4
З часом, після першого досвіду усвідомлення у сні, зі мною це траплялося дедалі частіше. Мені здавалося, що я став справжнім архітектором, творцем своїх сновидінь. Світ навколо змінювався під впливом моїх думок. Іноді все відбувалося легко й без зусиль, а іноді доводилося докласти більше волі, щоб направити сюжет сну туди, куди мені того хотілося.
Важливим моментом мого усвідомлення став сон, у якому я вирішив зупинитися. Напевно, ви теж бачили той кошмар, де намагаєтесь втекти від переслідувача, але рухаєтесь так повільно, ніби ноги загрузнули в багнюці, або вас сповільнює й тягне до землі невидима сила?
Якось мені наснився саме такий сон.
Я бачив село, куди мене кожного літа відвозили до дідуся й бабусі на кілька тижнів. Мальовничий будинок стояв на пагорбі, а внизу розстилався зелений луг, за яким текла річка, а на протилежному березі здіймалися густі дерева. Це місце завжди здавалося мені сповненим таємничої краси.
Уві сні я біг цим лугом. Але, як би не намагався, я не міг розігнатися. Мої ноги тонули в невидимій трясовині, а відчуття чийогось холодного погляду невпинно наростало. Він майже торкався моєї спини. Я відчував його дихання.
Утомлений безвихіддю, стоячи на стежці, що вела від лугу додому, я зупинився. У цей момент я почав усвідомлювати природу сну. Весь той час, що я відвідував тренування з карате, здавалося, повернулися до мене як джерело впевненості. У грудях зародилося відчуття сили.
Я розвернувся.
Картина, яку я побачив, закарбувалася в моїй пам'яті назавжди. Небо над річкою починало рожевіти від світанку, а м’яка імла огортала луг, ніби дихання ранку. Прямо переді мною, на відстані витягнутої руки, стояло щось. Це щось було безформним, із фіолетовим контуром голови, від якої відходили численні кінцівки. Воно виглядало як тінь моїх власних страхів, втілена в примарну подобу.
Я вдарив, як мене вчили на карате: спочатку правою рукою, потім лівою. Але істота не рухалася. Вона просто стояла, поглинаючи всі мої удари, немов зроблена з желе. Щоразу її тіло поверталося до своєї первісної форми.
Істота посміхалася. Її усмішка була тихою й упевненою, ніби вона знала, що я не зможу їй нашкодити. Але вона й сама нічого не робила у відповідь.
Випустивши весь пар, я опустив руки. У той момент я усвідомив щось важливе.
Я переміг… Я переміг не це створіння, а свій страх.
Після цього я просто розвернувся й пішов у бік дому. Я знав, що істота більше не стане мене переслідувати. Її приваблював лише мій страх. Без нього вона втратила всю свою силу.
З того часу я засвоїв важливий урок: якщо у сні ти відчуєш страх і лише подумаєш, що хтось або щось може на тебе напасти, ти сам провокуєш своє сновидіння перетворитися на жахіття. Усвідомивши це, я зміг побороти такі сни назавжди.
Навіть найжахливіші створіння перестали мене лякати, коли я усвідомлював природу сновидіння. Ба більше, це часто починало мене розважати.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!