55
Усвідомлені сновидіння мають одну несподівану перевагу — вони не відбирають у вас еротичних снів. Тут сюжети пливуть за вашими бажаннями, сміливими й вільними, ніби ви — режисер власного таємного театру. Цей досвід — яскравий, пульсуючий, такий, що залишає по собі солодкий трепет, від якого важко відмахнутися. Стівен Лаберж, розбираючи природу таких снів, помітив одну особливість у чоловіків: коли ти вже не підліток, чий сон обривається мимовільною полюцією, тіло все одно проживає оргазм повною мірою. Серце гупає, дихання рветься, м’язи стискаються в судомі насолоди — але без фізичного завершення. Я можу підтвердити: це схоже на вибух у свідомості — чистий, нематеріальний, коли хвиля тепла розливається від грудей до кінчиків пальців, а реальність застигає в очікуванні. Це дивно, це прекрасно, і я б радив кожному хоч раз зануритися в цю химерну грань сну.
Того ранку я різко вирвався зі сну, відчувши вологе тепло під собою. Еротичний сюжет ще гудів у голові — розмиті образи, дотики, шепіт, що танула в темряві. Я лежав, важко дихаючи, і перше, що спалахнуло в думках, був легкий сором — ніби мене застукали на чомусь забороненому. Постільна білизна зім’ялася, ковдра сповзла, і я, ще сонний, почав її виправляти, намагаючись привести все до ладу. “Треба в душ,” — подумав я, коли раптом двері розчахнулися, і в кімнату влетіла гомінка юрба моїх друзів.
- Ти готовий? Ми ж домовлялися вийти! — загомоніли вони, їхні голоси перепліталися, як вітер у кронах.
Я завмер, відчуваючи, як жар сорому заливає щоки. Руки заметушилися швидше, ніби могли приховати те, що сталося.
- Та я… прихворів трохи, погано почуваюся, — пробурмотів я, уникаючи їхніх поглядів.
Озирнувшись, я помітив, що стіни навколо — не мої. Кімната була схожа на наш будинок, але деталі викривали підробку: кут стола занадто гострий, вікно ширше, ніж мало бути, а світло падало якось неприродно, ніби крізь запилене скло. Сором, що наростав у грудях, раптом став ключем. Я сплю. Це сон — хитрий, підступний, що грає на моїх слабкостях.
- Я сплю, — сказав я тихо, дивлячись на Васю, яка стояла найближче. Її обличчя — знайоме, але з ледь помітною тінню чужого — спалахнуло цікавістю. — Я шукав межу сну. Може, відведеш мене?
Сили танули, ніби пісок крізь пальці. Її голос долинав приглушено, ніби з-під води, і мені доводилося напружувати слух, щоб розібрати слова. Вона підняла руки, і на її долонях засяяли сфери — м’яке, тепле світло пульсувало, ніби живе.
- Кожна людина володіє власним замкнутим світом сну. Світ — конструктор, здатний зібратися в будь-які форми і сюжети… це…
Далі слова розпливлися, загубилися в шумові сну. Але я бачив, як вона з’єднала сфери - спершу поставила їх поруч, а потім показала місце їхнього дотику: тонку, мерехтливу лінію, де два світи перетнулися. Її пальці тремтіли, і я відчув, як щось у мені відгукнулося — ніби ця лінія була ключем до того, що я шукав.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!