10. Недомовки

Варто було Захару забратися, Любомир вмить перестав усміхатися: тон став м'якшим, а погляд менш навіжений. Та переміна була настільки різка, що Тадеуш дещо задивився. Заплутався поглядом в рисах його неочікувано серйозного обличчя. В відблисках світла що у тих його пильних очах, що на легких завитках світлого волосся. Мабуть, ті кучері добре пропускати крізь пальці, спускатися ними від тих завитків над вушною раковиною вниз по шиї і до плеча. Той уявний рух долоні по його шкірі можна покласти на музику. Перетворити в ноти, в тягучі мотиви.

Тад неочікувано зловив себе на тому, що навіть підсвідомо підбирає ритм.

Усмішка ледь торкнулася його обличчя від тої думки. Шкода, що слідом за нею в голові не промайнули ноти. Тільки образ чужого погляду, обриси плечей… Тиша. Та безнатхненна пустка йшла за Тадом відколи він приїхав до Львова.

— Віка сказала, що в тебе проблеми з шибарі, — Любчик неочікувано змінив тему розмови. — Тож вона не знає чи покличе тебе ще. Я хоч і був проти твоєї участі, але все одно не очікував такий поворот. Віка не з тих хто відступає, — Любчик стверлив Тада поглядом все більше. — Хочу знати, що у вас трапилося? Не схоже, що вона просто не задоволена твоєю участю у виставах. Тут щось інше.

Тадеуш же на мить розгубився. Застиг зі скляним горнятком у руках, майже донісши його до уст, спостерігаючи, як Любомир допиває свою. Думки про музику розбіглися. А натомість пригадався останній сеанс, мотузки, знерухомленість. Перед очима, як наяву, постала та усмішка, вихоплена поглядом із залу. Згадалося, як рухнулося чуже адамове яблуко від ковтка. Той Вікторовий вираз обличчя раптом наклався на збочені ігрища Макса. Відчуття від мотузок лиш вплелися в ті порівняння і страхи, додатковими невідривними рисами. Чи то всплеск адреналіну, чи навпаки, поглинуло тотальним страхом. Та так, що не вдихнути, ні видихнути. Лише безсило борсатися та бажати порятунку…

Адже те, що Тад відчував під час сеансу шибарі з Вікою неодноразово було там, в Максовому підвалі. В ті люті години Тадеуш ніколи не був спокійний.

Зробивши нарешті ковток, Тад прокатав напій на язику, відмічаючи, що рослинне молоко надає незвичний присмак каві.

— То пусте, — зрештою відповів він, відводячи погляд від Любомира. — Не думаю, що буду іще погоджуватися на її прохання. Не хочу, щоб черговий Віктор обмацував мене поглядом.

Любчик ледь кивнув і Тадеушу знову здалося, що та його переміна в настрої була надто різка. Наче усмішка і жарти про коханців були лише грою.

— Ти вже двічі погоджувався і тебе не зупиняли чужі реакції, Тад, — чомусь нагадав він.

На те навіть не було, що заперечити. Від тих слів Тадеуш ненароком відчув себе наркоманом, якому наче і відомо, що небезпечно, але треба ту дозу іще та ще.

— Буду відвертий. Ти ефектний. — Любомир це сказав в очі. Те зізнання було схоже на Максів масний збуджений погляд, на Вікторові дурні одкровення про полювання за пташкою. — Але серйозно, Тад, не варто продовжувати, якщо в тебе з тим проблеми. Фізичні чи моральні, неважливо… Варто зупинитися. Я б тобі рекомендував.

— Не лізь в це.

Любчик похмурнів від тої різкої відповіді.

— Якщо я не лізу, значить я забороняю, Тад. Повір, в мене від власників достатньо на таке повноважень.

Тадеуш зло стис зуби, намагаючись приборкати власне роздратування. Легше б було гнівно відповісти все, що думає за Любчика і про його заборони. На жаль, доводилося рахуватися з проханням Захара. Який про щось знав і про щось міг розповісти.

Тадеуш ледь втримався, щоб не заскрипіти зубами від тої безвиході.

— Окей, забороняй, — огризнувся він, безсило стискаючи пальцями дурне спорожніле горня. Він знайде спосіб позбутися того страху? А якщо попросити Вікторію про індивідуальні сеанси? Та чи зможе він сам наодинці?..

