Тадеуш

Як має поводити себе слідчий, якщо підозрюваний сам приходить до відділка писати заяву?

Як має поводити слідчий, якщо ця людина спить з його колишнім?

Як же себе повести, якщо алібі цього хлопця від початку і до кінця підтверджене зацікавленою і пов'язаною особою?

Захар не хотів світити ні своєю пов'язаністю з Любчиком, ні зацікавленістю Любчика Тадеушем. Та навряд вийде його вигородити, якщо зачепить цього альбіноса. Мабуть, і самовідвід від справи доведеться робити.

А йому не хотілося.

Насправді Захарові могло пролетіти забагато що, не тільки за стосунки з Любчиком. До прикладу за залучення Тадеуша в негласні слідчі дії.

Бо ж як це виглядатиме : Любомире, напиши що сам його покликав і сам придумав, сам став свідком. Настучи на свого коханця. А я тут ні до чого.

Любомир звичайно ж пошле. Він би і за просто співробітника послав. А після того ранкового фото, пошле вдвічі швидше і набагато далі.

Та поки Віктор лежав непритомний, І свідчень від нього ніяких не було, Захар міг кружити та думати, як підстрахувати власний зад. Пробувати все рознюхати про цього Тадеуша, дати запити по його справі, навести контакти одним словом прикрити свій тил.

Поява Тадеуша Антоневича-Болоза у відділку для Захара була, як грім серед ясного неба. Проблема, з якою він звернувся, взагалі поставила все з ніг на голову. Слідчого відверто тіпало від одного його вигляду і тієї каші, що відбувалася довкруги.

— Ти взагалі в курсі, що мав би писати заяву за місцем проживання ? — поцікавився він, спостерігаючи у своєму кабінеті можливого підозрюваного. Цей чувак йому був, як більмо на оці.

— Не захотів, — просто відповів Тад.

Він був легко одягнутий. Футболка і джинси. Руки чисті, без подряпин і синців. Зашелушена шкіра на кісточках правої руки. Світлі одежі контрастували з ще світлішою шкірою. Татушки, які так сподобалися Любомиру, виповзали з-під тканини з усіх боків, то напливами на кадик, то на лікті, то на маківку і скроні.

В сонячному світлі під чорними браслетами татуювань на його зап'ястях, чітко проступали шрами. Сліди від наручників і нашаровані численні подряпини, які цей чоловік наносив собі сам…

Так, навіть не отримавши ще на руки його документів Захар про багато що знав.

Справа Тада не просто була відомою в певних колах, вона була вкрай гучною. Бо окрім викрадення, тривалого примусового утримання та численних зґвалтувань, додалися ось ці колосальні тату. Які пов'язали між собою декілька висяків і перетворили один значний епізод в серію убивств, а злочинця в маніяка. Все це стало можливим не тільки завдяки Тадку, звичайно. В Захара самого був такий татуйований висяк, тож він багато про що знав. І про обставини, і про нюанси, і про подібність до альбіноса тих попередніх жертв, і про одержимість цим чуваком божевільного злочинця.

Страшно тепер уявити наскільки була зламана психіка в цього хлопця після усіх тих пригод. Історія знала достатньо випадків коли жертва ставала злочинцем. Правда, судячи зі справи Антоневича-Болоза, свого ґвалтівника він хитрощами скував, не вшанувавши його навіть побоєм. Чи можливо було так, що тепер цей чувак проектував давні образи на гіпотетичних негідників? До прикладу на того ж Віктора?

Це треба було з'ясувати. З Тадеуша Антоневича-Болоза не можна було спускати очей.

А Любчика варто було попередити.

Захар потьмянів: за попередження від Любчика буде тільки лайно у відповідь. Допоки не буде доказів, нема чого й пхатися. Однак, переносити те, що Тадеуш торкається Любомира, в Захара не було ніяких моральних сил:

— Окей, заяву в найближчий відділок не приніс… а зі слідчим по твоїй справі, що не так? Краще вже йому повідомити.

— Слухавку не бере, пикою не вийшов, алергія на нього, — спокійно перелічив Тадеуш, — вибирай будь-який з варіантів, мені усі підходять.

— Слухай, — Захар почав і… видихнув. Тад же не послухає. Те що цей тип дуже складний він ще за складання фоторобота на Віктора запам’ятав.

Махнувши рукою, Захар підсунув Тадеушу бланк, сам же зібрався набирати текст на ноуті.

Поки писав короткі рядки, думав як то буде реєструвати та куди то буде передавати, кому дзвонити. Він же не збрехав Таду, розслідування відбувається по місцю злочину.

З іншого боку, та його заява і та листівка могли лягти в справу, розслідуванням якої він займався вже безпосередньо.

Власне, три убивства, і в усіх випадках жертв пов'язувала любов до нічних клубів та гострих відчуттів, так би мовити, БДСМ. Могло б бути і четверте, але останньому потерпілому дуже пощастило, що його знайшли швидше. Власне, “офіційно” він тепер заштопаний лежав в реанімації й поки що не приходив до тями.

А Тадеуш Антоневич-Болоз, який міг бути причетний до цього, вільно весь тиждень ходив на роботу і взагалі ніяк не змінював своїх маршрутів. Відмова щодо слідчих дій по ньому пекла Захара вже який день. А Тад, нічого не підозрюючи, сидів тут і писав заяву на анонімного відправника листівки.

Захар був певен, що в нього тіпається око через все це. Він би вже з радістю його скрутив та потягнув на допит, але без свідчень і доказів нічого не міг заподіяти білястому покидьку. Бо з єдиної інформації, яка в нього була проти Тадеуша — лиш слова Любчика, що Тад того вечора пішов за Віктором. Особливою кісткою в горлі тут могло стати і те, що Захар сам попросив узяти участь в оказії. Тому зараз без поспіху спостерігав, раз Тад все ще не сіпається.

— До речі, я за той вечір так тебе і не спитав… Любчик казав, ти ганявся за Віктором. Що тебе вкусило?

— Дике бажання справедливості, — ні краплі не здивувався питанню Тад та поставив крапку на своїй заяві. — Чувак хотів вполювати пташечку, себто мене, а отримав по пиці, — хлопчина підвів на Захара свої світлі очі. — Це ж справедливо. А що, він хотів написати заяву, а її не прийняли?

Тад примружився, споглядаючи на Захара.

— Чому ж прийняли, — збрехав Захар, — можеш написати у відповідь аналогічну, — запропонував він.

Тадеуш злегка перемінився в обличчі. — Та я якби не збирався. Так і писати, дав по пиці?

— Напиши, все від початку, ранок, вечір, пику і все що було далі…

Тад фиркнув і похитав головою.

— Може з моїх слів надрукуєш?

Захар зітхнув.

— Давай по каві і надрукую.

Надрукувати теж діло, а там далі видно буде.

***

Вийшовши з відділка Тад певний час стояв під дашком і дивився на яскраве сонце. Очі від того світла боліли та пекли.

Думки ж… Згадувався вечір, власна жага й обмін ударами. Важке бажання довести все до кінця.

_____

Від Автора:

Як Вам події?

Цікаво?