23. Біля клубу

Чи так буває? Ніби не довго разом, а почуттями один одного б'є та полонить до знесилення. Чи то ніжність, чи то злість — не важливо. Пронизує тим серце однаково. А там вже чи то гріє, чи викликає сором та вину — діло інше. Тад давно не відчував такої гострої реакції на чужі слова.

— Люб? — тихо покликав він, підходячи до нього ближче, повільно та невпевнено. Так, немов ось зараз цей хлопець перед ним візьме та й розвіється. — Про що ти?

Стіни провулку нависали над ними, і сліпо з навкруги дивилися зашторені вікна. Там блукало сонячне проміння, підсвічувало порох у повітрі й, наче, плуталося у Любомировому скуйовдженому волоссі.

Між його брів застигла легка складка, майже зморшка, погляд поважчав, а тихий голос бринів і бив, немов ляпасами.

— Може про твою згоду переїхати до мене? — запитанням на запитання відповів Любомир, а потім відвів погляд. — Хоча, склалося враження, що не тільки про це. Я хвилювався, не міг зв'язатися, дзвонив… Все одно що горохом в стіну. Якщо я поспішаю з пропозицію, достатньо сказати, що ти не готовий, а не погоджуватися і одразу вимикати телефон.

— Я не вимикав...

— Ти поза мережею вже годин п'ять, Таде. Звичайно ти не навмисне вимикав. Мабуть, зробив на емоціях і забув?

Тадеуш розгублено потягнувся до свого телефона, і здивовано глянув на вимкнений апарат. Екран слухняно відгукнувся на натиск кнопки та через мить завантажився. Там був майже повний заряд. Повідомлення посипалися одне за одним, перетворюючи короткі сигнали сповіщень в неприємні та затяжні.

— У тебе такий вираз обличчя зараз, наче ти дійсно не пам'ятаєш, як вимкнув його, — смішкувато видав Любомир. Однак, попри іронічний сміх, та образа в його голосі відчулася ще гостріше. — Невже я дійсно так тебе тою пропозицією налякав? Чи справа в іншому?

Питання били, наче батоги.

Інтонації в'їдалися болем у скроні.

Тадеуш дійсно відчув себе винним. Зрештою, як завжди, коли хтось його у чомусь звинувачував. Чи то батько з мачухою, чи няня, Макс…

Любчик не бив, ні… не заламував руки. Просто дивився чи то з докором, чи то з претензією й образою? А ще зі страхом і готовністю то захищатись, то відступати.

А Тад, натомість згадував, як неодноразово минулої ночі торкався його тіла, і намагався зрозуміти, що саме відчуває зараз. Той хаос важко розібрати. Однак, попри все, він однозначно хотів чимдужч Любомира обійняти.

Кортіло підвести руку та сплестись пальцями з його. Ступити крок та глянути в очі. Торкнутись уст не відводячи погляд. Відчути смак, почути стогін.

На вулиці світло, день дихає теплом. І лиш за годину почнуть збиратись тіні. Настане вечір, і їм обом вже буде не до цих розмов.

Раптом згадалося, що цей хлопець недавно зізнався про вкрай тривалі стосунки, цілі вісім років. А ще згадалося, що він так і не зміг порвати того спілкування з колишнім. Мабуть, і близькість з Тадом для нього дещо нове та сповнене чуттєвої вразливості.

Як йому опісля всього цього читати Тадеушеві вкрай холодні відповіді та стикатись з відсутністю мережі?

Мабуть, боляче?

Прогнавши ті дурні думки, Тадеуш ступив крок та обережно обійняв Любомира, ніжно притулив до себе. Відчув його напругу, тремтіння, повне затаєних емоцій рвучке дихання.

— Не тремти, — велів він, раптом тими інтонаціями нагадавши собі батька. Чим він кращий, якщо скочується до них за першої ліпшої нагоди?

— Я дурний, геть забув про все. Кепський день, повір, не через тебе.

Та хіба тих слів і обіймів вистачить, щоб притупити ті емоції, що нагнітали увесь день?

Вмить згадалося, яким був він сам. Яким його вперше брали. Мабуть, для Любчика навіть сумнів у доречності цих стосунків був таким самим важким ударом. Чи мав право Тадеуш наносити їх та дарувати той убивчий сумнів, хоч би якими легкими вони були в порівнянні з Максом?

— Перенервував? — тихо спитав він, відчуваючи, як Любчик весь закам’янів в його руках. — Такий напружений…

— Жартуєш? Ти лапаєш мене на вулиці серед білого дня. На нас дивляться руденькі дівчатка та вкрай криво усміхаються.

Тадеуш поспіхом відступив і тут же був впійманий назад, тепер вже в Любчикові обійми.

— Агов, Таде, — зауважив він, — за кого ти мене маєш? Якщо на нас хтось дивиться, а я натякаю що стидаюсь… хіба це не привід подражнити мене? — почав він вдавати гнів. Та дивна претензія була нашептана на вухо, від чого Любомирові уста лоскотали мочку.

Тад все ж виплутався та обернувся, однак помітив лиш краєчок чужого одягу, що швидко зник. Чи та незнайомка дійсно дивилася, а чи просто йшла та втрапила в погляд, а Любчик вдало знайшов зручну тему, щоб переграти ситуацію по своєму. Можливо там взагалі був хтось з працівників клубу, що стікалися з усього міста на ті вечірні та нічні зміни? І хоч десяток різних варіацій промайнули в голові, Тад вирішив не допитуватися. Було добре ж. Краще ніж впродовж усього дня.

— То що зайдеш, потусиш зі мною поки я працюватиму, чи ти у справах? — зрештою спитав Тадеуш, розуміючи, що вони не можуть вічно стояти біля чорного входу у клуб.

Любомир на те питання криво усміхнувся.

— Маю роботу, котику. До тебе. — Тон його неочікувано став прискіпливо робочим. — Не буду приховувати, ти приваблюєш гостей. Власники зацікавлені у більш тісній співпраці. Власне, за це я і почав дзвонити, перш ніж трохи запсихував. У них є пропозиція і, чесно кажучи, я зацікавлений в тому щоб ти її прийняв. Бо тоді я матиму більше підстав тебе бачити й навідувати на твоїй роботі.

— Це звучить доволі меркантильно, після з'ясування відносин, — насправді Тад не очікував того, що розмова зайде за роботу ще й і з пропозиціями.

— Вибач, як є… — Любчикова долоня неочікувано торкнулася поясу джинсів, а через мить пальці ковзнули під футболку. — З моєю ревнивою меркантильністю розберемося увечері, Таде. Сьогодні я поведу.

І він так спрагло та пронизливо глянув, що Тад беззаперечно йому повірив. Дійсно ввечері та дійсно поведе. Будуть разом і тільки удвох й до безтями.

***

— Ти схожий на ревнивого засранця. Одним словом, маніяк, — стервозно усміхнулася Вікторія, дослухавши пропозицію до кінця. У цю мить вона отримувала справжню насолоду від суворого обличчя Захара. Вони їхали удвох, обмежені салоном автомобіля, в шкіряній пишноті насиченого винного відтінку. На тому фоні, схожому на дорогий напій, вона виглядала бездоганно у своєму білому діловому піджаку, накинутому на сукню. Навіть нагадувала бізнес-леді. Коротке руде волосся було прилизане та завитками лягало на чоло, чітко окреслені брови злетіли над густими віями, стриманий макіяж анітрохи не нагадував в ній ту бестію, що раз по раз затягувала на сцену чергову здобич і демонстративно та привселюдно зв’язувала. Захар бачив її без макіяжу лише раз, але і того було достатньо, щоб зрозуміти, що на своєму невиразному посередньому обличчі вона може намалювати будь-яку зовнішність, чим Віка неодноразово користалася, вводячи людей довкола себе в ступор. Зараз, сонячне проміння залишало яскраві бліки у її очах та вихоплювало на її щоках перламутровий відблиск косметики.

— Це означає так чи ні? — Захарові було байдуже на її принади та слова. Байдуже на нову перуку, макіяж, навіть на доволі ошатний діловий костюм. Все що він бачив перед собою — людину, яка простежить за Антоневичем-Болозом там, де сам Захар не зуміє. Принаймні, Вікторія у це повинна вірити.

— Це означає яка мені вигода? — усміхнулася Віка, паркуючи авто недалеко від клубу та нарешті відстібаючи пасок безпеки. Обернулася до нього і самовдоволено усміхнулася. — Звідки мені знати, як ти використаєш інформацію, яку я для тебе знайду? І звідки мені знати, які це нестиме для мене наслідки згодом? Ти ж не думав про це, правда?

— Господи, Віко, я просто хочу знати, що на роботі робить Тад, та коли й з ким йде. — намагався запевнити Захар. Хоча, до чого ті спроби?

— А ще як часто до нього приходить наша яскраве сонечко Любчик, — пирхнула вона у відповідь, хитаючи головою. — Захаре тобі не соромно? Ти йому зрадив з дівчиною, а тепер вже півтора роки не даєш спокою. Я вже не розберу хто кого тепер відштовхує, враження що ви періодично обмінюєтесь ролями.

Захар на те зауваження ще більше посуворішав, чим відверто Вікторію дратував.

— Те саме питання до тебе, — тихо процідив він. — Обкрутила мене п'яного, а тепер зображаєш непохитну дружбу.

— Може це тому, що він так приголомшено дивився на тебе, що просто мене не впізнав? — нагадала вона. — Зізнайся, тобі було добре з дівчинкою. Зрештою, не хотів би, не зрадив.

— Нехай та одна дівчинка тішиться, що я про неї не розповів, — ні, голос Захара не тремтів. Він давно визнав свою помилку, і давно зрозумів що Любомир його не пробачить. Він навіть давно змирився із тим, що Любомир шукає собі іншого.

Чим він не міг змиритися, так з Тадеушем Антоневичем- Болозом, до якого у Захара було надто багато питань і підозр.

Як до прикладу який транспорт він використовував, щоб доставити жертви до тих місць, де згодом вони були знайдені. Легше було сказати, що це робив не Тадеуш. Бо ні транспорту, ні людей в яких він його брав, Захар все ще не знайшов.

Зате знайшов плями крові у шафці для пляшок, акурат під барною стійкою.

Якщо аналізи вкажуть, що вони належать одній із жертв, розмова вже буде геть іншою.

— Та годі, Захаре, схоже я тобі вже неодноразово за це дякувала, — скривилася Віка. — Ти хочеш, щоб я тобі ще й відробила? Це типу шантаж? Типу, я танцюю під твою музичку, так? А ти не розкажеш Любчикові, як ми разом розважалися? — мало не зашипіла вона. — Ти упевнений, що він не пошле тебе? Півтора роки минуло, виглядає як просто маніпуляція інформацією.

Віка дивилася зло, примружено та дещо з пихою. Захар мовчав. В його погляд впав Тад, який неспішно переходив дорогу, сунувши руки в кишені. Йшов він у сторону клубу. Віка швидко прослідкувала його погляд і знову почала самовдоволено.

— До речі, Зак, між нами дівчатками, це я підбила Любка зустрічатися з цим симпатичним малим. Їм обом потрібен хтось, хто приборкає їх тарганів. Скажи добре придумала.

— І в чому ж твій зиск?

— Як в чому? Перед Любчиком я просто винна. А Тада приємно в'язати. Правда останній настільки напружений, що боюсь він рано чи пізно мене поб'є. Періодами агресія з нього так і пре. До речі, якщо тобі цікаво, я порадила йому самому спробувати зв'язати когось. Хоч Любомира. Такі пікантні дійства допоможуть їм стати ближчими.

Захар на ті слова холодно на неї глянув, чим відверто її розважив.

— Боже, в тебе такий вигляд наче я про вбивство говорю.

— А якщо я скажу що ти права, і підбила Любчика зустрічатися з серійним маніяком, тоді ти допоможеш вивести його на чисту воду?

Вікторія деяку мить просто глипала на нього очима, та не впіймавши у словах ні краплі жарту чи насмішки, нервово притяглася за електронною сигаретою та закурила.

Тиша в салоні її машини була оглушливою та нестерпною.

— Ти псих, Захаре, — видихнула вона через деякий час. Потім вкотре похитала головою. — Я прослідкую за ними, тільки для того, щоб довести як ти помиляєшся. А тепер йди геть з моєї машини.

Та так це сказала, що Захар не смів не послухатись.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
lyubasha
20.03.2024 11:02
До частини "23. Біля клубу"
Вікторія, все так само мене підштовхує до думки - що вона і є той маньяк. Перевтілення, маскування, та дуже вже солодко співає. А ще, це ж вона нарила про Тада інформацію, та користується проти нього. Не подобається вона мені. Та щей Тад собі місця не знаходить. Коли вже в нього буде спокій у душі
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    20.03.2024 12:10
    До частини "23. Біля клубу"
    Вікторія дійсно неприємна особа ів неї є що питати. Тада модна зрозуміти, такі спогади безслідно не знакають .
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    06.03.2024 00:30
    До частини "23. Біля клубу"
    Спойлер!
    На цій главі приходить відчуття, що хлопці "попали". Тепер не віддеруть себе одне від одного просто так. Хоч малесенький рубець та лишиться. Дуже хвилююча та емоційна сцена вийшла. Нам рідко показують настільки вразливого Любчика, тож з захопленням дивлюся, поки є. Якщо на шляху цих двох не буде якогось п-цю, що зробить їхні стосунки неможливими, то я б сказала, що ця сцена одна з ключових у їх лінії. Дуже несподівано було дізнатись, що Захар з Вікторією переспали. Для мене це з розряду непередбачуваного)). І дуже інтригуюча розмова у них. Класна подача оповіді, недомовки літають у повітрі, так що згодом починаєш підозрювати вже кожного персонажа, навіть якщо його просто згадує хтось у розмові))))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    15.02.2024 07:11
    До частини "23. Біля клубу"
    Спойлер!
    Я буду в крайньому офігінні, якщо це буде Любчик. Оце буде драма так драма. Треба, до речі, перечитати про охоронця, який був з Віктором побився на початку книги... Там ніби теж був обмін ударами.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    15.02.2024 11:14
    Спойлер!
    Може це просто природній талант автора до детективів, коли ніби і спеціально нічого не робиш, а виходить))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бася Каллиган
    19.11.2023 21:24
    Подумки перебрала всіх поганців цієї історії: Максиміліан - сидить, батько - присмерті, мачуха - плаче і набридає дзвінками, Вікторія? Була надто здивована, тож, ні... Брат? Бо теж здається поганцем, і інших знайомих й описаних автором героїв, наче, нема...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    19.11.2023 21:40
    Це доволі цікаве питання. Щоб вам побачити поганця, він повинен зробити щось погане в вас на очах. Біда в тім, що текст дозволяє його приховати хитрою побудовою слів. Моя мета була його "загубити" серед тих, що ви назвали. Дамо хлопцям помилуватися вдосталь, покажемо цю їх чарівну сторону, а потім вернемось до поганців. Як я вже казала, не все є тим, чим воно виглядає на перший погляд, я все ще не описала достатньо всіх персонажів. Незважаючи на те що число є чітко визначене
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бася Каллиган
    20.11.2023 12:38
    Добре, почекаємо)) На схемі "приховати поганця серед тих, на кого не подумаєш" побудовані всі гарні детективи, тож, подивимось, що тут буде!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ія Лін & Ізумі Хо
    18.11.2023 21:46
    До частини "23. Біля клубу"
    нарешті нова глава)) як бальзам на душу)) наркотик.. хоч трошки, але має бути постійно)) інакше немає спокою)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    18.11.2023 22:34
    До частини "23. Біля клубу"
    Приємно, що той "наркотик" все ще дає задоволення. Главу переписувала декілька раз, не люблю коли все не логічно, і при цьому нереально відмахнутися від якоїсь надмірної крихкості персонажів у цій главі. Починаєш робити їх інакше ми і все летить шкереберть, пишеш крихкими - сюжетна дірка і все
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ія Лін & Ізумі Хо
    18.11.2023 23:23
    о, як я Вас розумію)) то зараз і мій головний біль.. маю ту саму мороку... так хочешься скла, а воно зараз ні до чого
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше