19. Угода

За той гак у стелі Тад чіплявся думками увесь вечір. Це було простіше ніж думати над питанням: "Ланцюг чи ремінь?". Він уявляв тугі витки, стягнуту ними грудну клітку. Гудзи, що тиснуть на чутливі місця. Звабливо вигнуту шию, адамове яблуко, що ковзає від кожного ковтка. Напівопущені повіки й збуджений погляд з-під них…

Та варто було відволіктися від того уявного образу, як його свідомість одразу обпікали спогади про листівку. Криві букви стояли перед очима і, здавалося, переслідували. Тадові чудилися вони у кожному почеркові, у кожній наліпці на його робочому місці, чи в кабінеті менеджера.

І це було схоже на божевілля.

Від тих листівок і спогадів хотілося утекти світ за очі.

Була вже десята вечора. Клуб давно відчинив свої двері для гостей. Лунали музичні ритми.

Замовлення на коктейлі сипалися один за одним і от-от мав під'їхати Любчик.

Повідомлення Захара зі змістовним "Де ти?" — було неочікуваним, ввело в ступор та підсилило й так нездоланну напругу, довівши її до абсурду. Менш за все Тад хотів по вечорах спілкуватися з поліцейськими та слідчими.

"На зміні. Щось трапилось?" — поспіхом відправив він.

"Будь на людях": — відписав Захар і Тадеуша від тих слів ще більше напружило.

Кляті слідчі з їх дурними повідомленнями.

— Тад, дай пляшку для води, — підбігла одна з офіціанток. Нирнувши за проханим в тумбу під барною стійкою, Тад нахмурився, побачивши в'язку мотузок поверх ряду пляшок і заштовхав їх глибше у кут, звільняючи доступ до посуду. Краєм свідомості відмітив, що вони були вогкі. З тією думкою, вхопив першу ліпшу пляшку, наповнив її водою з осмосу, кинув м'яти та лимону, закоркував та віддав.

— Сенкс, пупсику.

Пляшка була миттєво підхоплена тендітними пальчиками співробітниці та попливла в зал.

Провадивши дівчину поглядом, Тадеуш ще деякий час дивився на жмут тонкого каната для шибарі, запханий між порожніх пляшок, а потім закрив дверцята комоду.

— О, що за пляма на рукаві? — звернула увагу Віка, підібравшись до стійки. — Де встиг поставити?

Вона тицьнула пальцем в манжет його форменої білої сорочки та Тад похмуро глянув на пляму, чи то від темної фарби, чи від іржі. Не довго думаючи, закотив рукава та посміхнувся.

— Мабуть, на кухні.

— Я тут учора моток забула, не брав?

— Під стійкою, — усміхнувся Тад, віддаючи їх знайдений інвентар. Дівчина обхопила ту в'язку і скривилася.

— Це що, табаско? Хто їх в табаско запхав?! — награно гнівний погляд метнувся до Тада.

— Можу почистити, але за це ще раз пустиш мене у свою виставу.

— Пропонуєш дивитися, як тебе колотить від кожного додаткового гудза? — пирхнула вона, а потім хитро усміхнулася. — У мене є краща ідея.

— Наприклад? — поцікавився Тад, одночасно приймаючи замовлення на черговий коктейль.

Раптом незнайомий футляр для скрипки ліг на барну стійку перед ним. Судячи з того, як він важко стукнув, інструмент у середині все ж таки був.

— Я тут у знайомих позичила, — видала Вікторія і самовдоволено усміхнулася. — Для тебе. Заграєш? Тоді я подумаю чи знов в'язати на тобі шибарі.

Тадеуш на мить оторопів, а потім підняв на дівчину важкий погляд:

— Ні, — відрізав не думаючи. Зціпив зуби та почав змішувати в шейкері замовлення.

— Ото маєш. Навіть не відкриєш? — зітхнула Віка, спостерігаючи за тим як шейкер літає у його руках. — Ще скажи, що грати не вмієш. — фиркнула вона розчаровано, а через мить тицьнула йому перед очі телефон з його ж власним фото.

— Мої очі мене ж не обманюють, Таде, — переможно видала вона. — Не смій казати, що це тендітне маля зі скрипкою не ти, — хитро посміхнулася, під'юджуючи. — Тобі так пасує та стрижка, якби не було підписано, я б і не впізнала…

Тад зітхнув, більше роздивляючись співробітницю, а не фото. На ній сьогодні щось чорне і лакове. Багато шнурівок за спиною мініатюрні чорні крила. Перука біла, наче його власне біляве волосся. Якби побачив здалека, точно не впізнав би. Та й не дивно, не вперше ж не впізнає.

— Відчепись.

Той її телефон раптом відбирає хтось з хостес, там здивовано охають та тішаться, і пристрій далі йде по руках.

— Що за збіговисько? — поцікавився підоспівши Любчик.

— Диви, яка чарівність, Тадик зі скрипочкою, — усміхнулася Вікторія, явно демонструючи не стільки приязність, скільки стервозність. Любомир на мить завис над фото, а потім вимкнув екран на її телефоні.

— Ей !

— Облиш дражнитися, скрипалів ніколи не бачила? — обірвав він її гнівний вигук. Після чого перевів зацікавлений погляд на Тада. — Хоча, мушу, погодитися, це дивовижно. Тепер я розумію, що мав на увазі Захар під тендітністю…

Тад вже мало не випалив у відповідь про юність, а не тендітність, як Любомир перехилився через барну стійку та глянув в очі.

— Таде, заграєш щось? Натомість від мене те, про що ти просив зранку, — той його впевнений погляд вмить здався набагато гарячішим за весь Вікусин образ.

Тад зітхнув і пошкодував, що повернув Віці мотузки. Хай на них і був "Табаско".

— Окей, — не сказав, а видихнув. Так тихо, що мав чути тільки Любомир. На жаль, довкола було надто багато зацікавлених і зайвих людей.

— Окей?! Боже, Любко, як ти його вмовив?

— Заграю Любкові не тобі, — відрізав Тадеуш. Та відповідь потонула в дружніх зойках та смішках, підколюваннях і пропозиціях виділити їм аж цілу пральну кімнату на годинку.

— Мені не підходить, — втрутилася в той шквал Вікторія. — Хочу скрипку на сцені, — вона раптом видерлась на барну стійку і вхопилася рукою за вертикальну декорацію, наче та була пілоном. Зухвало пройшлася на своїх високих каблучках вздовж барної стійки, привертаючи увагу якщо не всіх, то багатьох у залі.

— Моя пропозиція! Наш Тадеуш грає на скрипці в той час, як я буду в'язати його. — вигукнула вона, вихиляючи затягнутою в лакові шортики попою над головою Тада.

— Вниз головою, — додав хтось з залу. — Йому пасує висіти.

— Я ж вам не цирковий актор, — нарешті озвався Тадеуш з-за барної стійки, розмірковуючи, як від того всього втекти.

— Одне одному не заважає, — продовжувала голосно під'юджувати Вікторія, обертаючись до нього і впираючи наманікюрені пальчики у свої боки. — Я в'яжу, а ти граєш! Експромт! То буде неймовірно… — Відверто посміхалася вона, нахабно здіймаючи взуту в вузький чобіток ногу і впираючи носак йому в плече.

Тад дивився на неї знизу вверх без особливого ентузіазму, відчуваючи вагу її тіла і пригадуючи, що ще пару хвилин тому в її устах звучало протилежне, на кшталт "ніяких більше шибарі".

Він розгублено перевів погляд на Любомира і отримав у відповідь лиш теплу усмішку.

— Буде весело, Таде, — підморгнув він і схилившись до його вуха тихо додав. — Підозрюю, що після такої вистави я буду спроможний лише на активні любощі, а не на шибарі. Не думай за мене, погоджуйся, якщо хочеш.

Тад певну мить дивився йому в очі, відчуваючи, як починають палахкотіти власні щоки.

