Щоденник Сновида

З самого початку мого навчання у Володі він любив розповідати, за чашкою чаю, химерні історії та казки про внутрішню силу людини. Він був великим шанувальником творчості Карлоса Кастанеди, про якого я до нього майже нічого не знав. І те, що Володя розповідав мені про нього, страшенно мене зацікавило.

- Ти коли-небудь усвідомлював себе уві сні? — якось запитав він.

- Так, з дитинства інколи бачу такі сни, а що?

- Правда? Розказуй!

Я розповів йому про ті перші випадки, коли я усвідомив себе, і він був у захваті від цього.

- Це чудово! Значить, у тебе талант до цього, можливо, ти навіть Сновидець!

- Сновидець?

- Так, той, хто усвідомлює, що спить, і може використовувати це у своїх цілях. У мене за все життя, незважаючи на всі практики, такий сон був лише раз.

Я з братом йшов до свого дому, і біля парадного раптом почав ширяти в повітрі, обертаючись кругами над братом. Мого польоту він дуже злякався і схвильовано замахав руками, показуючи, щоб я негайно приземлився. Через нелінійність ситуації я почав усвідомлювати, що сплю. І так зрадів цій думці, що миттєво прокинувся.

- І більше таких снів у мене не було, — із зітханням сказав Володя. – Але якщо у тебе талант, спробуй дивитися уві сні на свої руки, це має допомогти.

Ця розмова мене так схвилювала, що тієї ж ночі я зміг усвідомити себе уві сні й уважно подивитися на свої долоні.

Я опинився у прекрасному футуристичному місті з хмарочосами химерних форм, і як тільки я почав сновидіти, одразу ж подивився на долоні. Вони були на диво чіткими — я бачив кожну лінію та фактуру на шкірі. Намагаючись розглядати руки, я все ж кидав швидкі погляди на пейзаж. І таким чином вдавалося трохи переміщуватися, щось бачити, і при цьому не втрачати контроль над сном.

Наступного дня Володя не міг повірити, що мені це так легко вдалося.

Трохи подумавши, він на секунду вийшов у іншу кімнату, а повернувшись, поклав переді мною товсту книгу в яскраво-помаранчевій обкладинці — «Подорож до Ікстлана» автора Карлоса Кастанеди.

- Ти ж любиш читати, — скоріше констатував, ніж запитав він.

- Почни з цієї книги, а потім розкажеш, що думаєш. Це третя книга з його серії. До цієї частини він помилково стверджував, що наркотики відіграють ключову роль у вивченні шаманізму. Він помилявся. І ця, і наступні книги вже розповідають все правильно.

Те, що я захопився читанням цієї книги, — це нічого не сказати. Я читав її залпом, по сто сторінок на день. І в найкоротші терміни вже прочитав дві його книги — «Подорож до Ікстлана» та «Казки про силу», а потім взявся і за інші.

У книгах був описаний дивовижний досвід звичайного прагматичного чоловіка з Лос-Анджелеса, доля якого звела з його майбутнім духовним учителем — Доном Хуаном. Події книг відбуваються в Мексиці і наповнені заворожуючим пустельним колоритом. Описані, ймовірно, реальні події з точки зору людини, яка все життя працювала в інституті та займалася науковою діяльністю, а до Мексики поїхала у відрядження, збираючи інформацію для своєї наукової роботи про мексиканський шаманізм і про наркотичні рослини, які використовувалися в їхніх ритуалах. Кастанеда раптом став спочатку свідком, а потім і учасником подій, у які важко повірити і які він не міг пояснити логічно, хоча завжди намагався.

Книга розповідала про безліч цікавих закономірностей нашої реальності. Здавалося, старому шаману підвладно все, і для нього не існує законів фізики та часу. Він жив наче в зовсім іншому, відмінному від нашого, світі — світі, повному магії та чудес. Світогляд Карлоса розбивався на дрібні уламки, а він намагався знову склеїти його докупи.

Найбільше мені подобалося, яким, на думку Дона Хуана, мав стати сам Карлос. Його дух мав зміцніти і відповідати таким якостям, як:

- Бути мисливцем, який завжди залишається уважним і ніби вистежує саме життя.

- Бути Воїном, який не боїться кинути виклик долі і стійко витримує удари.

- Бути бездоганним, щоб завжди діяти усвідомлено і не шкодувати про свої вчинки.

- Бути безжалісним до себе і не боятися відмовитися від своєї особистості, яка потонула в Его.

Також були й необхідні практики для такого «Воїна» — Сталкінг і Сновидіння.

Сталкінг — це здатність змінюватися, трансформуватися і пристосовуватися до оточення. Бути наче актором у житті, який давно втратив свою особистість і носить лише маски, що підходять до ситуації. Людина, яка здатна злитися з оточенням у будь-якій обстановці.

Варто зазначити, що це вміння особливо знадобилося шаманам Мексики, коли іспанська інквізиція жорстоко переслідувала язичників і вбивала всіх, хто був до них причетний. Лише завдяки Сталкінгу вони пережили цей страшний період історії.

Другий важливий талант для Воїна — це Сновидіння. Люди, які могли усвідомити себе уві сні, ставали для шаманів провідниками в інші світи, розвідниками в невідоме. Саме звідти шамани черпали свою енергію.

Я був у дикому захваті, знайшовши в книгах практичні поради для Сновидців.

Одна з хороших порад полягала в тому, щоб знаходити уві сні і якнайчастіше дивитися на свої руки, лише зрідка поглядаючи на оточення. Таким чином, сном дійсно було легше керувати, і усвідомлення себе уві сні тривало в рази довше. Також там були поради щодо переміщення уві сні та як, засинаючи, одразу почати сновидіти. Що на практиці виявилося дуже складним, і в мене за весь час був лише один вдалий досвід у цьому, коли я засинав сидячи.

Таким чином, з цих книг почався мій Ренесанс сновидінь. Я досить часто почав бачити такі сни і намагався все більше застосовувати практики, описані Карлосом Кастанедою.