Ті заборони таі набуті фобії — такі дурниці…

— Так що там за таємниці, — тепер тему міняв Тад, лиш би не думати про Любчика і його дурні ігрища в владу. — Розкажеш, чи знову тему зміниш?

— В машині розкажу, — наче знущаючись, миленько усміхнувся Любомир і навіть багатообіцяюче повів бровами.

Знав би він, як від того пересмикнуло Тадеуша.

***

Від тих Любомирових пустощів можна було сказитися. Так звичайно, він дійсно все розказав у машині. Але Тадеуш волів би в ній не сидіти. Як і не бажав, щоб співробітник підвозив його до самого під'їзду будинку.

Стоячи під багатоповерхівкою і спостерігаючи, як від'їжджає яскраво-оранжеве авто, Тадеуш тихо бісився. Час перевалив через обід. Пів дня промайнуло, наче і не було, а справи, які Тад планував собі ще звечора, все ще не розпочалися.

Натомість голову збурхали Любчикові одкровення про чергового покидька, трупи навколо Львова і розслідування Захара.

Через те все Тад тепер стояв перед під'їздом, уявляв, як зараз зайде у звичайні прохідні двері, отримає чимось важким по потилиці та зникне. Знайдуть його через тиждень в лісопосадці, десь за межами Львова, або скинутим у рів біля траси, між селами, чи біля якогось кооператива.

Над своїми страхами можна чахнути та прокрастинувати безкінечно. Ходити довкола них та підбурювати та напувати фантазіями на тему, як ще ускладнити й так своє хитке становище.

Топтатися на місці та боятися рухатися далі. Бо ж, раптом ступить та й не туди, прямо в руки жахливої напівлюдини-напівтварини. Збоченця.

Хоча… хіба отримати чимось важким по голові, щоб бути замордованим до смерті — є не більш лагідним варіантом від того, що обрав колись Макс? Мабуть, Тад був не проти померти як ті описані Любчиком нещасні, а ніж терпіти наругу добрі півроку, а потім ще тягти за собою те все важким спогадом, наче непідйомний тягар.

Дивно, що того всього не захотів розповісти сам Захар. Чи може справа у тому, що він не любив говорити двічі, а з Тадом тим більше не міг нормально говорити, а тільки дивитись через призму неприглядного минулого?

Дурні думки були пронизані телефонним дзвінком, Тад глянув на номер, впізнав Любчиковий і тільки тоді прийняв дзвінок.

— Ти щойно від'їхав, що вже сталося? Тільки не кажи, що в мене сьогодні зміна поза графіком.

— Хах, дуже кумедно, я ж не менеджер ресторану, зміни тобі виставляти, — хихотнув Любомир. — Але раз ти не проти вийти в пізню годиноньку, то я не проти прогулятися з тобою надвечір за компанію. До прикладу, побігати парком перед сном.

— Занадто багато потуг, для того, щоб потренуватися, — хмикнув Тад. — Ти впевнений, що відстань в півміста варта того, щоб бігати за мною?

— А якщо я скажу, що в нас марафон і нам треба дістатись декількох півфінальних точок? Скажи ж, це звучить зухвало, — вкрадливо запропонував він. — Давай погоджуйся.

— Це звучить, як пошук пригод на п'яту точку. — Хмикнув Тад. — Я пас.

Збивши дзвінок, Тадеуш забув про свої прокрастинації, нервово штовхнув двері під'їзду, за звичкою нирнув рукою у свою поштову скриньку і витяг купку конвертів та рахунків.

Через кілька хвилин, кинувши їх на комод власної прихожої, Тадеуш роззувся та напився води в кухні, лиш після того перебрав конверти.

Все рахунки і лиш один був без адреси. Нахмурившись, Тад розірвав його з краю і вивудив звідти картонну листівку з зображенням Віденської філармонії.

Грішним ділом, подумав, що листівка від мачухи, але напис на звороті ввів в ступор. Лише через мить Тад зрозумів, що забув як дихати: пальці прохололи, наче от-от здійметься температура, серце калатало, і повітря абсолютно не вистачало.

"Привіт, Тад, — було написано на звороті листівки. — Скажи, малий, ти сильно скучив? Малюнок не стер? Якщо стер, чекай на новий".

Наче будильник розвіявший важкий і страшний сон, той дурний стан пронизало черговим телефонним дзвінком. Тад здійняв трубку не дивлячись.

— Тадеуше, — видихнула матінка Тетяна в вухо. Її голос тремтів від хвилювання, а голос скрипів наче вона кожне слово видавлювала з себе силоміць. — Дякую, що зняв трубку, після всього того, що ми завинили тобі…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Маріан Ґрот
23.02.2024 20:55
До частини "10. Недомовки"
Спойлер!
Якби Ви не сказали, що камбека Максончика не буде, я б після цього розділу нервово чекала, коли те страхопудало вискочить, а я ж навіть не Тад... Коротше, якщо така листівка мене пройняла, то значить і викрадач був дуже моцний!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Маріан Ґрот
    23.02.2024 23:07
    Спойлер!
    Та зрозуміло, Тад же не знає, вийде чи ні, а тому та тривога нікуди не подінеться
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    19.02.2024 23:07
    До частини "10. Недомовки"
    Спойлер!
    Втішно бачити, як Тадеуша хтось надихає, хоча б візуально. Це вже хоч якийсь живий порух душі. Після травм дуже важко віднайти в собі щось живе. А от за музику -- тобто, за безнатхненну пустку -- дуже сумно. Шкода, що цей кластер душі постраждав настільки сильно, що відповідні функції не можуть виконуватись. Це насправді просто вбиває, коли ти творча людина, але раптом втрачаєш свою творчу основу. Невимовно сумно((( Цікаво спостерігати за зіткненнями Любомира і Тадеуша. Колись вичитала фразу: у конфліктах і притираннях зароджується інтимність (там було не тільки про сексуальну інтимність, але й взагалі про будь-яку). Викликають співчуття роздуми Тада про власні набуті страхи. Це просто капець, коли боїшся тупо крок ступити, за кожним рогом тобі ввижаються небезпеки, тортури. І прикольно, що те все може бути поліковано телефонним обміном шпильками з Любомиром. Листівка від невідомого маніяка дуже сильно напружує. Мачуха дратує.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    22.02.2024 08:20
    Спойлер!
    Щодо набутих страхів . Я думаю, коли Тад сидів на прив'язі , він менше боявся, бо він знав що буде, як буде і умовно коли. Знав хто і що з ним зробить. Свобода ж забирає розуміння майбутнього, упевненість у здійсненні власних планів і задумок. Власне Тад не хоче пройти через те ламання знов, Там ж не тільки наруга була, Макс його намагався в тому числі "любити" , ніжити. І це в тій ситуації найнебезпечніше. Бо Тад знав як жити з насильством, він не знав що робити з залежністю від збоченця, з почуттями до нього. Ота аналогія у кінці Викрадення, коли Тад чітко розумів що до Макса він міг після всього того пригорнутися та забутися - вона показувала різницю між рівнями злочину у його свідомісті. Тому листівки його лякають і він звичайно намагається якось не дозволити собі панікувати. Але дзвінки на фоні листівок створюють ревматизацію набагато глибшу, бо сягають не "пів року" жаху, а цілих років життя, які увінчалися тими пів року.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    22.02.2024 19:43
    Спойлер!
    Щодо свободи влучно сказано. Мабуть, у цьому є один з гачків, за які "чіпляється" до людини соціальний стокгольмський синдром (не той, що у заручників, що опиняються в руках "класичних" терористів, а взагалі по життю; наприклад, соціальний стокгольмський синдром жінок). Є цілий напрямок, що стверджує, що люди страждають тому, що їм вигідно. Мене від того трохи верне, але якщо покопирсатися в тому лайні, то можна знайти дещо корисне. Наприклад, перелік адаптивок, які спрацьовують в критичній ситації, і які потім після звільнення відіграють уже негативну роль і навпаки заважають зціленню, тримають людину в полоні деструктивних патернів.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Міло Севіч
    22.02.2024 20:50
    Спойлер!
    Мені здається що фрази про вигідність страждань є деструктивними для самого стражденця. А вигідними є для того, хто влаштовує цирк для поспостерігати за ним. Бо окрім страждань людина отримує купу психологічних травм і травматичних спогадів, сама стає деструктивною і випадає зі суспільства. Для неї то точно не вигідно...причому, чим раніше з'являються страждання в дитини , тим швидше вона випадає і тим важча її адаптація в суспільство
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    22.02.2024 21:45
    Спойлер!
    Цілком згодна. Вважаю цю школу негуманною та шкідливою для тих, хто сприйме це серйозно і почне накладати ті шаблони на себе.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше