Юний пан в тіні/ The Young Master in the Shadows

Лея не довго розмовляла телефоном, після чого замовкла.. Й твердими важкими кроками наче виміщаючи на землю свій гнів підійшла до нього.

— Ви вільні. Можете йти, але знай я буду стежити за тобою. " Твої зв'язки допомогли тобі сьогодні, але чи врятують вони тебе коли я зловлю тебе на гарячому?"

Хоча Віктор не чув її думок, він міг зрозуміти їх по її виразу, й подарував їй широку посмішку, коли виходив з машини. На що вона роздратовано крикнула на напарника, щоб швидко сідав, Гучно вдарила дверима, і з димком стартувала з місця сподіваючись, що Віктора покриє пилом з ніг до голови.

— До біса тебе! " Рано чи пізно я повинен подбати про це пташеня"

Віктор копнув землю ногою, розвернувшись почав намацувати кишені. Щось шукаючи під поглядом близнюків.

— Де ж він?

— Пане якщо ви шукаєте телефон, то його забрав офіцер.

Віктор подивився на Міну після чого подивився у слід машині. Й наче запитуючи підтвердження. На що вона з сестрою кивнули.

— Ааа, чорт би її побрав! Дай свій.

— В машині.

Віктор перевів погляд на Ману, яка також похитала головою й вказала на згорілу машину. Він схопився за голову після чого повільно видихнув.

" Так, з моїм телефоном вона нічого не зробить. Сімейні телефони не те з чим може щось зробити новачок"

Так оглянувши близнюків й подивившись на себе він знову видихнув.

" В нас ні грошей, ні телефонів. Треба було попросити її нас підвезти."

Віктор знову видихнув й почав оглядати місцевість, за кілька секунд він помітив трохи в далині дорожній знак. Підійшовши до нього він зрозумів, що до компанії ближче ніж до будинку.

— Ходімо. Треба буде пройтись кілька хвилин.

Десь за пів години під пекучим сонцем вони підійшли до компанії. Хоча з Віктором все було гаразд, дівчата були дуже втомлені й ледь не валились з ніг.

Та коли вони збирались зайти їх зупинили охоронці, що стояли перед входом.

— Допускаються лише співробітники, чи люди які мають справи в середині.

Сказав охоронець зневажливим поглядом дивлячись на вдягнутого в пошарпаний одяг й вкритого пилом Віктора.

— І зараз ми не приймаємо моделей. Прослуховування закінчилось вчора.

Сказав інший роздивляючись уважно близнюків.

— Мене звуть Віктор Білий і в мене призначена зустріч з пані Карлою Райс. І якщо, що то я виглядаю так через те, що втрапив у аварію дорогою сюди.

Спокійно проговорив Віктор стоячи прямо перед охоронцем й спостерігаючи за його реакцією і поведінкою, та він залишився стояти на місці й зневажливо подивився на нього.

— В тебе призначено зустріч з віцепрезиденткою? Ти, мабуть, ідіот. Як така поважна людина може зустрічатись з таким жебраком як ти. А тепер вали.

— Перевір це. В тебе це не повинно зайняти багато часу.

Сказав Віктор втрачаючи залишки терпіння, й стаючи ще більш роздратованим. Він не хотів створювати проблеми на вході у власну компанію, одразу як прибув. Та охоронець не зробив жодного кроку і розім'яв кулаки.

— Я сказав. Вали. Чи хочеш, щоб я тобі допоміг?

"Це йому, хтось дав такі накази? Він в біса занадто нерозумний."

Віктор видихнув трошки відійшовши, й викликаючи задоволену посмішку в охорони. Після чого розвернувся і з усієї сили вдарив кулаком прямо в неї, як у в мішень. Від цього удару охоронець влетів у скляні двері розбиваючи їх на тисячі фрагментів. Другий охоронець не встиг нічого зробити як прилетів другий удар ногою і він також залетів слідом за першим.

Близнюки здивовано і з деяким острахом подивились на нього. З вестибюля роздався крик й було чутно як дівчина почала викликати охорону. Віктор не звернув на це жодної уваги й увійшов всередину, після чого розвернувся і покликав їх за собою.

В середині на них чекала шокована дівчина за стійкою.

— С-стійте, або я викличу поліцію! Ви знаєте, що вам буде за те, що ви створюєте проблеми компанії?!

Віктор не гаяв часу і дуже швидко підійшов до неї й схопив її за руку і не давши їй подзвонити.

— Слухай сюди уважно, бо я двічі цього не скажу. Дзвони Карлі, своїй віцепрезидентці. Й скажи, що приїхав Віктор Білий. В мене з нею зустріч і серйозна розмова. Дуже серйозна розмова.

Дівчина з острахом кивнула. На що він посміхнувся і відпустив її руку. Вона бачила, що сталось з охоронцями й тепер коли він стояв перед нею боялась його не послухатись. Вона набрала секретаря спостерігаючи як до зали один за одним входили охоронці оточуючи його.

Під холодним поглядом Віктора, вона провела швидку розмову з секретаркою й прикрила рота рукою по-новому дивлячись на нього. Дивлячись на охоронців, що очікували на її слова готуючи свої кийки.

— Міс Сьюзен, підтвердила, що в віцепрезидентки заплановано зустріч з Віктором Білим. Однак вона дуже зайнята і просила, щоб він її почекав у вестибюлі.

Охоронці відступили, та залишались пильними. Явно очікуючи наказів. Тим часом Віктор вихопив з рук дівчини телефон.

— Тоді я зроблю кілька дзвінків.

Віктор набрав особняк і повідомив Гільду, щоб вона відправила Лілі з його документами та картками до компанії. також повідомив про аварію та завірив, що з ним та близнюками все гаразд.

Наступний дзвінок був до шефа поліції та батька Леї. Його номер Віктор запам'ятав завдяки ейдетичній пам'яті, яку він розвив в минулому житті, а розмова складалась лише з кількох слів.

— Вітаю, дядьку Гарольд. Це знову я Віктор. Ігноруйте всі дзвінки й повідомлення відносно "Медіа Горизонтів". Лише сьогодні. Дякую.

Віктор розвернувся й подивився на людей, що стояли в вестибюлі.

" Карла, Карла, ти хотіла мені показати хто тут насправді керує?"

Віктор уважно оглянув кожного охоронця, в нього не залишилось жодного бажання грати в ці ігри.

"Ах, а обличчя та всі знайомі. хлопці давно не бачились. Ну все, почнімо"

Віктор прикинув швидкий план дій. Й кинув швидкий погляд на близнюків і посміхнувся. Й нехай вони не так добре його знали, але швидко зрозуміли й відійшли до стіни. На що він схвально кивнув.

— Я дав цій суці достатньо часу. Якого біса вона досі не спустилась! А ще й ви, мене бісите кляті покидьки.

Віктор не дав їм достатньо часу оговтатись як схопив телефон й кинув його в обличчя найближчого охоронця. Решта була захоплена зненацька й втратили ініціативу. Й почалась битва, хоча ні, скоріше почалося побиття, маючи за плечима свій багаторічний досвід й переважаючи силу.

За кілька хвилин в залі лежали десять м'ясних мішків у формі охоронців. Близнюки та всі присутні люди побіліли, та тремтіли від страху, вони вже давно зрозуміли, що ніхто не приїде. Вже кілька хвилин всі дзвінки до поліції відхилялись.

Віктор покликав близнюків, та пішов по сходах в гору.

" Якщо, ця сука не спускається. то підіймусь я."

Портьє зі страхом дивилась йому в слід й хотіла повідомити віцепрезидентку й керівника охорони, та з жахом помітила, що її стіл був розтрощений Віктором.

Йдучи коридорами компанії Віктор привертав багато уваги. А кожен зустрінутий їм охоронець неодмінно відправлявся до царства снів.

"Це має відношення до нового фільму?"

Багато хто загадувався над питанням, та якщо уважно придивитись, до непритомних охоронців, ці дурні думки одразу відмітались. А руки точно лізли в кишеню до телефону в марних сподіваннях викликати поліцію.

Близнюки були вкрай збентежені ситуації, дехто з тих кого вони бачили були відомими зірками, та в такій ситуації в них не було достатньо товстої шкіри, щоб попросити автограф. Але було дещо їм досі не зрозуміле, від чого вони витали у думках.

" Ми бачили його тіло і він не виглядав особливо сильним. Тоді як він це робить? Чи всі ці охоронці просто для фарсу?"

Перед кабінетом віцепрезидентки сиділа красива дівчина. А на її бейджі було написано її ім'я. Віктор зупинився й насупився наче вступив у лайно, а вона подивилась на нього крізь свої модні окуляри. Й вказавши пальцем почала говорити різні нісенітниці.

— Ким ти себе вважаєш?! Як ти смієш приходити до офісу віцепрезидентки. Особливо в такому вигляді! Я подзвоню твоєму керівникові й накажу негайно звільнити!

Віктор збирався пройти повз, не звертаючи на неї уваги. Та коли він проходив повз. Його кроки зупинились і він уважно подивився на неї.

" Сьюзен. Хоча можливо це несправедливо, до тебе зараз. Та я не можу досі пробачити тобі, те що ти зробила. Колись ти дарувала мені надію, а потім жорстоко зруйнувала її. Тож прийми це. "

Він більше не секунди не сумнівався й подарував їй від душі ляпас за минуле життя. Від цього удару вона впала на землю без тями, а її окуляри розбились. Тепер коли вона мовчала він трохи придався в сентиментальності.

Колись вона клялась йому у коханні, а насправді жадали лише грошей його сім'ї, тож коли його вигнали, вона не роздумуючи ні секунди покинула його відлітаючи, до хлопця якого тримала як запасний аеродром. Й хоч би це, вона почала над ним знущатись й принижувала, що разу коли бачила. І цей ляпас якраз те, що в минулому він боявся їй завдати.

Віктор посміхнувся і рішуче пішов до дверей офісу. Близнюки дещо шоковані

подивились одна на одну і кивну з одною думкою.

" Ми не повинні його гнівити. Він занадто владний"

Офіс був великою кімнатою з панорамними вікнами й великим столом, за яким сиділи менеджери на чолі з красивою блондинкою десь за тридцять.

Віктор зайшов у середину і подивився на жінку, яка була явно розгублена і шокована його приходом.

"Карла. Ти просто ще одне грошолюбне стерво, що оточують мого батька."

Карла була однією з наложниць Теодора. Але в неї було дещо, що дало їй можливість зайняти таку високу посаду. Це був її розум і краса. І завдяки своїм талантам вивела компанію з кризи й була також гарною акторкою.

" Та все це ширма. Я знаю, хто ти насправді."

Він не звернув уваги на менеджерів, що дивились на нього й почали кричати. Коли він підійшов схопив її й почав бити по обличчю. Декілька менеджерів намагались його схопити й зупинити, але були відкинуті. А шоковані близнюки стояли й дивились.

Після першого удару, що вивів її з шоку вона почала кричати.

— Як ти смієш!....

Після другого

— Що ти робиш!...

Після ще кількох ударів

— Ти не можеш!...

Та ще після кількох ударів Віктор почув кілька слів від чого посміхнувся.

— Будь ласка, не в обличчя.

Він зупинився й подивився на неї. Обличчя було червоне і почало трохи припухати. Звичайно на відміну від охоронців яких Віктор не жалкував, з нею він тримав сили під контролем. Інакше їй довелось би збирати зуби по підлозі.

"Ех. Шкода я не можу зробити більше ніж це. Інакше це перестане бути покаранням і батько розсердиться"

Він відпустив її й сів на її місце, після чого поклав ноги на стіл. Менеджери продовжували дивитись на двері сподіваючись, що допомога увійде з хвилини на хвилину.

— Дозвольте мені представитись, я Віктор Білий. Син Теодора Білого. І на сьогодні, я ваш новий генеральний директор.

Зневажливо промовив Віктор дивлячись на них. Вони покачали головою, але вирішили в дечому переконатись і подивились на Карлу, що потроху вставала. А коли його погляд також впав на неї, вона здригнулась й не наважувалась створити більше проблем, тож схилила голову й тихо заговорила.

— Так. Я хотіла провести цю зустріч, щоб привітати нового генерального директора.

Вона доволі швидко виплюнула виправдання й з певним страхом подивилась на нього.

" Він не такий. Як його описував Теодор. Він занадто владний, треба змінити плани."

Всі перезирнулися, потім один за одним почали вставати й шанобливо вітати його. А ті, хто втратив зуби коли намагались його зупинити, шкодували, що втратили їх дарма. За кілька секунд один з них хотів дещо вияснити тож боязко підняв руку і звернувся до нього.

— Пане, чи можу я запитати?

— Давай.

— Чого ви увійшли й почали просто так бити віцепрезидентку?

— Хм. Це питання не до мене, а до тебе. Відповідай.

Віктор подивився на Карлу й скомандував їй.

— Я винна в тому, що не повідомила працівникам про тебе. Через, що вони нешанобливо поводились відносно тебе, та не переживай їх буде покарано.

— Хаха. З цим я розібрався сам. Та я карав тебе, не за це. Я карав тебе, за те, що ти кляте стерво не приїхала мене зустріти, коли я прибув вчора. Через, що змусила мене втратити обличчя перед моєю помічницею.

Єхидно посміхаючись сказав Віктор змушуючи її та інших ахнути.

"Невже він настільки не розсудливий чи просто владний ідіот?! Можливо мені нічого не потрібно було робити. Він сам все зіпсує."

Поки Карла гадала він розвернувся до менеджерів.

— А тепер про той фарс на вході. Це ваше нове завдання. Я хочу знати, хто і з якою метою це організував, а потім їх покарали зробити це ви повинні, до того як я піду з компанії. А тепер... Геть!

Дехто з них явно розраховував отримати шанс, Підлизатись, до нього, та втратили цю можливість, тож подивились на Карлу звинувачувальними очима.

" Це твоя вина!"

Єдина думка, що поєднувала всіх присутніх окрім близнюків і Карли, що раз на раз кидали погляд на нього, що сидів і дивився у вікно. Явно не маючи наміру спостерігати за відходом менеджерів.

Двері відчинились і до офісу увійшла, жінка з яскраво-фіолетовим волоссям одягнута в офісний костюм, а за нею з десяток охоронців, що тримали пістолети й навелись на Віктора.

Менеджери не задоволено подивились на охорону, Так, очікувана ними підмога прибула, але занадто пізно й була цілковито не потрібна.

Віктор розвернувся, щоб подивитись на жінку яка ввійшла й ніжно посміхнувся. А коли вона побачила його розкрила очі, але швидко зібралась. І почала уважно вдивлятись у нього. Один з менеджерів заговорив, щоб не було створено ще більше проблем.

— Міс Арія, ви вчасно. Це Віктор Білий новий генеральний директор.

Арія припинила на нього дивитись й пригадавши, те що знала підняла руку, щоб охорона прибрала зброю, та вони не відреагували жодним чином. Й продовжили тримати зброю.

— Прибрати зброю!

Але охорона не зробила, ні руху продовжуючи тримати Віктора на прицілі, й прислухались до кроків з коридору. До кімнати зайшов кремезний чоловік й підбіг до Карли. Потім ненависно подивився на нього.

— Приберіть...

— Стій!

Прокричала вона хапаючи за руку чоловіка. Після чого уважно подивилась на Віктора який безтурботно посміхався. Але що шокувало її більше, так це його очі. Карла повільно підвелась і подивилась на чоловіка.

— Його не можна чіпати. Я тобі потім все поясню, а тепер допоможи мені.

Він глянув на Віктора, й дав знак охороні, щоб та прибрала зброю й відступила. Після чого він допоміг Карлі підвестись й вийти. Арія підійшла ближче до них, щоб також допомогти, та її відкинули.

Віктор уважно придивився до чоловіка й посміхнувся на ще один його швидкий погляд назад.

" Ах, Джейкобе, я одразу впізнав твій почерк. Ти не міняєшся."

Джейкоб був братом Карли й керівником охорони компанії. В минулому Віктор одного разу допомагав йому замести сліди коли потрібно було прибрати лідера компанії конкурента. Й впізнав його почерк, у сьогоднішній аварії.

" Ти, мабуть, гадав, що я дізнаюсь про те, скільки грошей ти з сестрою вкрав? Але проблема в тому, що я вже знаю."

Джейкоб не зупиниться ні перед чим, щоб захистити себе і сестру, а також втілити свої бажання. Він боявся. що Віктор, який прибув керувати компанією помітить, що вони привласнили багато грошей. Тому вирішив його прибрати, але хоч би як він наступив на хвіст сплячого тигра.

" Цей дурень точно нічого не розуміє про сім'ю. Якщо про цей інцидент стане відомо, твоя голова покотиться першою. Але не переживай, я маю на тебе свої плани."

Спостерігаючи як кімнату один за одним залишають керівники. Близнюки обговорювали нещодавні події й мабуть, кардинально міняли образ, що склався у них в голові. А Арія мовчки дивилась на нього. Коли остання людина вийшла, вона зачинила двері й розвернулась до Віктора й вклонилась.

— Арія Біла. Вітає юного пана!

— Ти не будеш звати мене братом?

— Не жартуйте, юний пане. Я знаю своє місце.

Холодно відповіла вона на його теплі слова. Вона була його зведеною, сестрою, яка попри колір волосся не мала сімейного родоводу, і була не більше ніж дочкою поза сім'єю, що робило її положення лише злегка кращим за слуг. Він уважно подивився на неї й продовжував тепло посміхатись.

" Арія, шкода я не можу, багато чого тобі сказати."

Він дивився на неї й пригадував минуле, хоча справи йшли непогано, коли все ставало гірше, вона була однією з тих небагатьох хто йому допомагав. Насправді було багато чого окрім цього, що змусило його захоплюватись і поважати її. Але, що він знав напевно.

" Я можу їй довіряти."

Арія хмуро дивилась на Віктора й тихо заговорила не підозрюючи про його думки.

— Юний пане, тобі не здається, що ти занадто жорстокий з моєю матір'ю?

— Не грай зі мною в ігри. Якби я реально хотів її покарати за неповагу. Вона втратила б як мінімум руку. І ти це добре знаєш.

Близнюки шоковано прикривали рота, коли подивились на нього, а Арія скривилась і опустила голову. Вона розуміє, що це правда, Та все ж є дуже прив'язаною, до своєї матері і їй було дуже шкода. Тож вона сердито подивилась на нього.

Віктор був здивований її поведінкою. та не відступив. Стоячи перед нею він ще краще бачив якою красунею вона була, й мимо волі почав оглядати її всю. Від чого Арія шоковано відступила, наче побачила привида й скривила обличчя.й руками злегка прикрила тіло.

" А я не вірила в ті чутки про нього."

Хоча це була не шаноблива думка, вона нічого не могла з собою зробити.

— Юний пане, чи не дозволите провести вас, до вашого кабінету?

Віктор кивнув і дав сигнал близнюкам слідувати за ними. Арія провила їх на верхній поверх до просторого кабінету. Через панорамне вікно було видно місто. Він пройшов до вікна і провів рукою по чорному різьбленому столу, й кинув погляд на чорне шкіряне крісло, а так і не сів, близнюки стали біля стін на яких висіли витвори мистецтв, хоча дуже хотіли сісти на диван.

— Юний пане, це кабінет вашого шанованого батька, оскільки ви тепер генеральний директор, тепер це ваше. Вчора його ретельно прибрали.

— Чудово я не хочу, знаходити чи бачити сліди батькових, захоплень.

Апатично сказав Віктор оглядаючи кімнату. на що Арія кивнула з червоним обличчям. Вона чудово розуміла. про що він говорив. В той час коли близнюки схили голови в розгубленості.

— Не хвилюйтесь, тут все нове. Старі речі спали... Позбулись юний пане. А тепер прошу мене вибачити, мені треба йти.

— Стій. Ти працюєш другим секретарем Карли, вірно? Тепер ти будеш моїм.

— Ні. Юний пане, я не можу. Ні це неможливо.Якщо, ви змусите мене, я краще звільнюсь.

Вона рішуче і з деяким запалом відмовилась, чим шокувала Віктора, що сів у крісло склав руки. Він уважно простежив за її поглядом і помітив близнюків.

"Мабуть, лише їхня присутність не змусила її одразу втекти, я повинен буду їх похвалити."

Арія робила ледь помітні кроки, ще більше віддаляючись від нього. Вона чула занадто багато чуток. А після їх нещодавньої дуелі поглядів, вірила в них, ще більше.

— Не думай, що я не знаю, про що ти думаєш. Та я розкрию тобі кілька карт. Якщо ти не прийдеш до мене, я все розповім батькові. Про те, що за падінням компанії стояла Карла. І про те, що всі нові ідеї які вона видає за свої насправді твої. І що саме ти стоїш за відродженням компанії.

