Частина XXXVI

Вранці Глобуса втаємничили у хід запланованої операції. Підвальний при цьому виглядав втомленим і сердитим, з його обличчя не сходив візерунок невдоволення. Ромчик часто переглядався з Ашотом і скаржився на головний біль. Зрештою, трохи заспокоївшись, заговорив про серйозні речі:

— О першій ночі «Канів» проходитиме неподалік від Сонячнодарська. На цьому судні буде наша людина, яка допоможе заволодіти вантажем, про який ми балакали вчора. Вона просто викине його у воду. Твоє завдання: швидко й непомітно підійти на катерах і підібрати його. Усе має бути блискавично. Утремо Вірменину носа… Пам’ятай, що ліки потрібні дітям. Хлопців тобі я підібрав надійних, а там і твої старі знайомі… Бажаю успіху.

Скварява покинув кабінет директора. За кого вони його мають: наївного романтика, чи останнього дебіла? Що за гру придумав Скунс? Часу на роздуми не було. Одразу ж ухвалив рішення, що долучиться до цього дійства.

Бригада складалася з десяти осіб. Едик, три Ігоревих вихованці, які довіряли йому найбільше, сам Глобус та п’ятеро незнайомців, у яких за кілометр було видно риси вчорашніх в’язнів. Веселе товариство, нічого не скажеш.

До вечора відсипалися у якійсь буді на пристані. У порожнє приміщення, котре раніше служило коміркою, хтось завбачливо приніс матраци та ватяні подушки. Були тут плитка й електрообігрівач. Мабуть, не вперше ця халупа служила людям базою відпочинку…

Опів на дванадцяту стали збиратися. Без зайвого галасу підійшли два непомітні катери, на яких вони мали дістатися місця призначення. Ігор щільніше закутався – вітер крижаним подихом протикав наскрізь, і першим заліз у човен. Як не дивно, Едик вмістився поряд. Заторохкотіли двигуни, розкидаючи шлейф води, і понесли їх у відкрите море. За півтори години всі добряче промокли, але ніхто не скаржився. Без п’ятнадцяти перша були на місці, якщо так можна окреслити погойдування катерів на хвилях за десяток кілометрів од берега.

Після кількох хвилин тривожного очікування Едик штовхнув Глобуса ліктем. Метрів за двісті з’явилися яскраві вогні пароплава. Нічну тишу прорізали три протяжні гудки, після чого в воду полетіли великі пакунки. Один… Два… Загалом Ігор нарахував дев’ять. Пароплав поплив далі, а за ним рушили катери. Чотири ящики підняли на другий човен, три – на той, де перебували Скварява з Едиком, а за двома довелося понишпорити. Хвилі віднесли пакунки далеко вбік.

Підібравши вантаж, рушили в напрямку берега. Едик пересів на інший човен. Отже, примирення, на яке сподівався Ігор, не відбулося. Глобус мучив себе здогадками, навіщо його залучили до цієї роботи. Нічого складного тут не було… Не обов’язковою була й присутність Едика…

На пристані не було ані душі. Швиденько вивантаживши ящики, катери зникли. Залишились біля них Скварява, його непримиренний напарник та трійка підлітків. Інші зникли в темряві. Ігор мріяв про ту мить, коли зігріється в теплому ліжку. Чекати залишалося недовго – з’явиться машина за вантажем, і на цьому місія виконана. Промок до ниточки, а вантажівки не було й не було. Через добру хвилю часу почувся гуркіт. До них наближався мікроавтобус.

Глобус швидше передбачив, аніж відчув небезпеку. Він уже звивався по дерев’яному помості, коли тишу прорізали автоматні черги. Почувся зойк, хтось вилаявся і замовк на півслові. Скварява хотів поглянути, що з його людьми, але різкий біль, почавшись з голови, пройняв усе тіло, відбираючи пам’ять.

Приходив до тями від солоної води, яку перекочувало море. Поряд не було нікого, хто допоміг би звестися на ноги. Зібравшись з силами, підвівся самотужки і вражено присвиснув: не було ні ящиків, ні Едика. Троє його вихованців, скоцюбившись у неприродних позах, лежали без ознак життя. Хтось не пошкодував куль, прорізавши і дерев’яний поміст, і тіла хлопців, котрі так мало прожили. Хтозна, чи кохали вони бодай когось… І як сповістити їхніх батьків, що сталося непоправне? З чиєї вини загинули? Що це було: нещасний випадок, спланована акція чи примхи долі?

Десь у місті озвалися сирени. Отямившись, Ігор кинувся тікати з місця пригоди. Джмелі в голові гули так, що його хитало в різні боки.

До «Шторму» Скварява дістався вже на світанні. Не очікував так рано застати на робочому місці шефа, але і його тут, схоже, не очікували. Ромчик аж рота роззявив, але знайшов що сказати:

— Ти живий? Чорти б вас побрали! Де Едик, де люди, де ліки? Що за бійню ти мені влаштував? Кому я доручив таку важливу справу, телепню, холопу, дегенерату?

У своєму гніві Підвальний був страшним і некерованим.

— Романе, не гарячкуй, хтось знав про наш план і…

— Які ще байки ти збираєшся мені травити? Ти сам провалив операцію. Боже милий, що тут зараз буде. Мусора, як реп’яхи, причепляться… Скільки вбитих? Що там було?

Ігор коротко розповів про події на пристані. Підвальний слухав неуважно, немов давно знав про все, що там відбулося. Коли Глобус оповідав про озброєних людей на мікроавтобусі, Скунс перебив його:

— Зажди, ти хочеш сказати, що хтось нас випередив? Серед нас завелася паршива вівця, кріт смердючий, потвора, яка виказала деталі операції?

— Не знаю, важко думати, коли тебе добряче вгріли по голові. Коли прийшов до тями – там лише три трупи зосталося.

— А Едик куди запропастився?

— Не можу нічого сказати з цього приводу. Його з нами не було, коли чекали вантажівку.

— Не верзи дурниць, він свій хлопець і не міг зрадити…

— То я сам себе по голові вдарив, чи це зробив хтось із тих хлопчаків, яких прошили кулі? Думай, що хочеш, а я собі знаю…

— Добре, час покаже. Спробуй заховатися на найближчі дні, щось придумаємо.

— А як ти дивитимешся в очі батьків тих дітлахів, тіла яких зараз коцюбнуть?

— До чого тут я? Мене не було на пристані, коли вони вмирали. Нехай себе картають, що дозволили дітям по ночах швендяти.

— Ти… Ти безсердечний цинік. Як ти можеш…

— Зате ти в нас сама порядність і добросердність. Піди, розкажи їхнім матусям, чому так погано навчав їхніх чад.

Глобус ледь не зацідив старому знайомому в пику, але стримав себе. Не сказавши ані слова, розвернувся й попрямував до виходу. Спиною відчував, як його пропікають погляди Ромчика та лакуз Скунса.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.