Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 11 : Подорож до міста.

    Лілі прокинулась ще до світанку і намагалась вирватись з його обіймів, майже безрезультатно. Вона втратила будь-яку надію коли Віктор поклав свою голову їй на стегна й міцніше стиснув її ноги. Вона відчувала всередині дивне задоволене відчуття, а її руки мимоволі розчісували його волосся.

    Так продовжувалось деякий час поки в кімнаті не пролунав телефонний дзвінок. Лілі намагалась передати йому телефон та він рішуче відмахувався й продовжував спати. Не знаючи що робити вона прийняла виклик, щоб попросити іншу сторону зателефонувати потім.

    — Доброго ранку пані.

    Віктор наполошився та не придав особливого значення.

    — Ні це його телефон. Хто я? Я Лілі його особиста покоївка. Де він? Спить в мене на колінах

    Після цих слів Віктор наче ошпарений зіскочив з ліжка і вихопив з рук Лілі телефон. Кинувши на дівчину невдоволений погляд після чого обережно приставив телефон до вуха.

    — Вітаю, люба матінко.

    — То ж тепер ти пам'ятаєш про свою мати. Мабуть, був дуже зайнятий грою з новою покоївкою.

    — Справа не в цьому. Просто я... Я думав, що батько розповів тобі про мої результати.

    — І що сказав твій батько? Це має до тебе відношення? Я сиджу тут переживаю за нього, а він з покоївкою розважається. Дай їй трубку. Я хочу з нею поговорити.

    Він знав, що трапив у халепу. Бо щоб він зараз не говорив, пояснити нічого не зможе. Тож треба зробити так само як при роботі з ядерним реактором, треба дати їй охолонути самостійно. Змирившись з долею він підкликав Лілі та дав їй телефон. Дівчина швидко опинилась під шквалом питань. про стан здоров'я, та пошкодження які міг зазнати Віктор.

    Хоча Олена знала, що не може знати про церемонію і методику її проходження. Але надзвичайно переживала за кожну свою дитину. І кожного разу коли хтось з них йшов вона не знаходила собі місця доки не дізнається, що з ними все гаразд.

    — Пане, ваша мати наказала вам берегти своє здоров'я і дзвонити частіше ніж ваші старший брат і сестра.

    — Це все? — спитав він.

    — Вона попросила мене потурбуватись про ваші потреби незалежно від вашого наказу.

    — Добре. Тоді почнемо з твого покарання.

    З посмішкою промовив Віктор повільно підходячи до неї.

    — Чи можу я дізнатись за що?

    — Звичайно можеш, я все тобі поясню. По-перше, ти втекла з зали вбивць і спробувала пробратись до зали предків. По-друге, ти збрехала мені. По-третє, ти розповіла моїй матері, що я сплю в тебе на колінах і зруйнувала в її свідомості мій образ хорошого хлопчика. І звичайно без дисципліни ти виростеш поганою дівчинкою, тож стань обличчям до стіни й нахились.

    Лілі з деяким острахом виконала накази свого пана і стала біля стіни. Після чого почалась довга серія комбо ударів по її попці рукою Віктора.

    Минуло кілька годин Віктор завершив покарання Лілі й спустився до низу, щоб замовити пізній сніданок. І був здивований зустріти там батька який доволі спокійно пив свою каву. А Джордж як зазвичай стояв за його спиною.

    Схоже він тільки прийшов. Віктор попросив покоївку підготувати йому чогось легкого.

    — Доброго ранку, батьку.

    Теодор поставив чашку на стіл і уважно роздивився Віктора. Йому здавалось, що щось не так.

    " Це все ще мій син?"

    — Я чув, що ти вчора ходив до бабусі. Як ти переконав її?

    — Так, я сходив до неї. І вона була дуже вражено моїми талантами, тому пообіцяла допомогти.

    Віктор відпустив недбале виправдання, намагаючись не видавати занадто багато. на що Теодор закотив очі.

    — Звичайно. Я б це в біса повірив, лише якби не знав свою мати. Ти й не знаєш як був здивований я інші старійшини й батько коли вона подзвонила і наказала видати тобі елітний статус. Щоб ти знав, твоя сестра заслужила свій статус лише після того, як вижила в надзвичайно небезпечному підземеллі.

    Роздратовано підвищуючи голос промовив Теодор який втулився у Віктора, що почав активно їсти вівсянку яку йому принесла покоївка. Й нерозбірливо пояснював минуле. на що батько роззявив рота і кліпав очима після чого дуже тяжко видихнув, комусь могло здатись. що цей видих міг важити кілька кілограмів.

    — Де та дівчина. Я чув, що ви провели разом ніч.

    Теодор вирішив змінити тему, коли зрозумів, що цей .... хлопець нічого цінного не видасть.

    — Ах. Так я тут пане. Доброго ранку, пане.

    Сказала Лілі коли заходила в їдальню у чорній сукні яку для неї підготували покоївки. Від однієї її появи у Теодора ледь не потекли слинки з відкритого від здивування рота. Ще вчора вона здавалась йому ледь помітною дівчинкою. Та тепер коли її доглянули й вимили. Він мав визнати якою красунею вона була.