Арія шоковано й уважно подивилась на нього. Вона на кілька секунд забула як дихати.

"Він же тільки приїхав! Як він може знати, щось подібне?!"

Після такої безглуздої думки, вона зробила кілька кроків до нього і тремтячим голосом заговорила.

— Юний пане, це дурість. І дуже поганий жарт.

— Можливо, але ти завагалась, а мені треба лише сказати про це батькові. Й провести розслідування. І коли правда спливе. Я впевнений, що батько звільнить твою матір і можливо покарає її, за те, що вона його обдурила. А ти знаєш як він ненавидить коли йому брешуть, як і я. Це в нас сімейне.

Віктор посміхнувся впевнено дивлячись на неї, через, що вона схилила голову. Та не могла більше нічого сказати, розслідування, точно розкриє правду. І вони про це знають. Але було дещо про що знав тільки Віктор.

"Батько вже має кілька власних здогадок і просто підігрував їй"

Карла жадала грошей і її дії ледь не привели компанію до банкрутства. І Арія студентка бізнес-школи запропонувала свою допомогу, яку її мати з відчаю прийняла. І компанія схожа на старого птаха, що готувався до смерті виявилась феніксом.

Карла вже допустилась кількох помилило раніше, і розкривати таку вона точно не збиралась, боячись, що її дочка може розкрити правду, вона почала тримати її близько до себе. А Арія яка тужила, за любов'ю ніжилась і тішилась, тими краплинами, які на неї пролились.

— А тепер слухай уважно. Я не буду в компанії більшу частину часу. Це не в моїх цілях. І розбиратись у справах компанії я маю мінімальне бажання. А оскільки, ти будеш моїм секретарем, більшу частину роботи, я залишу тобі. Час від часу будеш радитись зі мною, стосовно курсу компанії.

Арія завагалась і вона почала зважувати всі за та проти. Хоча вона боялась Віктора, вона розуміла, що якщо його слова правда. То проблем й надалі не буде. І вона зможе якщо, що допомогти матері. Піднявши голову й уважно подивившись на його посмішку вона кивнула.

— Гаразд, але я маю дві умови. Перша ти залишиш мою маму у спокої. Друга ти ніколи не покладеш на мене руки.

— Чудово. На першу, я згоден, але скажи їй, щоб вона не переходила мою межу. Стосовно другої... Я цього не зроблю, поки ти цього не забажаєш. Клянусь, своєю честю.

Сказав він з такою посмішкою, що в Арії й близнюків пробігли мурашки по хребтах.

" Наче я колись цього захочу."

З деякою огидою подумала скрививши обличчя Арія.

— Юний пан зараз чогось потребує?

— Кілька речей. Моя помічниця скоро буде, повідомте, про це рецепцію і коли вона прибуде проведіть її сюди. Також нехай хтось підготує для мене і покоївок холодні напої. Сонце, сьогодні жарке, ми довго гуляли.

— Ще щось?

— Ти може, ще не знаєш, але я втрапив у аварію. І в мене є підстави вважати, що хтось попрацював над машиною. Подробиці можеш дізнатись в водія він одужує в якійсь лікарні. Ой відправ йому квіти й фрукти, на моє ім'я звичайно, А тепер знайди мені винного.

Арія здригнулась, сподіваючись, що це не той про кого вона подумала, та побачила Віктора, що кивнув головою. З деяким жахом, вона розвернулась і підійшла до дверей, коли пролунав його голос.

— Ах, зовсім з голови вилетіло. Принеси мені список тих охоронців, що тебе не послухались, а після чого звільни їх. І мені плювати, хто за ними стоїть. Це наказ, що не підлягає обговоренню.

"Хлопці, я ж казав, що ви за це заплатите?"

Коли Віктор кивав головою сам до себе, Арія тихо відповіла.

— Зрозуміла. Я негайно подбаю про це.

Після чого вилетіла з кабінету, наче тікала.

" Треба влаштувати, так щоб дядько, покинув країну, як можна швидче!"

Віктор лише хитав головою, на її очевидні думки.

" Він цього не зробить. Ти не зможеш його захистити він занадто дурний."

Він очікуватиме, того моменту як Джейкоб втрапить у його руки й зверне йому шию.