Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 26 : Нічні справи

    Коли Віктор почув звук машини, що від'їжджає і видихнув з полегшенням. Він швидко підійшов до Гільди й присівши почав її перевіряти. Близнюки вже давно хотіли викликати швидку, але Лілі їх зупинила.

    Стан Гільди не можна назвати легким, але він точно не є критичним. Гравці набагато витриваліші й мають більші регенеративні властивості.

    "Хоча вона виживе, я не можу її просто так залишити. Зрештою я міг цього не допустити."

    Похитавши головою Віктор витяг невеликий мішечок з кількома пігулками кольору крові. Він тільки, що їх купив за п'ять тисяч монет в системі. Близнюки гадали навіщо він носив їх з собою і для чого зараз дістав.

    Гільда прийшла в себе як раз вчасно, щоб позбавити його дилеми, що робити. Тому він приклав пігулку до її рота. Вона впізнала те, що їй пропонував Віктор, це була "Мала Пігулка Зцілення" і хоча на її рівні вона буде не такою ефективною, цього буде вдосталь. Тож коли Віктор підніс пігулку до її рота, Гільда без роздумів проковтнула.

    Спочатку нічого наче не змінилось, але доволі швидко, вона відчула тепло, що розтікається по її тілу. І вже за кілька секунд Гільда яка була дуже слабкою почала приходити до тями й вже могла самостійно обпертись на стіну, вже завтра зможе ходити.

    Побачивши як вона встала, близнюки підбігли й обійняли її. Та дещо зрозумівши, вони кинули ошелешений погляд на Віктора. Вони не розуміли як, але її стан безумовно покращився. І Міна вирішила поцікавитись, що ж це таке.

    — Що це за пігулка, пане?

    — Це секрет. Вже завтра вона буде ходити, її травма не така вже й важка.

    Відповів Віктор з легкою посмішкою. Він не збирався, їм зараз цього пояснювати.

    "Ще не час, а в мене, ще є про що турбуватись."

    Віктор встав й подивився на близнюків.

    — Чому б вам не взяти Гільду і піти до власної кімнати?

    Пропозиція Віктора їх змусила розгубитись.

    "Невже все вже гаразд? Чи не краще було б викликати лікаря?"

    Та перш ніж вони встигли озвучити свої думки, Віктор заговорив знову.

    — І взагалі, скільки, ще ви будете в такому вигляді переді мною? Хоча це безумовно чудове видовище.

    Сказав Він уважно розглядаючи їх тіла. Вони опустили голови, щоб зрозуміти про, що він говорить. І їх обличчя почервоніли до краєчків вух. Близнюки втекли до кімнат у пошуку речей, щоб прикрити свої тіла.

    Гільда прикрила рукою рота і випустила легенький смішок, тоді як Віктор просто посміхався. Та коли вони перестали чути їх кроки, повернулись до серйозного стану, це немаленька проблема яку їм потрібно вирішити.

    — Повідом батьку і розкажи, що сталось. Нік може захотіти помститись.

    Віктор говорив серйозно наче Нік дожеве до завтра. Він роззирнувся в кімнаті, щоб перевірити де Лілі, але її не було, схоже вона зникла, в якийсь момент.

    "Розумна дівчинка"

    Гільда вже збиралась кивнути, як уважно подивилась на нього

    — Чи є пігулка таємницею?

    — Не від батька.

    Сказав Віктор почувши кроки близнюків, що повертались. Гільда яка їх теж помітила лише кивнула. Дівчата схопили її й збирались відвести до кімнати.

    — Сьогодні догляньте її, а завтра з ранку будьте готові, до нашої подорожі.

    Вони уважно кивнули й почали йти. По дорозі розпитуючи Гільду, чи не потрібен їй лікар в решті решт.

    Коли в кімнаті нікого окрім Віктора не було, він сів на диван і подивився в стелю.

    — Він пішов?

    Запитав Віктор в тиші й подивився на Лілі, яка безшумно увійшла в кімнату.

    — Так. Я також перевірила маєток, і слідів бомб немає, та треба буде провести більш детальну перевірку.

    — Добре. Перевір усе. Але якщо помітиш будь-які шпигунські пристрої удай, що нічого не бачила, а запам'ятай їх розташування.

    Лілі кивнула, хоча вона була трохи розгублена.

    " Чи могли з'явитись за цей день нові?"

    Поки вона думала, чи могли, чи ні. Віктор встав і пішов до вікна й подивився в далину.

    — В мене ще є справи. Якщо хтось буде питати скажи, що я дуже втомився і ліг спати й нікого не пускай у мою кімнату.

    Лілі підійшла ближче. Вона дуже хотіла бути поруч з ним і турбувалась за його здоров'я. Та її зупинила його рука яку він поклав на її чорне як крило ворони волосся. Віктор розвернувся й з ніжною посмішкою подивився на неї.

    — Не турбуйся за мене я сильніший ніж виглядаю.

    Раптом пролунав вибух, й Віктор з Лілі посміхнулись. Хоча вона не знала, багато про Ніка, але відчувала, що він схожий на Гая. Він перестав її гладити й розвернувся.

    — А тепер йди. Нам всім треба зробити свої справи.

    — Зрозуміла. Бережіть себе.

    Віктор посміхнувся, йому була до серця турбота Лілі. Але зараз не час, щоб ніжитись у таких думках, на нього чекали важливі справи.

    "Тепер треба йти обережно. Сімейні інквізитори просто так не відступлять. Але це найкращий варіант на цей час"

    Він уважно оглянув речі які назвав трофеями. Кілька банківських карток не мали жодної цінності.

    " Якщо я хочу сховати, щось від сім'ї йти до банку це останній варіант."

    Він знайшов жовтий жетон, кільце адміністратора, яке він використовував, щоб катувати Гільду. Це спеціальна каблучка, яку підписав Теодор і вона дозволяла керувати його слугами без його безпосередньої присутності.

    "Брати це, лише полегшить доведення моєї вини."

    Тож він відклав їх до решти речей. Продовжуючи свої пошуки він помітив, що телефонів немає.

    " Схоже він сховав його, щоб сім'ї було важче зрозуміти, що сталось. Це треба буде знайти."

    Але що дійсно стало цікавим, це кілька останніх предметів. Ще одне кільце, набір ключів і склянка з дивною рідною. Він залишив купу в кутку і почав їх роздивлятись.

    Кільце схоже було на артефакт і Віктор його оцінив.

    Назва Перстень малих майстрів F+

    Власник Відсутній

    Дозволяє затаврувати ціль. Можна катувати, вбивати й спілкуватись на відстані.

    Ціль повинна бути не гравцем, і не чинити опір.

    41/50

    "Схоже він збирав армію. Але це кільце точно втратить усяку цінність після Розплати. Не хвилюйся Ніку, я добре їх використаю його завтра"

    Діставши іглу й проколовши палець Віктор затаврував кільце, що ж до рабів він перевірить їх потім. Й схопив ключі, щоб їх уважно роздивитись.

    " Я знаю цю компанію, треба буде знайти ці сховища, там повинні бути його секрети."

    Схопивши флакон Віктор злегка його відкрив і понюхав, що там було.

    "Оу, це могло бути небезпечно. Ця річ мені зараз непотрібна, а потім для того хлопця."

    Віктор закрив зілля. Це був чоловічий афродизіак і він знав, коли його використає.

    " А тепер я піду на полювання."

    Біля воріт він помітив охоронця. Що читав сороміцький журнал. Віктор хотів було його вдарити, але він потрібен йому, щоб доповісти інквізиції.

    " Я хотів тебе вбити, і можливо Нік тебе також хотів убити. Схоже твоя статистика удачі достатньо висока."

    Він похитав головою і пішов. Йому треба було вполювати дурного змія.

    Віктор рухався лісами шукаючи сліди й зачіпки, але в основному слідував ледь помітній чорній нитці. Він захопив її слід коли активувалась його навичка у маєтку.

    Він остерігався потрапляти на камери й відійшов від міста до далекого населеного пункту.

    "Джейкоб, я відчуваю тебе, ти поруч."

    Віктор посміхнувся й активував свою навичку. Він перетворився на високого юнака з гарним обличчям, бровами, схожими на мечі, і пурпурно-рудим довгим волоссям, зібраним у хвіст.

    Він уникав очевидних камер і лише вдавав, що ховається позуючи для далеких чи прихованих.

    "Цю уникнути, а та нехай мене найкраще захопить, щоб було видно обличчя."

    Віктор радів у середині тримаючи на обличчі зосереджений погляд. Якби бідолашний Нік побачив би його зараз, він без роздумів кинувся на нього. Бо саме він збрехав йому.

    Невдовзі він дійшов до закинутого багатоповерхового будинку. Зробивши кілька гарних кадрів він піднявся на п'ятий поверх, де нитка перестала йти в гору і ставала сильнішою.

    Віктор обрав двері й зайшов у середини не потривоживши, жодної пастки які розставив Джейкоб. Цей хлопець сидів посеред кімнати чистячи власний пістолет і наспівував веселу мелодію.

    В наступну секунду Віктор схопив його і зламав хребта. Джейкоб не встиг нічого зробити. Для вбивства змій не треба слова.

    Але було, щось дивне чорна нитка яка розпалась на безліч фрагментів почала зливатись з його долею.

    "Дивно я повинен це дослідити згодом"

    Віктор почав досліджувати тіло і знайшов квиток на літак і фальшиві документи. Він спалив їх не роздумуючи.

    " Це не приведе їх прямо до неї, але вона вже в біді через цього ідіота."

    Віктор пнув ногою тіло.

    "Але якщо розкриють її секрет. Вона точно буде мертва. В біса як я про це раніше не подумав!"

    Вдаривши себе рукою в обличчя Віктор обшукав квартиру, але не помітивши нічого іншого, просто завернув тіло у старий килим, і так само вийшов в ліс де знайшов невелику яму куди й кинув його посипавши зверху мізерною кількістю землі, щоб його було легко знайти.

    Завершивши приготування він змінив свою зовнішність і пішов назад до міста шукаючи склад де зберігав свої речі Нік.

    У перших двох відділеннях зберігання було багато готівки, складеної в чорні пакети. Віктор їх не чіпав, бо вони йому не знадобляться. І коли сім'я простежить рухи Ніка, вони будуть виявлені. В останньому були якісь документи й картки він склав їх у сумку й орендував іншу шавку під іншим виглядом, до все це поклав на зберігання. Залишаючи при собі лише кільце і флакон.

    Після він знову змінив форму і прийшов у почтове відділення. Де написав листа, що доставлять за кілька днів.

    "Ах в біса я не повинен все це робити самостійно. Потрібно буде створити власну організацію."

    Хоча він і жалівся, але продовжував йти. Він знав, що не може довірити це завдання Лілі, бо вона не досвідчена й точно була б однією з перших перевірена.

    "Щоб все пройшло як найкраще, я поки що повинен тримати її в невігластві."

    Все це в нього зайняло кілька годин, щоб його ніхто не помітив. Він позбувся одягу і прийняв швидкий душ. Після чого написав кілька вказівок Лілі з поміткою" Прочитати та знищити".

    "А тепер з нею розберемось."

    Віктор подзвонив Арії. І на його подив вона одразу відповіла.

    — Добрий вечір, що я можу для вас зробити юний пане.

    — Ти ще не лягла, чи я тебе розбудив?

    — Це має значення?

    — Ні. Ти завтра їдеш зі мною

    — Я не можу, В мене немає часу на ігри...

    Та перш ніж вона встигла сказати більше Віктор тихо заговорив.

    — Це не питання. А наказ. Приїжджай з до маєтку з ще однією машиною. Я знайшов кілька цікавих попутників. Ах і одягнись відповідно ми йдемо в ліс.

    Віктор не чекав на її відповідь і кинув трубку. Він знав, що вона любить сперечатись, але ніколи не піде проти наказу.

    "Те, що я сьогодні почну змусить ще кілька змій почати діяти. Але то на інший час. Зараз насущні справи. Треба зварити зілля."

    Коли він спустився в низ, то побачив Лілі. яка щойно закінчила перевірку.

    — Пане маєток чистий ні вибухівки, ні шпигунів.

    — Близнюки й Гільда?

    — Вже сплять у своїй кімнаті.

    — Чудово, а тепер ти теж йди, завтра мені буде потрібна твоя допомога.

    Хоча Лілі очікувала, можливості знову з ним постпати. вона розуміла, що проблем стало більше і їй потрібні сили. Тож трохи пригнічена вона пішла.

    " Мені треба її більше балувати. А зараз до справи."

    Віктор знайшов пакунок з травами серед усіх речей і пішов на кухню.. Він розклав дев'ять трав на дві групи. В першій шість трав і одна трава яку він зірвав нещодавно у лісі дорогою додому. А друга решта трав і цілюща пігулка.

    Всі трави які він купив є звичайними традиційними ліками, для полегшення пологів і при традиційному приготуванні знеболять і розслаблять м'язи. Але якщо змінити рецепт можна отримати неприємну отруту і протиотруту.

    Розклавши групи в окремі каструлі, він нагрів їх до кипіння і залишив на кілька годин для концентрації. Навіть зі своїми поганими навичками алхімії він зможе зварити цю отруту і протиотруту.

    А поки воно робиться він розібрав усі речі на кілька ранців для близнюків, Лілі й себе. Та коли все було зроблено він поклав дві скляночки до свого ранця, де вже лежала кірка і кілька аптечок. Перевіривши годинник, він помітив, що минула північ і втома накрила його з новою силою. Дійшовши до ліжка він тільки поклав голову як провалився у царство Морфея, бо через деякий час в нього може не бути шансу виспатись.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.