлер!
    Я теж рада, бо потім би вичитали з зп. Власники закладів на теке швидко знаходять розправу. Колуарна романтика ресторанів, я намагалася передати це максимально точно )))) Ну Тад в цій главі дійсно коннектиться до Любчика. Чисто по робочому , як колега для колеги. І блін, він реально сексі . Ех
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    01.08.2023 13:53
    Інша була б дивна і не правдива. Я думала, щоб він промовчав, але то Тад, він мовчати не вміє
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше