Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 25 : Біда

    Віктор взяв машину і вони поїхали до маєтку. Всю дорогу в машині була цілковита тиша. Близнюки не знали, що запитати, чи як пояснити. А Віктор похмуро дивився у гору.

    Біля підніжжя пагорба Віктор зупинив машину заплатив водієві й вийшов.

    — Я хочу пройтись з Лілі, а вам двом, мабуть, треба багато про що поговорити.

    Вони вдячно кивнули йому. Їм справді було, про що поговорити. Машина поїхала далі й зупинилась біля воріт маєтку. Близнюки вийшли подякували водієві й привітались з охоронцем. Й почали підійматись до маєтку не розуміючи, якій жалісливий погляд він на них кидає.

    — Як ти думаєш, що нам робити? Том сказав, що ми обидві йому подобаємось.

    — Я не знаю. Я була дуже рада, коли він сказав, що ми обидві йому подобаємось. Але, ліжко, що він мав на увазі?

    Запитала Міна думку сестри.

    — Хм. я теж не знаю. Але ти помітила, що том поводився дивно? Він продовжував дивитись на міс Лілі.

    — Може він закохався в неї?

    Запитала Мана у своєї насупленої сестри все ближче і ближче підходячи до маєтку.

    — Навіть якщо це так. Йому нічого не світить, бо вона сказала, що завжди буде з ним. Але його поведінка дійсно змушує мене вагатись.

    — Я теж цього не розумію. Але Том сьогодні дивний, він завжди був добрим і ніжним. Але чи може бути, що це лише його маска?

    — Але як розібратись?

    — Може спитаємо у тітки Гільди?

    — Однозначно ні! Навіть якщо пан нас розуміє, то вона точно цього не зробить! І я не хочу знову проходити крізь її покарання.

    Після слів Міна обидві сестри здригнулись, вони досі пам'ятали покарання Гільди й це не самі теплі спогади.

    — Може тоді спитати пана?

    — Хм, непогана ідея він нас розуміє в решті решт.

    Близнюки посміхались, не розуміючи, що, вони вже в пастці й повільно варяться. З цим їх розмова закінчилась коли біля будинку вони помітили кабріолет.

    — Машина хтось приїхав?

    — Треба буде спитати тітку. А зараз давай обережно зайдемо, щоб нікого не турбувати.

    На їх превеликий подив в середині сидів на дивані пихатий молодий чоловік з коричневим волоссям і відповідним костюмом. Поруч з ним стояло двоє лисих чоловіків, одягнутих в хакі майку, штани й чоботи.

    Гільда стояла мовчки біля стіни й близнюки помітили слід ляпаса на її обличчі. Вона гнівно дивилась на нього наче хотіла вбити, але з якоїсь причини наче не могла.

    — Як ти й сказав, ця сука ховала від мене кількох пташенят.

    Один з чоловіків з посмішкою кивнув. Це саме він доповів йому, про них коли кілька днів тому оглядав територію маєтку. Хлопець встав і підійшов до Гільди, і схопив її за обличчя і змусив подивитись на близнюків.

    — Що тепер ти будеш казати? Продовжуватимеш заперечувати?

    Гільда перевела на нього погляд й зі скритою злобою й отрутою в очах тихо заговорила.

    — Юний пан, Нік. Вони вже відслужили юному пану Віктору. А також вони його слуги. Ви не можете їх чіпати, Ви ж знаєте сімейні правила.

    На це він відповів ляпасом.

    — Чхати я хотів на Віктора. Я вже знаю, що він ніхто у родині, і ледь пройшов церемонію, а батько так розсердився, що вигнав його сюди, до оголошення результатів, щоб зберегти обличчя.

    Гільда дивилась на нього як на позбавленого розуму. Але Нік не звернув уваги й дістав чорне кільце. І вказав на неї її тату засвітилось червоним світлом і поступово ставало сильнішим, поки вона не впала на підлогу від сильного болю. Він задоволено кивнув і почав бити її ногами

    Нік був задоволений відчуттям коли Гільда яка набагато сильніша за нього безпорадно лежала під його ногами, і не важливо, що для цього він використав кільце.

    Він дійсно боїться сімейних правил, але зараз він може їх ігнорувати. В цьому маєтку немає камер, а коли він буде йти, то обов'язково позбудеться слідів.

    "Я маю їх підтримку. І я візьму цих близнюків без наслідків і позбудуть Віктора як мені наказали."

    Міна закрила собою сестру коли Нік зупинився і подивився на них.

    — Стій і відпусти Гільду! Ти не можеш цього зробити мій пан тебе покарає.

    — Справді й де він?

    Він почав йти до них.

    — Він скоро буде. Тож тобі краще зупинитись.

    — Ти смієш мені наказувати? Я зараз тобі покажу!

    Сказав Нік і направив на Міну перстень. Він засвітився червоним, близнюки закрили очі й нічого не сталось. Він розгубився, а один з чоловіків пустив стишений смішок, але молодик його почув і кинув отруйний погляд змусивши того закашлятись.

    — Здається він все ж тебе затаврував. Але мене це не зупинить.

    Він зірвав червоні сукні відкриваючи їх тіла і вибив з рук телефон на якому було зображено виклик Віктора. Він почав роздивлятись їх уважно облизуючи губи.

    — Непогано. Але навіть не думай про втечу.

    Він без проблем міг вгадати їх наміри і думки. Бачив погляди які вони кидали на Гільду двері наче в надії. Яку він збирався розбити. Чоловіки в хакі схопили дівчат і потягли до середини кімнати.

    Коли вони підняли голови наче не досі не втратили надію і дивились на нього з презирством. Нік завдав удару, що не завадило їм продовжувати дивитись так на нього.

    Обіймаючи одна одну і дивлячись на зачинені двері в надії. Поки Нік тріумфував. В його голові все уже відбулось. І він готовий це втілити у реальність.

    — Тебе ніхто не врятує. Я проведу з вами всю ніч, а коли Віктор вилізе зі своєї нори. Я може так і бути дозволю йому доторкнутись до вас знову. Я чув, він любить подібне, але після мене він не буде тобі потрібен.

    Він нахилився до Мани й схопивши її за підборіддя дивився в очі.

    "А коли, він буде на піку насолоди, я його вб'ю. І зроблю все як нещасний випадок."

    Голос одного з чоловіків вибив його з думок.

    — А як же ми босе?

    — Не турбуйтесь, ти теж дочекаєшся своєї черги. Як ми зазвичай і робимо. А ви дівчата запам'ятаєте цей день на все життя.

    За кілька хвилин до цього, Віктор повільно йшов разом з Лілі, до воріт маєтку, і дивився у темне небо.

    — Лілі.

    — Так, пане.

    — Я поганий на твою думку? Я змушую їх проходити через це, тоді коли міг обрати інший шлях.

    — Я... Я не знаю, пане. Ви це лише ви.

    Сказала Лілі дивлячись на Віктора.

    " І саме тому ви мені так подобаєтесь."

    Вона могла відчувати ауру інших і розуміла кого слід триматись, а кого уникати. Але поспілкувавшись з Віктором вона зрозуміла. Що краще не буди з ним ворогами й триматись його сторони з усіх сил.

    " Я відчуваю, що поки ми на твоїй стороні, ти будеш боротись за нас з усіх сил."

    Віктор уважно подивився на Лілі й тихо похитав головою.

    — Ти занадто мені довіряєш.

    — Так буде завжди, пане.

    З легкою посмішкою сказала вона. Раптом роздався сигнал і Віктор подивився на свій телефон там був сигнал від близнюків.

    — Нам треба поспішити.

    Вони швидко дійшли до воріт і пройшли в середину.

    — Близнюки повернулись?:

    — Так юний пане. кілька хвилин тому. Юний пан Нік теж тут.

    — Він один?

    — Ні з ним, ще двоє чоловіків.

    Віктор похитав головою і пішов до маєтку.

    " Як я і думав, тоді все було так само як і зараз. Але тоді тут був Том і він їх урятував."

    В минулому Том побачив, щось незвичне і прослідкував за близнюками. Де побачив як Нік знущається з близнюків і він як герой їх урятував, і за допомогою персня стер їх тату.

    " А Гільда швидше за все мертва, або ховалась разом з ним."

    Але Тома не покарали, через те, що знайшли розслідуючи схеми Ніка. Він був пішаком іншої гілки. І допомагав їм у темних справах. І торгівля людьми лише мала їх частина.

    " Не турбуйся Нік. Я потурбуюсь, щоб всі зібрані тобою ресурси стали моїми."

    Поки вони підіймались десь на середині шляху. Віктор звернувся до Лілі.

    — Я хочу, щоб ти без роздумів вбила того на кого я вкажу.

    — Прибрати охоронця?

    — Так, але ми це обставимо як покарання.

    Лілі кивнула. І почала діставати прихований ніж. Як раптом коли вони підійшли до маєтку Віктор здригнувся й оглянувся попрямувавши до машини, на превеликий її подив.

    Та за кілька секунд він дав їй знак перевірити периметр. Вона активувала навичку і помітила, що хтось ховається в лісі. І підійшовши до Віктора на долоні вивела кілька слів. "Джейкоб" і "Вибухівка."

    "Джейкоб, невже тобі настільки не терпиться, я гадав ти будеш менш настирний, але мені це на руку. "

    Він нахилився до неї й прошепотів.

    — Зміна планів.

    Після чого вдарив машину по багажнику.

    — Лілі. дорогенька. Тобі подобається ця машина?

    — Так пане, але це дивно, я її не пам'ятаю. Вона ваша?

    — Так тепер моя. Мій брат обіцяв привезти одну для мене. Тож, давай, зустрінемось з ним і заберемо ключі. Я покажу тобі мої навички водіння.

    — Це так чудово пане. Заодно ми можемо спробувати, щось нове.

    Сказала Лілі притискаючись до Віктора і пальцем проводячи по своїх губах.

    "Потім доведеться її лагодити"

    Віктор підійшов до дверей і з усієї сили натис ламаючи замки. Він і так достатньо затримався і приховав кілька незручних моментів своєю навичкою ілюзії, щоб не відлякати Джейкоба.

    Двері відчинились і хлопець, що стояв біля них відлетів в глибину приміщення. Віктор увійшов у приміщення поки Лілі поправляла двері, щоб все виглядало природно.

    Близнюки лежали й тремтіли. Нік ще нічого не встиг зробити. І шоковано дивився на Віктора. Інший чоловік спробував схопити його, але був жорстоко побитий Лілі. І був відправлений полежати на свого друга.

    Віктор подивися на Гільду і помітив, що вона досі дихає, і як гравець, вона міцніша, за простих людей. Тож він прийняв рішення спочатку розібратись з надокучливим хлопцем, який повинен вмерти. І активував оцінку на Ніка.

    Ім'я Нік фон Вайзе

    Рівень 0

    Клас ----

    Сила 13

    Розум 15

    Спритність 13

    Удача 9

    Чарівність 15

    Ордер 22

    Навички

    Оцінка чистоти E

    Мистецтво кулака E

    Слабка загрозлива аура E

    Статус Долі F (Падає)

    "Ніку схоже ти приречений. І це прописано долею."

    Віктор подивився на чоловіків. І помітив, що під футболками в кожного є дивне тату.

    — Лілі допитай їх, але переконайся, що хоч один зможе потім вести машину. Даю тобі десять хвилин.

    — Так пане.

    Сказала Лілі коли швидко пішла, до двох чоловіків, що намагались встати. Віктор же пішов, до Ніка, що поправляв свій одяг.

    — Дуже, цікаве шоу. Я гадаю, ти мій брат Нік?

    — Так! А ти, мабуть, Віктор. Ти знаєш...

    Та перш ніж він встиг щось сказати. Віктор схопив його за горло, але не достатньо сильно, щоб придушити чи зламати шию.. І дав близнюкам сигнал перевірити Гільду. Вони швидко втекли забуваючи прикривати свої тіла.

    " А все ж вони гарні, треба буде... Що це?"

    Віктор хотів придатись сороміцьким думкам, як помітив на шкірі близнюків синюваті сліди ударів. Він довго не роздумуючи кинув Ніка на підлогу і підійшов. Стоячи над ним він почав його бити.