— Добре, — потис він плечима і ніяково відвів погляд. — Але не вниз головою і ти стоятимеш біля мене. Хочу дивитися на тебе.

Про те, що не хоче бачити нікого у цьому залі, Тад вирішив не говорити. Про те що боїться знову впасти у паніку, промовчав тим більше.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
B der Line
01.03.2024 21:27
До частини "19. Угода"
Спойлер!
І знову кляті мотузки. Цікаво, від чого вогкі? Їх намагалися випрати від крові?)) Не зрозуміло, чому Захар вирішив попередити Тадеуша: чи то алібі щоб було, чи то щоб мисливцю було важче його вполювати... Зогляду на антипатію слідчого, приходить здогадка, що там щось і правда серйозне. І, скоріш за все, мова не про алібі. Мотузка таки була вогкою від крові? Ого... свіжачок прямо... менше години минуло... чи через скільки там часу згусток крові вже не мажеться?.. (не медик, не знаю; можу тільки здогадуватись) Епізод зі скрипкою і "викриттям" Тадеуша мене ще першого разу неприємно зачепив. Таке нахабне проламування чужих кордонів не може не бісити. І якщо спочатку Вікторія мені подобалася як персонажка, то тепер я почала переглядати своє ставлення до неї. Від тієї "циркової вистави" з уламуванням Тада на шоу з шибарі та скрипкою, і від тадової згоди і вимог чомусь стає дуже сумно(((( І навіть те неймовірне атмосферне шоу, яке описується в главі далі, -- я ним не змогла насолодитись по-повній через той сум (якщо читати глави одразу одна за одною). Неприємно, коли тебе отак макають лицем у твоє минуле (навіть у ту його частину, де начебто нічого такого).
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    15.02.2024 05:08
    До частини "19. Угода"
    Ох, Вікусю, що ж ти мене розчаровуєш((( Фу так себе поводити. І взагалі сцена не дуже приємна, якийсь моральний бляха аукціон влаштували. Була б я Тадом, у мене б Любко відгріб за такий "флірт".
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    15.02.2024 07:55
    До частини "19. Угода"
    Не відгріб, бо Тад вже трохи заземливмя на нього. Тад би не грав, але зотів. Тут ж є нюанс. Наявність Любомира йому обов'язкова. Тому слова Любчика і сприйняті так
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ія Лін & Ізумі Хо
    11.11.2023 22:59
    та ні, норм)) скоріше допишете, то ж і пригоди скоріше закінчаться.. а так завжди є куди глянути) я десь навіть читала у порадах авторам, що публікуються у мережі - маленьки глави ліпші для сприйняття... хоча хз.. мабуть дивлячись коли і як читати... бо мені от як раз глава - одна кавка)) рівно стільки, скільки потрібно) а то ж упьюся)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    11.11.2023 23:42
    Я пробувала писати главки по 20 тис знаків. Як на мене задовгі. 6-10 тис це оптимально. Якраз щоб сформувати певний сюжетний крок і не стояти на місці. Після коментаря про наркотик сиджу і описую виступ зі скрипкою ))))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Бася Каллиган
    11.11.2023 20:20
    До частини "19. Угода"
    Боже, як же мене бісять такі люди як Вікторія! І, так, я тепер її підозрюю у всякому різному й негарному, бо, по перше - маніпуляції, а по-друге - надто швидко вона перейшла від відмови у виставі, "бо Таду від того погано", до надто активної провокації з привертанням загальної уваги, оприлюдненням старих особистих фоток без згоди людини і типового "взяти на слабо". Гидотно...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    11.11.2023 21:41
    До частини "19. Угода"
    Момент уваги. Коли якийсь Любчик домовився з ним за скрипку і захапав Тада собі. А їх Вікторії проігнорували, хоч скрипку принесла вона. Фотка ,до речі, з мережі. Вона сама досить швидко знайшла, тож те що оприлюднено, не може бути конфіденційним, тут їй важко щось інкримінувати, але те що вона використовує публіку, щоб підбити його на концерт, Тадом мало б важко спртйматися
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше