Юний пан в тіні/ The Young Master in the Shadows

Коли наступив ранок Віктор досі лежав, обіймаючи двох дівчат. Розплющивши очі він побачив, їх збентежені обличчя і розгублені очі, Схоже вони боялись розбудити його, тому залишались у такій позі. Він схвально кивнув і блиснув ніжною посмішкою.

— Добрий ранок Міна, Мана

— Доброго ранку, пане.

Синхронно відповіли вони викликавши у нього ще більш задоволену посмішку. Та він вирішив не затягувати тож відпустив їх і швидко піднявся з ліжка, щоб розім'яти задубілі кінцівки, й розвернувся, щоб подивитись на близнюків.

— Минула ніч була дивовижна я чудово виспався, тож я хочу вас нагородити, чиє щось, що ви бажаєте?

Міна та Мана подивились одна на одну, і помітили, що незважаючи нінащо, вони теж добре виспались минулою ніччю, та про це вони ніколи не скажуть, не зараз так точно. Та їм потрібно було відповісти й легка хвиля тремтіння пронеслась по них обох синхронно. Й розвернувшись до нього вони опустили погляд до підлоги й вклонили голови.

— Ми не сміємо нічого просити пане.

— Чудово, я знайду відповідну нагороду пізніше. Тепер я піду в душ, а ви підготуйте мені костюм, я збираюсь відвідати свою компанію.

Віктор дуже хотів, щоб вони допомогли прийняти йому ванну, та зараз для цього було, ще рано. Він повинен підготувати твердий фундамент, для майбутнього.

Близнюки схвильовано перебирали одяг з гардероба, хоча на жодній речі не було позначок бреду було очевидно, що пошито все надзвичайно якісно і вартувало в десятки якщо не сотні разів більше ніж те скільки Гільда давала їм на місяць.

І в той момент коли вони вже визначились з образом Віктор зайшов до кімнати лише з обмотаним рушником навколо тазу. Його тіло виліплене роками тренувань, та покращене надмірним вливанням балів у красу, особливо якщо порівнювати з іншими його віку, точно зробило його згубним еталоном для їх не зміцнілих голів.

— Чого ви досі стоїте, допоможіть мені вдягнутись.

Коли його рука перестала тримати рушник і той впав на підлогу дівчата збентежено відвели погляд, й ледь не скрикнули. Похитавши головою й посміхнувшись Віктор одяг спіднє, а потім штани. Й знову звернувся до них які тишком підглядали з цікавості за ним.

— Гей допоможіть мені хоча б сорочку та решту вдягнути.

Близнюки оперативно з ледь помітним полегшення підійшли до нього й почали допомагати одягатись. Вчора вони не помітили цього, через хвилювання, та зараз, їх голови наповнювали питання.

"Звідки він? І чи працює моделлю?"

Й багато інших, що могли виникнути в них через недосвідченість, та які вони не промовлять в голос через дресування, кхм, тренування Гільди. Закінчивши його одягати вони почали доглядати за його волоссям.

Ставши перед дзеркалом Віктор оцінив себе з різних сторін.

"В них непоганий смак."

А близнюки насолоджувались завершеним образом і не могли не пишатись. Й не помітили, як їх захист почав падати..

— Чудово. А тепер приготуйте мені сніданок.

Не відповідаючи, дівчата поклонились й дуже швидко вийшли з кімнати, не посмітивши дещо роздратовану Лілі, що стояла біля дверей.

— Заходь Лілі.

— Доброго ранку, пане.

Коли вона заходила Віктор відчував дивне відчуття, воно було схоже на те, що він відчував минулої ночі коли дивився на близнюків. Схоже під час сну його тіло адаптувалось, і він почав відчувати долю так природно.

"Схоже мене з нею пов'язує надзвичайно сильна доля. Можливо доведеться більше використовувати навичку, щоб я міг відчувати менші долі."

Дивлячись їй в очі та відчуваючи зв'язок долі, Віктор відчував дивне приємне відчуття гармонії й правильності, наче для природно стояти рядом з нею, теж саме відчувала Лілі. Так вони простояли кілька секунд перш ніж він відкашлявся, та виринув зі сну.

