Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода

    — Пане, ми приїхали

    Сказала вона коли машина під'їхала до триповерхової вілли, очевидно старійшина не міг зробити собі меншу, навіть якщо він приходив сюди лише на кілька днів раз в кілька місяців. Й попри те, що час був доволі пізній перед будинком очікував Джордж.

    — Дядьку Джордж. я не очікував побачити вас у цю годину, ви повинні були б лежати у ліжку, а не очікувати на цього малого.

    — Юний пане. Це лише мій обов'язок. Й вам треба слідкувати за своїм одягом. спадкоємцю не годиться ходити так, та на це ще буде час. А про вас юна леді, я взагалі мовчу. Ви двоє годі стояти на місці, хіба ви не бачите, що цю дівчину треба підлікувати, вимити й переодягти.

    Тепло, але сварливо сказав Джордж, А покоївки, що стояли біля дверей уважно роздивились Лілі, після чого переглянулись кивнули й оточили її з усіх сторін намагаючись її віднести до ванної як можна швидче, де вже уважно оглянуть і підлікують критичні місця, бо попри те, що на гравцях все заживає як на собаках, необережне поводження чи внутрішня травма цілковито можуть їх вбити нехай і не одразу.

    Перелякана дівчина намагалась докричатись до Віктора, та він на останок подивився крізь неї на краєвиди покачав головою і губами промовив: "Здайся".

    Трохи пройшовши в середину інша покоївка принесла дворецькому чорну портфель. Джордж прийняв його й уважно обстежив, всі маркери були на місці. задоволено посміхнувшись він простяг його Віктору.

    — Тут, ваша нова особа, а також документи на сімейні активи які вам були надані.

    — Чудово. Є ще щось?

    — Лише деякі вказівки від мого пана. Він просить вас як можна швидче, бо вже завтра на вас очкуватиме літак до Марнославного міста. Я також підготував для вас кімнату і й новий комплект одягу. Що стосується інших речей їх вже було відправлено до маєтку в місті. Якщо в вас є ще якісь прохання, ми з покоївками, до ваших послуг.

    — Дякую, але не треба. Хібащо передай Лілі нехай зайде до моєї кімнати.

    Швидко прийнявши душ і переодягнувшись Віктор сів за столом розбираючи документи з портфеля та п'ючи чай.

    Він дивився на документи які розклав і почав їх перевіряти.

    Фальшива особа, спрямована більше на захист від тих дурнів ворогів сім'ї, що не знають спадкоємців в обличчя.

    Документи власності на "Медіа горизонти" одну з багатьох філій медіагіганта його батька.

    "Га це місце. Воно справді повертає як гарні, так і погані спогади."

    Тепер це була книга "Початкове керівництво для нового гравця". він почав її гортати й посміхатись.

    "Так це справді був такий час. Це місце погано розкриває цю властивість. А це взагалі лише пасивний ефект. Добре. повеселились і годі. Тепер дійсно важливі речі"

    Його погляд впав на фіолетовий жетон, що він поклав трохи далі від документів. Цей простий камінь, на перший погляд, був сімейним артефактом, що дозволяв використовувати ресурси, статус та владу сім'ї. Звичайно поки він не порушує сімейні правила.

    "Схоже стара. має на мене око. Або що більш вірогідно хоче мене перевірити. Та не переживай. Я скористаюсь цим на свою користь і користь сім'ї"

    Знову кинувши погляд на стіл він не міг не похитати головою, від думок, що лізли в його голову. В минулому, його статус для сім'ї був не дуже важливий його відправили у місто як простого менеджера, хоча пропрацював там кілька років. завдяки захисту його батька.

    А старша школа, яка відкриє його як еліту в минулому зустріла його як простого учня без роду та племені. Хоча це не було так погано, але це було дуже виснажливо завдяки його нареченій.

    Та з думок про минуле його повернув стукіт у двері й голос Лілі з-за дверей.

    — Пане ви мене кликали? Можна зайти?

    — Так. заходь.

    Лілі відкрила двері й зайшла у кімнату, її легкі кроки привернули увагу Віктора, що складав документи назад, до портфеля. Лише один погляд на неї, що граціозно стояла за метр від нього. змусив його зомліти, а розум перестати працювати.

    Хоча вона не виділялась формами, їй це й не було потрібне, білосніжна шкіра, вороно-чорне волосся з обличчям точно привернули увагу будь-якого чоловіка, та це все не зрівняється з її очима, що наче проникали в його душу.

    — Пане, все добре?

    Слова розгубленої та стурбованої Лілі, що нахилилась до нього повністю повернули його до реальності.

    — Добре. все добре. Просто я був зачарований тобою. Перевір чи добре закрила двері.

    "Я повинен змусити її носити фату."

    Поки вона розвернулась і підійшла до дверей Віктор швидко привів доладу голову й повернув холоднокровність на обличчя. Якби він був типовим японським школярем в нього точно б потекла носом кров. Про всяк випадок він перевірив і протер під носом хустинкою від чого прокашлявся від збентеження.

    — Пане з вами все добре?

    Сказала Лілі повернувшись та ставши біля Віктора.

    "Це через тебе"

    — Так, все гаразд. А тепер йди до мене. Нам треба буде поговорити.

    Дивлячись як Лілі схвильовано підходила до нього, він не міг не посміхнутись. від її думок.

    — Не май дурних думок, сьогодні я з тобою спати не буду.

    — Пане ви мною не задоволені?

    — Не став дурних питань, як я можу бути тобою не задоволеним. Та ще не час. Я хочу пробути наві родоводи, а до цього часу будь-які нічні дії матимуть згубний вплив.

    Хоча Лілі відчувала полегшення, щось всередині неї не хотіло цього приймати, але через деякий час з розумінням затихло, та невдоволення залишилось і передалось їй.

    Раніше Віктор хотів пробудити родовід за допомогою класу, та тепер він має інші плани й до того часу йому та Лілі важливо бути чистими.

    — Тоді дозвольте запитати. Для чого пане просив мене прийти у цю пізню годину?

    — Хаха. Ти ж розумієш, що це не я чогось хотів. Це ти хотіла в мене розпитати про смерть Гая?

    — Ах. пане, обережно. тут....

    — Не переживай це вілла мого батька і будь-які секрети залишаться тут. І ще моя навичка також активна.

    — Тоді пан може пояснити мені про смерть Гая?

    — Звичайно. Та спершу ти розповіси мені, реальну причину. Ти гадаєш, що я повірив твоєму жалюгідному виправданню? Ти прийшла, щоб вбити його.

    Лілі швидко схопилась з місця і впала перед здивованим Віктором.

    — Прошу мене вибачити, мій пане. Я збрехала тобі й старшим. Я справді прийшла., щоб вбити Гая. Він був монстр. Ще й року не минуло як він заради розваги закатував до смерті мою найкращу подругу, прямо на очах в мене та моїх сестер. Ми нічого не могли вдіяти, а коли він побачив, що вона більше не реагує він пообіцяв, що зробить те саме з нами. Я не могла чекати на смерть. Тож вирішила проникнути на церемонію та вбити його. Заради помсти, та заради інших моїх сестер.

    Лілі, чекала на гнів свого нового майстра. Минуле про яке вона розповіла повернулось. Замордована сестра лежала перед нею, а в вухах лунав зневажливий та захоплений сміх. З очей текли. сльози та вона вже не шкодувала, вона змогла вберегти сестер від подібної долі.

    — А я гадав, що ти слухняна і розумна дівчинка.

    Віктор встав та притягнув її до себе. Він гладив її голову та посміхався.

    — Не треба плакати. Ти молодець ти вбила поганого хлопця. Та більше не бреши мені. Я пробачу тобі це тільки зараз, в майбутньому очікуй відповідного покарання.

    Віктор ненавидів коли йому брешуть. Він не хотів чути брехні в будь-якій формі. Краще жорстока правда, ніж солодка брехня. Він дізнався про це на власному досвіді занадто багато разів. Настільки, що якби Лілі побачила його погляд, то навіть така вбивця як вона замерзла від жаху.

    — А тепер. Ось тримай витри сльози.

    Віктор повернувся, до себе звичайного і простягнув їй хустинку.

    — Ти хочеш знати як та через, що помер Гай?

    — Пан просвітить мене?

    — Звичайно. А тепер слухай уважно, бо те, що я скажу не повинно покинути цю кімнату.

    Віктор закрив очі перед явно зацікавленою Лілі у його обіймах і очікуючи на її відповідь

    — Так пане.

    — Пігулка. Та пігулка яку прийняв Гай повинна бути "Пігулкою Туманної Крові". Ти щось про неї чула?

    Хоча Лілі намагалась пригадати всі відомі їй пігулки. Нічого навіть віддалено подібного вона не знала.

    — Ні.

    — Звичайно, ти не повинна про неї знати. Бо це надзвичайно зла і заборонена пігулка. Бо щоб її створити потрібно використовувати й вдосконалювати десятьох чистокровних немовлят.

    — Пане... Як вони могли, й звідки стільки...

    Лілі була шокована і розгублена, тим як хтось міг піти на подібне, та ще більше її шокувала кількість. Віктор здивувався і подивився на Лілі.

    — Батьком Гая має бути Дік. Господар зали вбивць. Для нього це повинно бути здійсненним. Ти ж, мабуть, ще не закінчила навчання, вірно?

    Лілі похитала головою нерозуміючи до чого це.

    — Ні, ще ні, залишилося тільки останнє випробування, але його відклали через його прохання.

    — О, так ось що сталося. Тоді ти, мабуть, не знаєш, але вбивці часто виконують різні завдання від шпигунства, до вбивства членів сім'ї.

    — Невже нас можуть відправити вбивати дітей?

    Намагаючись відійти від нього, питала вона, та сили були різні.

    — О ні. звичайно сім'я хотіла б, але була домовленість, що до церемонії не повинно бути нічого подібного. Швидче за все це ідея Діка. і почав він це, мабуть, коли його син лише народився. Бо пошук чистокровного спадкоємця завдання не з легких. Єдине що мене турбує це де він взяв рецепт. Бо як я знаю пігулку заборонили й видалили про неї всі згадки.

    — Чи не повинні ми повідомити старійшин?

    — Ще ні, в мене на нього свої плани. Тобі не варто про це хвилювати. Бо його доля буде гірша за долю його сина. До речі тобі цікаво чому саме той помер?

    — Трішки пане.

    Ніяково промовила вона схиливши голову ближче до його грудей.

    — Ой, а я і не знав, що ти така. Ну слухай. Коли він прийняв пігулку. В його тілі з'явилось кілька родоводів. і нехай вони жили в гармонії їх було занадто багато і вони не мутували. Тож коли ви продовжували дивитись на нього його повторно перевіряли й виявили цю помилку. І рішенням системи було видалення всіх родоводів, навіть його власного.

    — Ах, але я не розумію як це працює.

    — Не все одразу моя люба. А тепер, мені потрібна твоя допомога для чого власне я тебе і покликав.

    Інтригуючи сказав Віктор дозволяючи Лілі трохи відійти й дивлячись їй прямов в очі.

    — Так я готова.

    — Бачиш, я дуже хочу спати, але не звик до ліжок тут, тож ти будеш моєю подушкою. Відмова не приймається

    Сказав Віктор коли потягнув Лілі до ліжка.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.