Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 40 : Алекс

    Віктор сидів на ліжку навпроти хлопця і дивився прямо на нього. Він не міг ніяк забути те відчуття в коридорі, той самий зв'язок, що і з Лілі. Не приховуючи своєї цікавості він оцінив хлопця.

    Ім'я Алексіс Доннер

    Рівень 1

    Статус Прокляття Скринька (S+ 2м досвіду, 120 вільних атрибутів)

    Клас Воїн

    Повноваження 6

    Сила 15

    Розум 22

    Спритність 14

    Удача 1

    Краса 11

    Ордер 10

    Навички

    Мистецтво кулака грому (частина перша) A

    Обладнання

    Кільце зміни статі (S)

    Жетон учня секти Грому (заблоковано)

    Статус Долі S+ Страждання (Темний нащадок)

    Віктор дивився на екран її статистики та ледь помітно облизувався. Він знав як впоратись з прокляттям, навіть таким сильним і знав де можна збільшити її рівень, але в такій бочці меду не могло не бути ложки дьогтю.

    "Темний нащадок. Так це проблема, матір твою, дуже велика проблема. Я вже з нею пов'язаний, тож доведеться розгрібати."

    Темний нащадок, це повний антипод нащадка, включно з фіналом їх історії. Вони постійно страждають, а будь-який гарний момент лише затишшя перед бурею трагедії. Якщо Віктор не буде з нею правильно контактувати він згорить у її вогні, і нехай вона потім помститься йому мертвому буде все одно.

    "Слава богу вона тільки зароджена."

    Він міг це зрозуміти по типу її прокляття, це було одно з семи проклять S рангу, а якщо конкретно, то "Прокляття Скринька", воно накладається лише на ненароджених дітей. І забирає весь досвід, що отримує жертва до того моменту як сховище не вибухне.

    "Та вона так просто не помре."

    Віктор відчував, що коли вона помре, то переродиться та отримує всю заблоковану колись силу і її останнє полум'я розгориться з такою силою, що обпалить світ, але згорить у власному вогні. Такою завжди була доля темного нащадка.

    "Вона темний нащадок, але така сильна. Я так хочу її, що ж робити. Мати двох нащадків під рукою полегшить виконання більшості планів. що ж робити."

    Весь цей час вона сиділа опустивши голову навіть не дивлячись на нього, хоча вона відчувала щось дивне з того моменту як зустріла його. нарешті не витримавши тиші вона підняла свою голову, щоб побачити Віктора який вже мріяв про те, що він зробить коли її отримає.

    — Я не хочу знати, про що ти думаєш, але я хлопчик.

    Тихо сказала вона присунувшись до стінки, та підтягуючи ближче ноги. Він прокинувся від свого марення та подивився на неї.

    — Я знаю, знаю.

    Віктор привів себе до ладу та встав з місця підходячи до неї.

    — Вибачте, за цю сцену. Я Віктор Білий і я тут через те, що вбив свого брата. А яка твоя історія?

    Вона роззявила рота, та шоковано подивилась на нього. після чого ще розірвала зоровий контакт, сподіваючись, що він відчепиться.

    "Он як ти, ну гаразд. Я вдарю тебе туди де болить."

    Він відійшов, та знову сів на протилежне ліжко.

    — Тебе вигнали з секти Грому.

    Дівчина шоковано і насторожено подивилась на нього міняючи свою позу, щоб якщо, що в неї було місце для маневру.

    — Ти знаєш мене? Ми зустрічались раніше? Хто ти в біса такий?

    — Тепер ти хочеш зі мною говорити. Не турбуйся, я також гравець. А як я дізнався? Подивись на свої руки, це в біса характерні шрами для основної техніки секти.

    Вона обережно погладила дивні шрами у формі блискавок на своїх руках. І її очі мимоволі почали наповнюватись слізьми, хоча вона нічого не сказала у відповідь, він міг багато чого зрозуміти з цих дій.

    — Он, як, Тепер розумію. Але це не все, що я хочу сказати.

    Дівчина в певній розгубленості подивилась на нього. Віктор сидів і його очі говорили про серйозність наступних слів,

    — Ти проклятий, і це дуже зле прокляття.

    В її очах з'явилась надія і вона встала підходячи до нього.

    — Ти знаєш, що це?! Ти можеш позбутись від нього?!

    Вона ледь кричала коли підійшла до нього і схопила за плечі. Голос тремтів від страху перед його відповіддю батько показував її відомим майстрам, але вони лише розводили руками перед силою її прокляття. Вони не могли навіть наблизитись до відповіді, що це.

    — Так, так. Не треба мене так тримати. Але перед цим ти розкажеш мені свою історію, Я не хочу допомагати кому попало.

    Вона лише схилила голову і трохи відійшла сівши на своє ліжко. Вагаючись чи варто, а потім повільно заговорила.

    — Я Алекс Бланк, єдиний нащадок. Ні, більше ні. Я єдиний син свого батька, колишнього патріарха секти Грому. Він помер місяць тому, через хворобу. І я мав стати майбутнім патріархом. Я багато працював, щоб отримати достатньо повноважень, щоб відкрити скриньку предків та отримати знак Патріарха.

    З її очей вже текли сльози, та в наступну мить Віктор помітив зміну у її очах та голосі.

    — Але я не змогла отримати знак, моя наречена, що охороняла мене зрадила. На очах у всіх вона вдарила мене мечем у спину та відкинула від скриньки. Лише кілька людей встали на захист, але були швидко підкорені рештою. Ця сука, взяла жетон зі скриньки та піднесла його як трофей моєму другові, що вийшов з натовпу.

    В її очах проявився найбільший гнів та розпач, і вона стиснула кулаки.

    — Він вдарив мене, та прийняв жетон, під очима усіх він назвав мене непридатним, і що патріархом повинен стати хтось сильніший. Ті, що залишились єдино гласно його підтримали.

    Віктор дивився зі сторони, хоча він хотів її підтримати він мав так поводитись, щоб не стати жертвою її долі. Наступної миті вона вже не стримувала сльози.

    — Розумієш я слабкий з самого дитинства і попри тренування не міг стати сильнішим і не міг збільшити рівень. Я здогадувалась про прокляття, але одного разу відлюдник прийшов до нас і сказав, що я проклята, а він нічого не може зробити, бо немає достатньо повноважень.

    Вона дивилась на землю та хмикнула.

    — За його словами, мені судилось жити як слабак і так само вмерти.

    — Що сталось після церемонії, як ти сюди потрапив?

    Віктор закликав її продовжити, тож вона підняла голову і подивилась на нього.

    — Вони вилікували мене та кинули до камер зали покарань. В наступні кілька днів переді мною один за одним страчували усіх, хто був вірний моєму батькові та мені. А я їм потрібен був як жертва у ритуалі.

    — Як ти вибрався?

    Вона витерла сльози рукою і ледь помітно та пригнічено посміхнулась.

    — Мені пощастило, кілька днів тому, мій вартовий втратив пильність і я зміг таємними ходами пройти до скарбниці де схопила кілька амулетів, а потім втік не озираючись. Мене там більше нічого не тримало.

    — Тоді чого ти тут?

    — Я приїхав вчора у це місто та випадково зустрів її, мою колишню наречену. Вона намагалась мене захопити, але я використав усі амулети та мені вдалось її вбити.

    З сумом і ледь помітним задоволенням вона сказала і кивнула сама до себе.

    — Через це тебе затримали?

    — Так. Секта почула про її смерть і дала вказівку мене затримали ще кілька днів і я повинен вмерти. Ти можеш мені допомогти тепер?

    Вона підняла голову і подивилась на Віктора, в її червоних очах, горіла надія і бажання помсти. З кожним її словом відчуття всередині неї ставало сильнішим вона відчувала, що йому можна довірити життя. Він видихнув і заговорив.

    — Так. В тебе "Прокляття Скриньки". Воно забирає весь твій досвід І я можу його вилікувати, але тобі доведеться заплатити високу ціну.

    — Я зроблю все що треба. Тільки дай мені шанс помститись.

    В її очах був фанатичний вогонь і якби їй дали шанс, Вона б з радістю обміняла свою душу, не кажучи вже про життя. Світ ненавидить темних нащадків скидаючи їх у прірву з кожним разом все глибшу та глибшу.

    — Відповіси мені на кілька питань?

    — Так, що завгодно.

    Віктор подивився на неї, що з вогником фанатизму дивилась на нього.

    — Ти не сказав мені про свою матір, що з нею сталось?

    — Я не знаю, мій батько ніколи не говорив про неї. Але в його очах була сильна туга кожного разу коли я питав. Він обіцяв мені все розповісти коли я виросту, але...

    Вона не закінчила, а Віктор і не питав далі, в його голові вже з'явилось кілька думок.

    "До біса. Точно родичі її матері стоять за прокляттям. Секта в біса занадто слабка для цього."

    Він прокашлявся і продовжив.

    — Коли саме ти втік?

    — Це? Чотири дні тому на світанку. Охоронець напився і мені вдалось вкрасти ключі та звільнитись з камери.

    Вона не знала навіщо він питав про це, але побачивши його погляд швидко відповіла.

    — Як ти приїхала до Марнославного міста?

    — Мені пощастило, біля секти стояла машина доставлення, останньою зупинкою якої було це місто.

    Віктор закрив обличчя руками та подивився у стелю.

    "Я в лайні. вона тут невипадково. Це реакція світу на мої справи"

    Коли він отримав свій шанс вона отримала свій. І світ зв'язав їх долю і навіть якщо він її покине вона його настигне, але можливо як ворог. А якщо він її прийме, то сили, що стоять за прокляттям прийдуть за ним. Звичайно вона помститься за нього, але він не хотів помирати А секта в очах його сім'ї бруд невартий уваги, тому вони ніколи не ризикнуть полізти на нього, якщо не цілковиті ідіоти.

    "Мені все одно буде торба, тож зіграймо на моєму полі."

    Він встав і подивився на неї.

    — Стань моїм рабом. Я зніму прокляття і допоможу тобі помститись. Інакше я не Віктор фон Вайзе.

    Вона очікувала чогось подібного, але знаючи репутацію його сім'ї, не була певна.

    — Як я можу тобі довіряти?

    Віктор посміхнуся і простяг руку на якій з'явився золотий папір.

    — Ти знаєш, що це?

    — Так. Це контракт.

    Батько готував її стати наступним патріархом, тож багато чого пояснив

    — Тоді обійдемось без пояснень.

    Вона схопила контракт і почала його читати.

    "Контракт"

    1. Перша сторона ставала рабом другої сторони.

    2. Друга сторона розвіє прокляття на першій.

    3. Друга сторона допомагала першій стороні в її помсті.

    Вона була розгублена від умов які не зобов'язували її розкривати стать. Алексія вважала це лазівкою, що дозволить їй залишатись Алексом до смерті. Тому вона задоволена умовами вона прокусила великий палець і притиснула до паперу.

    — Яка дикість.

    Віктор дістав свою голку поткнув вказівний палець і притис до паперу підтверджуючи свою згоду. Контракт розвіявся та зник в грудях обох.

    — А тепер пий мою кров.

    Він простяг свій закривавлений палець до неї.

    — Це перший крок.

    Вона вагалась, але вже наступної миті почала смоктати його палець. Поки Віктор дивно дивився на неї. Ніхто так просто не повірить незнайомцю. Темним нащадкам судилось страждати та потрапляти у пастку, це доля.

    Раба крові додано 2/3

    Віктор приємно посміхнувся, її доля впліталась у його і більше шляху назад немає.

    — Тепер я розвію прокляття.

    Він купив талісман для розвіювання в системі. Вона побачивши талісман у руці відчула розчарування.

    — Це не спрацює.

    — Я знаю, що роблю, стій на місці.

    Віктор покрив талісман своєю кров'ю та поклав його на її лоба.

    "Спроба розвіяти прокляття"

    Потрібно 999к повноважень.

    Повноважень достатньо.

    Прокляття знято.

    Світло вилилось з талісмана, то оповило її тіло, за кілька секунд талісман згорів у повітрі не залишаючи навіть попелу.

    — Що сталось? Вдалось?

    — Так, але в нормальному світі ти поки не підвищиш рівень. Треба буде відвідати підземелля. Можеш зараз перевірити свій досвід.

    Віктор кивнув змахуючи кров з пальця, рана вже почала заживати. Вона розгублено відкрила свій статус, щоб з шоком побачити величезну кількість досвіду, і заплакала. Віктор лише злегка погладжував її по волоссю. повільно тягнучи до себе.

    — Кожного місця відкривається кілька підземель ми знайдемо можливість потрапити в одне. А тепер тримай підлікуй палець.

    Віктор дав їй пластир та спрей у руку, вона обробила та обмотала свій палець. Поки він сів на ліжко та поманив її до себе.

    — Тепер я хочу спати, а ти будеш моєю подушкою.

    — Я хлопчик!

    — Я знаю, але я не проти. Тож швидко йди сюди. Це наказ.

    Алексіс могла лише кивнути та піти до нього намагаючись приховати свій сором.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.