" Я врятував їй життя. та розірвав нитку яка пов'язувала її з Гаєм. Й так ось природно її доля вплелась в мою, так повинно бути. Вірно."

Й ось Віктор задоволений своїм поясненням знову глянув у її очі й на цей раз помітив, що вони налиті кров'ю. І міг лише зітхнути.

"Вона іноді може бути доволі дурною"

Після він подивився у вікно, щоб вислухати й не буди ще раз втягнутим в її очі.

— Ти вчора оглянула будинок? Є якісь проблеми?

— Ні, пане будинок чистий, але є дещо, що мене турбує.

Це насторожило його. І він розвернувся та підійшов до неї.

— І що це?

— Пане розумієте, він занадто чистий. Весь маєток немає ні камер, ні сигналізації.

— Хм, треба додати кілька, схоже це ідея Ніка. Мабуть, він хотів використати це місце, для темних справ, Добре. А тепер ти мені скажеш чого ти минулої ночі не спала?

Від його запитання Лілі здригнулась і нахилила голову після чого тихо заговорила.

— Я ... пане, я переживала, що ти на мене сердишся і боялась, що ти не стримаєш обіцянки й переспиш з близнюками.

" Як я й думав"

Віктор похитав головою не розуміючи, як вона могла так думати про нього, коли вони відчували таку сильну долю разом. Та похитав головою схоже зеленоокий монстр ревнощів прийшов до неї й нашіптував на вухо. Тож він міцно обійняв її.

— Дурненька, я ж казав тобі. ти моя і ніколи не відмовлюсь від тебе.

Лілі міцно його обійняла й тихо заплакала зігріваючись його теплом. Віктору залишилось лише грати з її волоссям та ніжно пестити її спину. Хоча вона була тренована, витримувати важкості роботи, для нього було очевидним. що всередині залишилось досить місця, для близьких, і що без підтримки, яку вона спочатку знайшла в сестрах, а тепер і в ньому вона може рухнути.

"Схоже мені потрібно буде бути обережнішим зі словами. Мабуть, моя гра вчора її ранила"

— Ти дзвонила моїй мамі?

Лілі зібралась, й не підводячи голови відповіла.

— Так. Але пане ви самі мені дозволили.

— Я знаю, та що ти їй сказала?

— Повідомила, що мій пан безнапасно прибув. І

Лілі говорила тихим голосом від чого в середині Віктора почало рости переживання

— І?

— І мій пан провів ніч з двома красунями близнюками.

Віктор зітхнув. Він знав, що його Лілі не розповість просто так його секрети.

"Мабуть, це Гільда, повідомила батьку. Схоже він наказав за мною стежити."

А також Лілі заздрила близнюкам сама того не розуміючи й хотіла комусь пожалітись, а хто як не майбутня свекруха з подібною проблемою її вислухає та дасть вказівки.

— Лілі я знаю, що ти не зробила нічого поганого. Та чогось в мене таке відчуття, що твоя попка останнім часом сильно сверблять. Повернись до мене спиною і поклади руки на ліжко.

Сказав Віктор стримуючи емоції. Кожен добрий пан повинен відповідати, за освіту своїх слуг і Лілі вона потрібна прямо зараз. Віктор закрив двері й приступив, до покарання.

Після нетривалого виховання Віктор відправив Лілі спати. Її допомога може знадобитись у майбутньому.

Спустившись до їдальні Віктор побачив близнюків у блакитних сукнях., що допомогли йому зайняти своє місце за столом. Задоволений Віктор дозволив їм супроводжувати його за сніданком.

За кілька хвилин до кімнати зайшла Гільда

— Доброго ранку, юний пане.

— Щось сталось?

— Прибув ваш водій.

— Чудово, нехай зачекає на мене. — Його погляд впав на годинник, — І можеш дати йому молока і каші, в цю годину він, мабуть, голодний, а мені ще є про що поговорити з дівчатами.

Гільда кивнула і вийшла. Близнюки напружились й стали очікувати питань Віктора.

— Що збираєтесь робити?

Міна подивилась на сестру після чого відповідала.

— Ми збирались цілий день допомагати Гільді, як зазвичай і ввечері піти на вечірку до друга..

— Чудово, ви підете зі мною.

Лілі не спала всю ніч і поки не відпочине він її нікуди не відправить, а також це чудова нагода ще більше зміцнити його зв'язок з ними.

— Так пане.

Синхронно й з деяким занепокоєнням відповіли вони. Хоча їх зв'язок ставав міцнішим, вони не могли повністю довіряти Віктору. Набравшись деякої сміливості Міна подивилась на нього й вирішила уточнити, до чого їм готуватись.

— Пане, дозвольте запитати.

Віктор підніс до рота чашку чаю й кивнув головою.

— А про яку компанію ви говорите?

— А ви що не знаєте? Я новий генеральний директор "Медіа Горизонтів", ви ж знаєте їх?

— Ааа, це та компанія, що зняла "Дракон Герой 3"? Та студія з якою має контракт Джон Сігма?

— Звичайно, та якщо ви не хочете зі мною йти я вас не змушую. — З вдаваним розчаруванням сказав він після чого додав — Може тоді мені варто попросити Гільду?

— Ні, пане, ми з радістю підемо з вами.

Щасливо промовили близнюки, зустрітись зі своїми героями, отримати автограф та побачити світ за лаштунками. Про що ще могли мріяти ці дівчата?

— Чудово. А тепер швидко доїдайте й переодягайтесь чи ви так хоче піти?

Дівчата подивились одна на одну після чого кивнули на його слова. За кілька хвилин вони вже пронеслись будинком й обирали, що вдінуть. А Віктор з посмішкою хитав головою й пив чай гортаючи новинну стрічку.

Коли вони прийшли до нього він посміхнувся, вони вдягли червоні футболки й сині рвані джинси, та попри те, що вони були майже ідентичними кожну з них було легко розрізнити завдяки різним характерам. Ще вчора різниця була майже не очевидна, через страх і замкнутість.

Віктор встав й потяг близнюків до виходу. Лео сидів у машині й коли побачив їх намагався вдягнути маску красеня водія. Та його цілковито видавав погляд, що по всяк час зривався з повідця й блукав тілами дівчат.

Віктор сів на заднє сидіння між близнюків притискаючи їх тіла до себе без особливого опору. Під заздрісним поглядом Лео.

" А як я хочу бути на його місці. І якого біса він кожного дня з дівчиною, невже не може побути на самоті? Я так не матиму жодного шансу, щоб зблизитись з ним!"

Та Віктору не було діла до Лео і його думок. Він вдивлявся у гору насолоджуючись відчуттям.

"Хм, якщо я правильно розіграю свої карти, то отримаю не тільки близнюків, а й могутнього пішака. Та для цього треба буде дещо купити."

Коли машина виїхала на трасу, пролунав гудок, що відірвав його від роздумів і змусив насуплено подивитись у вікно, де пронісся рожевий спорткар без даху, що доволі скоро зник з поля зору. Завдяки таланту Лео, що почав своєчасний маневр, могла б статись аварія.

— До біса!. Він водити не вміє?! Я повідомлю компанії про нього і ми розберемось з ним, пане.

Лео прокричався, не відвертаючи уваги від дороги, й не помітив на своє щастя той вбивчий погляд, що кинув у вдогін машині Віктор. Він дуже добре пам'ятав хто це. Та не встиг він і слова сказати.

— Містер Лео, я думаю це безглуздо. Бо той хто сидів за кермом - це міс Лінда Крос дочка нинішнього губернатора Отто Кроса.

— Ви впевнені?

— Так. Я знаю цю машину. Це без....

— Ти її знаєш?

Низьким і холодним голосом запитав Віктор від чого могло здатись. що температура впала на кілька градусів, а кров застигла від страху.

— Н-ні. Не особисто.

Мона запиналась. Після чого дістала телефон і показала йому кілька фото і профіль у соціальних мережах.

— Бачите, вона дуже відома в місті й в неї багато підписників у соціальних мережах.

— Добре, а тепер розкажи усе, що про неї знаєш.

Сказав, Віктор помітно теплішим голосом.

— Ну. Вона дуже добра і владна. Хоча більшу частину часу вона поводиться доволі зарозуміло, вона насправді дуже добра. Минулого місця пожертвувала кілька мільйонів дитячому будинку. Й має власну косметичну компанію яку відкрила ще в середній школі.

Міна не звернула, жодної уваги на насуплений погляд і скривлене обличчя Віктора, що з кожним її ще більш захопленим своєю героїнею словом ставало, ще більш скривленим. Мана ж хитала головою на кожне слово сестри.

— У неї багато відданих шанувальників й десятки фан-клубів в інтернеті, Вона наш одноліток і збирається ходити до тієї ж школи, що й ми.

Хоча Віктор не сказав і слова, Міна кинула на нього швидкий погляд і не помітивши нічого дивного продовжила.

— Пане, я знаю, про що ви думаєте, про це мріють багато хлопців, та в неї вже є наречений. й ходять чутки, що він з багатшої та впливовішої родини ніж її.

Сказала вона і тяжко видихнула, що повторила також її сестра, і, як не дивно, Лео, що уважно слухав.

— Ой, наречений? — Тихим голосом запитав Віктор,

— Так. Як шкода.

— Шкода?

— Так, він не дуже хороша людина.

— З чого ти взяла?

Міна подивилась на розгубленого Віктора, після чого на сестру і щось вирішивши почала говорити тихим голосом.

— За чутками він збочений і розпусний. Кажуть, що кожну ніч він проводить з двома покоївками, а дні у борделях. А також намагався зґвалтувати свою нову служницю, а за те, що вона йому відмовила намагався її вбити.

Її слова були настільки холодні, а в очах в обох близнюків була жага крові, очевидно, що вони дуже ненавиділи того чоловіка і хотіли вбити.

— А ще кажуть, одного разу він хотів змусити міс Лінду зробити це з ним, та ще одним чоловіком. Бідолашна міс Лінда, змушена вийти за такого чоловіка, через тиск його сім'ї. Я сподіваюсь, що він помре від рук якоїсь повії й вона буде вільна.

Прошипівши останні слова, Близнюки схвально кивали, а Лео ледь помітно сіпнувся, частина того про що вони говорили, було його мрією, та він підтримуючи їх також кивнув.

Та замість підтримки дівчата отримали легенький удар від якого ледь не вдарились лобом об переднє сидіння.

— Ах, за що!

Міна скрикнула і подивилась на Віктора, що мав незграбну посмішку, склавши руки перед собою і роздратовано дивлячись на них сіпаючись очима. Він не хотів їх бити, але не міг стриматись.

— Дозвольте мені відкрити маленьку таємницю. Я наречений вашої милої міс Лінди.

Близнюкам і Лео знадобилась ціла секунда, щоб опрацювати його слова. Дівчата ринули в різні сторони до дверей, а водій натиснув на педалі, але й намагався виправити ситуацію.

— Спокій! А ти зосередься на керуванні!

Віктор дивився на Близнюків, що сиділи максимально від нього відсунувшись. Після чого тихо видихнув, скидаючи нове бажання їх ударити. Давши їм кілька хвилин він почав говорити.

— Не варто вірити чуткам. Вас, що не вчили фільтрувати інформацію? Хоча я вам нічого не зобов'язаний говорити. Та відчуваю, якщо я не поясню в майбутньому буде багато проблем. Тож слухайте уважно і пам'ятайте, те, що я скажу повинно залишитись тут.

Він говорив, переводячи погляд з Міни та Ману які кивнули, після чого подивився на Лео.

— Ти також.

— Т-Так, пане. — Нервово сказав він.

— Що ж. почнімо. Це не секрет, але вам треба зрозуміти, що моя сім'я забороняє статеві стосунки, до повноліття. І моя церемонія була позавчора. То ж як я міг розважатись з покоївками, не кажучи вже про те, щоб ходити по борделях. Це зрозуміло?

Сказав він дивлячись на скептичних і насуплених дівчат й розгубленого Лео.Що змусило, його важко видихнути й ніяково посміхнутись продовжуючи.

— Стосовно покоївки, це не зовсім брехня, але все було навпаки й це вона намагалась мене спокусити. Тоді я був молодий і не розумний. Якби не батько, що прийшов вчасно, мене могли б вигнати з сім'ї. Тож в покарання мене відправили до школи-інтернату. Де я проводив більшу частину року в кімнаті з трьома іншими хлопцями.

Пригадуючи своїх сусідів по кімнаті він роздратовано клацнув язиком пригадуючи своїх сусідів по кімнаті.

— а з вашою Ліндою я зустрічався лише тричі, і то було за участю наших батьків. Ініціатором заручин була як раз її мати Амелія. Вона раніше благала мою сім'ю про допомогу через негаразди в сім'ї, й у відповідь вона буде нашим союзником, та щоб ніхто не відмовився, була потрібна гарантія. Тож вона запропонувала одруження її донька на будь-якого спадкоємця. І обрали мене, через те, що я лише на кілька місяців старший за неї й ми підходили один одному. Після всього ви ж розумієте, що саме її мати тримає владу в сім'ї. А її батько лише ширма.

— Чи не означає це, що вона була лише заручницею? — Тихо запитала Мана.

— І так, і ні. Теоретично все як ти сказала. Але жінки рідко мають право вибору в моєму суспільстві. Не рідкісні випадки коли якийсь старий брав вродливу дівчину з гілкової родини як свою наложницю.

Говорячи це як буденність Віктор скривився. Він багато разів бачив, подібне, та все ж не міг позбутись, поганого смаку у роті.

— Тож ви повинні розуміти, що для неї вийти за мене як офіційна дружина було дуже вдало. Мій батько казав, що її мати була дуже задоволена.

Дівчата мовчали вони бачили та чули про подібне в історичних драмах про минуле. Але щоб подібне тривало й досі, було для них сильним шоком.

Віктор подивився на них, й продовжив згадуючи минуле.

— Коли мені виповнилось десять років, і я став особливо хворобливим, мав погану репутацію у сім'ї та втрапив у халепу, Очікувалось, що я нічого не отримаю і мене рано чи пізно виженуть з сім'ї. І здається про це почули Лінда, та її мати й почали турбуватись про заручини. А після того інциденту з покоївкою взагалі прийшла, щоб просити про зміну нареченого для її дочки. Та була рішуча відмова. Це не піде, на користь репутації сім'ї й викличе внутрішні чвари, оскільки Амелія займає вагому позицію у своїй сім'ї. І яке диво після чого почались погані чутки про мене, як ти думаєш хто це зробив?

— Але пане.... Міс Лінда ніколи б подібного не зробила!

Вони не могли йому повірити й не знали, що сказати. Віктор подивився на них і похитав головою, після чого посміхнувся..

— Мені байдуже вірите ви мені чи ні, Й Лінда ніколи не підтвердить чутки. Але ви двоє, мої служниці. І тепер ви стаєте, на бік, того кого погано знаєте, проти мене. Вам повинно бути соромно за себе.

Від його слів вони схили голову, щоб не дивитись на нього який посміхнувся і продовжив притискаючи їх до себе.

— Ну у всякому не всі чутки хибні, я ж вчора спав з вами двома.

Цього Лео не витримав і машина сіпнулась, ледь не врізавшись в іншу. Він намагався гальмувати, щоб збавити швидкість, та вони не працювали. Машина набирала швидкість і після чергового кидку вона перевернулась і вдарилась у відбивний бар'єр траси.

За кілька секунд до аварії Віктор відчув, наче його горло почала стягувати нитка. Він зрозумів, що щось спровокувало його інстинкт долі. Та виправляти це було вже пізно, машина вже перестала бути керована. Треба розбиратись з наслідками. Він швидко схопив близнюків, які застигли від шоку, і притиснув їх до грудей. Коли машина врізалась у відбійник, він ногами відштовхнувся на протилежний бік і поглинув удар.

Це було дороге авто, і хоча це була страшна аварія, салон був відносно неушкоджений і нічого не повинно загрожувати людям в середині. Та Віктор озирнувся і його увагу привернув незначний клубок диму з передньої панелі. Він спробував відчинити двері, та вони очікувано заклинили.

— Чорт!

Глибоко вдихнувши й сконцентрувавшись він знайшов слабку точку і з усієї сили вдарив в неї ногами. Двері зірвались й перелетіли дорогу. Не гаючи часу на споглядання тримаючи близнюків він швидко виліз і відійшов від машини. Озирнувшись він помітив Лео який вже вийшов з машини через вікно і був в набагато гіршому стані. Залишивши дівчат у безпечному місці Віктор підбіг до нього й підхопив підтягуючи якомога далі від машини.

Та не встигли вони обмінятись хоч словом як машина вибухнула. Прикриваючи інших своїм тілом, крізь дзвін у вухах Віктор почув сирену рятувальників.

Оглянувши непритомних близнюків і переконавшись, що серйозних проблем не було, окрім пари подряпин. Він перевів погляд на закривавленого Лео, що також втратив свідомість, хоча крові було багато як і глибоких подряпин які він перев'язав використовуючи частини його костюму.

Видихнувши з полегшенням він оглянув себе, хоча є кілька подряпин за кілька годин від них нічого не залишиться, але одяг доведеться замінити. Посміхнувшись з дурості сказаного він перевів погляд на автомобіль..

" Все не так просто, така машина не повинна була вибухнути через таку аварію."

Він добре знав це, а також відчуття долі, яка ясно націлена була на нього. Приводило лише до однієї думки.

"Хтось хотів мене вбити."

Хоча для більшої певності потрібно було б допитати Лео. Насправді список обмежений людьми які мають доступ до машини.

" Це може бути справа його рук.Та треба буде впевнитись."

За кілька хвилин прибули машини рятувальників, швидкої та поліції одна за одною. Всі були зайняті своєю справою рятувальники прибирали уламки й тушили машину, лікарі оглядали близнюків і вантажили в машину Лео, а до Віктора підійшла молода поліціянтка й поки його оглядав санітар, вона спостерігала за роботою свого колеги, що перевіряв авто вже залите піною.

Дивлячись на неї можна було помітити героїчну жінку, що готова боротись зі злочинністю й не потерпить корупцію. Її світле волосся розвивалось на вітрі, а форма обтягувала її тіло. Та в нього вже боліла голова від неї.

" До біса, хто завгодно краще, але не вона!"

Вона справді була жінкою на варті закону. І через це мала звичку лізти туди куди її не просили. Для своєї дільниці, вона принесла багато проблем, та через своє минуле, ніхто не наважувався її вигнати. Тож її перевили в ДПС, де вона наче не зможе зробити багато неприємностей.

" Все добре, я не зробив нічого поганого. Вона не має нічого проти мене"

Хоча Віктор намагався заспокоїти себе, та знаходитись довго поруч з нею він не хотів. Вона була як собака, що відчувала неприємності.

Медики дали кілька рекомендацій, Віктору і дівчатам, що вже прийшли до тями й були дуже вдячні йому. Стосовно Лео справи були набагато гірші, він поки що не прийшов до тями й мав кілька зламаних ребер, тож його відвезли до лікарні.

Коли машина швидкої від'їхала роздався жіночий голос.

— Ви власник машини?

— Ні це машина моєї компанії..

— Чим ви займаєтесь?

— Учень, Генеральний директор "Медіа Горизонтів"

— Ім'я?

— Віктор Білий, А ваше, офіцере?

Вона дивилась на нього холодними очима, й професійно ставила питання. Та коли він назвав себе вона різко й уважно подивилась на нього й відмітила його мандрівний погляд по своєму тілу. А її голос став набагато нижчим.

— Лея Сміт. А ви містер Білий. Ти знаєш Ніка Білого?

— Ах. Так це мій зведений брат, але я ніколи з ним не зустрічався. " Що цей придурок з нею в біса зробив!"

— А чи знаєте ви, що ваш брат є підозрюваним у справі про торгівлю людьми?

Вона уважно дивилась, щоб помітити будь-які зміни в його обличчі.

— Ні. Я ж казав, що ніколи його не бачив. Якщо він злочинець, то чого ви його не заарештуєте, офіцере?

Вона не відповіла, та лише скривила губи. Після чого подивилась на напарника, який підійшов до неї.

— Знайшов, щось?

— Машину потрібно відправити на експертизу. На перший погляд, слідів вибухівки не видно, а якщо хтось попрацював з двигуном. Ми не можемо сказати це одразу. Та є дещо.

Поліціянт дістав, напівзгорілий пакетик з невідомою речовиною й потряс перед нею.

— Це має бути новий наркотик з вулиць. Вони називають його тигрове дихання. Та це, мабуть, належить водію, бо я знайшов його в бардачку.

" Лео, якого біса!"

Віктор знав, що це був рекреаційний наркотик, і він був забороненою речовиною. І йому дуже хотілось прибити Лео прямо зараз, але все що міг це прикрити обличчя рукою від роздратування. Від чого він намагався утримуватись

— Ви троє їдете зі мною до відділку. Мені потрібні ваші свідчення.

Якби він поїхав з нею, то витратив би кілька годин, щоб вибратись. Але більша проблема, буде коли розпитають близнюків. Хоча вони не розкажуть сімейних секретів. Проскочать різні деталі й ця жінка, схоже має на нього зуб, і точно вчепиться в їх слова. І змусить його просидіти там кілька днів, що є недопустимою розкішшю особливо зараз. Тож він почав шукати вихід.

— Так, офіцере, а чи можемо ми прийти пізніше? "Бажано ніколи." Це ж проста аварія, мені боляче і потрібно полежати вдома.

— Ні. Тут наркотики, й мені потрібні ваші свідчення.

Вона кинула на нього презирливий погляд і подивилась на близнюків. Інстинкт їй підказував, вони щось знають,

— Я вас завіряю. Офіцере, я не маю до цього жодного відношення, цей пакетик я бачу вперше, а на цій машині я їхав лише в друге. У мене важлива зустріч, і я повинен прийти. Я також не вчинив жодного злочину, тож ви не можете мене просто так заарештувати.

Віктор доволі швидко зрозумів, що його слова на неї не діють, тож подивився на її напарника.

— Може ви допоможете?

Видихнувши він похитав головою і підійшов ближче.

— Він має рацію. А якщо що в нас є його адреса. Не треба все ускладнювати.

Він розумів, що Віктор не проста людина з ясною долею. І не хотів мати більших проблем.

— Але ж він його брат, він може знати...

У відповідь прошепотіла вона кинувши швидкий погляд на нього і продовжила дивитись на Віктора.

— А ти вже не в цій справі. Хіба ти вже не наробила достатньо проблем.

Він міг здогадуватись зі свого досвіду, наскільки небезпечною може бути ця сім'я, на відміну від неї, Яка кинула на нього розлючений погляд і розлючено прошепотіла наступні слова.

— Якщо ти не відступиш, я подзвоню тату і попрошу, щоб тебе звільнили.

Він кинув вибачливий погляд на Віктора і відійшов на кілька кроків.

— Ти підеш зі мною. Я підозрюю, що ти пов'язаний з наркотиками. І якщо ти не підеш добровільно, я тебе заарештую.

Вона погрожувала, дивлячись на близнюків по заду очікуючи на їх реакцію, повільно підходячи до Віктора.

"АААА. До біса. Вона не чує слів розуму, як вона взагалі так довго прожила?!"

Кивнувши роздратовано Віктор заговорив.

— Я подзвоню в компанію, і поясню ситуацію.

Вона кивнула, на диво переконана його словами. Тож не марнуючи часу він зателефонував за номером який дав йому Джордж. Лея відвернула голову й розглядала близнюків, наче байдужа, та він знав, що вона уважно слухає кожне його слово.

— Вітаю. Дядьку. ....Так це я Віктор Білий..... Звичайно я вчора приїхав..... Я це знаю та потрапив у аварію.... Все добре, просо мене намагається затримати молода поліціянтка.Вона хоче, щоб я поїхав з нею до відділка... Так, саме так.... Добре..... Це вас.

Він подивився на Лею і простяг телефон з чарівною посмішкою. Та вона його вибила з руки стрімким ударом ноги. Після чого схопила Віктора, який не чинив жодного опору й продовжував дивитись на неї з посмішкою.

" Як вона досі вижила?"

— Мені плювати кому ти дзвонив. І не важливо хто вони й що сказали. Ти Підеш зі мною.

— Добре, я весь твій та не шкодуй про це.

— Я не буду, а ось ти будеш. Як ти смієш погрожувати мені.

Вона підняла з землі його телефон і поклала в пакет з доказами. Після чого збиралась посадити його з заду, та потім передумала, й змусила сісти його спереду, а свого напарника з близнюками з заду.

" Пізніше я допитаю їх самостійно і може тоді зможу тримати докази й посадити цього ідіота і його брата"

Коли вона почала мріяти про майбутнє пролунав телефонний дзвінок.