    " До біса. Чорт забирай. Треба узяти її собі. Може... До біса Теодоре, вона покоївка твого сина, тобі варто поберегти своє обличчя"

    Відкашлявшись Теодор звернув погляд на свого сина гадаючи чи не помітив він його думок. Відкашлявшись, щоб повернути собі гідність, якщо вона хоча б залишилась в очах його сина.

    — Добре. Ти справді годишся бути покоївкою мого сина. Чи не могла б ти налити мені та твоєму панові кави.

    Лілі кивнула, а потім пішла за двома чашками. Її хода видала кульгавість від покарання. Та Теодору це нагадало зовсім інше від чого він блиснув на Віктора таким поглядом наче хотів відшмагати його.

    "До біса Вікторе. Ти скористався нею як тільки прийшов сюди, невже не міг помилувати її. Тьху тепер вже пізно"

    Віктор не міг не посміхнутись від очевидних думок роздратованого батька. Теодор який перестав піддаватись емоціям з новим поглядом подивився на свого сина. Схоже його син обдурив сім'ю і вів її за ніс останні кілька років. Він схожий на вовка в овечій шкурі, як і більшість членів сім'ї.

    "Схоже він доволі перспективний хлопець"

    — Батьку я хочу прибрати з Лілі мітку залу вбивць і поставити власну згідно з сімейними правилами.

    — Це легко. Підійди сюди. покажи мені свою шию.

    Теодор дістав свій золотий жетон й направив на тату і промовив якусь команду промінь світла вдарився об тату павука стерши його і замінивши на слабкий сімейний герб.

    — Тепер ваша черга. Використовуй свій жетон, щоб затаврувати її.

    Віктор дістав свій фіолетовий жетон і поманив Лілі. Вона швидко і без особливих думок встала перед ним і відкрила свою шию. А той приклав жетон до її тату та промовив команду. Сімейний герб спалахнув і замінився на подібний, але з його ініціалами.

    "Тепер її ніхто в мене не забере просто так."

    Погладжуючи її шию він трохи насупився через невідповідність тату, до її шкіри й провівши жетоном він змусив його зникнути.

    Після він мав коротку розмову з батьком про загальний стан сім'ї та його нове становище.

    .

    Коли прийшов час прощатись Теодор обійняв Лілі й промовив напутню промову. Він не міг не радіти з такою невісткою та родоводом його сина цей союз, точно принесе багато вигоди в майбутньому якщо їх діти будуть такими ж талановитими як їх батьки це також покращить його положення в сім'ї.

    Підійшовши до машини, що чекала на них Віктор вдарив рокую по лобі й швидко побіг до будинку схопив за руку покоївку і про щось з нею поговорив показуючи на Лілі. Та серйозно і з посмішкою кивнула і за кілька хвилин принесла йому чорну вуаль.

    Підійшовши до розгубленої Лілі він простяг їй вуаль.

    — Тримай твоя краса може зробити для мене багато проблем.

    Близько полудня Віктор вже сидів у літаку з Лілі. Минулий день був настільки насичений і виснажливий, що йому було важко тримати очі відкритими, а їй тим паче.

    Він схопив з рук стюардеси ковдру і підійшов до Лілі. Після якось втиснувся у крісло біля неї та накрив їх обох ковдрою поклавши свою голову на її плече.

    — Минулої ночі я не виспався, тож ти знову будеш моєю подушкою.

    Від збентеження погляд Лілі впав на стюардес.

    — Якщо хтось посміє зашкодити сну мого пана. я її вб'ю.

    — Ти теж спиш це наказ.

    Лілі не промовила більше ні слова й кинула на дівчат загрозливий погляд після чого закрила очі й впала в дрімоту слідом за Віктором.

    Провівши кілька годин в тиші й блаженному сні першим прокинувся Віктор. Їх позиція змінилась на протилежну коли прийшов час прокидатись її голова лежала на його плечі, а він відкинувся на спинку.

    Він бачив її розслаблене обличчя й не міг перестати милувати.

    "Схоже вона справді втомилась. Та й відлякала інших, а там було кілька цікавих. Схоже потрібно буде її знову карати."

    Гадаючи, що буде там у Марнославному місті. Він пригадав кілька цікавих речей.

    Раптом світло в салоні увімкнулось Віктор вдав, що спить спостерігаючи, що вона буде робити.

    Побачила їхнє положення і спочатку була задоволена, а потім дещо запанікувала. І намагалась обережно покласти його голову на своє плече. Коли вона вже збиралась видихнути з полегшенням.

    — Ти думаєш, що зможеш мене обдурити? — спитав Віктор, тримаючи голову на її плечі.

    — Вибачте. Я не хотіла вас турбувати. — сором'язливо сказала Лілі.

    — Мене це не турбує.

    Віктор підвівся і почав розминати кінцівки дивлячись їй в очі.

    " Вона схоже добре відпочила."

    Трохи пройшовши й почувши, з її сторони подих полегшення. Він дещо зло посміхнувся.

    " Ти думаєш, що тебе це минуло?"

    Та перш ніж Віктор встиг втілити свої думки в життя. через динаміки пролунав голос капітана. Який просив їх сісти на місця, та підготувати до посадки. А за вікном було видно вогні Марнославного міста.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.