Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 36 : Результати

    Протиотрута, пігулка, крапля крові Віктора та кілька крапель синтетичного барвника. Це всі складові "Води Життя" якої випив Том. Добровільне прийняття крові свого нового пана, це ключова умова для створення кривавого раба.

    Печатка силою була вирізана на душі Тома, і позбутись від неї може лише той хто має більший рівень, або повноваження ніж Віктор. Це була його головна ціль і для цього йому довелось пробитись крізь стіни підземелля. Звичайно як і сказав Том це неможливо для нормальних гравців, але Віктор мав достатньо повноважень, щоб ігнорувати такі незначні правила. Хоча щоб впоратись з цим йому довелось найняти цілий загін гоблінів, а там де вони не могли пробитись, довелось копати йому, що було відносно важко без його вірного кайла.

    Підземелля мало 3 нагороди він залишив один та вибив на ньому заповітні системні символи які можуть зрозуміти всі гравці, але писати на них до розплати ніхто не здатен. Справжню нагороду він розділив і дещо заховав, а потім завершуючи свою. аферу Віктор відновив стіну і заховав її своїм умінням, хоча це не було ідеально з першого погляду її важко знайти, і щоб приховати її ще краще він поклав поруч ранці, коли входив.

    Віктор скрізь примружені очі бачив результат своїх дій, Том продовжував насміхатись над ним навіть не підозрюючи у що він втрапив.

    "Смійся зараз, а потім плач, син собаки."

    Він непомітно посміхнувся поки розслабився на колінах Лілі, він потрохи оговтувався від удару, що його настиг коли він затаврував душу Тома. Перевівши погляд на бліду Лілі, що гладила його волосся, він обережно підняв руку, щоб доторкнутись до її обличчя, а вона як кішка прилинула до неї.

    — Не хвилюйся. Я відчуваю себе краще, просто дай мені трохи подрімати.

    З ніжною посмішкою він звернувся до неї, змушуючи її видихнути з полегшенням, як і решту дівчат, що досі сиділи біля нього. Викликаючи заздрість, у хлопців.

    Том перевів подих, і ніжно посміхаючись встав перед усіма, та навмисно ігноруючи Віктора заговорив.

    — Прошу вибачення за мою грубу поведінку раніше...

    Але далі його слова не мали сенсу, всі були зачаровані красою Лілі й не звертали уваги на нього. Він міг лише видихнути спостерігаючи як Віктор насолоджувався моментом з Лілі під загальні погляди.

    "Вона така гарна. Якщо він бачить її кожен день, то не дивно, що він встояв переді мною. Але якщо це вона, то я не проти стати її коханкою."

    Маргарет мала свої думки, на відміну від інших, які були просто зачаровані її красою та по-доброму заздрили. Петр же, стояв з відкритим ротом і пускав слину. Раптом Лілі вирвалась з атмосфери та помітила тишу навколо і після кількох секунд зрозуміла, що не так, тож вона дістала запасну вуаль. Але це лише більше зачарувало її нових шанувальників.

    — Кхм, вибачте.

    Міна привернула увагу всіх, щоб припинити цю незручну тишу.

    — Томе ми все розуміємо, тобі було дуже боляче і ми раді, що вам вдалось вилікуватись.

    Том був радий, її словам навіть не підозрюючи, що вже кілька разів руйнував її враження про нього. Вона переглянулась зі своєю сестрою і кивнули головою.

    "Вона теж помітила його погляд. Том схожий на нього."

    Лише один спогад про Ніка, змушував близнюків тремтіти, тож у пошуках захисту вони непомітно підійшли ближче до Віктора.

    Петр оклигав і витер слину рукавом і подивився на постамент.

    — А, нагорода лише одна?

    — Ах, точно. розумієш, зазвичай в підземеллі від однієї до трьох нагород якщо не рахувати інші речі які ви здобудете. Але це підземелля всього лише F рангу, то не дивно, що нагорода лише одна.

    Том пояснив йому та іншим розглядаючи стару чашу у своїй руці.

    "Чи може це бути також артефактом? Треба буде показати оцінювачу."

    Маргарет перевела заздрісний погляд з дрімотного Віктора і Лілі, що гралась з його волоссям. Вона хотіла бути замість неї, але похитала головою і серйозно подивилась на Тома.

    — Як ми вийдемо з підземелля?

    — Ах, проце. Коли відлік завершиться ми будемо перенесені туди звідки прийшли.

    Але він дивився зовсім не на неї, а на Віктора і заздрив, він хотів бути на його місці. Але раптом він перестав посміхатись, а його очі втратили фокус.

    — Вибачте, здається я дещо загубив.

    Том зник так швидко, як міг, що ніхто не встиг й слова сказати, а Маргарет застигла з тупим поглядом у прохід куди він зник.

    — Що це з ним?

    Запитала вона інших, але вони могли лише розгублено похитати головою

    — Забудьмо про нього. Ми йому вже, мабуть, не потрібні як друзі. Зрештою ми все одно будемо ходити у різні школи.

    Петро буркнув собі під ніс вдаривши ногою по землі та сів під стіною, дивлячись у стелю. Дівчата розгублено подивились на нього.

    — Що таке?

    — Том, що не розповів про елітну школу?

    Петро опустив погляд на Анну в розгубленості.

    — А що з нею? Нащо мені чути як він вихваляється?

    — Ой, та не в цьому справа. Ти тепер гравець і можеш зареєструватись у спеціальний клас.

    Маргарет заговорила та подивилась на нього, а він в розгубленості перевів погляд на неї.

    — Що? До чого тут спеціальний клас?

    — Він призначений спеціально для гравців. Нам розповів Віктор.

    Петро зіскочив з місця і підійшов до Віктора, з вогником в очах.

    — Це правда?

    Але Віктор нахмурився у сні та щось бурмотів. Змушуючи всіх вдаватися в питання, що йому сниться. Та кілька фраз вони змогли розібрати

    — Так, дуже гарячі дівчата.

    Близнюки та Анна почервоніли та подивились в інший бік. Лілі насупилась і обережно і ледь помітно почала його штрикати пальцями. Арія лише подивилась у гору і закрила рукою обличчя. Петро стояв непорушно та розгублено поки перед ним, а Маргарет рукою прикрила посмішку.

    "Невже він занадто поглинутий фантазією, щоб відповісти?"

    Десь за хвилину Віктор припинив бурмотіти та встав на ноги, під дивними поглядами оточення.

    — Ах, вибачте. Я був зосередженій на одній чудовій дівчині. Про що ви питали? Школа, вірно? Це правда, однак вам потрібно буде заплатити 100 монет. Можете щось продати Арії, або в когось позичити.

    Усі кивнули головою, Віктор почав розминати своє тіло, продовжуючи говорити.

    — Про нагороди не переживайте. Це не головне, що є у підземеллі. Скоро ми вийдемо та отримаємо досвід залежно від внеску в очищення. Якщо ви отримаєте, достатньо то це підвищить ваш рівень. збільшите атрибути чи отримаєте навички, або розвинете їх.

    Віктор оглянув печеру. І вказав на скупчення дивної вогкої рослини, що освітлювала тунелі, тут виступала на зовні.

    — Бачите?

    — Ці дивні водорості?

    — Водорості? Ах так. Ці дивні водорослі, так. Намажте їх на свої рани, це дозволить вам їх заживити без шрамів. Я бачив на власні очі як ними користувалась гарненька гоблінка. Вірте мені.

    Дівчата розсміялись, вони достатньо надивились на потворні обличчя гоблінів, але з рештою вирішили перевірити та пішли на пошуки тих рослин, щоб спробувати. Арія повільно похитала головою, а потім подивилась на себе, знову на Віктора, що наче підштовхував її.

    — Гаразд, гаразд, я теж спробую.

    Петро пішов слідом за нею, але не для того, щоб лікувати рани, а щоб краще роздивитись дівчат які намащують свої рани.

    — Лілі, тобі теж потрібно намазатись. У ранці є ціла банка.

    Віктор дав їй сигнал постояти поруч з ним, і коли решта пішли він тихо заговорив.

    — У твоїй сумці є кілька скарбів, сховай їх у ту сумку, що я дав Арії, а в моїй залиш туристичне спорядження.

    Лілі кивнула, а Віктор з задоволенням подивився на неї.

    — А тепер я повинен продовжити свою мрію про тебе, тож швидче повертайся.

    Почервоніла Лілі підійшла до сумки та знайшла банку, яку обережно відкрила, та почала накладати на свої рани. Як і тоді коли зцілювала Анна шкіра почала з видимою швидкістю затягуватись та ставати дивовижно м'якою. Вона вміло заховала скарби у ранці та повернулась до нього, щоб знову дати йому подушку на колінах.

    Через деякий час перед усіма з'явилось повідомлення.

    "Вітаємо підземелля зачищено."

    "Розпочато процес присудження досвіду. "

    "Підземелля успішно злилось зі світом."

    Вони дивились на екран, на якому почали з'являтись нові слова, більш унікальні для кожного. Віктор посміхнувся дивлячись на свій.

    Вбито гоблінів 320/500

    32к досвіду.

    Вбито генерала гоблінів

    10к досвіду

    Внесок в розчищення 80%

    40к досвіду

    Підземелля досліджено на 100%

    10к досвіду

    Відкриття підземелля

    10к досвіду

    10 вільних атрибутів.

    Загальний досвід 102к

    Збільшення рівня.

    8 рівень

    Ще 8 тисяч до наступного рівня

    Повноваження +1

    Помилка повноваження не можуть бути збільшені. Досягнуто межі.

    Сила +5

    Розум +12

    Спритність +10

    Удача +4

    Краса +5

    Ордер +10

    Набуто навички

    Метання кинджала C

    Навички збільшили рівень

    Оцінка Адміністратора, дозволено оцінювати не гравців

    Торгівля Адміністратора, зменшено відкат

    Необмежене Маскування, може маскувати й запахи

    Кривава Печатка, збільшено кількість доступних рабів на 1

    Клас розвинувся, клубки долі розплутались

    Розподіліть додаткові атрибути.

    Віктор широко посміхнувся

    "8 рівнів, непогано перші 5 по 10к наступні 10 ціна зростає у двічі. Мені пощастило, шкода лише, що трохи недостатньо до 9"

    Віктор розділив вільні атрибути між Ордером і Удачею оскільки їх було важче за все підняти. Він подивився на екран.

    "Ах, це найгірший час для гравців, рівень можна збільшити лише під час відвідування підземель. Ну гаразд, а тепер подивимось на результати. "

    Системне вікно змінилось. і почало відображати його дані.

    Ім'я Віктор фон Вайзе

    Рівень 8

    Клас Ткач Долі

    Повноваження ?????

    Сила 56

    Розум 74

    Спритність 63

    Удача 32

    Краса 30

    Ордер 32

    Навички

    Оцінка Адміністратора S++

    Торгівля Адміністратора S++

    Кривава Печатка S+

    Підрядник Долі S

    Необмежене Маскування S+

    Метання кинджала C

    Віктор кивнув головою

    "Непогано. з цим розібрався, але це тільки початок. Далі треба розібратись з інквізицією."

    За деякий час до виходу Том отримав дивне повідомлення, від системи та перед ним з'явився екран.

    "Вітаю нового господаря "Примхливої системи"!"

    "Ваші егоїстичні дії до глибини примхливої душі вразили систему. Випити "Воду життя", яка могла вирвати з лап смерті людину, лише для того, щоб врятувати ваші горіхи були по істині чудові. "

    "Нагадування. Система як і її місії надзвичайно примхливі, але це допоможе вам на шляху до величі!"

    Том в розгубленості нахилив голову.

    "Система? Хіба це не той дурний спосіб, яким користуються автори, щоб було легше керувати сюжетом? Це якийсь жарт?"

    Ще одне вікно вискочило перед ним.

    " Звичайно я реальна, хіба ти не знаєш, що світ схожий на гру?"

    Том втупився в екран.

    "Воно, що може читати мої думки?!"

    "Звичайно дурень, нас пов'язує душа. І моє виживання залежить від твого, і не думай про мене комусь розповісти, бо я застосую покарання."

    Том на якого вже почали дивно дивитись друзі, відмовився від того, щоб все пояснити та тупо дивився у повітря."

    "Критична місія. Нечестивий торг."

    Рухай ногами до кімнати на карті та копай під червоним каменем й залиш там чашу.

    Нагорода Вогняний меч

    Покарання Втрата здібностей чоловіка

    Том дивився на систему і похитав головою він не вірив системі.

    "Це якийсь ідіотизм. Чого я маю виконувати ..."

    Та наступної миті легенький біль пронизав його горіхи.

    "Системі здалось, що власник не хоче виконувати її місію. Збільшення покарання через..."

    Том вигадав якесь дурне виправдання і побіг у напрямку який вказала система. Глибоко у своїй душі проклинаючи її, і відчуваючи величезне полегшення, що біль почав відступати.Він біг з усіх сил кімната була дуже далеко і він не міг гаяти часу.

    "Ой, система знайшла дещо цікаве."

    Виявлено інтерес до близнючок.

    Виявлено інтерес до красуні.

    Виявлено ці дівчата дуже гарячі

    Том розгублено подивився на екран продовжуючи бігти. І через деякий час з'явилось ще одне повідомлення.

    "Дякую, що почекали, система аналізувала кадри з пам'яті власника. Але власнику варто відмовитись від них. Вони втратили дівоцтво і схоже грали у якісь дивні збочені ігри з хлопцем, що має фіолетове волосся."

    Від цього Том на повній швидкості за щось зачепився і покотився поки не зупинився об стіну коридору.

    — Що! Це брехня, вони б ніколи...

    Але система проігнорувала його, і він насупився.

    — Ти знаєш до якої сім'ї належить він?

    "Хм, малувато примхливих моментів, але оскільки ця система примхлива я розкрию власнику. Він Віктор фон Вайзе, елітний."

    Том обтрушуючись від бруду встав і дивлячись на екран системи прикусив палець.

    — Чорт, забирай. З ними я точно не можу ворогувати, вони одні з найміцніших.

    "Не турбуйся одного дня ти отримаєш достатньо влади, щоб всі вони здригнулись перед твоєю силою."

    — Чудово. Ах, точно.

    Том ударив кулаком по долоні, наче про щось тільки зараз здогадався.

    — Ти знаєш, щось про Нову фон Астром.

    "Не вистачає примхливих моментів, спробуй пізніше."

    Том спробував поставити ще кілька питань, але отримав ту саму відповідь. Але раптом у його голову прийшло інше питання.

    — Як тебе позбутись?

    "Системі не подобається тон і питання власника, але через свою примхливість вона відповість. Отримай більше повноважень ніж система, але якщо власник це зробить вона зникне."

    — Це має сенс. Ну почекай і я тобі покажу, хто тут головний. Які в тебе повноваження?

    "Це таємниця, щоб не травмувати власника. "

    Він сплюнув і похитав головою, цього і варто було очікувати, і задаткової стимуляції від системи він побіг до місця. Коли він прибув, то був задиханий, обпершись на червоний камінь, щоб перевести подих він відчув, що земля м'якша.

    "Отже, тут треба копати."

    Він підвівся і почав копати землю, і доволі швидко натрапив на руків'я за яке і потяг з усіх сил. Меч вислизнув з під землі та Том отримав сповіщення.

    Вогняний меч

    Розпалене лезо меча завдає термічної шкоди ворогу, може його підпалити.

    Поки Том насолоджувався своїм новим мечем, з'явилось ще одне повідомлення.

    "Якщо ти не закопаєш чашу, то втратиш мужність залишилось лише кілька хвилин."

    Він без роздумів кинув чашу у ямку і тримав у руці меч, насолоджуючись відчуттям сили, що виходило з нього.

    "Зрештою ця система не така і погана. З рештою кожному герою потрібен помічник."

    "Система вимкнеться для завершення синхронізації. Вітаю вас, ви отримали один химерний момент!"

    "Вітаємо підземелля зачищено."

    "Розпочато процес присудження досвіду. "

    "Підземелля успішно злилось зі світом."

    Вбито гоблінів 100/500

    10к досвіду.

    Вбито охоронець генерала

    2к досвіду

    Внесок в розчищення 10%

    5к досвіду

    Підземелля досліджено на 20%

    2к досвіду

    Загальний досвід 19к

    Збільшення рівня.

    12 рівень

    Ще 18 тисяч до наступного рівня

    Повноваження +1

    Сила +2

    Розум +1

    Спритність +1

    Удача +1

    Краса +1

    Том розгублено подивився на екран

    — Всього 10%? Хто зробив більше за мене?! Так, спокійно, то, мабуть, Лілі, або той хлопець, біс його побери.

    Він подивився на новий рівень і посмішка розплилась по його обличчю.

    "Повноваження 7, я майже на рівні з деякими старійшинами цих старих псів, а може навіть більше."

    Він почав сміятись з тримаючись за живіт навіть не підозрюючи, що втратив свободу, і хоча Віктор з ним буде краще поводитись ніж решта господарів, це не означає, що життя його буде легшим. Його новий господар міг бачити та відчувати все, що й раб і контролювати те, що бачив раб.

    Цей меч був однією з нагород підземелля і Віктор милостиво дозволив йому його забрати. В обмін на чашу, щоб про його схему ніхто не дізнався. Щоб збільшити сприятливість Тома до "системи" і остання, щоб новий песик мав гостріші зуби.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.