Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 39 : Дільниця

    Віктор намагався прикрити рукою свої очі від сліпучо білого світла, але не міг руки були заковані у кайданки, зачеплені у спеціальну виїмку на столі на якому також лежали матеріали справи. Перед ним на протилежному стільці сиділа Лея.

    — Ну що, Віктор Білий. Зізнавайся, це твоїх рук справа!

    — Яке диво знову вас бачити. шкода, що я не зміг поговорити з вами після зустрічі. Ваші колеги доволі мовчазні. Уявляєш мені довелось сидіти та всю дорогу розмовляти з самим собою.

    Віктор розслаблено відсів тримаючи руки на столі та дивився на неї, яка вже закотила очі.

    — Он як? Чудово, а тепер ближче до справи.

    — До справи?

    Він нахилився до столу і сперся на свої лікті.

    — Офіцере Лея, коли ми бачились кілька днів тому, ви були патрульною. Це доволі дивовижний кар'єрний ріст.

    — Це не твоя справа.

    Крізь зуби прошипіла Лея, їй довелось скористуватись зв'язками, щоб могти тут сидіти. А колись саме Нік вигнав її з посади.

    — Годі ламати комедію. в мене є всі докази твоєї вини!

    — Які такі докази?

    — Востаннє Ніка бачили коли він виїжджав на дорогу, що веде до Маєтку! Де ти його і вбив!

    — Так, цей сучий син приїжджав до мене та ображав моїх служниць. Але я його не вбивав, і він покинув мій дім живим. Чуєш? Живим.

    — Ми це знаємо. Бо він помер в машині від вибуху.

    Лея ствердно відповіла і продовжувала дивитись на нього, а він відкинувся на спинку і посміхнувся.

    — Тоді чого я тут? Є якісь докази проти мене? Вам треба знайти цього підривника, а не допитувати невинного мене.

    — Я не можу цього сказати. Але є підозра, що саме ви встановили вибухівку, коли його машина була припаркована біля вашого будинку

    — А докази є? Цей сучий син з таким характером повинен був нажити кількох ворогів так точно.

    Лея могла лише кивнути та закусити губу, це дійсно було так вона добре знала. Але Віктор був найбільш підозрілим для неї. Вона відчула це відчула при першій зустрічі. Але всі її прохання про його затримання та обшук були відхилені до сьогодні. Коли з гори прийшов наказ про затримання Віктора у підозрі з вбивством Ніка без додаткової інформації.

    "Спочатку відхиляють за відсутністю доказів, а потім надають наказ про затримання, і ще якийсь спеціальний слідчий, що приїде завтра."

    Так їй потрібно було лише його затримати сам допит був її ініціативою. Але вона не могла просто так сидіти на місці. Та раптом посеред тиші Віктор подивився на неї.

    — Ви дзвонили адвокату?

    — Так, але вони всі відмовились навіть недосвідчені новачки. Схоже тобі не пощастило.

    — Он як, чудово. Отже, ми зіграємо так.

    — Про що ти говориш?

    Лея не розуміючи нахилила голову, на що Віктор лише похитав головою.

    — Я більше нічого не скажу, офіцере.

    — Але...

    — Офіцере, згідно з законом я відмовляюсь продовжувати розмову без присутності мого адвоката.

    Лея могла лише проковтнути наступні слова і відкинулась на місці дивлячись на нього. Та за хвилину у тиші вона могла лише видихнути.

    — Твоє право. Завтра приїде якийсь інспектор. Сподіваюсь у нього вийде тебе розговорити.

    Вона зібрала матеріали справи, та встала з місця, обходячи стіл, щоб звільнити його руки. Але на її великий подив він вже давно тримав їх у свої кишенях та дивився на неї з посмішкою.

    — Вставай. Я відведу тебе до камери.

    Вона схопила його за плече і намагалась підняти з місця, та він не рушив і залишився сидіти.

    — Я нікуди не піду, поки ти мене добре не попросиш.

    Вона спробувала кілька разів за допомогою сили його підняти, але результат не змінився. Він дивився на неї з посмішкою і хитав головою.

    — Офіцере так не просять. І тобі не потрібно так напружуватись і хмуритись. Це не дуже корисно для твоєї шкіри. Он, я вже бачу зморшки. Нагадай мені скільки тобі років? Тридцять п'ять?

    Лея здригнулась і подивилась на нього з гнівом. Хоча вона була відносно спокійною людиною, його слова вдарили прямо в душу, вона була самотня двадцятирічна дівчина на нервовій роботі. Тому в наступний момент у шию Віктора вперлось холодне дуло пістолета.

    — А тепер пішли, зі мною.

    Хоча вона посміхалась Віктор відчував, що встав на міну тому почав повільно вставати.

    — Добре, добре. Тобі треба було лише сказати "Будь ласка". Я напишу скаргу на обслуговування.

    Віктор встав і пішов до дверей де сам їх відчинив без жодних зусиль і вийшов з кімнати, наче він був у себе вдома. Здивована Лея схопилась з місця та вкладаючи пістолет у кобуру в легкій паніці пішла за ним слідом, але він стояв біля стінки та чекав на неї.

    — Офіцере, давай швидче, на відміну від тебе, я слідкую за своєю шкірою. І точно не збираюсь на тебе очікувати, якщо ти не збираєшся зігрівати мою постіль.

    Леї знадобились усі самовладання, щоб не схопити пістолет та не вистрілити йому у голову. Вона хотіла схопити його та потягти за собою, але згадала як раніше не могла навіть зрушити його з місця і не могла дозволити собі втрачати обличчя перед колегами.

    — Йди переді мною. я проведу тебе до камери, юний пане.

    Він оглядав коридори по шляху до камери наче був тут у перше. Раптом він ступив на крок ближче до неї та прошепотів їй на вухо.

    — Ти повинна звільнитись з поліції та стати моєю служницею. Я дам тобі хорошу зарплатню.

    Вона нічого не сказала, а лише холодно подивилась на нього. І провела його через коридори до певної камери.

    — Стій. Сьогодні ввечері це, буде твоя кімната.

    Вона відчинила двері й рукою запросила його увійти. В середині на нього очікувало три кремезні накачані чоловіки.

    — Офіцере, ця кімната зайнята, і вона доволі маленька ...

    Та перш ніж він встиг продовжити двері зачинились, а лея єхидно посміхалась.

    "Вони навчать тебе як бути скромним, подивимось як ти будеш себе поводити зранку."

    Вона пішла в іншу сторону, і хоча вона може отримати якесь покарання за це. Але вона певна, що воно того варте й продовжувала посміхатись.

    Тим часом Віктор у камері видихнув і подивився на трьох чоловіків, що дивились на нього збоченими поглядами.

    "Я іншого від тебе і не очікував."

    Один з чоловіків підійшов до нього і поклав руку на його обличчя.

    — Подивіться якого красунчика до нас посадили.

    — І справді ти подивись на цю шкіру і ці вперті очі.

    — Не переживай, хлопче. Ми навчимо тебе чомусь новому. Я гарантую тобі сподобається

    Вони по черзі промовили звертаючись до Віктора та підходячи ближче. Він посміхнувся і схопив руку найпершого з чоловіків, що тримав його за обличчя.

    — Друзі, я розумію вашу дилему, ви вже давно замкнені тут. І дуже нудьгуєте грати в одні й ті ж ігри. Тож зіграймо в дещо нове.

    Він стис свою руку з усіх сил, змушуючи чоловіка кричати від болю, але за межами ніхто нічого не почув

    Пізнього вечора Гарольд начальник поліції прибув до дільниці. Кілька годин тому заарештували Віктора, але оскільки це був наказ сім'ї він нічого не робив. Та коли він вже збирався провести особливий час зі своєю дружиною пролунав телефонний дзвінок.

    — Якщо з моїм сином щось станеться, я потурбуюсь, щоб уся дільниця зникла в один момент.

    Гарольд здригнувся Він краще ніж будь-хто інший знав, що Теодор не жартує, бо сам став свідком як уся дільниця зникла. Газети писали купу теорій змов, але це доволі швидко забулось. Та навіть досі рибалки знаходять у морі жетони зниклих безвісти. Тому він швидко зателефонував до дільниці.

    — Переконайся, що з Віктором все добре, він не повинен постраждати.

    І вже збирався повернутись до дружини, як відчув, що його серце коле. Він спочатку не придав цьому значення, але турботи накрили його з головою. Дружина ніжно обійняла його ззаду

    — Годі турбуватись, там Лея. Все буде добре.

    — Так, так я розу...

    Та не встиг він закінчити слова як встав з місця і побіг одягатись попри її протести.

    "Саме тому, що там Лея, я не можу бути певен, що з ним все добре."

    Він не наважився промовити ці слова у голос до своєї дружини.

    Дільниця була переповнена та гуділа від людей, що входили та виходили. Він побіг до капітана, відповідального за справу та пояснив ситуацію. Той запевнив його, що все гаразд, але передчуття почало накопичуватись і вони стурбовано дивились один на одного. І вже збирались покликати Лею, щоб перевірити ситуацію Віктора. Та вона сама прийшла.

    — Капітане, у сумці підозрюваного ми не знайшли нічого важливого чи підозрілого. А? Тато, чого ти тут?

    Лея розгублено подивились на Гарольда, що стояв біля капітана. Але він швидко підійшов до неї та поклав руки їй на плечі.

    — Де Віктор Білий? З ним все гаразд?

    — Все добре, я поклала його на ніч у камеру

    Капітан підійшов до нього і поплескав рукою по плечу.

    — Он бачиш, Гарольде, з ним все добре, ти сам знаєш прийшов наказ і ми нічого не можемо зробити.

    — Я не про це, ви можете його посадити, але з ним, абсолютно нічого не повинно статись, а не то.

    Капітан відчув його тремтіння, коли він говорив і міг зрозуміти про що він говорить. В надії заспокоїти старого друга він заговорив з посмішкою.

    — Ти ж знаєш свою, доньку, нехай вона може бути трохи жорстокою, але ніколи не зробить подібної дурості. І я вважаю, що все зроблено згідно з наказами та протоколом. Вірно?

    Він у пошуках підтвердження подивився на Лею яка трохи зам'ялась і опустила погляд. Гарольд і капітан подивились на неї після чого він тремтячим голосом заговорив.

    — Ти ж нічого не зробила, вірно?

    — Я трохи помилилась і випадково поселила його в третю камеру.

    Вони мовчки подивились на неї, з німим питанням в очах.

    — Що ти в біса зробила?!

    Вона підвела погляд і подивилась на них.

    — Вони нічого йому не зроблять. Просто трохи нагрублять.

    Гарольд ледь тримаючись у руках вже почав молитись і хитаючись пішов до дверей, тим часом капітан підбіг до столу та схопив ключі.

    — Нічого в біса не зроблять. Ці троє рецидивісти, що очікують на рішення суду. За те в біса, що ґвалтували чоловіків!

    Він накинув кашкет і підхопивши Гарольда побіг до камери. Лея тремтячі бігла за ними слідом. Хоча вона розуміла, що зробила велику помилку, все ж не могла просто так втекти від наслідків. Під здивованими поглядами вони всі добігли до камер і відкрили двері третьої. І з острахом зазирнули в середину.

    — Ви довше ніж я очікував. Ну заходьте.

    Віктор запросив у камеру кілька двоспальних ліжок, біля стін були повністю голі, а вся постіль складена на стіл де сидів він тримаючи банку газованого напою. Троє зблідлих від страху чоловіків тремтіли в кутку біля стіни й з острахом дивились на нього надія не з'явилась у їх очах коли вони побачили Гарольда, капітана та Лею, що завмерла біля дверей з відкритим ротом.

    — Ми в перше бачимось особисто, тож ви, мабуть, дядько Гаральд, вірно?

    Віктор підійшов до нього і простяг руку, Він обережно потиснув її та подивився на чоловіків, що почали потроху приходити в себе і слабка надія почала з'являтись у їх очах.

    — Юний пане, я можу дізнатись, що саме тут сталось?

    Віктор кинув погляд на чоловіків у кутку і посміхнувся, від чого вони скрикнули та затислись назад, після чого він подивився на Гарольда.

    — Бачте дядьку. Вони хотіли мене навчити однієї гри. Але сьогодні в мене, як на зло, повністю відсутнє бажання вивчати, щось нове. Тому вигадав нову гру, я називаю її "Лускунчик". Спочатку вони були схвильовані та аж кричали від хвилювання, але вони доволі швидко втратили всякий запал.

    З деяким хвилюванням заговорив Віктор, та під кінець, він був повністю розчарований. Капітан та Гарольд не один раз проковтнули свої слова і з деяким острахом кидали погляд на бандитів.

    — Справді чудово. Чи не хочете ви перейти в іншу камеру?

    — Ах, справді? Давайте, зробимо це. грати з ними було весело спочатку, але зараз повністю набридло.

    Віктор відпустив руку Гарольда і вийшов з камери на пропозицію капітана, Лея з жалістю дивилась на трьох чоловіків, що обійняли один одного і заплакали від щастя.

    — Лея ти більше не...

    Та не встиг капітан договорити як Віктор повернувся до нього.

    — Це не проблема. Я хочу, щоб вона брала участь у моїй справі. І я впевнений, що вона більше не допуститься подібної помилки.

    Хоча він посміхався, його очі тиснули на нього. Він не міг втратити таку шестерню свого плану, не зараз, коли він збирається побачити результат всього за кілька годин.

    — Але, вона ж...

    — Не хвилюйся. Все буде добре.

    Капітан розгублено подивився на Гарольда, що стояв поруч. Той лише похитав головою. Сім'я контролює місто, але найсильніший вплив на нього мають наближені Теодора. І виконавши накази Віктора вони нічого не втратять.

    — Добре. Вона залишається.

    Вони нарешті вийшли з камери та пішли коридорами, щоб знайти нову камеру Віктору. Та ось з-за повороту вийшов хлопець, якого під руку вів невдоволений поліціянт.

    "Доля дивна річ, чи не так?"

    Він лише посміхнувся і придивився до хлопчика, що своєю незвичною красою був більш схожий на дівчинку.

    — Я хочу бути в одній камері з нею.

    Він вказав на нього пальцем, тоді як капітан підкликав поліціянта, щоб переконатись у тому, що знає після чого він заговорив.

    — Цей хлопець вбивця, юний пане.

    — Хлопчик? Так, мабуть, так. Але все одно, я не такий і слабкий, до того ж цей хлопець, мені дуже подобається. Тому я хочу бути в одній камері з ним. Інакше розповім подробиці батькові.

    Капітан та Гарольд здригнулись після чого переглянулись та кивнули головами, вони не нічого не можуть вдіяти.

    — Добре, чудово, що завгодно. Молоді люди повинні тісно спілкуватись. Я все організую.

    Капітан пішов до одного з офіцерів, що дивились на них, та відвісив потиличник, щось командуючи, поки Віктор дивився в очі хлопчика, та крізь його захист прямо на статистику. Лея почала відганяти дурні думки про нього, що нахлинули у її голову після біля камери та невдоволено дивилась на нього, проклинаючи його у серці.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.