    Удари були сильні, щоб зламати кілька кісток, але недостатньо, щоб вбити. Віктор присів і схопив Ніка за чуприну і підняв голову, достатньо, щоб подивитись в очі.

    — Брате. Ти знаєш, чого я тебе побив?

    Але він не міг нічого відповісти він кашляв кров'ю, і намагався підтримувати руками власну вагу, щоб не було так боляче.

    — Дозволь мені вгадати, що ти маєш на увазі. Ти не очікував, що я буду таким сильним?

    Нік злегка кивнув голові. На що Віктор дав йому ляпаса і вибив кілька зубів.

    — Я скажу. Чому я тебе вдарив. Бо ти в біса ідіот.

    Віктор притяг його голову до себе і ледь чутно заговорив.

    — Тебе обдурили, брате. Я повноцінний гравець.

    На ці слова очі Ніка розширились. І він сподівався, що це брехня, але факти говорили про інше.

    — А знаєш, чого вони тобі збрехали, бо сподівались, що я тебе вб'ю. Але у їх планах помилка, бо я знаю про них.

    Нік кашляв кров'ю і проклинав в середині тих, хто йому збрехав, аж раптом помітив дивний вогник в очах Віктора.

    — Я тебе не вб'ю і ти покинеш цей маєток живим.

    Він запалив в його серці надію на помсту.

    — Але я зроблю так, щоб ти бажав смерті.

    Віктор вдарив Ніка головою об підлогу, після чого встав.

    Близнюки боли шоковані жорстокістю Віктора, але в середині відчували захоплення і задоволення. Підтримуючи Гільду вони уважно спостерігали за його рухами.

    — Я не буду тебе вбивати, це суперечить сімейним правилам. Але я тебе покараю.

    Голосно, щоб всі чули сказав Віктор.

    — Перше, за те, що ти зробив це в під'їзді. Хіба ти не знаєш, що таке треба робити в спальні.

    Назвавши дурну причину Віктор зламав йому ногу.

    — Друге, за те, що ти торкався моїх дівчат. Я ненавиджу, коли хтось торкається моїх людей.

    Сказав він і зламав Ніку другу ногу.

    — Третє ти пошкодив моє майно. Ти знаєш скільки коштували їх сукні?

    Нік хитав головою як і Віктор який подивився на Лілі у пошуках відповіді.

    — 30 тисяч, пане, за сукню. 60 тисяч за дві.

    — Бачиш 60 тисяч, щоб отримати їх мені довелось провести дев'ять місяців в утробі. І тобі потрібно за це відповісти.

    Сказав Віктор ламаючи Ніку третю ногу. І остаточно відкидаючи його стікати кров'ю.

    — Тепер ви двоє.

    Чоловіки лежали на землі й зі страхом дивились на Лілі. Коли Віктор до них звернувся вони вдали, що знепритомніли.

    — Якщо ви не перестанете, це робити. Я зроблю те саме, що і з ним.

    Вони швидко піднялись і стали по стійці.

    — Чудово, а тепер роздягайтесь.

    Всі у кімнаті не розуміючи подивились на нього.

    — Хіба ви не роздягли моїх дівчат? Тепер ви роздягайтесь. Я хочу побачити якусь шкіру. Нічого не залишайте, кільця, намиста і телефони окремо. Чи мені треба зробити з вами те саме?

    Чоловіки незграбно кивнули й почали роздягатись. За кілька секунд на них нічого не було.

    — Його теж.

    Сказав Віктор вказуючи на Ніка. Коли вони завершили він згріб речі й сів на них.

    — Це мої трофеї. А ви просіть вибачення у близнюків.

    Вони припали до землі й почали просити вибачення, а дівчата які досі намагались тримати увагу лише на Гільді не відвертали голови. Тим часом Віктор схопив з пальців Ніка дві каблучки, Яких ці чоловіки уникали.

    За кілька хвилин Віктор подивився за двері.

    "Цього йому повинно було вистачити."

    Він розвернувся до чоловіків, що досі просили вибачення.

    — А тепер валіть і заберіть його.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.